про повернення позовної заяви
24 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1391/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Лихачова Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
08.07.2025 Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Лихачова Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 30.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 30.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в період з 31.10.2022 по 18.05.2025.
В період з 31.12.2022 по 30.05.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Станом на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо:
- виплати грошового забезпечення з 01.01.2022 по 30.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2023 року відповідно.
Позивач неодноразово усно та письмово, із рапортом, звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповідачем відповіді не надано. Надати копії рапортів позивач не має можливості надати, оскільки вони подавалися у одному екземплярі.
Вважає таку бездіяльність протиправною.
Ухвалою суд від 11.07.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду:
- уточнену позовну заяву з правильним зазначенням спірного періоду, за який позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- нову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений законодавством строк звернення до суду.
На виконання ухвали суду представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом в період з 31.10.2022 по 18.05.2025, а саме в період з 30.10.2022 по 20.12.2022 у військовій частині НОМЕР_4 , з 31.12.2022 по 30.05.2023 у військовій частині НОМЕР_1 , з 30.06.2023 по 11.01.2024 у військовій частині НОМЕР_5 , з 14.01.2024 по 18.05.2025 у військовій частині НОМЕР_6 . Представник позивача звертає увагу, що служба позивача була безперервною, а в подальшому позивач також проходив лікування та перебував у відпустках за станом здоров'я.
Позивач дійсно в період з 14.01.2024 по 01.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Победа Покровського району Донецької області, н.п. Костянтинівка Покровського району Донецької області, н.п. Очеретине Покровського району Донецької області, н.п. Калинівка Бахмутського району Донецької області, н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, н.п. Нью- Йорк Бахмутського району Донецької області.
01.08.2024 позивач отримав поранення та перебував на тривалому медичному лікуванні, що підтверджується медичною документацією.
Отже, представник позивача вказує, що враховуючи існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, а також проходження позивачем військової служби та прийняття участі у бойових діях, отримання бойового травмування, тривале лікування, та переведення до іншої військової частини, що підтверджується доданими документами, просить визнати поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши заяву про усунення недоліків та клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
По перше, в ухвалі від 11.07.2025 суд звернув увагу представника позивача на те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 31.12.2022 по 30.05.2023, що підтверджено записами у військовому квитку, доданому до позовної заяви.
Отже у період з 01.01.2022 до 31.12.2022 позивач не мав правовідносин з Військовою частиною НОМЕР_1 , позовна заява обґрунтування порушення прав позивача відповідачем у вказаний період часу також не містить.
Таким чином, суд запропонував надати уточнену позовну заяву з визначенням спірного періоду стосовно відповідача у справі та викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в частині визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 30.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Однак, ухвала суду від 11.07.2025 в цій частині представником позивача не виконана, уточнена позовна заява до суду не подана.
Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, “правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) “…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі “Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Разом із цим у вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що:
сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (п. 49);
причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (п. 30);
поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (п. 31).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальним законом зобов'язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки згідно із частиною 2 ст. КАС України і що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними (постанови Верховного Суду 10 лютого 2023 року по справі № 640/20580/20, від 9 листопада 2023 року у справі № 520/12478/22, від 26 квітня 2024 року у справі № 160/6427/23 та інші).
Щодо доводів представника позивача стосовно безперервного проходження позивачем військової служби за контрактом та участі в бойових діях, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року по справі №120/359/24, сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Враховуючи правову позицію Верховного суду, суд звертає увагу, що представником позивача жодних доказів перебування і виконання обов'язків позивачем військової служби у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які унеможливити звернутися до суду у строк, визначений процесуальним законом, до позовної заяви не надано.
На думку суду, недостатньо тільки послатися на проходження позивачем військової служби, позивачем мають бути вказані фактичні обставини, які обмежили можливість своєчасного звернення до суду, з наданням відповідних доказів, яким суд має надати оцінку.
Між тим, довідкою № 9489 від 01.06.2025 підтверджено, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 14.01.2024 по 01.08.2024.
Тобто, безпосередня участь позивача у заходах забезпечення оборони України розпочалась через тривалий, понад сім місяців, час після виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 , а саме після 30.05.2023.
З урахуванням приписів Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, переміщення (звільнення, поновлення) військовослужбовців оформлюється відповідним наказом.
Отже, на переконання суду, будучи виключеним зі списків особового складу відповідача 30.05.2023 року позивача був обізнаний про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі.
Вказана позиція суду, погоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 25.01.2025 у справі № 400/4829/24.
Що саме перешкоджало позивачу звернутися з чим позовом у період з 31.05.2023 до 14.01.2024 представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не зазначено.
Суд враховує, що позивач тривалий період перебував на лікуванні, що підтверджується медичною документацією за період з 21.09.2024 по 15.10.2024, з 31.12.2024 по 03.01.2025, з 07.02.2025 по 06.05.2025.
На думку суду, період часу від дати виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (30.05.2023) до отримання поранення 01.08.2024 є тривалим, який свідчить про пасивну поведінку позивача. Так, позивач у цей період міг звернутися як до відповідача щодо отримання відомостей про розмір та складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, так і з відповідним позовом до суду в межах строку звернення до суду, в тому числі позивач міг реалізувати своє право не особисто, а через представника, скориставшись послугами правової допомоги.
На вказані обставини суд вже звертав увагу представника позивача в ухвалі від 11.07.2025, визнавши неповажними причини, зазначені представником позивача в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Жодних поважних причин щодо неможливості звернення позивача до суду у період з 30.05.2023 до 14.04.2024 (початок участі у заходах забезпечення оборони України) чи до 01.08.2024 (дата отримання поранення), представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено.
З огляду на зазначене, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Таким чином, станом на 24.07.2025 представником позивача не усунено недоліки позовної заяви, а саме не подано до суду уточненої позовної заяви з правильним зазначенням спірного періоду, за який позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду визнається судом необгрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Беручи до уваги ту обставину, що представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, та з огляду на те, що позивачем не усунуто повністю недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України) та не усуненням недоліків позовної заяви.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву адвоката Лихачова Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В. Смішлива