Справа № 752/8402/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4039/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024100000000759 від 25.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 рокузадоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024100000000759 від 25.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно - речові докази, що виявлені та вилучені слідчим в ході проведення обшуку 30.04.2025 року автомобіля «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності та користуванні ОСОБА_6 а саме: автомобіль «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 ; ключ від авто Volkswagen Passat VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 - 1 шт.; телефон GSMART IMEI 1: НОМЕР_4 - 1 шт.; флеш носій Kodak 64 GB - 1 шт.; мобільний телефон Samsung Galaxy A10S IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 з сім картами за номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8 - 1 шт.; (пароль 1441). мобільний телефон IPhone 16, s/n НОМЕР_13 imei 1: НОМЕР_9 , imei 2: НОМЕР_10 з сім карткою за номером НОМЕР_11 (Пароль НОМЕР_12 ); каністра білого кольору 3H2Y56SI20 - 1 шт.; прозора баночка з написом Винна кислота - 1шт.; баночка з рідиною коричневого кольору з написом на кришці «Ц» - 1 шт.; баночка пластмасова з написом ортофосфорная кислота 85% - 1шт.; баночка пластикова з зеленою кришкою, в якій міститься прозора рідина з написом «С» - 1 шт.; баночка пластикова з зеленою кришкою, в якій міститься прозора речовина з написом «М» - 1 шт.; баночка пластикова з чорною кришкою, в якій міститься прозора речовина - 1 шт.; баночка пластикова з написом спирт ізоприловий 99,9% - 1шт.; пакет поліетиленовий прозорий з вмістом ртуті зі слів - 1 шт.; баночка пластикова з написом спирт - 1 шт.; баночка пластикова з рідиною рожевого кольору - 1 шт.; ПВХ труба - 1 шт.; мірне відро на 3 л. - 1 шт.; мірне відро на 1 л. - 1 шт.; ПВХ труба - 1 шт.; обрізана каністра з написом «Sapfik» - 5 С - 1 шт.; обрізана пластикова бутилка з написом «Беесо» - 1 шт.; відерце білого кольору з написом «Натрій гідроокис тех» - 2 шт.; пакет прозорого кольору з вмістом «Натрій гідроокис тех» з написом 04.2025 приблизно 4 кг. - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 10 л. - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 10 л. з написом «ИПС» - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 5 л. - 1 шт.; пінник пластиковий темного кольору з рідиною - 1 шт.; дуйка RZTKA BL60OE - 1 шт.; шуруповерт RZTKA RD1220Li - 1 шт.; фольга 100м - 1 шт.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 12.05.2025 року у справі № 752/8402/25 (провадження № 1- кс/752/3905/25) про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_9 в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник власника майна посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, немотивованою та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає про неправомірність вилучення майна, оскільки на вилучення автомобіля «Volkswagen Passat», ключей від нього та іншого вищевказаного майна не надано прямого дозволу ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.04.2025 року справі № 752/8402/25 (провадження № 1-кс/752/3220/25) та відмовлено у вилученні транспортних засобів, документів тощо, що безпідставно не було враховано слідчими.
Оскільки на вилучення вказаних автомобіля «Volkswagen Passat», ключей від автомобіля та іншого вищезазначеного майна не було надано прямого дозволу ухвалою слідчого судді, вони мають статус тимчасово вилученого майна.
Так, слідчим все одно було протиправно вилучено автомобіль «Volkswagen Passat», який належить ОСОБА_6 , чим порушено його конституційні права та позбавлено його членів сім'ї можливості користування транспортним засобом.
Також зауважує, що під час обшуку у транспортному засобі «Volkswagen Passat» не було виявлено наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, упаковка та ваги для розфасовки їх доз, а, відтак, взагалі не зрозуміло, на якій підставі було вилучено вищевказане майно.
Після вилучення особистого майна ОСОБА_6 , на що не було надано прямого дозволу ухвалою слідчого судді, слідством подано до суду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, яке не містить обґрунтування того, що вказане майно має значення для кримінального провадження.
Із клопотання про арешт тимчасово вилученого майна неможливо встановити, яке відношення автомобіль «Volkswagen Passat», ключі від нього та інше вищевказане майно мають до кримінального провадження та яка необхідність у накладенні на них арешту.
Адвокат зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, санкція вказаних статтей передбачає конфіскацію майна.
В свою чергу, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Проте, сам по собі факт підозри у вчиненні кримінального правопорушення, санкція статей якого передбачає конфіскацію майна як вид покарання, не є безумовною необхідністю застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Апелянт вказує на те, що подане органом досудового розслідування клопотання про арешт майна та додатки до нього, не містять підтверджень того, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
До такого висновку дійшов Голосіївський районний суд м. Києва в ухвалах від 08.01.2025 року справі № 752/24516/24 (провадження № 1-кс/752/89/25).
Отже, накладення арешту на рухоме майно підозрюваного та обмеження права власності є нерозумним та неспівмірним із завданнями кримінального провадження, а наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб (дітей, батька) є негативними.
Скаржник вважає, що вилучення автомобіля «Volkswagen Passat» та іншого вищевказаного майна, під час обшуків є незаконним, що було проігноровано слідчим суддею при постановленні ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі № 752/8402/25.
При цьому, під час розгляду клопотання про арешт майна у рамках справи № 752/8402/25 слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва було проігноровано чисельні порушення, які містились у клопотанні прокурора про арешт майна.
Так, матеріали кримінального провадження взагалі не містять належного обґрунтування можливої причетності ОСОБА_6 до будь-яких незаконних дій.
Також посилається на те, що положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема:
1. підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2. перелік і види майна, що належить арештувати;
3. документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Однак, з клопотання прокурора про арешт майна неможливо встановити, яке відношення автомобіль «Volkswagen Passat», ключі від нього та інше вищевказане майно, мають до кримінального провадження та яка необхідність у накладенні на них арешту.
Представник зазначає про те, що клопотання не містило ні відповідного обґрунтування підстав, мети та необхідності арешту майна, ні відомостей щодо можливої належності до речових доказів вилученого майна під час обшуку.
Із клопотання тільки вбачається, що прокурор на власний розсуд встановив, що автомобіль «Volkswagen Passat», ключі від нього та інше вищевказане майно нібито містять інформацію, що у свою чергу містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На думку адвоката, вказане є лише припущенням прокурора, що не є жодним чином обґрунтованим, а, отже, й не могло бути використано в якості підстави для накладення арешту на майно особи.
Також скаржник вказує, що в клопотанні про арешт майна було зазначено, що 30.04.2025 року вищевказане майно визнане речовими доказами, однак не доведено, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, що воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На думку представника власника майна, клопотання прокурора про накладення арешту на автомобіль «Volkswagen Passat» та ключі від нього, які належать ОСОБА_6 , жодним чином не було обґрунтоване, адже вказане майно не має значення для кримінального провадження та не є й не може бути доказом здійснення будь-яких кримінально-протиправних дій.
Зауважує, що автомобіль «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 був придбаний 08.07.2021 року, а кримінальне провадження № 12024100000000759 відкрито 25.06.2024 року.
Тобто, вказаний автомобіль був придбаний ОСОБА_6 на особисті кошти до відкриття кримінального провадження, що зайвий раз підтверджує відсутність зв'язку між автомобілем та обставинами кримінального провадження.
Водночас, клопотання не містить переконливих доводів, що це майно може бути певним чином знищено або ж воно зникне, що воно може бути пошкоджено, передано, перетворено чи відчужено, що зашкодить кримінальному провадженню.
Якщо клопотання слідчого, прокурора належним чином не обґрунтоване і не в повному обсязі відповідає вимогам ст. 171 КПК України, це є підставою для відмови у його задоволенні. До такого висновку дійшов Київський апеляційний суд в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 761/6702/22 (провадження № 11- сс/824/1937/202) та від 26.04.2022 у справі № 757/48371/21-к.
Таким чином, апелянт вважає ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 12.05.2025 року у справі № 752/8402/25 (провадження № 1- кс/752/3905/25) про накладення арешту на автомобіль «Volkswagen Passat», ключі від нього та інше вищевказане майно незаконною, адже нею було задоволено очевидно незаконне клопотання прокурора про арешт майна.
В судове засідання власник майна та його представник не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна та його представника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000759 від 25.06.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, яка має ознаки організованості, не маючи постійного джерела отримання доходів, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного особистого збагачення, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" № 60/95-ВР від 15.02.1995, а також наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 16.08.2000 за № 512/4733, розробили злочинний план незаконного виготовлення та подальшого зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту на території міста Києва психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах, а також наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс.
Так, на підставі постанов прокурора про контроль за вчиненням злочину, а також комплексу слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні проведено 7 оперативних закупок, за результатом яких особи, які залучені до конфіденційного співробітництва, добровільно надали працівникам поліції для огляду та вилучення речовини, які з їх слів являлись психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах.
Також проведено: 2 обстеження публічно недоступних місць, у ході яких відібрано зразки для порівняльного дослідження, а також 1 накладення арешту на кореспонденцію, під час якого проведено огляд та виїмку, за результатами якого відібрано зразки невстановлених речовин.
Проведеними експертними дослідженнями встановлено, що надані для дослідження вилучені у ході вищезазначених дій речовини являються: психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах, а також наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс.
30.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва, старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 проведено обшук автомобіля «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності та користуванні ОСОБА_6 . Під час обшуку виявлено та вилучено речі, які зберегли на собі сліди вчинення злочину, є знаряддям його вчинення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме: автомобіль «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 ; ключ від авто Volkswagen Passat VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 - 1 шт.; телефон GSMART IMEI 1: НОМЕР_4 - 1 шт.; флеш носій Kodak 64 GB - 1 шт.; мобільний телефон Samsung Galaxy A10S IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 з сім картами за номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8 - 1 шт.; (пароль 1441). мобільний телефон IPhone 16, s/n НОМЕР_13 imei 1: НОМЕР_9 , imei 2: НОМЕР_10 з сім карткою за номером НОМЕР_11 (Пароль НОМЕР_12 ); каністра білого кольору 3H2Y56SI20 - 1 шт.; прозора баночка з написом Винна кислота - 1шт.; баночка з рідиною коричневого кольору з написом на кришці «Ц» - 1 шт.; баночка пластмасова з написом ортофосфорная кислота 85% - 1шт.; баночка пластикова з зеленою кришкою в якій міститься прозора рідина з написом «С» - 1 шт.; баночка пластикова з зеленою кришкою в якій міститься прозора речовина з написом «М» - 1 шт.; баночка пластикова з чорною кришкою в якій міститься прозора речовина - 1 шт.; баночка пластикова з написом спирт ізоприловий 99,9% - 1шт.; пакет поліетиленовий прозорий з вмістом ртуті зі слів - 1 шт.; баночка пластикова з написом спирт - 1 шт.; баночка пластикова з рідиною рожевого кольору - 1 шт.; ПВХ труба - 1 шт.; мірне відро на 3 л. - 1 шт.; мірне відро на 1 л. - 1 шт.; ПВХ труба - 1 шт.; обрізана каністра з написом «Sapfik» - 5 С - 1 шт.; обрізана пластикова бутилка з написом «Беесо» - 1 шт.; відерце білого кольору з написом «Натрій гідроокис тех» - 2 шт.; пакет прозорого кольору з вмістом «Натрій гідроокис тех» з написом 04.2025 приблизно 4 кг. - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 10 л. - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 10 л. з написом «ИПС» - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 5 л. - 1 шт.; пінник пластиковий темного кольору з рідиною - 1 шт.; дуйка RZTKA BL60OE - 1 шт.; шуруповерт RZTKA RD1220Li - 1 шт.; фольга 100м - 1 шт.
В ході обшуку органом досудового розслідування прийнято рішення про необхідність у вилученні вказаних речей та документів для забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, а також з'ясування об'єктивної істини по справі, в результаті чого вони були вилучені. Вказані речі та сліди будуть використані під час проведення експертиз допитів свідків та інших слідчих та процесуальних діях.
30.04.2025 року вищевказані виявлені та вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.
01.05.2025 року прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотаннямпро арешт майна в межах кримінального провадження № 12024100000000759 від 25.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Клопотання прокурор обґрунтовував з посиланням на те, що з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з'ясування об'єктивної істини по справі, а також проведення оглядів, призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речами та предметами, що вже визнані речовими доказами, а також допитів свідків та проведення інших слідчих та процесуальних дій, орган досудового розслідування та процесуальний керівник вважають за необхідне накласти арешт на вищевказані речові докази.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 рокузадоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024100000000759 від 25.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно - речові докази, що виявлені та вилучені слідчим в ході проведення обшуку 30.04.2025 автомобіля «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 , який перебуває у власності та користуванні ОСОБА_6 а саме: автомобіль «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 ; ключ від авто Volkswagen Passat VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 - 1 шт.; телефон GSMART IMEI 1: НОМЕР_4 - 1 шт.; флеш носій Kodak 64 GB - 1 шт.; мобільний телефон Samsung Galaxy A10S IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 з сім картами за номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8 - 1 шт.; (пароль 1441). мобільний телефон IPhone 16, s/n НОМЕР_13 imei 1: НОМЕР_9 , imei 2: НОМЕР_10 з сім карткою за номером НОМЕР_11 (Пароль НОМЕР_12 ); каністра білого кольору 3H2Y56SI20 - 1 шт.; прозора баночка з написом Винна кислота - 1шт.; баночка з рідиною коричневого кольору з написом на кришці «Ц» - 1 шт.; баночка пластмасова з написом ортофосфорная кислота 85% - 1шт.; баночка пластикова з зеленою кришкою в якій міститься прозора рідина з написом «С» - 1 шт.; баночка пластикова з зеленою кришкою в якій міститься прозора речовина з написом «М» - 1 шт.; баночка пластикова з чорною кришкою в якій міститься прозора речовина - 1 шт.; баночка пластикова з написом спирт ізоприловий 99,9% - 1шт.; пакет поліетиленовий прозорий з вмістом ртуті зі слів - 1 шт.; баночка пластикова з написом спирт - 1 шт.; баночка пластикова з рідиною рожевого кольору - 1 шт.; ПВХ труба - 1 шт.; мірне відро на 3 л. - 1 шт.; мірне відро на 1 л. - 1 шт.; ПВХ труба - 1 шт.; обрізана каністра з написом «Sapfik» - 5 С - 1 шт.; обрізана пластикова бутилка з написом «Беесо» - 1 шт.; відерце білого кольору з написом «Натрій гідроокис тех» - 2 шт.; пакет прозорого кольору з вмістом «Натрій гідроокис тех» з написом 04.2025 приблизно 4 кг. - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 10 л. - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 10 л. з написом «ИПС» - 1 шт.; каністра пластикова з прозорою речовиною 5 л. - 1 шт.; пінник пластиковий темного кольору з рідиною - 1 шт.; дуйка RZTKA BL60OE - 1 шт.; шуруповерт RZTKA RD1220Li - 1 шт.; фольга 100м - 1 шт.
Слідчим суддею в оскаржуваній ухвали зазначено про те, що матеріалами клопотання обґрунтовано, що вилучені під час обшуку автомобіль, ключі від нього, телефони із сімкартками, флешносій, каністри, баночки, пакети, мірне відро, обрізані пластикові бутилки, ПВХ труба, відерце, каністри, пінник пластиковий, шуроповерт, фольга, обрізана каністра, містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 30.04.2025 року.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно, а саме автомобіль «Volkswagen Passat» та ключі від нього є власністю ОСОБА_6 та придбане ним до відкриття кримінального провадження на особисті кошти, а також про те, що дане майно не має ніякого відношення до кримінального провадження, у якому проводиться досудове розслідування, колегією суддів відхиляються, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Твердження апелянта про відсутність підстав для арешту майна та про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені речі, в тому числі: вилучений автомобіль, ключі від нього, телефони із сімкартками, флешносій, каністри, баночки, пакети, мірне відро, обрізані пластикові бутилки, ПВХ труба, відерце, каністри, пінник пластиковий, шуроповерт, фольга, обрізана каністра та ін., можуть бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень та містити інформацію щодо вчинених кримінальних правопорушень, мають значення для забезпечення кримінального провадження, а отже арештоване майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовими доказами, оскільки може бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень та може містити відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 , як власника арештованого майна, не порушує.
Посилання представника в апеляційній скарзі на ту обставину, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.04.2025 року не було надано прямого дозволу на вилучення автомобіля «Volkswagen Passat», ключей від нього та іншого майна, не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
З урахуванням наведеного, відсутність вилученого майна у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.04.2025 року про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про його арешт, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4