24 липня 2025 року Київ № 320/38894/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн), відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.05.2024 (дати подачі заяви про призначення пенсії за віком), з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 24.12.2014 по 01.05.2024 отримувала пенсію за вислугу років згідно зі статтею 52, пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти. Після досягнення пенсійного віку, 01.05.2024 звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком замість пенсії за вислугу років, яку і було призначено 01.05.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 09.05.2024 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, за наслідками розгляду якої отримала відмову за відсутності на те правових підстав.
Відповідно до ухвали суду від 23.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 01.05.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із 24.12.2014 по 01.05.2024 отримувала пенсію за вислугу років згідно зі статтею 52, пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується учасниками справи.
Зі змісту позовної заяви слідує, що 01.05.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме - про перехід на пенсію за іншим законом, - на пенсію за віком замість пенсії за вислугу років. Позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується. При призначенні пенсії за віком було застосовано показник заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки.
Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку призначеної пенсії за віком відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 21.05.2024 № 1000-0212-8/86267 відмовило позивачу у застосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2021-2023 роки, оскільки пенсію обчислено із заробітної плати, визначеної за період із 01.07.2000 по 30.11.2014. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована у розмірі 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,23367, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 9862,54 грн (7994,47 грн*1,23367).
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За нормами статті 52 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії), право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців;
з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років;
з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців;
з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років;
з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців;
з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років;
з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців;
з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років;
з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців;
з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966;
50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966;
51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967;
51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967;
52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968;
52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968;
53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969;
53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969;
54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970;
54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970;
55 років - які народилися з 01.01.1971.
Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону № 1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватися норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У справі, що розглядається встановлено, що з 24.12.2014 по 01.05.2024 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до статті 52, пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти, що учасниками справи не заперечується, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV звернулася 01.05.2024, яку і було призначено.
Однак, звернувшись із заявою про перерахунок пенсії із застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2021-2023 роки, - отримала відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із обставин цієї справи та норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача, оскільки позивачу з 24.12.2014 по 01.05.2024 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» позивач звернулася 01.05.2024, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку не мало місце призначення пенсії за іншим законом, тож призначення пенсії за вислугу років та призначення пенсії за віком на загальних підставах мають різні підстави та умови призначення.
Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та на нарахування і виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021-2023 роки, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими у зазначеній частині, а оскаржувані дії відповідача, відповідно, протиправними.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Із урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовної вимоги в частині дати, з якої слід зобов'язати відповідача здійснити спірний перерахунок і виплату пенсії, суд зазначає таке.
01.05.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме - про перехід на пенсію за іншим законом.
Позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами пенсійної справи.
Тож, ураховуючи наведені норми частини третьої статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, тож і перерахунок має бути проведений саме з дня звернення із заявою, тобто з 01.05.2024.
Отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2021-2023 роки, починаючи з 01.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Із урахуванням викладеного суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2021-2023 роки, починаючи з 01.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.