апеляційне провадження №22-ц/824/7624/2025
справа №759/15036/21
23 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.Д.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмістрова Наталія Вікторівна, Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, визнання недійсним заповіту, встановлення факту успадкування за законом та визнання права власності на нерухоме майно, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, визнання недійсним заповіту, встановлення факту успадкування за законом та визнання права власності на нерухоме майно.
Вимоги позову мотивує тим, що у відповідачки знаходиться заповіт на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений 09 січня 2020 року нібито ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02 червня 2020 року заведено спадкову справу на підставі заяви, поданої 04 листопада 2020 року ОСОБА_3 , щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Ревою І.М. видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав неможливості встановлення ідентичності особи, яка звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом з особою, на користь якої складено заповіт, оскільки в заповіті зазначено прізвище " ОСОБА_5 ", а в паспорті « ОСОБА_5 », крім того в заповіті не було вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків обдарованої ОСОБА_3 .
Вказує, що відповідачка та її представники намагаються довести, що заповіт був результатом одностороннього волевиявлення покійної тітки позивача ОСОБА_4 і мотиви, з яких вона це зробила, нібито не мають значення.
Звертає увагу, що заповіт складено приватним нотаріусом Бурмістровою Н.В. у змові з громадянкою ОСОБА_2 в момент, коли його тітка ОСОБА_4 перебувала в неадекватному стані та не усвідомлювала значення своїх дій, а вказані помилки в заповіті від 09 січня 2020 року, зареєстрованому в реєстрі за №20, вказують на те, що все робилося спонтанно з використанням неадекватного стану ОСОБА_6 , з метою незаконного заволодіння її майном, на що вказують такі факти.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік рідної тітки позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач із своєю тіткою ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_7 на постійній основі проживав як до моменту, так і на момент його смерті, тобто на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім нього на постійній основі, як до моменту, так і на момент смерті ОСОБА_7 , тобто на час відкриття спадщини з ним проживала за адресою: АДРЕСА_2 , рідна тітка позивача ОСОБА_4 , яка фактично і прийняла спадщину як спадкоємець першої черги відповідно до статей 1261, 1268 ЦК України. Зокрема, 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності її покійному чоловіку ОСОБА_7 , інша 1/2 частина квартира належала на праві власності ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_8 позивач із своєю тіткою ОСОБА_4 продовжив проживати в квартирі АДРЕСА_3 , як до моменту ,так і на момент її смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 , отже проживав на постійній основі із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Протягом останніх років до смерті ОСОБА_4 позивач, не будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживав за вказаною адресою і доглядав за хворою тіткою до моменту її смерті.
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, що складається із квартири АДРЕСА_3 ; приватного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , який належав їй на підставі договору купівлі-продажу №95 від 04 жовтня 1989 року, та земельної ділянки розміром 0,0005 га, на якій розташований вказаний житловий будинок (далі домоволодіння).
Вказує, що фактично вступив у спадщину, яка залишилася після смерті тітки ОСОБА_4 , оскільки позивач був єдиним спадкоємцем четвертої черги, тому подав у відповідності до частини 1 статті 1269 ЦК України заяву про прийняття спадщини нотаріусу 02 червня 2020 року, тобто у строк протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини, оскільки за законом йому, як єдиному спадкоємцю четвертої черги, належить усе майно спадкодавця ОСОБА_9 .
В подальшому позивачем виявлено оскаржуваний заповіт від 09 січня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №20, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Наталією Вікторівною, згідно якого нібито його тітка ОСОБА_4 заповіла після своєї смерті все наявне в неї майно неповнолітній племінниці позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач стверджує, що прийняв спадщину в повному обсязі, що можуть підтвердити свідки, а також документи, що підтверджують сплату коштів за надання комунальних послуг, за утримання будинку та прибудинкової території; документи, що підтверджують понесені витрати на поховання як тітки ОСОБА_9 , так і її чоловіка ОСОБА_7 .
Вказує, що у момент підписання (складання) оскаржуваного заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому спірний заповіт не відповідає її внутрішній волі.
Мотивуючи наведеним, з посиланням на положення частин 3-5 статті 203, статті 215 ЦК України просить суд:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 протягом 5 (п'яти) років та на момент її смерті та ведення з нею спільного господарства;
- визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. від 09 січня 2020 року, зареєстрований в реєстрі №20;
- визнати право успадкування за законом ОСОБА_1 , як особи, яка постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини нерухомого майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_3 , з визнанням права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру;
- визнати право успадкування за законом ОСОБА_1 , як особи, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, нерухомого майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , а саме домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , та земельну ділянку розміром 0,0005 га, на якій розташоване вказане домоволодіння.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, зокрема, відсутності доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем.
Вказав, що недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Суд вказав, що позивачем не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, а отже суд дійшов до висновку про відсутність підстав визнати даний заповіт недійсним.
Також суд вказав, що позивачем не надано жодних письмових доказів, що він та покійна тітка ОСОБА_4 постійно проживали разом за місцем проживання ОСОБА_4 , позивач доглядав за нею, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, не надано доказів щодо сплати позивачем платежів по оплаті комунальних послуг та прибудинкової території по квартирі, в якій проживала ОСОБА_4 , так само як і не надано доказів позивачем про те, що він ніс витрати по похованню ОСОБА_4 та її чоловіка.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права.
Щодо не доведеності факту спільного проживання із тіткою вказує, що наведене підтверджується показами ОСОБА_1 , допитаного як свідка, та показами ОСОБА_10 . Уважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив вказані докази.
Щодо не повного з'ясування обставин у справі вказує, що саме відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання про повернення справи із стадії судового розгляду до стадії підготовчого провадження та зміну експертної установи стали наслідком неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що причиною повернення без виконання ухвали суду про призначення експертизи стало те, що експертиза не була оплачена позивачем.
Вказує, що не оплата експертизи не залежала напряму від волі позивача, оскільки після початку повномасштабного вторгнення позивач змушений був виїхати з м. Києва до м. Мукачеве, де здійснював догляд за хворою матір'ю.
За адресою в місті Києві позивач не проживав і не проживає до теперішнього часу, отже, єдиним способом зв'язку з ним був мобільний телефон, за яким співробітники суду з ним зв'язалися у кінці 2022 року і повідомили, що справа направлена для проведення експертизи, вже відомо прізвище експерта, з яким необхідно позивачу зв'язатися і погодити строки та умови сплати експертизи.
Позивач особисто зв'язався в телефонному режимі з експертом і уточнив суму, необхідну для сплати, оскільки вона була досить значною, позивач попросив експерта визначити строк для її оплати, на що експерт повідомив, що такі строки будуть визначені після отримання всіх матеріалів. Проте в подальшому експерт так і не зв'язався із позивачем, натомість повернув ухвалу без виконання на підставі не здійснення позивачем оплати експертизи.
Оскільки ухвала до теперішнього часу не скасована, є чинною та не виконана, позивач не міг і не зобов'язаний був заявляти нове клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, а лише міг клопотати про зміну в ухвалі про призначення експертизи від 27 січня 2022 року експертної установи на іншу (визначити іншу експертну установу та вартість її послуг).
Звертає увагу, що висновок посмертної судової психіатричної експертизи в даній цивільній справі необхідний для з'ясування обставин, які входять до предмета доказування га мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо порушень норм процесуального права вказує, що судом ухвалено рішення по суті спору без вирішення питання про скасування ухвали суду від 27 січня 2022 року про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи є порушенням норм процесуального судом першої інстанції.
Мотивуючи наведеним, просить суд:
- задовольнити клопотання про зміну експертної установи, якій доручено проведення посмертної судової психіатричної експертизи;
- рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
До апеляційної скарги скаржником додано клопотання про зміну експертної установи, якій доручено проведення посмертної судової психіатричної експертизи.
У поданому клопотанні просить:
- клопотання про зміну експертної установи, якій доручено проведення посмертної судової психіатричної експертизи задовольнити;
- проведення посмертної судової психіатричної експертизи, призначеної ухвалою суду від 27 січня 2022 року, доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертиз. На вирішення експертизи поставити питання, які ставилися перед експертом Державної установи "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України, а саме:
o Чи страждала на протязі останнього року життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 і склала заповіт, на тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння або психічне захворювання?
o Чи усвідомлювала померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка склала заповіт, значення своїх дій, та чи могла ними керувати під час укладання заповіту 09 січня 2020 року на ім'я ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за №20.
- для проведення експертизи направити матеріали цивільної справи;
- витрати по проведенню даної експертизи покласти на даному етапі на сторону позивача, але в подальшому включити їх до складу судових витрат і покласти на відповідача в повному обсязі в порядку статті 141 ЦПК України;
- апеляційне провадження на час проведення експертизи зупинити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
10 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представниці ОСОБА_3 - адвоката Числовської І.В. на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу вказує, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до тверджень, викладених у позовній заяві та які були предметом дослідження у суді першої інстанції.
Вказує на недоведеність позивачем позовних вимог. Так, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 на обліку у психіатра не перебувала та психічними захворюваннями не страждала, що підтверджується медичною документацією.
Зазначає, що оскаржуваний заповіт відповідає положенням діючого законодавства, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Щодо показів свідків ОСОБА_1 вказує, що його покази не підтверджуються жодними іншими доказами.
Крім цього, покази позивача спростовуються показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Щодо заявленого скаржником клопотання про зміну експертної установи вказує, що в судовому засіданні, яке відбулось 27 січня 2022 року, представник позивача на запитання суду щодо експертної установи зазначив, що це питання не має значення. Крім цього, вказує, що причиною невиконання ухвали суду є несплата позивачем вартості експертизи.
Вказує на зловживання позивачем процесуальними правами та затягування позивачем розгляду справи.
Звертає увагу, що експертиза не була проведена саме внаслідок бездіяльності позивача - несплати вартості проведення експертизи.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Явон А.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представниця відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Числовська І.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Інші учасники у справі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представниці відповідачки, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Згідно даних свідоцтва про право власності на житло від 31 грудня 2003 року убачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_7 - частина та членам його сім'ї - ОСОБА_4 - частина (том 1 а.с. 18).
04 жовтня 1982 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 а.с. 200).
Згідно даних свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 16, 157).
Згідно даних свідоцтва про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с. 12, 160).
02 червня 2020 року позивач звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті його тітки ОСОБА_4 (том 1 а.с. 147).
Згідно даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва убачається, що за адресою АДРЕСА_5 з 22 липня 1988 року зареєстровано дві особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (том 1 а.с. 163).
Згідно даних заповіту від 09 січня 2020 року убачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті усі її права та обов'язки, які їй належали на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть належати у майбутньому, та усе майно, де б воно не було і з чого не складалось, і взагалі все те, що буде належати ОСОБА_4 на день смерті і на що вона матиме право заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с. 185).
Згідно даних свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 01 березня 2005 року ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьками дитина є ОСОБА_14 , ОСОБА_2 (том 1 а.с. 187).
Згідно даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих / знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , убачається, що за вказаною адресою зареєстрованими значилось дві особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (том 1 а.с. 163).
04 листопада 2020 року Державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Ревою І.М. було видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із неможливістю установити ідентичність особи, яка звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом із особою, на користь якої складено заповіт, а саме: в заповіті " ОСОБА_5 ", а в паспорті " ОСОБА_5 " (а.с. 189).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно частини 1 статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з частиною 2 статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За правилами частин 1-4 статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Згідно з частиною 2 статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 2 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За правилами частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім'ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов'язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов'язки.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження №61-20968сво21).
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №694/646/20 (провадження №61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
У справі, що переглядається колегією суддів, установлено, що позивачем заявлено вимогу про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 протягом 5 (п'яти) років та на момент її смерті та ведення спільного господарства.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи відхиляються апеляційним судом, оскільки є помилковими.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_4 протягом визначеного законом строку.
Апеляційна скарга не містить посилань на докази, які б спростовували такий висновок суду та давали б підстави для висновку про наявність спільного бюджету, спільного харчування, участь у спільних витратах на утримання житла тощо.
Судом правильно відхилено дані показів ОСОБА_1 , допитаного як свідка, а також свідка ОСОБА_10 , оскільки такі самі по собі не підтверджують обставин, які б давали підстави для застосування положень статті 1264 ЦК України.
Ураховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю із померлою ОСОБА_4 протягом п'яти років та на момент її смерті, відсутні підстави уважати, що оспорюваний позивачем заповіт порушує його права та інтереси, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. від 09 січня 2020 року, зареєстрований в реєстрі №20.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що постановлення оскаржуваного рішення без скасування ухвали суду від 27 січня 2022 року є порушенням норм процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
Установлено, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року задоволено клопотання позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.
На вирішення експертизи поставити наступні питання:
1. Чи страждала на протязі останнього року життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 і склала заповіт на тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння або психічне захворювання?
2. Чи усвідомлювала померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка склала заповіт значення своїх дій, та чи могла ними керувати під час укладання заповіту 09.01.2020 року на ім'я ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за №20?
Надано в розпорядження експертів матеріали справи №759/15036/21, в якій містяться виписки із медичних карток стаціонарного хворого - ОСОБА_15 (а.с.220-227) та медичні карти на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в кількості 7 шт.
Витрати по оплаті експертизи покладено на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_4 )
Для проведення експертизи визначено строк в два місяці.
Провадження по справі зупинено до проведення експертизи (том 2 а.с. 9).
Згідно даних листа Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" №14.1/02/2472 від 19 вересня 2024 року убачається, що матеріали цивільної справи №759/15036/21 повернуто без виконання посмертної експертизи щодо ОСОБА_4 (через несплату) (том 2 а.с. 21).
Разом з цим, ухвалення рішення по суті позовних вимог без скасування ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року не є тією обставиною, яка відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім цього, ураховуючи що оспорюваний правочин не порушує права та інтереси позивача у зв'язку із недоведеністю вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, висновок відповідної експертизи за обставин цієї справи не є таким, що впливає на вирішення спору.
За установлених обставин колегія суддів не убачає підстав для задоволення доданого до апеляційної скарги клопотання позивача про зміну експертної установи для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 24 липня 2025 року
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова