№22-ц/824/13412/2025
Унікальний №381/2100/24
24 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., Журби С.О., Писаної Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв'язку зі смертю спадкодавця та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, -
установив:
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року зазначений вище позов задоволено частково.
Визнано право власності за ОСОБА_1 на невиплачену суму пенсії ОСОБА_2 за період з моменту припинення її виплати по 24 листопада 2018 року, як спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ГУ ПФУ в Київській області на користь ОСОБА_1 невиплачену суму пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення її виплати по 24 листопада 2018 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Київській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року вищевказану апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Київській області було залишено без руху, оскільки останнім днем для подачі апеляційної скарги було 09 червня 2025 року, проте апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області подало 17 червня 2025 року.
Крім того, апеляційна скарга ГУ ПФУ у Київській області була не оплачена судовим збором, та не долучено копію апеляційної скарги для направлення приватному нотаріусу Швець Р.О.
Рекомендовано апелянту вказати поважні причини неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законодавством строк, надати документ, що підтверджує сплату судового збору в оригіналі та подати копію апеляційної скарги для приватного нотаріуса Швець Р.О.
21 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ГУ ПФУ у Київській області, подана на виконання вищевказаної ухвали суду, до якої апелянт долучив оригінал платіжної інструкції про сплату судового збору, та зазначив, що причиною пропуску строку є те, що на території України введено воєнний стан. Посилається на те, що масовані ракетні обстріли, затяжні повітряні тривоги, аварійні чи планові стабілізаційні відключення електрозабезпечення впливають на його звичайний режим роботи і є об'єктивними обставинами, які перешкоджають, створюють труднощі, які не залежать від організації роботи діловодства Управління, і тому все це є суттєвою обставиною, яка ускладнює внутрішній документообіг та наразі вплинуло на своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції по даній справі.
Вивчивши наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року, суд дійшов висновку, що апеляційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність обставин непереборної сили чи форс-мажорних обставин, необхідним є наведення конкретних причин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав на апеляційне оскарження.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).
При цьому, апелянт не навів жодних обставин та доказів, які були зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, що в свою чергу призвело до пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Також, суд враховує обставини, щодо наявності загрози ракетних ударів, пов'язаних з військовою агресією, необхідність реагування на повітряні тривоги, тощо, однак неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та наслідків впливу таких дій на апелянта) та підтверджена відповідними доказами, які скаржником надані не були.
Крім того, посилання на відсутність електропостачання не можуть бути визнані судом поважним причинами пропуску такого строку, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема, актів про постійну відсутність світла в період з 08 травня 2025 року по 09 червня 2025 року включно за адресою апелянта або довідок від енергопостачальника, щодо цілодобового відключення світла за вказаний період за адресою апелянта до суду не надано. При цьому, відсутність електропостачання має періодичний, тимчасовий характер, тому не може вважатися обставиною, яка унеможливлювала подачу апеляційної скарги у встановлений строк.
Доводи апелянта про територіальне місцезнаходження відділів ГУ ПФУ у Київській області за кількома різними адресами, що ускладнює внутрішній документообіг, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Колегія суддів зазначає, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Згідно вимог ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Так, за правилами ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Із апеляційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року ГУ ПФУ у Київській області звернулося до апеляційного суду 17 червня 2025 року, а отже із пропуском встановленого процесуальним законом строком на апеляційне оскарження.
Враховуючи наведене, заявником не наведено причин, які унеможливили дотримання строків передбачених ЦПК України та розумних пояснень щодо пропуску строку звернення з апеляційною скаргою. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, а згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Отже зазначені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не зумовлені особливими і непереборними обставинами, а відтак не є поважними.
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підстави для поновлення цього строку є неповажними, суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв'язку зі смертю спадкодавця та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді К.П. Приходько
Т.О. Писана
С.О. Журба