апеляційне провадження №22-ц/824/9529/2025
справа №752/7990/13-ц
23 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Чекулаєва С.О.,
у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Вимоги заяви мотивує тим, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року задоволено подання приватного виконавця Маляр Я.А. про тимчасову заборону виїзду за кордон.
Заявниця уважає, що такий захід як обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 обмежує її право на свободу пересування та є недоцільним у період військового стану, не може слугувати додатковим заходом впливу для виконання судових рішень.
Посилається на незаконність заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, яким стягнуто із ОСОБА_1 82 752,96 доларів США.
Посилається на життєві обставини, за яких вона має виїхати з території України. Вказує, що законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язання, а при ухиленні боржника від їх виконання.
Вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань. Крім цього, ухвала суду про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон не містить жодних установлених обставин свідомого ухилення від виконання приписів суду.
В рамках виконавчого провадження реалізовано майно боржника на загальну суму 2 322 837,00 гривень. Тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон діє майже два роки. За цей час дане обмеження жодним чином не вплинуло на виконання рішення суду, адже ОСОБА_1 не ухилялася від його виконання, а виконує в силу власних можливостей.
Посилається на те, що тривале обмеження у праві виїзду за кордон за відсутності ухилення від його виконання є порушенням Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Міжнародного пакту про громадянській та політичні права.
Звертає увагу, що по всій території України кожного дня виникає загроза ракетного обстрілу з боку держави агресора. ОСОБА_1 як жінка не є військовозобов'язаною, відповідно має можливість виїзду за кордон та перебувати у безпечному місці.
Мотивуючи наведеним, просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , встановлене ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року.
03 березня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у новій редакції.
Посилається на відсутність публічного інтересу, оскільки стягувачем є приватна компанія. Звертає увагу, що 29 березня 2021 року та 02 квітня 2021 року стягувач отримав з торгів за продані дві квартири 2 322 837,00 гривень.
Просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , встановлене ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відмовлено.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 ані в заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ані в судовому засіданні 04 березня 2025 року не надала суду жодних доказів виконання неї грошового зобов'язання перед новим кредитором (стягувачем), яким є ТОВ «Вердикт Капітал».
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин у справі.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що 22 жовтня 2021 року відкрито кримінальне провадження №22021000000000363, за яким ТОВ "Вердикт Капітал" стало фігурантом слідства Головного слідчого управління Служби безпеки України.
Вказує, що продаж боргу ОСОБА_1 приватній структурі вчинено за 0,59% від його номінальної вартості, що має ознаки фіктивності.
Посилається на правовий висновок, виготовлений Благодійною організацією Благодійний фонд "Ваша надія в Україні".
Звертає увагу, що 24 липня 2024 року Господарський суд міста Києва відкрив провадження про банкрутство ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі заяви ТОВ "Гіперіон ДК" про несплату заборгованості у сумі 11 097 500,00 гривень, що свідчить про неплатоспроможність нового стягувача, отже, про відсутність реальної правової мети у продовженні виконавчого провадження, оскільки навіть у разі стягнення боргу кошти не надходитимуть ані до бюджету, ані до правомірного кредитора, а потраплять до майна банкрута, яке підлягає подальшій ліквідації.
Вказує на втрату публічного інтересу після передачі державним банком боргу приватній структурі, наявність ознак шахрайства у поведінці нового кредитора, непропорційність заходу у контексті міжнародних стандартів, ігнорування обставин, пов'язаних із імміграційними зобов'язаннями ОСОБА_1 та її законним статусом у США.
Зазначає, що з метою захисту своїх прав скаржницею подано скаргу до Вищої ради правосуддя на дії ОСОБА_3 , підготовлено та буде подано позов про визнання недійсним договору №14 про відступлення права вимоги від 22 травня 2019 року та додатку №1 до нього, заяви про визнання потерпілою у кримінальному провадженні №22021000000000363, подано звернення до Міністерства юстиції США.
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.
4. Позиція учасників справи.
05 травня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Вердикт Капітал" на апеляційну скаргу.
Звертає увагу, що доводи апеляційної скарги зводяться до необґрунтованих звинувачень стягувача в начебто шахрайських діях, що не доведено жодними достатніми доказами.
Заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні є значною та складається із суми поточної заборгованості за кредитом в розмірі 13 435,55 доларів США, суми поточної заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 573,63 долари США, суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 40 597,21 доларів США, суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 28 145,67 доларів США, суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1 530 858,21 грн, суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту в розмірі 1 046 291,69 грн, суми 3% річних від простроченого кредиту в розмірі 23 445,18 грн, суми 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту в розмірі 14 351,67 грн, та суми судового збору в розмірі 3 441,00 грн.
Вказує, що зобов'язання за виконавчим листом № 752/7990/13-ц не погашені, тобто підстав для скасування такого обмеження немає. З моменту винесення ухвали обставини не змінилися, тобто підстави для перегляду по суті прийнятого судом законного рішення відсутні. Жодних дій для реального, фактичного та у повному обсязі виконання зобов'язань заявниця не вчиняє.
Факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань у виконавчому проваджені було повністю доведено, про що заначено в ухвалі суду від 01 вересня 2021 року, що підтвердив і суд апеляційної інстанції.
Щодо звернення заявниці із позовом про визнання недійсним договору № 14 про відступлення права вимоги від 22 травня 2019 року між АТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» вказує, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року у справі № 752/7406/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дій ТОВ «Вердикт Капітал» щодо отримання статусу нового кредитора по кредитному договору № 77.1/АА-00505.08.2 від 22.02.2008 року протиправними, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №14 від 22.05.2019 року, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» в частині передачі вимог за кредитним договором №7 7.1/АА-00505.08.2 від 22.02.2008 року, застосування наслідків недійсності договору у вигляді визнання недійсними торгів з продажу квартир, стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» моральної і матеріальної шкоди у розмірі 20000 доларів США.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Звертає увагу, що заявниця визнає той факт, що 08 грудня 2021 року, будучи обізнаною про залишення Київським апеляційним судом без змін ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року у справі №752/7990/13-ц про тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України, покинула територію України, що свідчить про вчинення нею дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення.
Просить врахувати ці письмові пояснення при вирішення справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Олексюк Ф.Ю. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" - адвокат Воронков О.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маляр Я.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказавши, що виконавче провадження триває, рішення суду боржницею не виконується.
5. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення боржниці та її представника, представника стягувача, приватного виконавця, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Установлено, заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором, що складається із суми поточної заборгованості за кредитом в розмірі 13435 доларів США 55 центів, суми поточної заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 573 долари США 63 центи, суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 40 597 доларів США 21 цент, суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 28 145 доларів США 67 центів, суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1 530 858 грн 21 коп, суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту в розмірі 1 046 291 грн 69 коп, суму 3% річних від простроченого кредиту в розмірі 23 445 грн 18 коп, суму 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту в розмірі 14 351 грн 67 коп та суму судового збору в розмірі 3 441 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 87-91).
04 квітня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року №752/7990/13-ц видано виконавчий лист (том 2 а.с. 8-9).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про заміну сторони стягувача правонаступником у справі № 752/7990/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено.
Замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні при виконанні заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 752/7990/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (том 3 а.с. 108-109).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Яна Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задоволено.
Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на строк до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом № 752/7990/13-ц, виданого 04 квітня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва (том 4 а.с. 206-211).
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - адвоката Курило В.Г. залишено без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року залишено без змін.
7. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Згідно статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За змістом статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Частиною 5 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Згідно частини 8 статті 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
У справі "SoeringvsUK" від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність відкритого кримінального провадження колегія суддів відхиляє, оскільки наявність такого не впливає на виконання боржницею зобов'язання, покладеного на неї рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року.
Посилання скаржниці на фіктивність договору відступлення прав вимоги на увагу не заслуговують, оскільки згідно частини 1 статті 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Заявницею не надано доказів того, що договір про відступлення АТ "Родовід Банк" прав вимог до ТОВ "Вердикт Капітал" визнано недійсним.
Крім цього, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2020 року замінено стягувача ПАТ "Родовід Банк" на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні при виконанні заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 752/7990/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Отже, на теперішній час ТОВ "Вердикт Капітал" є стягувачем у виконавчому провадженні.
Посилання заявниці на те, що обмеження прав людини в інтересах приватної компанії не може бути визнано законним та обґрунтованим відхиляються колегією суддів, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, статус стягувача (державна установа, приватна юридична особа, фізична особа) не впливає на підстави скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
Посилання скаржниці як на підставу для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон на ту обставину, що стягувачем було реалізовано дві квартири та отримано 2 322 837,00 гривень, колегія суддів відхиляє, оскільки у разі не згоди із розміром актуальної заборгованості боржниця не позбавлена права оскаржити дії приватного виконавця.
Посилання скаржниці на те, що судом першої інстанції не надано оцінку імміграційним зобов'язанням боржниці та її законним статусом у Сполучених Штатах Америки колегія суддів уважає безпідставним, оскільки такі не є підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
Крім цього, суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що боржниця, будучи обізнаною про залишення її апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на строк до виконання зобов'язань без задоволення, в той же день покинула територію України.
Повернення боржниці на територію України у зв'язку із сімейними обставинами із спливом значного періоду часу не свідчить про її добросовісну поведінку як боржниці.
Окрім того, судом першої інстанції надано оцінку правовому висновку, виготовленому Благодійною організацією Благодійний фонд "Ваша надія в Україні", з якою апеляційний суд погоджується.
За установлених обставин, колегія суддів констатує, що звернувшись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, ОСОБА_1 не надано доказів виконання нею обов'язків, покладених судовим рішення, не наведено обставин, що є підставою для скасування встановленого тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 24 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова