КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
21 липня 2025 року № 320/2423/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Леонтовича А.М., при секретарі судового засідання Лебезі П.В.,
за участю представників:
позивача - Бродська К.О.,
відповідача - Котовський В.М.,
третьої особи - Гефтер П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк сервіс інвест",
до Київської міської ради,
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс"
про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради,
I. Зміст позовних вимог
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк сервіс інвест" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київська міська рада, третя особа Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині пункту 113 розділу «Деснянський р-н» таблиці № 1 до додатка 5, згідно з яким земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 47, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест», як до власника нежитлових будівель (літ. А, літ. Б, літ. В), розташованих за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 476, у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна перейшло право користування земельними ділянками, на яких розташовані зазначені об'єкти нерухомого майна. В той же час, протиправно та необґрунтовано пунктом 113(з урахуванням уточнених позовних вимог) розділу «Деснянський р-н» Таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) земельна ділянка, розташована за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 47, включена до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
Зазначає, що КП «Київтранспарксервіс» не є ані власником, ані розпорядником, ані користувачем земельних ділянок із кадастровими номерами 8000000000:62:008:0108, площею 0.2001 га, та 8000000000:62:008:0109, площею 0.1324 га, за адресою м. Київ, р-н Деснянський, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), 47-6, оскільки саме до позивача після проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 476, у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України перейшло право користування земельними ділянками, на яких розташовані зазначені об'єкти нерухомого майна.
Вважає оскаржувані положення рішень відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідачем та третьою особою подано відзиви на позовну заяву у яких вони заперечують проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та просили у задоволенні позову відмовити..
III. Процесуальні дії у справі.
23.08.2023 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/2423/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Донець В.А.
07.02.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.
Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження. Залучено Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Призначено підготовче засідання на 19 серпня 2024 року о 09:30 год.
04.07.2024 від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення.
12.07.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
19.08.2024 в судове засідання з'явились сторони. Вислухавши думку сторін, у зв'язку з тим що не опубліковане оголошення про оскарження рішення суд на місці ухвалив відкласти підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.09.2024 на 13.30.
23.09.2024 справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання призначено на 06.11.2024 о 9:30.
06.11.2024 в судове засідання з'явились сторони. Вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання і призначити справу до розгляду по суті на 15.01.2024 о 14:00.
15.01.2024 в судове засідання з'явились сторони. Вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив оголосити перерву на стадії переходу до судових дебатів.
У зв'язку із звільненням судді з посади за результатом автоматизованого розподілу, справу №320/2423/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.
11.03.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду справа прийнята до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.04.2025 року о 14:00 год.
21.03.2025 від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення.
10.04.2025 в судове засідання з'явились сторони. Вислухавши думку сторін, у зв'язку необхідністю подання додаткових документів суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 15.05.2025 до 14:30.
13.05.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.
15.05.2025 в судове засідання з'явились сторони. Вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання і призначити справу до розгляду по суті на 19.06.2025 о 15:30.
27.05.2025 від представника відповідача надійшли додаткові матеріали.
19.06.2025 в судове засідання з'явились сторони. Вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив оголосити перерву для надання відповідачем пояснень до 21.07.2025 о 14:00.
21.07.2025 в судове засідання з'явились сторони, вислухавши аргументи сторін по суті позовних вимог в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
31 серпня 2021 року Київською міською радою відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з метою створення достатньої кількості місць для паркування транспортних засобів, приведення у відповідність паркувальної інфраструктури міста сучасним вимогам було прийнято рішення № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», яким в тому числі вирішено: Таблицю № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року № 22/22) викласти в новій редакції.
Згідно таблиці № 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) земельні ділянки, розташовані за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 47, на яких розташовані належні на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» нежитлові будівлі, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс» (пункт 114, розділ «Деснянський р-н»).
Згідно Свідоцтва про право власності від 19.09.2014, індексний номер 27055520, нежитлові будівлі (літ. А, літ. Б, літ. В), розташовані за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 47б, на праві приватної власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест».
18.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві Замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» погоджено Висновок до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель - земельних ділянок площею 0,2001 га та 0,1324 га за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 476, цільове використання - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автостоянки (лист № 19-26-0.31-1343/35-17).
04.09.2017 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) Замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо земельних ділянок площею 0,2001 га та 0,1324 га за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 476 (лист № 7379/0/12-4/19/17).
Відповідно до Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 01.08.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест», як землекористувачем, обліковані земельні ділянки з кодами 62:008:0108 та 62:008:0109.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9925417532023 від 03.08.2023, загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер 8000000000:62:008:0108, цільове призначення: 02.09 Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, категорія земель: Землі житлової та громадської забудови, вид використання: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автостоянки, площа 0.2001 га, за адресою: м. Київ, р-н Деснянський, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), 47-6, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12.09.2017, форма власності - комунальна.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9925417782023 від 03.08.2023, загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер 8000000000:62:008:0109, цільове призначення: 02.09 Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, категорія земель: Землі житлової та громадської забудови, вид використання: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автостоянки, площа 0.1324 га, за адресою: м. Київ, р-н Деснянський, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), 47-6, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12.09.2017, форма власності-комунальна.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 10 вересня 2015 року № 958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва», Київською міською радою вирішено: провести інвентаризацію земель міста Києва, дозволити виступити замовниками технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель землекористувачам земельних ділянок - щодо земельних ділянок, які перебувають у їх фактичному користуванні, за власні кошти.
Формування та реєстрація земельних ділянок із кадастровими номерами 8000000000:62:008:0108, площею 0.2001 га, та 8000000000:62:008:0109, площею 0.1324 га, за адресою м. Київ, р-н Деснянський, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), 47-6, відбулись на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (облікові коди 62:008:0108 та 62:008:0109), замовником якої було Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» у відповідності та на виконання рішення Київської міської ради від 10 вересня 2015 року № 958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва», як власника нежитлових будівель (літ. А, літ. Б, літ. В), розташованих за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 47б.
Згідно з листа Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» № 053/05-3172 від 18.08.2023 у відповідь на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест», стосовно надання інформації про земельні ділянки по просп. Червоної Калини, 47-6 з кадастровими номерами 8000000000:62:008:0109 та 8000000000:62:008:0108 у м. Києві, за КП «Київтранспарксервіс» закріплено майданчик для паркування з назвою: м. Київ, просп. Володимира Маяковського, 47 (нині просп. Червоної Калини) з кадастровими номерами 8000000000:62:008:0109 та 8000000000:62:008:0108.
Зазначений паркувальний майданчик розташований на земельній ділянці, по якій відповідно інформації з бази даних міського земельного кадастру та Державного земельного кадастру вид права у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України не зареєстровано. Таким чином, дані ділянки перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
V. Норми права
У відповідності із пунктом 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Згідно з пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342 (далі - Правила паркування транспортних засобів) спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
У відповідності із п. 17.2 Правил благоустрою міста Києва спеціально обладнані майданчики для паркування - це місця платного паркування, які знаходяться на земельних ділянках, розташованих поза межами червоних ліній, або на земельних ділянках, відносно яких не визначено балансоутримувача, повинні бути огороджені, обладнані дорожніми знаками, мати освітлення та приміщення для охорони, можуть мати дорожню розмітку (в залежності від погодних умов, пори року) та можуть бути оснащенні пристроями для контролю часу паркування.
Відповідно до п. 7 Правил паркування транспортних засобів майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.
Згідно пункту 17.3.2. Правил благоустрою міста Києва, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.
Відповідно до пункту 24 Правил паркування транспортних засобів, оператор зобов'язаний використовувати майданчик для паркування за призначенням.
У відповідності до положень частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно частини 1 та 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно частини 11 статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
На підставі частини 1 статтею 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (надалі - Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.
За змістом частини першої вказаної статті КАС України, такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
VI. Оцінка суду
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.
КП «Київтранспарксервіс» здійснює господарську діяльність, згідно з рішеннями Київської міської ради та у відповідності до діючого законодавства України, зокрема, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 та Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342.
Згідно з переліком паркувальних майданчиків, що визначені у таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві», якою визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», передбачено, що за Підприємством закріплено, зокрема, паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, пр. Червоної калини (Володимира Маяковського), буд. 47Б (пункт 114).
Згідно з пунктом 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Згідно з пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342 (далі - Правила паркування транспортних засобів) спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Згідно п. 17.2 Правил благоустрою міста Києва спеціально обладнані майданчики для паркування - це місця платного паркування, які знаходяться на земельних ділянках, розташованих поза межами червоних ліній, або на земельних ділянках, відносно яких не визначено балансоутримувача, повинні бути огороджені, обладнані дорожніми знаками, мати освітлення та приміщення для охорони, можуть мати дорожню розмітку (в залежності від погодних умов, пори року) та можуть бути оснащенні пристроями для контролю часу паркування.
Відповідно до п. 7 Правил паркування транспортних засобів майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.
Згідно пункту 17.3.2. Правил благоустрою міста Києва, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.
Відповідно до пункту 24 Правил паркування транспортних засобів, оператор зобов'язаний використовувати майданчик для паркування за призначенням.
Таким чином, на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані місця для надання оператором платних послуг паркування транспортних засобів, оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, а також на таких земельних ділянках заборонено розміщення/будівництво будь-яких будівель, в тому числі гаражів, окрім елементів благоустрою для обслуговування паркувального майданчика.
Судом встановлено що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк сервіс інвест» відсутнє право власності та, відповідно, користування земельними ділянками за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, пр. Червоної калини (Володимира Маяковського), 47Б з кадастровими номерами: 8000000000:62:008:0108 та 8000000000:62:008:0109.
З огляду на наведене суд погоджується із доводами відповідача, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» правомірно користується земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, пр. Червоної калини (Володимира Маяковського), 47Б (земельні ділянки, що мають кадастрові номери: 8000000000:62:008:0108 та 8000000000:62:008:0109) на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 із змінами та доповненнями.
Виходячи із встановлених у справі обставин суд вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності до положень частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно частини 1 та 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно частини 11 статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
На підставі частини 1 статтею 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (надалі - Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на підтвердження реєстрації права власності або право користування на земельні ділянки із кадастровими номерами в установленому законом порядку.
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельні ділянки №8000000000:62:008:0108 та № 8000000000:62:008:0109, розташовані за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, пр. Червоної калини (Володимира Маяковського), 47Б, мають комунальну форму власності, а суб'єктом права власності на земельну ділянку, відповідно, є Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Наведене свідчить про те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, від 12.06.2020 у справі №804/3214/18, від 07.10.2022 у справі №640/28857/20.
Суд звертає увагу, що відповідне порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Передумовою для захисту адміністративним судом прав особи є встановлення факту порушення прав такої особи, а адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині пункту 113 розділу «Деснянський р-н» таблиці № 1 до додатка 5, згідно з яким земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Червоної калини (Маяковського Володимира), будинок 47, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», яке у розумінні положень КАС України, є нормативно-правовим актом.
Так, для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.
За змістом частини першої вказаної статті КАС України, такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Суд зазначає, що об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.
При цьому, захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Отже, під час розгляду справи суд повинен установити, чи має місце порушення прав позивача, оскільки без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №640/26683/21.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Щодо права на звернення до суду з даним позивом позивач послався на те, що він є суб'єктом правовідносин, у яких оскаржуване рішення буде застосовано.
Разом з тим, у судовому засіданні 21.07.2025 судом було встановлено відсутність прямих юридичних наслідків для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Жодних доказів, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів позивача, матеріали справи не містять.
Відтак, на думку суду, вказані обставини підтверджують, що безпосередньо позивач не зазнав жодного втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення, оскільки воно не спричинило негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Суд звертає увагу, що з'ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується.
У свою чергу, відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача.
Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2023 по справі № 1840/3226/18.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для наведення мотивів щодо надання оцінки правомірності (законності) оскаржуваного рішення вимогам законодавства з огляду на їх передчасність, оскільки, як було вказано вище, відсутність порушеного права позивача у даній справі є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.01.2023 у справі 580/1526/20.
Враховуючи викладене, суд доходить до вискоку про необґрунтованість позовних вимог.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не надано суду доказів порушення своїх прав оскаржуваним рішенням.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 23 липня 2025 р.