24 липня 2025 року справа №200/1935/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 р. у справі №200/1935/25 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо неправильного розрахунку з 01.03.2025 індексації пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , призначеної на неповнолітнього ОСОБА_3 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2025 індексацію пенсії у зв'язку з втратою годувальника, призначеної на неповнолітнього ОСОБА_3 із застосуванням до мінімального розміру пенсії 4722,00 грн коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку з 01.03.2025 індексації пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , призначеної на неповнолітнього ОСОБА_3 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 до розміру пенсії 4293,71 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2025 індексацію пенсії у зв'язку з втратою годувальника, призначеної на неповнолітнього ОСОБА_3 із застосуванням до мінімального розміру пенсії 4722,00 грн коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів зазначає, що частиною другою статті 42 Закону № 1058 не передбачено, що індексуватися має саме показник, з урахуванням якого призначено конкретну пенсію за зверненням у конкретному році. Цей показник є спеціально визначеним, а повноваження визначати його надано Кабінету Міністрів України.
Основний розмір пенсії ОСОБА_1 до перерахунку був визначений, виходячи з грошового забезпечення (14312.37 грн) на рівні 30% та складав 4293,71 грн (14312,37 грн х 30% відповідних сум грошового забезпечення) та з урахуванням мінімального розміру пенсії становив 4722.00 грн.
З 01.02.2025 ОСОБА_1 проведено масовий перерахунок щодо індексації суми пенсії відповідно до Постанови № 209.
Грошове забезпечення гр. ОСОБА_2 встановлено у розмірі 14312.37 грн.
Основний розмір пенсії ОСОБА_3 після перерахунку визначений виходячи з 30% грошового забезпечення та склав 4293,71 грн (14312.37 х 30%).
Розмір індексації пенсії встановлено із застосування коефіцієнту, визначеного Постановою № 209, та становить 493,78 грн (4293,71*0,1150).
Розмір пенсії з урахуванням індексації на 1 утриманця становив 4787,49 грн (4293,71+493.78).
Оскільки розмір пенсії Позивача після індексації збільшився менш ніж на 100 грн, ОСОБА_1 встановлена доплата до 100 грн. індексації у розмірі 34,51 грн. Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 встановлено у розмірі 4822 грн.
Отже, індексація пенсії Позивача проведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З 01.04.2024 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області, як отримувач пенсії в разі втрати годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , розмір якої обчислено відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262).
Основний розмір пенсії ОСОБА_1 визначений, виходячи з грошового забезпечення (14312.37 грн) на рівні 30% та складав 4293,71 грн (14312,37 грн х 30% відповідних сум грошового забезпечення), з урахуванням мінімального розміру пенсії згідно ст. 37 Закону №2262-ХІІ розмір пенсії становив - 4722.00 грн.
З 01.03.2025 ОСОБА_1 проведено масовий перерахунок щодо індексації суми пенсії відповідно до Постанови № 209.
Згідно протоколу перерахунку грошове забезпечення гр. ОСОБА_2 встановлено у розмірі 14312.37 грн.
Основний розмір пенсії ОСОБА_3 після перерахунку визначений виходячи з 30% грошового забезпечення та склав 4293,71 грн (14312.37 х 30%).
Розмір індексації пенсії встановлено із застосуванням коефіцієнту, визначеного Постановою № 209, та становить 493,78 грн (4293,71*0,1150).
Розмір пенсії з урахуванням індексації на 1 утриманця - 4787,49 грн (4293,71+493.78).
Доплата до 100 грн. індексації у розмірі 34,51 грн.
Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 - 4822 грн.
На переконання позивача пенсія не проіндексована належним чином, із застосуванням коефіцієнту 1,115 до розміру призначеної пенсії 4722 грн.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, у тому числі на службі в органах МВС України, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до ст.36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 37 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Статтею 64 Закону №2262-XII передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 42 Закону №2262-XII для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Порядок проведення індексацій пенсій у 2025 році передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209).
Пунктом 1 Постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Постанови № 209 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови № 209 установлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Основний розмір пенсії ОСОБА_1 до перерахунку був визначений, виходячи з грошового забезпечення (14312.37 грн) на рівні 30% та складав 4293,71 грн (14312,37 грн х 30% відповідних сум грошового забезпечення) та з урахуванням мінімального розміру пенсії згідно ст. 37 Закону №2262-ХІІ був установлений у розмірі - 4722.00 грн.
Так згідно ст. 37 Закону №2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Доводи апелянта, що ч.2 ст. 42 Закону № 1058 не передбачено, що індексуватися має саме показник, з урахуванням якого призначено конкретну пенсію за зверненням у конкретному році, колегія суддів не приймає, оскільки згідно ст.ст. 37, 42 Закону №2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій. Враховуючи, що позивачці пенсія призначена саме у розмірі 4722,00 грн., з урахуванням вимог ст. 37 Закону №2262-ХІІ, індексація пенсії позивача за 2025 рік повинна бути проведена із застосуванням коефіцієнту 1,115 саме до призначеного розміру пенсії, тобто до розміру 4722,00 грн.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2025 індексацію пенсії у зв'язку з втратою годувальника, призначеної на неповнолітнього ОСОБА_3 із застосуванням до мінімального розміру пенсії 4722,00 грн коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 р. у справі №200/1935/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 р. у справі №200/1935/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко