24 липня 2025 року справа №200/8121/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 р. у справі № 200/8121/24 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат у розмірі 67382 грн. 95 коп. за період з 30.08.2020 по 28.09.2024;
-зобов'язати відповідача здійснити (нарахувати та виплатити) позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат у розмірі 67382 грн. 95 коп., за період з 30.08.2020 по 28.09.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум пенсії за період з 30.08.2020 по день фактичної її виплати.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії за весь час затримки виплати, а саме за період з 30.08.2020 по день фактичної виплати пенсії 21.09.2024.
В інший частині позовних вимог - відмовив.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування скарги зазначено, що органи Пенсійного фонду України фінансують пенсійні виплати за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду або з бюджету України в залежності від виду пенсії у межах виділених асигнувань. При цьому, Головним розпорядником коштів є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Доплата, нарахована на виконання Рішення суду, підлягає виплаті за кошти Державного бюджету України.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1156.
Станом на 18.10.2024 за окремою бюджетною програмою проведено виплату заборгованості по судових рішеннях, які набрали законної сили по 19.11.2020.
З вище зазначеного робиться висновок, заборгованість за рішенням суду обліковується та відповідно доплата, нарахована на виконання Рішення суду за період з 30.08.2020 по 28.02.2021 у сумі 67382,95 грн як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, підлягає виплаті після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Рішенням суду по справі 200/8364/20-а не зобов'язано Пенсійний фонд провести нарахування та виплату втрати частини доходів і дане питання позивачем в згаданій справі не підіймалося та не розглядалося.
01 червня 2021 рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3712/21 (набрало законної сили 21.09.2021) стягнуто з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму пенсії за період з 30.08.2020 по 28.02.2021 у розмірі 67382 гривні 95 коп.
Скаржник зазначає, що позивачем пропущені строки позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався у 2021 році після отримання рішень суду, будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду з 2021 року. Посилання позивача на надану відповідь на звернення до Пенсійного фонду не може прийнятися як строком коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670 та постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 826/8319/16.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 200/8364/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 8822 від 01.09.2020 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру»; зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2020 про переведення по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягає зарахуванню, до стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру», половина строку навчання ОСОБА_1 на денному відділенні юридичного факультеті Маріупольського державного гуманітарного університеті з 01.09.2005 по 04.07.2009 та з 01.09.2009 по 30.06.2010.
26.01.2021 рішення суду набрало законної сили.
Згідно з змістом листа Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.03.2021 № 1232-973/Д-03/8-0580/21 на виконання рішення суду з 30.08.2020 позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру», у зв'язку з чим йому нарахована заборгованість за період 30.08.2020 по 28.02.2021 в сумі 67382,95 грн. Зазначено, що оскільки судовою владою скасована дія постанови Кабінету Міністрів №649 від 22.08.2018, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №200/3712/21 визнано протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 30.08.2020 по 28.02.2021 в сумі 67 382,95 грн.; стягнуто з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму пенсії за період за період з 30.08.2020 по 28.02.2021 у розмірі 67 382 грн. 95 коп.
21.09.2021 рішення суду набрало законної сили.
21.09.2024 заборгованість за рішенням суду 200/3712/21 суму пенсії за період з 30.08.2020 по 28.02.2021 у розмірі 67382 грн. 95 коп. виплачено позивачу, про що свідчить виписка з банку, яка сформована системою самообслуговування Приват24.
07.10.2024 надано відповідь ГУ ПФУ в Донецькій області № 27364-25444/Д-02/8-0500/24 на звернення позивача від 21.09.2024 про те, що компенсація втрати частини доходів рішенням суду не передбачено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Як зазначалось, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 200/8364/20-а, зокрема, зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2020 про переведення по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягає зарахуванню, до стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру», половина строку навчання ОСОБА_1 на денному відділенні юридичного факультеті Маріупольського державного гуманітарного університеті з 01.09.2005 по 04.07.2009 та з 01.09.2009 по 30.06.2010.
26.01.2021 рішення суду набрало законної сили.
На виконання рішення суду позивачу нарахована заборгованість за період 30.08.2020 по 28.02.2021 в сумі 67382,95 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №200/3712/21, зокрема, стягнуто з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму пенсії за період за період з 30.08.2020 по 28.02.2021 у розмірі 67 382 грн. 95 коп.
21.09.2021 рішення суду набрало законної сили.
21.09.2024 заборгованість за рішенням суду 200/3712/21 суму пенсії за період з 30.08.2020 по 28.02.2021 у розмірі 67382 грн. 95 коп. виплачено позивачу.
07.10.2024 надано відповідь ГУ ПФУ в Донецькій області № 27364-25444/Д-02/8-0500/24 на звернення позивача від 21.09.2024 про те, що компенсація втрати частини доходів рішенням суду не передбачено.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати страхових виплат.
Ухвалюючи постанову у справі № 380/1607/24 від 24 січня 2025 року, від 20 лютого 2025 року у справа № 2а-14139/12/2670 Верховний Суд виснував, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
У постанові від 21 серпня 2023 року в справі №460/6767/20 Верховний Суд, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року в справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 09 серпня 2022 року в справі №460/4765/20, дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати (частини основного розміру пенсії) саме за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням (у іншій справі), по фактичну її виплату.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 року справа №380/1607/24 дійшов до висновку, що суд першої інстанції, своєю чергою, правильно виходив із того, що, ураховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, ОСОБА_2 має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час невиплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по 25 грудня 2023 року.
У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто, і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації, за весь час невиплати.
Отже, є помилковим доводи скаржника, що позивач не має права на компенсацію.
Щодо посилання на порушення позивачем строку звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає, що відповідно до діючих норм права та сталої практики Верховного Суду, у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, який є перший день наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії. Матеріали справи свідчать, що виплата заборгованості здійснено 21.09.2024, з позовом звернувся позивач 21.11.2024, тобто у межах встановленого законом строку.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 р. у справі № 200/8121/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 24 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко