24 липня 2025 року справа №200/324/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 (повне судове рішення складено 17 березня 2025 року) у справі № 200/324/25 (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 25.12.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.06.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, одноразової допомоги при звільненні за 22 календарних роки, виплачених 25.12.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №200/4533/24;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 25.12.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.06.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, одноразової допомоги при звільненні за 22 календарних роки, виплачених 25.12.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №200/4533/24.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.12.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №200/4533/24 відповідачем виплачені належні позивачу суми грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.06.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, одноразової допомоги при звільненні за 22 календарних роки у загальній сумі 158177,36 грн. Проте, відповідачем не нарахована та не виплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.06.2021.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати 24 грудня 2024 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач з 29.07.2003 по 11.06.2021 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований на відповідне грошове забезпечення. 24.12.2024 на виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок та в межах встановленого законодавством місячного терміну - виплату грошового забезпечення та інших видів винагород у сумі 158 177,36 грн. Також зазначено, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки носять разовий характер та в розумінні Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159 не є грошовим доходом, з якого може обчислюватись сума компенсації втрати частини доходів. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання протиправними дій або бездіяльності відповідача.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , з 29.07.2003 по 11.06.2021 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2021 № 354-ОС, майора ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), начальника центру зв'язку та інформаційних систем, звільненого з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.06.2021 № 277-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №200/4533/24 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 :
здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 30.01.2020 по 11.06.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової допомоги при звільненні за 22 календарних роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно платіжної інструкції № 9455 вд 24.12.2024, позивачу, на виконання рішення № 200/4533/24, виплачені суми грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.06.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, одноразової допомоги при звільненні за 22 календарних роки у загальній сумі 158177,36 грн.
Вказані обставини визнаються сторонами та не є спірними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У відповідності до ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
За ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
За п.п. 1-5 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ №355 ( 355-2021-п ) від 14.04.2021).
Отже, з аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць
За ч. 5 ст. 242 КАС України, ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.
Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.06.2021, окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразова грошова допомога при звільненні мають разовий характер.
Оскільки грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразова грошова допомога при звільненні мають разовий характер, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за Законом № 2050-III не провадиться.
Приймаючи до уваги наведене, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 200/324/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 24 липня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. Д. Компанієць