23 липня 2025 року м. Київ
Справа №363/27/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/8952/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Котлярової І.Ю. 10 лютого 2025 року в м. Вишгород, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просила: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №303 та стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що 05 вересня 2015 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №303. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки у них різні погляди на життя, на ведення домашнього господарства, між ними було втрачено почуття любові та поваги одне до одного. Позивач зазначила, що відповідач зловживав спиртними напоями та чинив домашнє насильство відносно неї. Також зазначила, що хоч і вони проживають разом із відповідачем, однак тривалий час не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, у кожного свій бюджет. Вважає, що подальше їхнє спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам. Також зазначила, що відповідач є працездатним, фізично здоровим, офіційно працює у ТОВ «КЕНПАК УКРАЇНА» на посаді помічника оператора АтаНАЛ ХШУ (дільниця бодімейкера), а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному нею розмірі. Інших стягнень з відповідача не проводиться.
За вказаних обставин, позивач звернулася до суду з цим позовом, який просила задовольнити.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис 303 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 03 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.
Рішення суду мотивовано тим, що, відповідач є дієздатним, доказів того, що він не має змоги сплачувати аліменти суду надано не було, а тому суд визначив за доцільне стягнути з нього аліменти на доньку в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку(доходу).
Не погодився із вказаним рішення суду в частині визначення розміру аліментів відповідач, ним подано апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить змінити рішення в частині визначення розміру аліментів.
Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано матеріальне становище відповідача та зазначено аліменти у надмірному для нього розмірі.
Вказує, що він працює в ТОВ «Кенпак» та отримує заробітну плату у розмірі від 55000 грн до 60000 грн в середньому, що підтверджується Довідкою ОК-5, ОК-7. Отримання позивачем аліментів від доходів становитиме приблизно 18000-20000 грн, що на погляд відповідача є надмірним та становить значну частину його заробітку , оскільки дорівнює приблизно 6 розмірам прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вважає, що виплата аліментів у такому розмірі порушить принцип рівності прав та обов'язків батьків в утриманні дитини та повністю покладе обов'язок утримання дитини на відповідача, що не відповідає принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції не перевірив матеріальне становище позивача та платника аліментів, та не врахував, що позивачем не надано будь-яких доказів понесення нею витрат на дитину.
Крім того, вказує, що на його утриманні перебуває непрацездатний батько, на підтвердження чого ним було додано до апеляційної скарги докази, які не могли бути подані до суду першої інстанції через кібератаку 19 грудня 2024 року, яка призвела до некоректної роботи застосунку «Дія» , а тому просить визнати поважними причини неподання цих доказів до суду першої інстанції та долучити їх до справи.
На підставі викладеного, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів, стягнути на користь позивача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/6 частину від всіх видів його заробітку.
Позивач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги відповідач виявив незгоду з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів в частині від усіх видів доходу відповідача. Доводів щодо незгоди із рішенням в часині розірвання шлюбу апеляційна скарга не містить, а тому рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів в частині від усіх видів доходу відповідача. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріалами справи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
По суті спору судом встановлено, що сторони уклали шлюб 05 вересня 2015 року, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис 303, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с.9/ .
В шлюбі у сторін народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.5/.
Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,зареєстровані та проживають спільно за адресою : АДРЕСА_1 /а.с.7,8/.
Сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейні відносини, втратили почуття поваги і любові один до одного.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В силу ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Положеннями ч. 1 ст. 184 СК України визначено право суду за заявою одержувача визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
В порядку ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
В порядку ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.ч. 3-5 ст. 83 ЦПК України визначений обов'язок відповідача подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Однак, згідно з ч. 8 цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В силу ч. 3 ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з ч.5 цієї норми законодавства обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на час розгляду справи є малолітньою дитиною.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказувала, що відповідач офіційно працює в ТОВ «Кенпак Україна», а тому має можливість сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про доходи позивача, так як батьки порівну зобов'язані неси обов'язок по утриманню дитини.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стягнутий судом першої інстанції розмір аліментів в 1/3 частини є високим, проте позивачем не було додано до суду першої інстанції доказів на підтвердження щомісячних витрат на дитину для визначення обсягу цих витрат та визначення суми, необхідної для забезпечення обома батьками.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що достатнім буде стягнення з відповідача аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з огляду на те, що батьки несуть спільний обов'язок по утриманню дитини і вказана сума буде достатньою для забезпечення потреб дитини.
Відповідачем було долучено клопотання про долучення доказів про дохід за даними ПФУ та про перебування на його утриманні батька. Проте вказані документи не можуть бути прийняті до уваги апеляційного суду з огляду на те, що про ці обставини не було заявлено в суді першої інстанції, не були представлені суду першої інстанції і відповідні докази, а тому вказане не відповідає нормам процесуального закону. А тому вказане клопотання про долучення доказів не підлягає задоволенню.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частки від доходу, не у повній мірі врахував вимоги ст. 182 СК України, адже вказаного розміру аліментів в 1/3 частки зі сторони батька та забезпечення дитини зі сторони матері буде більш ніж достатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини і відсутності даних щодо її особливих потреб.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження частково, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміненню, визначивши розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 з 1/3 частини на частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого 2025 року в частині стягнення аліментів - змінити, визначивши, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти в розмірі частини частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: Соколова В.В.
Судді: Верланов С.М.
Поліщук Н.В.