24 липня 2025 року справа №200/6669/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 200/6669/24 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.09.2024 № 056650010114 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 у відповідності до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 02.09.2024 року з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 06.10.1978 по 01.02.1979, з 19.02.1979 по 08.06.1981, з 12.08.1985 по 10.09.1985, з 20.09.1985 по 08.01.1987, з 20.06.1988 по 31.12.1997.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 вересня 2024 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за екстериторіальним принципом була розглянута ГУ ПФУ у Рівненській області. На день звернення до органів ПФУ заявниця досягла 63 років 00 місяців 01 день.
Рішенням ГУ ПФУ у Рівненській області від 09.09.2024 № 0566500101114 в призначені пенсії було відмовлено, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, який відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні віку 63 років повинен складати з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 - від 21 до 31 року.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1978 року, оскільки записи в трудовій книжці внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме наявні виправлення в даті народження та в даті заповнення. Відповідно до розрахунку стажу відповідачем до страхового стажу зараховано наступні періоди трудової діяльності: з 09.06.1981 по 11.08.1985 (догляд за дитиною до досягнення 3-х років), з 01.01.1998 по 30.07.2001, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.09.2009 по 23.10.2009.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим змушена була звернутися до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 200/6669/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.09.2024 року № 056650010114 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2024 року, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 06.10.1978 року по 01.02.1979 року, з 19.02.1979 року по 08.06.1981 року, з 12.08.1985 року по 10.09.1985 року, з 20.09.1985 року по 08.01.1987 року, з 20.06.1988 року по 31.12.1997 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та висновків суду.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач:
з 06.10.1978 року по 18.11.1978 року працювала учнем фасувальника пельменів у Красноармійському м'ясокомбінаті;
з 19.11.1978 року по 01.02.1979 року працювала підсобною транспортною робітницею пельменного відділення по 1 розряду у Красноармійському м'ясокомбінаті;
з 19.02.1979 року по 26.10.1983 року працювала робітником по заповненню порядкових номерів на Красноармійській швейній фабриці;
з 01.12.1983 року по 28.02.1984 року працювала санітаркою в я/с №5 м. Красноармійська;
з 13.03.1984 року по 10.09.1985 року працювала позаштатним страховим агентом в Інспекції Держстраху Красноармійського району;
з 20.09.1985 року по 14.11.1985 року працювала учнем пральника в Красноармійській фабриці хімчистки;
з 15.11.1985 року по 08.01.1987 року працювала пральником цеха хімчистки в Красноармійській фабриці хімчистки;
з 20.06.1988 року по 01.02.1994 року працювала в Красноармійській фабриці хімчистки, фарбування одягу та прання білизни пральником цеху хімчистки;
з 01.02.1994 року по 25.03.1996 року працювала пральником в ОП фабрика хімчистки, фарбування одягу та прання білизни;
з 25.03.1996 року по 30.07.2001 року працювала пральником в ТОВ “Фабрика хімчистки, фарбування одягу та прання білизни»;
з 01.09.2009 року по 23.10.2009 року працювала діловодом в школі - дитячий садок “Кобзарик».
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, 02.09.2024 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за екстериторіальним принципом була розглянута ГУ ПФУ у Рівненській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Рівненській області від 09.09.2024 № 0566500101114 в призначені пенсії було відмовлено, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, який відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні віку 63 років повинен складати з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 - від 21 до 31 року. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1978 року, оскільки записи в трудовій книжці внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме наявні виправлення в даті народження та в даті заповнення. Відповідно до розрахунку стажу відповідачем до страхового стажу зараховано наступні періоди трудової діяльності: з 09.06.1981 по 11.08.1985 (догляд за дитиною до досягнення 3-х років), з 01.01.1998 по 30.07.2001, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.09.2009 по 23.10.2009.
Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Поряд з цим, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача (дата заповнення 25.10.1978 року), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412) (далі - Інструкція).
Відповідно до п.1.2 Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
У подальшому була чинною інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року , яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з ним винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту) наказу (розпорядження).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача.
Доказів протилежного відповідачами не надано.
Як встановлено судом, у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 вона:
з 06.10.1978 року по 18.11.1978 року працювала учнем фасувальника пельменів у Красноармійському м'ясокомбінаті;
з 19.11.1978 року по 01.02.1979 року працювала підсобною транспортною робітницею пельменного відділення по 1 розряду у Красноармійському м'ясокомбінаті;
з 19.02.1979 року по 26.10.1983 року працювала робітником по заповненню порядкових номерів на Красноармійській швейній фабриці;
з 01.12.1983 року по 28.02.1984 року працювала санітаркою в я/с №5 м. Красноармійська;
з 13.03.1984 року по 10.09.1985 року працювала позаштатним страховим агентом в Інспекції Держстраху Красноармійського району;
з 20.09.1985 року по 14.11.1985 року працювала учнем пральника в Красноармійській фабриці хімчистки;
з 15.11.1985 року по 08.01.1987 року працювала пральником цеха хімчистки в Красноармійській фабриці хімчистки;
з 20.06.1988 року по 01.02.1994 року працювала в Красноармійській фабриці хімчистки, фарбування одягу та прання білизни пральником цеху хімчистки;
з 01.02.1994 року по 25.03.1996 року працювала пральником в ОП фабрика хімчистки, фарбування одягу та прання білизни;
з 25.03.1996 року по 30.07.2001 року працювала пральником в ТОВ “Фабрика хімчистки, фарбування одягу та прання білизни»;
з 01.09.2009 року по 23.10.2009 року працювала діловодом в школі - дитячий садок “Кобзарик».
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Щодо тверджень відповідача про наявні в трудовій книжці на титульній сторінці виправлення дати народження та дати заповнення, суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та в уточнюючих довідках. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Крім того, відповідно до приписів статті 64 Закону № 1058-IV відповідачі наділені правом, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями.
Однак, відповідачем не надано доказів здійснення законодавчо визначених дій для встановлення періодів роботи, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення від 09.09.2024 року № 056650010114 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Як встановлено судом, відповідачем у цій справі не проведено всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, зокрема, основного документу, трудової книжки, яка підтверджує роботу позивача у спірних періодах, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.09.2024 № 056650010114 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2024 року, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 06.10.1978 року по 01.02.1979 року, з 19.02.1979 року по 08.06.1981 року, з 12.08.1985 року по 10.09.1985 року, з 20.09.1985 року по 08.01.1987 року, з 20.06.1988 року по 31.12.1997 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та висновків суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 200/6669/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 200/6669/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць