24 липня 2025 року справа №200/8553/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 200/8553/24 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.12.2024 ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомірській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії № 052530001597 від 02.09.2024 року;
-зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до пункту ч.3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення (14.05.2024 року) та зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком 1 що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.04.1999 по 15.04.2007, з 29.04.2021 по 14.05.2024. Зарахувати періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції: з 30.03.2015 по 30.06.2016, з 24.07.2016 по 08.11.2016, з 15.11.2016 по 08.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 02.08.2018, з 05.11.2018 по 09.08.2019, з 26.08.2019 по 03.01.2020, з 19.01.2020 по 19.07.2020, з 19.08.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 10.04.2021 до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії № 052530001597 від 02.09.2024.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (юридична адреса: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича , буд., 7, код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.05.2024 врахувавши період з 01.04.1999 по 15.04.2007 до пільгового стажу позивача за Списком 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
25 травня 2024 року від позивача до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява, в якій він просив суд: винести додаткове рішення, щодо вирішення питання стосовного позовних вимог щодо зарахування до пільгового стажу позивача за Списком 1 що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи з 29.04.2021 по 14.05.2024.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року задоволено частково Заяву ОСОБА_1 у цій справі, а саме суд:
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період проходження військової служби з 30.04.2021 по 14.05.2024 - до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком 1 що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині заяви - відмовив.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на не правильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні пенсії позивачу відповідно до пункту ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення (14.05.2024) та не зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком 1 що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи з 29.04.2021 по 14.05.2024 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
В обґрунтування скарги зазначено, що суд в даній частині відмовив і обрав інший спосіб судового захисту, а саме зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 14.05.2024 про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду. Відповідачем, на виконання рішення суду повторно розглянуто заяву 14.05.2024 про призначення пенсії, і знову відмовив. Вважаючи вказану заяву протиправною позивач був вимушений повторно звернутися до суду, така ситуація склалася внаслідок не застосування ефективного способу судового захисту. Розглянувши повторну відмову у призначенні пенсії, суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, яким встановив, що повторне рішення про відмову у призначенні пенсії є також протиправним. Однак в частині позовних вимог щодо призначення пенсії суд відмовив та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 14.05.2024 про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Щодо не зарахування періоду з 29.04.2021 по 14.05.2024, скаржник зазначає, що у період з 29.04.2021 по 14.05.2024 позивач проходив військову службу, що підтверджується довідкою ОК 5 та довідкою від 01.05.2024 № 1553/4478, яка підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17 лютого 2025 року та додаткове рішення від 04 березня 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування скарги зазначено, що до страхового стажу позивача зараховано усі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано: період роботи з 01.04.1999 по 15.04.2002 фельдшером підземним дільниці “Амбулаторія» у зв'язку з тим, що довідкою №273 від 29.04.2021 зазначений період роботи підприємство ПАТ “Шахтоуправління “Покровське» не відносить до пільгового характеру роботи; період роботи з 16.04.2002 по 15.04.2007, не враховано до пільгового стажу роботи за Списком №1 у зв'язку з відсутністю наказу про атестацію робочих місць за вказаний період на підприємстві ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»; період роботи з 29.04.2021 по 14.05.2024, не враховано до пільгового стажу роботи за Списком №1, оскільки відсутня довідка відповідно до додатку №5 Порядку №637 та атестація робочих місць за умовами праці.
За даними Реєстру застрахованих осіб в розділі “Відомості по спеціальному стажу» з 01.04.1999 року відсутня інформація про роботу ОСОБА_1 як працівника професій відповідно до Постанови №202 від 31.03.1994 “Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» не менше 25 років та стажу роботи за провідними професіями не менше 20 років, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону№1058.
Періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 30.03.2015 по 30.06.2016, з 24.07.2016 по 08.11.2016, з 15.11.2016 по 08.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 02.08.2018, з 05.11.2018 по 09.08.2019, з 26.08.2019 по 03.01.2020, з 19.01.2020 по 19.07.2020, з 19.08.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 10.04.2021, зараховано без пільгового обчислення, оскільки зарахування в пільговому обчисленні 1 місяць за три не передбачено Законом.
Страховий стаж позивача становить: 39 років 04 місяці 02 дня, стаж з урахуванням додаткових років за Список №1 становить 54 роки 02 місяці 23 дні. Пільговий стаж за Списком №1 становить 16 років 02 місяці 02 дні За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Позивач матиме право на пенсійну виплату за наданими документами з 05.07.2026.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення (перерахунку) пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону, здійснено структурним підрозділом Управління та 02.09.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку - 50 років.
Додаткове рішення було ухвалено поза межами позовних вимог.
Від позивача надійшов відзив на скаргу відповідача, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
14.05.2024 позивач звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22.05.2024 № 052530001597 про відмову в призначенні пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №200/3541/24, що набрало законної сили 31 серпня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (юридична адреса: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича , буд., 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22.05.2024 № 052530001597 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (юридична адреса: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича , буд., 7, код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.05.2024 про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.
02.09.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 052530001597 “Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 14.05.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду №200/3541/24 від 31.07.2024 року» ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років.
В рішенні зазначено наступне.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду №200/3541/24 від 31.07.2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058 (Список№1) ОСОБА_1 від 14.05.2024 з урахуванням висновків суду.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності.
До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи з 01.04.1999 по 15.04.2007 згідно довідки №273 від 29.04.2021, оскільки в наказах про атестацію робочих місць за вищевказаний період відсутня інформація щодо атестації посади фельдшера.
За даними реєстру застрахованих осіб зараховано усі періоди трудової діяльності.
Вік заявника 47 років.
Страховий стаж особи становить: 39 років 04 місяці 02 дня, стаж з урахуванням додаткових років за Список №1 становить 54 роки 02 місяці 23 дні.
Пільговий стаж за Списком №1 становить 16 років 02 місяці 02 дні.
Особа матиме право на пенсійну виплату за наданими документами з 05.07.2026 року.
Також, з оскаржуваного рішення від 02.09.2024 № 052530001597 до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи з 01.04.1999 по 15.04.2007 згідно довідки №273 від 29.04.2021, оскільки в наказах про атестацію робочих місць за вищевказаний період відсутня інформація щодо атестації посади фельдшера.
Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період військової служби позивача з 30.03.2015 по 20.09.2018, з 07.11.2018 по 29.04.2021, з 30.04.2021 по 29.02.2024 зараховано до пільгового стажу позивача у одинарній кратності.
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.04.2021 №04/2917, яка видана старшому сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 про те, що він проходив військову службу з 30.03.2015 по 20.09.2018 року та з 05.11.2018 по теперішній час в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебуванні в партизанських загонах і з'єднаннях). Приймав участь в проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей: з 30.03.2015 по 30.06.2016 року; з 24.07.2016 по 08.11.2016 року; з 15.11.2016 по 08.07.2017 року; з 11.01.2018 по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 по 02.08.2018 року; 3 05.11.2018 по 09.08.2019 року; з 26.08.2019 по 03.01.2020 року; з 19.01.2020 по 19.07.2020 року; з 19.08.2020 по 31.10.2020 року; з 01.11.2020 по 10.04.2021 року; з 16.04.2021 по 28.04.2021 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 №1553/4478 від 01.05.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_1 дійсно в період з 05.08.2022 по 01.07.2023, з 17.07.2023 по 23.07.2023, з 30.07.2023 по т.ч. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, м. Покровськ, с. Суха Балка, м. Мирноград, с. Тарасівка.
Згідно із відомостями довідки Військової частини НОМЕР_2 №1553/4523 від 02.05.2024 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .
З розрахунку стажу позивача форми РС-право вбачається, що, зокрема період проходження військової служби з 07.11.2018 по 29.04.2021 зараховано до пільгового стажу позивача, а період з 30.04.2021 по 29.02.2024 не зараховано до пільгового стажу позивача.
Згідно записів трудової книжки позивача встановлено, що позивач до проходження військової служби працював у ДВАТ шахта «Красноармійська-Західна №1» ДХК «Макіїввугілля» на посаді фельдшера підземного.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №05/1788 від 10.09.2015 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_1 дійсно в період з 30.03.2015 по 04.09.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.
Відповідно до довідки ОК-5 розділу «Відомості по спеціальному стажу» служба в особливий період з вересня 2022 року обліковується за Кодом - ПСД003Г1 - Час військової служби у збройних силах та інших військових формуваннях.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
За частиною 1 статті 14 Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.
Право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить дані для зарахування спірних періодів роботи та військової служби позивача до пільгового стажу.
Професії (посади) на яких позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 та Списку № 202.
Отже, вказані періоді роботи позивача повинні бути зараховані як до Списку №1 та і до підземних робіт згідно ч.3 ст. 114 Закон № 1058, ст. 14 Закону № 1788 та Постанови КМУ № 202.
Щодо посилання скаржника - відповідача у справі на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження ним військової служби, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. «а», «в» ст. 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, за вимогами законодавства, час проходження військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, проходження якої не заперечується відповідачем до стажу.
Суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування періоду військової служби позивача до пільгового стажу.
На підставі викладених обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи до спеціального стажу позивача.
Таким чином, матеріали справи містять усі належні та передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, які підтверджують роботу позивача.
Отже, позивачем належним чином підтверджено навчання за спеціальністю, що дає право на пільги, тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача.
Також суд зазначає, що за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.
Згідно п. 1.8 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
За п. 3.3 Порядку, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Згідно до п. 4.3. Порядку, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Тобто, відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують стаж та витребувати необхідні документи від підприємства, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
Таким чином, матеріали справи містять усі належні передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу.
Отже, відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу (пільгового) роботи.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року « 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.
Відповідно до п. 4.1, 4.3 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов'язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.
Матеріали справи свідчать, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є недостатності пільгового стажу згідно із статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Інших обставин відповідність поданих позивачем документів наданих, відповідачем не досліджувалось.
Отже, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію передчасними, оскільки, як вже зазначалось, у даному випадку відповідачем належним чином не розглянуто та не прийнято належне рішення щодо призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги та доводи в апеляційній скарзі позивача, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 200/8553/24 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 200/8553/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 200/8553/24 - залишити без змін.
Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 200/8553/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 24 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко