справа № 758/10485/22
провадження № 22-з/824/1092/2024
24 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року та ОСОБА_2 на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року,
встановив:
15.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я. про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Посилалась на ті підстави, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_4 , який заповіту не залишив, спадкоємці першої та другої черги відсутні.
Спадщина складається з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що вона є спадкоємцем третьої черги за законом за правом представлення.
Також спадкоємцем за законом четвертої черги була ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яку вона вважала своєю племінницею.
21 липня 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_6 була усиновлена.
Дізнавшись про усиновлення, вона в межах шестимісячного строку про прийняття спадщини подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смоляніновій О. Я. заяву про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини та заявила про її прийняття.
У жовтні 2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смоляніновій О. Я. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відмова нотаріуса мотивована тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року встановлено факт, що ОСОБА_2 є рідною племінницею ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спадкоємицею другої черги за законом за правом представлення, оскільки її батько та дядько ОСОБА_4 рідні брати по матері.
23.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно.
В подальшому ОСОБА_2 відчужила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 .
Зазначала, що постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року було скасовано, а заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Отже, на даний час, вона є єдиним спадкоємцем, якій належить отримати у власність спадкове майно.
З огляду на викладене просила суд:
1. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №3590, видане 23.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. на ім'я ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:54745021 від 23.10.2020 14:27:23, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;
3. визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;
4. витребувати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
19.11.2024 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
20.11.2024 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в частині витрат на правову допомогу у розмірі 23 000 грн.
Вказана справа перебуває в провадженні Київського апеляційного суду.
18.07.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась до Київського апеляційного суду з заявою про забезпечення позову.
Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 .
Заборонити будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, інших речових прав, обтяжень, внесення змін до записів тощо) щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Метою цією заяви є вжиття судом невідкладних заходів для запобігання подальшому відчуженню спірної квартири до вирішення справи по суті, оскільки існує обґрунтований та доведений ризик, що відповідачі, діючи недобросовісно можуть вчинити дії, спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення та відновлення порушення прав позивача.
Недобросовісність ОСОБА_2 полягає в умисній поведінці останньої, яка відчужила спірну квартиру, достеменно знаючи про відсутність у неї законних прав для такого розпорядження.
Недобросовісна поведінка ОСОБА_2 у даній справі не є поодиноким випадком, а частиною системної схеми, спрямованої на незаконне заволодіння спадковим майном та його швидке відчуження. Це підтверджується матеріалами іншої судової справи - №759/14293/23, що розглядалася Святошинським районним судом м. Києва, де сторонами також є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглянувши подану заяву апеляційний суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Апеляційний суд встановив, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права на спадщину після смерті ОСОБА_4 та подальшого розпорядження нею шляхом укладення 14 квітня 2021 року договору купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого на теперішній час є ОСОБА_3 .
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у цій справі, зокрема, шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майне, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
Вказаний захід забезпечення позову є достатнім і співмірним заходом забезпечення позову, виходячи із характеру пред'явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами, спрямований на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з його боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.
При цьому, накладення арешту на спірне нерухоме майно є тимчасовим і достатнім заходом забезпечення позову, а тому не підлягає задоволенню вимога про додаткове забезпечення позову ще й шляхом заборони вчиняти дії щодо заборони будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, інших речових прав, обтяжень, внесення змін до записів тощо) щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Накласти арешт на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 .
В решті вимог заяви відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ).
Копію ухвали направити учасникам справи для відома.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук