Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7261/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 752/11907/24
23 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14.05.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 4390598.
Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використання одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 4390598 від 14.05.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті.
Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №4390598 від 14.05.2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607).
Зазначало, що на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов?язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України.
13.09.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступило право вимоги за кредитним договором № 4390598 від 14.05.2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс» ) є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 37 200 грн., з яких: ??заборгованість за тілом кредиту 8000 грн.; ??заборгованість за відсотками 27 600 грн.; ??заборгованість за комісійними винагородами становить 1600 грн.
З урахуванням викладеного, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 4390598 від 14.05.2021 року в розмірі 37 200 грн., понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 14.05.2021 року №4390598 у розмірі 13200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 2988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 19 січня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив суд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року скасувати та у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що розгляд справи здійснено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на відсутність в матеріалах справи більшості доказів на які посилається позивач.
Зазначає, що до Голосіївського районного суду м. Києва ним було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, де при ознайомленні звернув увагу на відсутність у справі більшості доказів на які посилається позивач в своїй позовній заяві.
Вказує на те, що для справедливого та належного розгляду цивільної справи ним було подано через канцелярію Голосіївського районного суду клопотання про розгляд справи з викликом сторін, однак, ухвалою суду йому було відмовлено у задоволенні клопотання, відповідно цивільна справа була розглянута Голосіївським районним судом м. Києва без виклику сторін.
Зазначає, що в ухвалі про відмову у задоволенні його клопотання про розгляд справи з викликом сторін, судом було вказано, що він не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, хоча таке право в нього було.
30.06.2024 року він звернувся до суду з клопотанням про перехід до розгляду цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, в якому просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Вважає, що Голосіївським районним судом м. Києва не було враховано його думку, як сторони у справі, щодо ухвалення рішення про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Клопотання про розгляд справи з викликом сторін ним було подано з метою повного, всебічного та справедливого розгляду цивільної справи. З урахуванням відсутності у нього копії позовної заяви з додатками, він фактично не мав можливості підготувати належним чином та подати до суду відзив на позовну заяву. Навіть після ознайомлення з матеріалами справи він все одно фактично був позбавлений права подати до суду будь-які письмові пояснення, оскільки йому не є зрозумілим, як суд може здійснювати правосуддя, знаючи про відсутність у справі майже половини копій документів на які посилається позивач.
Зазначає, що судом було встановлено що 14.05.2021 року між ним та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір N? 4390598, на підставі якого ним нібито було отримано кредит. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Більше того, позивачем не було надано будь-яких доказів, які б могли б підтвердити факт отримання ним кредитних коштів. Будь-яких грошових коштів від ТОВ «Мілоан» ним отримано не було, що не було взято до уваги.
Вказує на те, що про укладання кредитодавцем договору факторингу йому не повідомлялося, ніяких вимог про сплату заборгованості від будь-яких інших підприємств йому жодного разу не надходило. А відтак, йому не було відомо про перехід права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс».
Судом також вказано, що відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, однак, будь-які докази передачі йому кредитних коштів позивачем - в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, апелянт вважає, що позовні вимоги ТОВ Діджи Фінанс до нього про стягнення заборгованості за кредитом не було доведено належними доказами, а докази, на які посилається позивач, в матеріалах справи відсутні. Також, на думку апелянта, недоведеним є факт отримання ним будь-яких грошових коштів від ТОВ «Мілоан».
30 квітня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко Михайло Едуардович подав відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що PDF-файл договору, який міститься у матеріалах справи в додатках до позову, завантаживши (не для перегляду у особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», а саме скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF-файлів (наприклад, Adobe Reader, Microsoft Edge тощо), суд має змогу переконатися у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор.
Зазначає, що ОТП-пароль - це автоматично згенерований одноразовий PIN-код з символів і цифр, за допомогою якого користувачу надається доступ для безпечного входу до системи. Принцип використання пароля OTP складається з чотирьох кроків: 1. Обробка даних. Користувач виконує первинний вхід у додаток або на сайт. 2. Надсилання OTP-пароля. Алгоритм надсилає клієнтові одноразовий код на мобільний пристрій. 3. Перевірка коду. Користувач вводить отриманий код, підтверджуючи особу. 4. Завершення входу. Верифікатор перевіряє пароль OTP, ідентифікує клієнта і допускає в акаунт. 5. У більшості сучасних програм OTP-авторизація відбувається в режимі реального часу, тобто, код генерується і відправляється на телефон користувачеві одночасно
Згідно п. 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Пунктом 6.4. договору визначено, що укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. У пункті 6.5. договору зазначено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Зазначає, що правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця URL: https://miloan.ua.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що кредитний договір не визнаний недійсним чи/або неукладеним у встановленому законом порядку, тобто, презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).
З урахуванням наведеного вище, вважає, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 46231426 від 14.05.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 4390598 від 14.05.2021 року.
Згідно п. 4.4. Правил Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Payment Card Industry Data Security Standard (далі - PCI DSS, Стандарт) - це міжнародний стандарт безпеки даних індустрії платіжних карток, що є сукупністю вимог щодо забезпечення безпеки даних власників платіжних карток, які передаються, зберігаються і обробляються в інформаційних інфраструктурах організацій. Задля визначення банку - емітента платіжної картки для подання клопотання про витребування виписки по картковому рахунку на підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, зазначений у зашифрованому вигляді, позивач скористався загальнодоступним сервісом PaySpace Magazine (сервіс визначення Банку за номером картки) URL: https://psm7.com/uk/bin-card для визначення банку - емітента за BIN картки.
Отже, згідно даного сервісу було отримано наступну інформацію по картковому рахунку № НОМЕР_1 *77: Картковий рахунок: BIN: НОМЕР_1 ; Платіжна система: VISA; Видана БАНКОМ: JSC CB PRIVATBANK; ТИП КАРТИ: CREDIT; КАТЕГОРІЯ КАРТИ: CLASSIC; КРАЇНА: UKRAINE. BIN (Bank Identification Number) - перші шість цифр на пластиковій картці, за якими можна визначити приналежність карти тій чи іншій країні і банку, тип карти і категорію карти.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року у випадку, якщо з моменту переходу до ТОВ «Діджи Фінанс» Права Вимоги, ТОВ «Мілоан» отримав від боржників/державної виконавчої служби будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості боржників, ТОВ «Мілоан» зобов'язаний перерахувати вказану суму ТОВ «Діджи Фінанс» протягом 5 (п'яти) днів з моменту її отримання.
Таким чином, при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від кредиторів, має місце той факт, за яким позичальник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Поряд з цим, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 у справі № 6-14194св14 зазначено, що суду потрібно звернути увагу на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні первинному, ні новому кредитору. Таким чином, доводи відповідача у письмових поясненнях, що по справі не має жодних фактичних даних про направлення відповідачу повідомлення про набуття прав кредитора, не заслуговують на увагу суду, оскільки позичальник не був позбавлений можливості виконувати належним чином зобов'язання за кредитним договором на користь первісного кредитора.
З урахуванням викладеного, просив суд апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Окрім того, просив суд стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем- ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4390598, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 8 000 грн. строком на 30 днів, тобто, до 13.06.2021 року, які останній зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування грошима в розмірі 1,50% в день та сплатити комісію за надання кредиту 1600 грн. (п.п. 1.1. 1.2 1.3. 1.4. 1.5 кредитного договору від 14.05.2021 №4390598).
Відповідно до п.п.6.1., 6.3. кредитного договору від 14.05.2021 року № 4390598 цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому.
14.05.2021 року ТОВ «Мілоан» було переказано грошові кошти у розмірі 8000 грн на рахунок №414960*70, отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 4390598 ( а.с. 37).
13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №07Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за що сплатило грошові кошти ( а.с. 39-45).
Відповідно до витягу з додатку 1 до вказаного договору ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги, зокрема, відносно ОСОБА_1 за договором №4390598 на загальну суму заборгованості у розмірі 37200 грн., яка складається із заборгованості за тілом - 8000 грн, заборгованості за відсотками 27600 грн та заборгованості за комісією - 1600 грн ( а.с. 22).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит від 14.05.2021 року №4390598 заборгованість відповідача становить 37200 грн ( а.с. 26-27).
Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтовані тим, що розмір заборгованості за кредитним договором від 14.05.2021 року №4390598 становить суму, що зазначена у витязі з реєстру боржників до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 та розрахунку заборгованості.
Доказів звернення відповідача до ТОВ «Мілоан» щодо пролонгації граничного строку повернення позики до суду не надано, а тому строк кредитування за вищевказаним договором не змінювався і становить 30 днів.
Відповідно до графіку платежів до договору про споживчий кредит від 14.05.2021 №4390598 сукупна вартість кредиту складає 13200 грн., з якої 3600 грн. - проценти за користування кредитом, 8000 грн. - тіло кредиту та 1600 грн. - комісія за надання кредиту.
Разом з тим, як встановлено раніше за умовами укладеного між сторонами договору про споживчий кредит від 14.05.2021 року №4390598 позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, до 27.05.2021 року, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками на суму 27600 грн. поза межами строку кредитування є необгрунтованими.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Як встановлено судом, 14.05.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №4390598.
Відповідно п 1.1. договору кредитодавець зобов?язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов?язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов?язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000.00 грн у валюті: Українські гривні.
Згідно п 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 14.05.2021 року (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 13.06.2021 року.
Пунктом 1.5. договору визначено загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5 200.00 грн. в грошовому виразі та 99 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 договору.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 13 200.00 гривень.
Відповідно до п 1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 1600.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п. 1.5.2. проценти за користування кредитом: 3 600.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п .1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.7. тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору позивачем було надано платіжне доручення № 46231426 від 14.05.2021 року згідно якого, ТОВ «Мілоан» на виконання погоджених умов договору було направлено 8 000 грн. ОСОБА_2 . Призначення платежу: кошти згідно договору 4390598 (зворот а.с. 37).
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» свого обов'язку за кредитним договором № 4390598.
Щодо відсотків за користуванням кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно умов п 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 14.05.2021 року (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4. договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 13.06.2021 року.
Пункт 1.5.2. договору визначає, що проценти за користування кредитом: 3 600.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.2.2.2 вказаного договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Пункт 2.2.3 договору визначає, що після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 14 травня 2021 року по 13 червня 2021 року за користування кредитними коштами.
При цьому нарахуванням відсотків за користування кредитом позивачем здійснювалося і поза межами строку кредитування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на їх нарахування позивачем поза межами строку кредитування та стягнувши з відповідача на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами нараховані у межах строку дії кредитного договору з 14.05.2021 року по 13.06.2021 року, що становить 3 600 грн.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як встановлено судом, 13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №07Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за що сплатило грошові кошти.( а.с. 39-45).
Відповідно до витягу з додатку 1 до вказаного договору ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором №4390598 на загальну суму заборгованості у розмірі 37200 грн., яка складається із заборгованості за тілом - 8000 грн, заборгованості за відсотками 27600 грн та заборгованості за комісією - 1600 грн ( а.с. 22).
Згідно долученого до справи договору відступлення прав вимоги № 07Т від 13 вересня 2021 року за яким відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що відповідач не спростував.
Вказаний договір факторингу є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що позовні вимоги ТОВ Діджи Фінанс до нього про стягнення заборгованості не було доведено належними доказами, будь-які докази, на які посилається позивач, в матеріалах справи відсутні та що недоведеним є факт отримання ним будь-яких грошових коштів від ТОВ Мілоан, колегія суддів відхиляє, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими судом доказами.
Так судом встановлено, що 14.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем- ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4390598. Вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором.
13.05.2021 року ОСОБА_1 оформлено анкету-заяву на кредит №4390598., в якій вказані персональні дані відповідача, такі як: дата народження, номер мобільного телефону, адреса реєстрації та проживання, освіта, соціальний статус, щомісячні доходи, як позичальника, визначена сума кредиту 8 000 грн., строк кредитування 30 днів з 14.05.2021 року по 13.06.2021 року, комісія за надання кредиту 1600 грн. що нараховується одноразово, проценти за користування кредитом 1,5% від фактичного залишку кредиту.( а.с. 21).
В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду даної заяви, зокрема вказано, що заповнення заяви відбулось 13.05.2021 року о 07:46:01, а підписання договору 14.05.2021 року о 01:10:11.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного кредитного договору № 103404010, 14.05.2021 року ТОВ «Мілоан» було переказано грошові кошти у розмірі 8000 грн на рахунок № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу кошти згідно договору 4390598 (а.с. 37). Дата платіжної інструкції (14.05.2021) повністю збігається із датою укладення кредитного договору №4390598. від 14.05.2021 року. У вказаному платіжному дорученні зазначено про зарахування коштів в сумі 8 000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , що збігається з номером картки, що була зазначена в кредитному договорі.
Заперечуючи проти отримання коштів, відповідач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції доказів того, що картка за номером №414960*70 йому не належить.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» кредитної заборгованості за договором №4390598 від 14.05.2021 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про відсутність у справі доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не знайшло свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційній інстанції, оскільки докази, на які посилається позивач, наявні у матеріалах справи.
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги відповідача про те, що про укладання кредитодавцем договору факторингу йому не повідомлялося, ніяких вимог про сплату від будь-яких інших підприємств йому жодного разу не надходило, а відтак, йому не було відомо про перехід права вимоги про стягнення кредитної заборгованості до іншого кредитора, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права 6 грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від кредиторів, має місце той факт, за яким позичальник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Проте, відповідачем не надано суду доказів виконання ним своїх зобов'язань по повернення кредитних коштів на рахунок первісного кредитора.
Подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник позивача просив суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 витрати позивача на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен грунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції сторона позивача надала копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 квітня 2024 року, який підписаний сторонами договору адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», копію додаткової угоди № 003421516174 до договору №42649746 від 01 квітня 2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 30 квітня 2025 року.
Як встановлено із договору про надання правничої допомоги, послугами, що надаються адвокатським бюро клієнту, окрім участі у судовому засіданні є також і ознайомлення із матеріалами справи, формування правового аналізу, написання заяви/клопотання, адвокатських запитів, складання позовних заяв, клопотань про зняття арешту, апеляційних скарг, касаційних скарг, написання відзиву на позов, заперечення на відзив, письмового пояснення, отримання рішення суду та інші, що мають відповідну тарифікацію.
Відповідно до п.4.4 вказаного договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається адвокатом факсимільним зв'язком, поштою або на електронну пошту вказану у договору.
Згідно акту про підтвердження факту надання правничої ( правової) допомоги адвокатом від 30 квітня 2025 року клієнту- Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було надано виконавцем- адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем такі послуги:
аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів. - 1 год.-750 грн.,
правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» 1,5 год.- 2 250 грн.,
складання апеляційної скарги, в тому числі, попередній ( орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, 3 год - 3000 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс зводяться до єдиної дії - підготовка та подання процесуальних документів, зокрема, відзиву на апеляційну скаргу і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.
За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, врахувавшискладність справи, суть спору, характер послуг, часткове задоволення позову ТОВ «Діджи фінанс», а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогуу розмірі 2 250,00 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 512, 514, 516, 517, 526, 626-629, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» ст. ст. 133, 137, 141, 263, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (07405, Київська область. м.Бровари, вул.Київська, буд.243-А, а/с 897, код. ЄДРПОУ: 42649746, ІВАN: НОМЕР_4 у АТ "Сенс банк» МФО: 300346) судові витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 250 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: