24 липня 2025 року справа №200/1773/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення від 12 квітня 2024 року та додаткове рішення від 19 квітня 2024 року Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1773/22 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність щодо відмови Головного управління МВС України в Донецькій області у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років позивача; зобов'язати відповідача - ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії або ліквідатора ГУНП в Донецькій області здійснити перерахунок та зарахувати до календарної вислуги років позивача вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 08.12.2003 до 06.11.2015 року у загальній кількості 18 років 11 місяців 13 днів; стягнути з відповідача - ГУ МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача не доплачену одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 18 870, 39 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГУМВС України в Донецькій області позивача звільнено з ОВС у запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 “г» (через скорочення штатів) з посади заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) з 06 листопада 2015 року, проте відповідачем протиправно не зараховано пільговий період проходження ним служби на посаді дільничного інспектора міліції та на посаді заступника начальника ізолятору тимчасового тримання Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області до його календарної вислуги років.
У зв'язку з чим 12 листопада 2021 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, про винесення наказу, щодо зарахування йому вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, однак, в порушення вимог Закону України “Про звернення громадян» відмову від відповідача отримав лише тільки 05 січня 2022 року.
У зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 200/1773/22 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність щодо відмови Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років ОСОБА_1 , що сформована за період служби з 08.12.2003 до 06.11.2015 року. Зобов'язано Головне управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій i грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького i рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» вiд 17 липня 1992 р. № 393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) в пільговому обчисленні, за перiоди служби з 08.12.2003 до 06.11.2015 року у загальній кількості 18 років 11 місяців 13 днів в пільговому обчисленні.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 200/1773/22 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень».
Відповідач не погодився з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий Слов'янським МВ ГУДМС України в Донецькій області 04.102014.
Відповідно до послужного списку особової справи ОСОБА_1 , останній, зокрема з 08.12.2003 до 06.11.2015 проходив службу органах внутрішніх справ України, а саме з 08.12.2003 по 25.11.2010 дільничним інспектором міліції, а з 26.11.2010 по 06.11.2015 заступником начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району).
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 354 о/с позивача звільнено з ОВС у запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 “г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-136022) з посади заступника начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) з 06 листопада 2015 року.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 07.11.2015 року № 80 о/с визначено вважати вислугу років ОСОБА_1 на 06.11.2015 року у календарному обчисленні - 13 років 09 місяців 26 днів.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 26.09.2018 року № 25о/с лк визначено вважати вислугу років ОСОБА_1 на 06.11.2015 року у пільговому обчисленні - 18 років 11 місяців 13 днів.
Рахуючи, що відповідачем протиправно не включено пільгову вислугу років до розрахунку його календарної вислуги років, що сформована за період з 08.12.2003 до 06.11.2015 року у загальній кількості 18 років 11 місяців 13 днів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 ч. 1 п. а Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно пунктів а-в ст. 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
За змістом ст. 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 “Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
За приписами ст. 242 ч. 4 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.03.2021 р. у справі № 805/3923/18-а Верховний Суд дійшов наступного висновку: ... основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку ....
У справі № 480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей від 17 липня 1992 р. № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і положенням цього закону не суперечить.
В цій же справі Верховний Суд зробив наступні правові висновки:
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 р. у справі № 161/4876/17, від 15.08.2019 р. у справі 281/459/17, від 27.03.2020 р. у справі № 569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону №2262-ХІІ.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
За таких обставин, враховуючи судом обставини справи, задля повного і належного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років позивача, що сформована за період служби з 08.12.2003 до 06.11.2015 року та зобов'язанням відповідача відповідно до ст. 12 “Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій i грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького i рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» вiд 17 липня 1992 р. № 393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу позивача в пільговому обчисленні, за перiоди служби з 08.12.2003 до 06.11.2015 року у загальній кількості 18 років 11 місяців 13 днів в пільговому обчисленні.
Стосовно вимоги апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 19 квітня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції зазначено, що при винесенні рішення по справі судом не було вирішено питання стосовно судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору.
При цьому судом зазначено, що під час виготовлення повного тексту рішення, суд у мотивувальній його частині прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 908, 00 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 25.01.2024 № 1274516537.
За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнути на користь позивача понесенні ним у зв'язку зі сплатою судового збору.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність прийняття додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення від 12 квітня 2024 року та додаткове рішення від 19 квітня 2024 року Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1773/22 - залишити без задоволення.
Рішення від 12 квітня 2024 року та додаткове рішення від 19 квітня 2024 року Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1773/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.Д. Компанієць
І.В. Сіваченко