Справа № 761/10597/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2946/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто по 16.05.2025 року включно.
Строк дії ухвали визначено до 16.05.2025 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі, або застосувати заставу в сумі, яка відповідає 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на те, що в описово мотивувальній частині ухвали у справі № 761/10597/25 від 18.03.2025 року помилково зазначено, що підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні не проведено.
Звертає увагу, що підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 22022000000000718 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було розпочате 21.01.2025 року колегією суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (справа 331/377/25) та наступний судовий розгляд призначено на 24.03.2025 року о 10:00, що підтверджує розпочату та продовжувану підготовчу стадію у кримінальному провадженні № 22022000000000718.
Отже, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 вийшла за передбачені кримінальним процесуальним кодексом повноваження та в порушення ч. 4 ст. 176 КПК України здійснила розгляд клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
На підставі зазначеного захисник вважає, що слідчий суддя не може вважатись суб'єктом, уповноваженим на розгляд клопотання та ухвалення рішення.
Зазначає про те, що в порушення вимог кримінального процесуального законодавства слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/10597/25 (провадження № 1-кс/761/7613/2025) продовжив строк тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до шістнадцяти місяців.
Апелянт зазначає, що закон прямо забороняє продовжувати строк тримання під вартою понад 12 місяців слідчому судді.
Вказує на те, що порядок продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, якщо підготовче засідання не проведено, передбачає імперативну вимогу подачі клопотання до суду не пізніше ніж за п'ять днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 завершувався 21.03.2025 року, а клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вручене ОСОБА_7 лише 18.03.2025 року, отже, встановлений ч. 6 ст. 199 КПК України строк не дотриманий.
Окремо звертає увагу на неможливість належної реалізації прав та повноважень, передбачених ст. ст. 303-309 КПК України, щодо подання відповідних скарг та клопотань на підготовчому засіданні стороною захисту, у зв'язку із неузгодженням правової позиції із підзахисними щодо матеріалів кримінального провадження із грифом «таємно», «цілком таємно» та неможливістю підготовки та подання у судовому засіданні зазначених скарг і клопотань відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю».
Захисник вважає, що ненадання можливості використати відомості, які містяться в матеріалах кримінального провадження із грифом «таємно», «цілком таємно» порушує гарантію по забезпеченню реалізації права на захист.
Оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки, адвокат вважає, що є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту або виключно застави.
На думку захисника, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 у справі № 761/10597/25 (провадженні № 1-кс/761/7613/2025) від 18.03.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, а висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Так, в ухвалі відсутнє обґрунтування щодо неможливості визначити підзахисному ОСОБА_7 заставу та не надано оцінку наданим стороною захисту характеризуючим матеріалам та обставинам, що підтверджують його соціальні зв'язки.
Крім цього, скаржник посилається на те, що незважаючи на те, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення злочину, що полягає у державній зраді, а саме, у наданні іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України - у обвинувальному акті не викладено інформацію, в чому полягала підривна діяльність проти України.
Обвинувальний акт взагалі не містить будь-яких даних про осіб, які нібито надали інформацію, у якій спосіб було переміщено флеш-носій через кордон України, коли та за яких обставин її передано, що саме містилося на цьому флеш-носії чи іншому електронному носії.
На думку захисника, матеріали кримінального провадження не підтверджують змісту підозри, а вказують лише на роботу спецслужб один проти одного, без логічного завершення передачі інформації на користь іншої держави. Отже, достатніх відомостей у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення у сторони обвинувачення немає.
Адвокат ОСОБА_6 у скарзі посилається на відсутність реальних ризиків для кримінального провадження, існування яких підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами.
Вказує, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, прокурором не доведений.
Так, обвинуваченому ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від суду, так як він має сталі соціальні зв'язки.
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 у справі № 761/10597/25 (провадженні № 1 -кс/761/7613/2025) від 18.03.2025 року не взяв до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, одружений (дружина не працює, оскільки молодша дитина постійно хворіє), на утриманні має троє малолітніх дітей, має постійну роботу (директор ТОВ «Трансформаторбудування»), на утриманні похилого віку батьки. Також, підзахисний розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
Зазначає, що ОСОБА_7 офіційно працює директором ТОВ «ІТЦ «ТРАНСФОРМАТОРБУДУВАННЯ».
Вказане підприємство відноситься до енергетичних, оскільки основним видом діяльності даного підприємства є: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, установлення та монтаж машин і устаткування, організація будівництва будівель, електромонтажні роботи, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, технічні випробування та дослідження.
Відповідно до характеристик, підзахисний ОСОБА_7 активно працював в сфері відновлення електромереж, що на даний час відноситься до актуальних напрямків підтримання обороноздатності нашої держави в умовах воєнного стану.
У зв'язку із перебуванням ОСОБА_7 у слідчому ізоляторі, підприємство останнього не може працювати на повну потужність, у зв'язку із чим регіон позбавлений швидкого відновлення та належного обслуговування.
Адвокат зазначає, що ОСОБА_7 приймав активну участь у житті рідного міста Запоріжжя шляхом надання допомоги у постачанні ліків, особистих речей, засобів гігієни, продуктів та предметів побуту.
Відповідно до характеристики, наданої президентом Запорізької молодіжної громадської організації «Небо без кордонів» ОСОБА_12 , завдяки таким громадянам, як ОСОБА_7 , організація змогла надавати вчасну та потрібну допомогу діткам та їх батькам, які постраждали від російського вторгнення.
Обвинувачений має сталі соціальні зв'язки (дружина, малолітні діти, батьки похилого віку). На утриманні у ОСОБА_7 перебуває його сім'я.
Відповідно до характеристики з місця постійного проживання ОСОБА_7 відноситься до осіб, які активно приймають участь у життєдіяльності як окремого ОСББ, так і усього міста Запоріжжя, що також підтверджують міцні відносини.
Апелянт звертає увагу на те, що дружина обвинуваченого не працює, оскільки здійснює постійний догляд за їхньою малолітньою дитиною, яка має захворювання пов'язане із ММД, а саме мінімальною мозковою дисфункцією, яка пов'язана із недостатньою функцією ІДНС.
Працюючи на підприємстві критичної інфраструктури, ОСОБА_7 отримав захворювання, що потребують постійного медичного нагляду, а саме: остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків Th 12-L1, L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, спондильозу, артроз 1-2 ст., вузла Шморля Thl2. Невиражена клиноподібна деформація тіла Thl2 за типом компресійного перелому 1 ст.
За адвокатським запитом до Київського слідчого ізолятора, підзахисному ОСОБА_7 призначене відповідне лікування: септофен, ксефокам, мільгама, тізалуд, пангастро. Однак, враховуючи відсутність даних препаратів в аптеці установи, рекомендована медична передача від родичів.
Захисник наголошує, що під час перебування у «Київському слідчому ізоляторі» ОСОБА_7 не має можливості дотримуватись рекомендацій лікаря, у зв'язку із чим його стан буде погіршуватись.
Звертає увагу, що спроба незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб (свідків), які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб. Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб також має бути підтверджене та доведене: які саме дії особи сторона обвинувачення оцінює як перешкоджання, а також в який саме спосіб особа такими діями реально заважає здійснювати досудове розслідування.
Отже, ОСОБА_7 не має сенсу впливати на інших осіб, зокрема свідків, та впливати на відомості, отримані органами досудового розслідування, що свідчить про виключну надуманість та безпідставність таких тверджень.
Підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу є наявність реальних ризиків вчинення підозрюваним дій, які перешкоджатимуть належному проведенню досудового розслідування та у подальшому судового розгляду, але в жодному випадку не припущення сторони обвинувачення.
Таким чином, на думку захисника, немає підстав в даний час стверджувати про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.
Враховуючи наведене вище, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 у справі № 761/10597/25 (провадженні № 1-кс/761/7613/2025) від 18.03.2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022000000000718, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2022 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_13 від 26.01.2024 року (справа № 761/3425/24, провадження № 1-кс/761/2820/2024) до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.03.2024 року включно.
19.03.2024 року постановою Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_14 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 25.04.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_13 від 21.03.2024 року (справа № 761/10436/24, провадження № 1-кс/761/7195/2024) підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.04.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 15.04.2024 року (справа № 761/13549/24, провадження 1-кс/761 /9148/2024) строк досудового розслідування продовжено до шести місяців з моменту повідомлення особі про підозру, тобто до 25.07.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_16 від 22.04.2024 року (справа № 761/14360/24, провадження № 1-кс/761/9658/2024) підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.06.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року (справа № 761/21793/24, провадження № 1-кс/761/14159/2024) підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 25.07.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 18.07.2024 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до одинадцяти місяців, тобто до 25.12.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2024 року (справа № 761/26277/24, провадження № 1-кс/761/16948/2024) підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.09.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2024 року (справа № 761/33926/24, провадження № 1-кс/761/22439/2024) підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 15.11.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року (справа № 761/42180/24, провадження № 1-кс/761/27881/2024) підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 24.12.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_17 від 23.12.2024 року у справі № 761/47448/24 (провадження № 1-кс/761/31313/2024) продовжено строк тримання під вартою до 25.01.2025 року включно.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2025 року у справі № 331/377/25 (провадження № 1-кп/ЗЗ 1/438/2025) продовжено строк тримання під вартою до 21.03.2025 року включно.
У Шевченківському районному суді м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022000000000718 від 27.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.01.2025 року у справі №331/377/25 (провадження №51-225впс25) постановлено передати кримінальне провадження (справа №331/377/25) на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.05.2025 року у справі №331/377/25 (провадження №11п/824/310/2025) задоволено подання голови Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_18 та постановлено направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022000000000718 від 27.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.
Таким чином, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, перебуває у Броварському міськрайонному суді Київської області, однак підготовче судове засідання станом на час звернення з даним клопотанням не проведено.
17.03.2025 року прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
У клопотанні прокурор посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше початку серпня 2022 року ОСОБА_19 залучив до протиправної діяльності громадян України ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , з якими тривалий час підтримував товариські стосунки, запропонувавши за грошову винагороду здійснювати збір та передачу представникам фсб рф інформації з метою її використання під час здійснення підривної діяльності проти України розвідувальними органами рф. При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_7 надали ОСОБА_19 добровільну згоду на конфіденційне співробітництво по збору та передачі інформації з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вступивши у попередню змову, домовившись про спільне вчинення вказаного кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 , згідно попередньої домовленості та розподілу ролей і обов'язків, повинен був забезпечувати конфіденційне спілкування між ОСОБА_10 та ОСОБА_19 , виконувати роль посередника та за необхідності виїжджати за кордон для зустрічей зі ОСОБА_19 для передачі йому носіїв інформації з відомостями, у отриманні яких зацікавлені спецслужби російської федерації.
ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , отримав від нього флеш-носій із вказаною вище інформацією, яка в певній частині також була надана невстановленими досудовим розслідуванням особами, та в період перебування за межами України з 16.03.2023 по 18.03.2023 року, у невстановленому досудовим розслідування місці, передав його ОСОБА_19 , який надалі 20.03.2023 року в м. Севастополі ТОТ АР Крим надав вказаний носій інформації ОСОБА_20 .
За виконання вказаних дій ОСОБА_19 у невстановлений досудовим розслідування спосіб перерахував ОСОБА_7 отриману від ОСОБА_20 грошову винагороду в сумі 10 000 доларів США за інформацію, зібрану та передану ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому в умовах воєнного стану громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: наданні іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.
На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор вказує на те, що обвинувачення ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними доказами, а саме:
- відповіддю на доручення Департаменту контррозвідки СБ України (далі - ДКР СБУ) від 05.12.2023 року; відповіддю на доручення ДКР СБ України від 19.12.2023 року; відповіддю на доручення ДКР СБ України від 19.12.2023 року; відповіддю Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України від 21.12.2023 року; відповіддю оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 23.12.2023 року; протоколом огляду від 22.01.2024 матеріалів кримінального провадження № 22023000000001130; протоколом огляду матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій від 29.05.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_21 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_22 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_23 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_24 ; висновком комплексної судової експертизи відео - звукозапису та судової портретної експертизи від 07.08.2024 року № 391/1-85/4; протоколом допиту свідка ОСОБА_25 ; протоколом обшуку готельного номера 308, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , від 25.01.2024, у якому перебував ОСОБА_10 ; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , по місцю проживання ОСОБА_7 , від 25.01.2024; протоколом обшуку автомобіля марки «BMW Х5», н.з. НОМЕР_1 , від 25.01.2024 року, яким користується ОСОБА_7 ; листами Державної прикордонної служби України від 07.02.2024 року; іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, враховуючи його сімейне становище, вік, стан здоров'я та відсутність можливості запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, прокурор просила слідчого суддю Шевченківського районного суду міста Києва продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 16.05.2025 року включно.
Строк дії ухвали визначено до 16.05.2025 року.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Також всупереч твердженням апелянта, перевіряючи доводи та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
На даній стадії слідчим суддею оцінюються наявні дані в тій мірі, які дають підстави для висновку про те, що особа, якій повідомлено про підозру, а у даному випадку, якій вже висунуте обвинувачення, може бути причетною до інкримінованих їй дій, і ці дані мають бути достатні для виправдання застосування заходів забезпечення кримінального провадження до такої особи.
Так, як убачається з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів, у ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та продовження строку дії такого запобіжного заходу слідчими суддями під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Аналізуючи надані слідчому судді для вивчення копії матеріалів кримінального провадження на підтвердження обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 , слідчий суддя вважав їх достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_7 , у причетності до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Слідчим суддею враховано також і те, що на даний час ОСОБА_7 набув статусу обвинуваченого, обвинувальний акт стосовно нього скеровано до суду та доведеність висунутого обвинувачення перевірятиметься судом, який і має дійти висновків про винуватість чи невинуватість останнього.
Отже, у даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею зазначено про те, що відповідно до змісту попередніх ухвал суду, як при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , так і при неодноразовому продовженні строку тримання під вартою, слідчими суддями враховувалось відповідно до ст. 178 КПК України наявність вагомих доказів вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, можливість призначення покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, передбаченого санкцією кримінального Закону, за яким повідомлено про підозру, а тепер і висунуте обвинувачення, у разі визнання останнього винуватим за результатами судового розгляду, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, а також було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які давали підстави для продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити те, у якому обвинувачується.
На момент розгляду даного клопотання, а саме про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, обставини, які враховувалися слідчими суддями раніше, фактично не змінилися, ризики не зменшились.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчим суддею вірно зазначено про те, що враховуючи вагомість доказів причетності ОСОБА_7 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, фактичні обставини та характер інкримінованого кримінального правопорушення, наслідки, які фактично настали у результаті вчинення даного кримінального правопорушення, міру покарання, яка загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим, вік обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний стан, слідчий суддя вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений вживатиме заходів для ухилення від органу досудового розслідування та суду. Ці ж фактори можуть спровокувати незаконний вплив на свідків, з метою зміни ними своїх показань, наданих слідчому під час досудового розслідування.
Вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, зумовлює можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, і ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість можливого настання вказаного покарання, може вчинити дії для його уникнення, у тому числі переховуватись від суду.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вірно виходив із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчим суддею враховано, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 , як обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході судового розгляду для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні прокурора.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вищевказаним вимогам закону, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, обґрунтувавши це тим, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Доводи апелянта про те, що будь-яких належних чи допустимих доказів державної зради ОСОБА_7 стороною обвинувачення суду не надано, колегія суддів не приймає до уваги та наголошує на тому, що обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Крім того, як вбачається із оскаржуваної ухвали, всупереч твердженням захисника, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також взяв до уваги ненадання доказів того, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, та погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про те, що у даному провадженні, зважаючи на наявні ризики, загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, і тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого, не можуть їм запобігти.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарги про те, що клопотання прокурора не підлягає розгляду в Шевченківському районному суді міста Києва, з огляду на те, що сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких чи особливо тяжких злочинів, і в даному випадку слідчий суддя позбавлений права продовжувати строк запобіжного заходу, зважаючи на те, що дванадцятимісячний строк тримання під вартою ОСОБА_7 завершився 25 січня 2025 року. Крім того, прокурором не вручено ОСОБА_7 у визначений кримінальним процесуальним законом строк клопотання про продовження строку тримання під вартою.
При оцінці цих доводів скарги колегія суддів виходить зі встановленого кримінальним процесуальним законом обов'язку слідчого судді розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. З матеріалів провадження вбачається, що дія попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 закінчувалася 21.03.2025 року, і на момент закінчення дії цієї ухвали підготовче засідання у Шевченківському районному суді міста Києва у справі за обвинуваченням ОСОБА_7 , до якого ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.01.2025 року у справі № 331/377/25 (провадження №51-225впс25) було передано на розгляд дане кримінальне провадження, проведене не було. Відтак, саме слідчий суддя районного суду за місцем проведення досудового розслідування мав розглянути клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, не зважаючи на завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду. При цьому, факт вручення обвинуваченому копії клопотання з порушенням встановленого законом строку для такого вручення сам по собі не являється передбаченою законом, достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання або його повернення прокурору, зважаючи на доведеність прокурором наявності передбачених ст. 199 КПК України підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання захисника на те, що підготовче засідання у даному провадженні вже було проведене 21.01.2025 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, на думку колегії суддів, не є підставою для висновку про незаконність оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2025 року про продовження запобіжного заходу та її скасування, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів провадження дійсно вбачається, що 21.01.2025 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у підготовчому засіданні було продовжено відносно ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 21.03.2025 року включно.
Разом з тим, ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.01.2025 року у справі № 331/377/25 (провадження №51-225впс25) постановлено передати кримінальне провадження (справа № 331/377/25) на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
При цьому встановлено, що в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 199 КПК України, 17.03.2025 року прокурором було подано до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав не призначення підготовчого судового засідання на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 у Шевченківському районному суді міста Києва до закінчення строку дії попередньої ухвали.
Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 199 КПК України, у даному провадженні відсутні підстави для повернення прокурору клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, колегія суддів, всупереч доводів апелянта, не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та при постановленні оскаржуваної захисником ухвали від 18.03.2025 року.
При цьому, згідно із положенням ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відтак правильним є посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на те, що розгляд такого клопотання по суті до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, є обов'язком слідчого судді, а не правом.
Також, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали зобов'язаний визначити розмір застави, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя має право не визначати розмір застави, зокрема щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК України. Мотиви невизначення застави при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 містяться в оскаржуваній захисником ухвалі слідчого судді від 18 березня 2025 року.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі мотиви існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, та даних про його особу.
Посилання апелянта на характеризуючі дані обвинуваченого приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника, строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року закінчився 16 травня 2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4