Справа № 757/10702/25 Головуючий у І інстанції Гридасова А.М.
Провадження № 33/824/3204/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
14 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Прибори Павла Івановича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Прибора П.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданий 13 лютого 2025 року лікарем КНП «КМНК «Соціотерапія», в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння канабіноїдами (маріхуана), не є доказом встановлення факту перебування у стані наркотичного сп'яніння останнього, оскільки лабораторним дослідженням повинно бути встановлено кількісне визначення вмісту наркотичного засобу та чи перевищує це значення допустимий пороговий рівень, що є базовим критерієм встановлення як самого факту, так і ступеню сп'яніння.
Звертає увагу на те, що на адвокатський запит КНП «КМНК «Соціотерапія» листом від 19 березня 2025 року №421 повідомлено, що проведений аналіз (тест) лише якісно, а не кількісно визначає наркотичну речовину, а таким чином може лише встановити факт вживання певного наркотичного засобу, але аж ніяк не встановити перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, оскільки не визначає кількісного вмісту речовину, що має безпосереднє значення встановлення як самого факту, так і ступеню сп'яніння особи.
Таким чином, захисник ОСОБА_1 - адвокат Прибора П.І. вважає, що висновок лікаря КНП «КМНК «Соціотерапія» про перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння на момент проведення огляду після отримання результатів тесту без наявності ознак наркотичного сп'яніння та без посилання на кількісний показник наркотичної речовини у вказаних біологічних зразках викликає сумніви та не доводить сам факт перебування останнього в стані наркотичного сп'яніння, тому що сам факт вживання маріхуани, згідно медичної літератури, можливо встановити під час огляду навіть через декілька місяців після вживання.
Крім того, адвокат звертає увагу на те, що Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затверджений постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, такого наркотичного засобу, психотропної речовини або прекурсору як марихуана, не містить.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Прибора П.І. порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якому останній просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Зокрема зазначає, що він вже звертався з апеляційною скаргою на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, визначеного нормами КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Прибори П.І. на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року було повернуто собі, яка її подала, оскільки адвокат Прибора П.І. в порушення вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП не надав суду апеляційної інстанції витягу з договору, засвідченого підписами сторін, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника, який обов'язково додається до ордеру.
Таким чином, захисник ОСОБА_1 - адвокат Прибора П.І., усунувши вказані в постанові апеляційного суду недоліки, повторно звернувся з апеляційною скаргою на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Приборі П.І. строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, і при цьому будь-яких клопотань чи заяв про її відкладення до суду не подавав.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Прибора П.І. в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 14.07.2025 засобами електронного зв'язку направив на адресу Київського апеляційного суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, в якому вказує, що він не може з'явитись до апеляційного суду через запланований невідкладний похід до лікаря.
Враховуючи, що адвокатом Приборою П.І. не було надано суду належних доказів, підтверджуючих поважність причин неявки в судове засідання, враховуючи положення ч.2 ст.268 КУпАП апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Згідно ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, як за керування транспортними засобами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог п. 2, 7 Розділу І. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2025 року о 09 год. 40 хв. за адресою м. Київ, вул. Набережне шосе, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога закладу охорони здоров'я, а саме: у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», що підтверджується відеозаписом.
Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, серії ЕПР1 № 250885 від 19 лютого 2025 року, який за змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та в якому викладені обставини і суть правопорушення;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 лютого 2025 року;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного лікарем КНП «KMHKJI«Соціотерапія» ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння канабіоідами (марихуана);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, де зафільмовано подію, у зв'язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На відео зафіксована вся подія правопорушення. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що висновок КНП «КМНК «Соціотерапія», в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння канабіноїд (маріхуана), не є доказом встановлення факту перебування у стані наркотичного сп'яніння останнього, оскільки не було встановлено кількісне визначення вмісту наркотичного засобу в сечі ОСОБА_2 , з огляду на таке.
Диспозиція ст. 130 КУпАП описує склад правопорушення, пов'язаного з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмовою від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Керування транспортним засобом у стані сп'яніння означає, що особа, яка керує автомобілем, перебуває під впливом алкоголю, наркотиків або інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» (Далі - Порядок), зазначено, що огляд проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За правилами п. 12 Розділу II, п. 7, 8 Розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1 452/735 від 09 листопада 2015 року (Далі - Інструкція), у. разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 3, 4 розділу III Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
З вищевикладеного вбачається, що законодавством чітко встановлена відповідальність за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а встановлення кількісного вмісту наркотичних засобів та його видів в організмі особи, не є обов'язковим.
Таким чином, висновок КНП «КМНК «Соціотерапія», в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння є належним доказом у даній справі.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_4 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Прибори Павла Івановича залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Приборі Павлу Івановичу строк на оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Прибори Павла Івановича залишити без задоволення, постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній