23 липня 2025 р.Справа № 440/6276/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.05.25 року по справі № 440/6276/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П. Рітейл"
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Черкаській області №474/23-00-09-039-36 від 05.05.2025 про припинення дій ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №23210314202400083 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ "П.РІТЕЙЛ" на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н., с. Балаклея, вул.Миру,164.
Також, 08.05.2025 ТОВ "П.Рітейл" подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Черкаській області № 474/23-00-09-039-36 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23210314202400083 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ "П.РІТЕЙЛ" на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н., с. Балаклея, вул. Миру, 164 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ "П.РІТЕЙЛ" до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дії ліцензії.
В обгрунтування заяви зазначено, що анулювання ліцензії може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду цієї справи тимчасово відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків. Позивач наполягав на тому, що здійснення господарської діяльності залежить від наявності відповідних ліцензій, зокрема ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а тому анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість здійснення основних видів його діяльності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.
Зупинено дію рішення ГУ ДПС у Черкаській області №474/23-00-09-03-36 від 05.05.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23210314202400083 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ "П.РІТЕЙЛ" на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н., с. Балаклея, вул. Миру, 164 до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду адміністративної справи №440/6276/25.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС у Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "П.Рітейл" про забезпечення позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що підставою прийняття рішення ГУ ДПС про припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним стало встановлення контролюючим органом факту здійснення ліцезіатом - зберігання та/або реалізації необлікованого пального. Вказує, що з доводів позивача не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову та вимагав би невідкладного й негайного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Вказує, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично задовольнив можливі позовні вимоги без повного, всебічного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, оскільки його невжиття дозволить в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії, дію якої припинено.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до неможливості реалізації та зберігання пального, що знаходилось на АЗС на момент припинення дії ліцензії, зазначене потягне за собою неминучі наслідки, зокрема, виникне необхідність вирішення питання щодо транспортування і пошуку іншого місця зберігання пального або сплати штрафу за зберігання пального без ліцензії, що в свою чергу призведе до значних витрат ТОВ "П.Рітейл". Вказує, що наявність протиправного рішення про припинення дії ліцензії не лише позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність та сплачувати обов'язкові податки, збори та платежі до місцевих та державного бюджету України, що є важливим для підтримання життєдіяльності та посилення оборотоздатності країни, а й створює негативні наслідки як для населення так і для інших суб'єктів господарювання. Зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача зводяться виключно до короткого опису суті справи та здійсненого ГУ ДПС у Черкаській області аналізу вказаних норм права, проте в жодному випадку відповідачем не враховано та не спростовано дійсних обставин справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповдача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові № 280/9045/24 від 14.01.2025, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведені праві висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 300/5005/22 та від 21.09.2023 у справі № 600/1531/23-а, від 05.12.2024 у справі № 320/6142/24.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову колегією суддів встановлено, що відповідно до оспорюваного рішення контролюючого органу позивачу припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).
Отже, суб'єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, тютюновими виробами та алкогольними напоями, без відповідних ліцензій.
Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи переконатися, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ТОВ "П.РІТЕЙЛ" (КВЕД) є роздрібна торгівля пальним (код 47.30), а також іншими супутніми товарами.
Господарська діяльність ТОВ "П.РІТЕЙЛ" з роздрібної торгівлі пальним здійснюється на АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н., с. Балаклея, вул.Миру, 164 на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23210314202400083 терміном дії з 06.08.2024, отриманої в порядку, передбаченому Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР.
Колегія суддів враховує і той факт, що скасування ліцензії, призведе до розірвання договорів поставки з іншими суб'єктами господарювання, що в свою чергу призведе до додаткових витрат на відшкодування завданих збитків за укладеними договорами.
Таким чином, виходячи з приписів законодавства, а саме статті 3 Закону України Закону №481/95-ВР колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності діючих ліцензій.
Застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Отже, колегія суддів вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
У цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує ГУ ДПС у Черкаській області, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензій.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 11 січня 2023 року (справа № 640/10679/22), від 09 січня 2025 року (справа №600/1928/24-а).
Колегія суддів наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В даному випадку оскаржена ухвала прийнята судом першої інстанції у відповідності до наведених вище вимог КАС України, підстави для її скасування або зміни відсутні, з огляду на що, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 440/6276/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 24.07.2025 року