22 липня 2025 року справа №320/7845/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участі секретаря судового засідання Фастівщук А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісен Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісен Україна» (далі - позивач та/або ТОВ «Вісен Україна», товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №01245740702 від 30.10.2024, №01245710702 від 30.10.2024, №01245720702 від 30.10.2024.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач стверджує про безпідставність та хибність висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки від 25.09.2024 № 107040/Ж5/26-15-07-02-05-03/40118125, що має своїм наслідком протиправність оскаржуваних рішень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/7845/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального провадження. Призначено підготовче засідання.
13.03.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Суд зазначає, що відзив на позовну заяву є аналогічним за змістом акту перевірки від 25.09.2024 № 107040/Ж5/26-15-07-02-05-03/40118125.
30.04.2025 до справи долучено додаткові пояснення представника товариства, в яких останній стверджує, що відповідачем жодним чином не спростовано тверджень та доводів ТОВ «Вісен Україна», які викладені в позовній заяві та наполягає на наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Протокольною ухвалою від 13.05.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
В судовому засіданні 22.05.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, у той час коли представник відповідача щодо їх задоволення заперечував.
Між тим представником ТОВ «Вісен Україна» подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, вирішення якого представником ГУ ДПС у м. Києві залишено на розсуд суду.
У зв'язку із наведеним судом ухвалено про подальший перехід до розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісен Україна» зареєстровано як юридична особа за адресою: 08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, б. 2а, ідентифікаційний код 40118125, основний вид діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, інші: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.
Відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.08.2024 № 5129-п, контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Вісен Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2024, валютного за період з 01.10.2018 по 30.06.2024, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2018 по 30.06.2024 та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 25.09.2024 № 107040/Ж5/26-15-07-02-05-03/40118125 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 26-48).
У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення:
1) пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» від 31.01.2000 № 20, статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 429 305 грн, у тому числі по періодам: 4 квартал 2018 - в сумі 38 592 грн; 2019 - 93 256 грн; 2020 - 96 887 грн; 2021 - 3 878 735 грн; 2023 - 13 079 грн; півріччя 2024 - 792 384 грн;
2) абз. г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 723 121 грн, у тому числі за серпень 2021 на суму 5 723 121 грн;
3) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних (серпень 2021);
4) пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Вісен Україна» не повідомлено про об'єкти оподаткування контролюючий орган за основним місцем обліку, в тому числі по періодам вересень 2023 року - 1 об'єкт, січень 2024 - 1 об'єкт, березень 2024 - 1 об'єкт, квітень 2024 - 1 об'єкт;
5) пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 1.2 розділу І, пункту 3.1 та пункту 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме несвоєчасне подання розрахунку за І квартал 2022 року.
Тут і надалі висновки акту перевірки.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення вих. № 004-08110/21 від 08.10.2024 (т. 1, а.с. 83-100), за результатами розгляду яких листом від 23.10.2024 № 39296/Ж12/26-15-07-02-05-09 ГУ ДПС у м. Києві повідомило про залишення заперечень на акт перевірки без задоволення, а висновків акту перевірки від 25.09.2024 №107040/Ж5/26-15-07-02-05-03/40118125 без змін.
На підставі висновків акту перевірки, з урахуванням листа від 23.10.2024 №39296/Ж12/26-15-07-02-05-09, ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення:
1) податкове повідомлення-рішення від 30.10.2024 № 01245740702, яким за порушення положень пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» від 31.01.2000 № 20, статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, який сплачують інші підприємства на загальну суму 4 627 401 грн, з яких за податковими зобов'язаннями в сумі 4 429 305 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 198 096 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 1) (т. 1, а.с. 63-66);
2) податкове повідомлення-рішення від 30.10.2024 № 01245710702, яким за порушення вимог абзацу г) пункта 198.5 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7 153 901 грн, з яких за податковими зобов'язаннями в сумі 5 723 121 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 430 780 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 2) (т. 1, а.с. 67-69);
3) податкове повідомлення-рішення від 30.10.2024 № 01245720702, яким за порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних (серпень 2021) до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 3 400,00 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 3) (т. 1, а.с. 70-72).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Не погоджуючись зі спірними рішеннями ТОВ «Вісен Україна» подано скаргу вих. № б/н від 20.11.2024 до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) (т. 1, а.с. 73-82).
Рішенням ДПС України від 21.01.2025 № 1957/6/98-00-06-01-01-06 скаргу товариства залишено без задоволення, а спірні рішення залишено без змін.
ТОВ «Вісен Україна» категорично не погоджується з оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасування, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та вказує про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно з положеннями пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України, серед іншого регламентовано, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В силу вимог пункту 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.
Згідно із пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Позивач у позовній заяві наголошує, що посадові особи контролюючого органу провели документальну планову виїзну перевірку в приміщенні податкового органу без виїзду до платника податків, чим порушили порядок проведення перевірки.
Суд з приводу окресленого зазначає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного. Між тим, як свідчить зміст акту перевірки, перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ «Вісен Україна». Відтак, означені доводи товариства не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність спірного рішення 1 критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, суд звертає увагу на наступне.
Зі змісту акту перевірки слідує, що на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ВІСЕН УКРАЇНА» від 12.08.2021 № 25, що завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шинальською І.О., та зареєстровано в реєстрі за № № 804, 805, засновниками ТОВ «Вісен Україна», якими є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , частка в статутному капіталі якого становить 50%, та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , частка в статутному капіталі якої становить 50%, вирішили виділити зі складу ТОВ «Вісен Україна» нову юридичну особу, а саме ТОВ «ВИРОГРУП» (код 44205876), попередня назва ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» (далі - ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ») з передачею новоствореній юридичній особі частини майна, статутного капіталу ТОВ «Вісен Україна» та з іншими показниками виділу згідно розподільчого балансу (далі - Протокол 1).
Відповідно до Протоколу 1 також було ухвалено рішення щодо затвердження розподільчого балансу ТОВ «Вісен Україна» станом на 01.07.2021 та передачі ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» відповідного майна, прав та обов'язків, та ухвалено, що статутний капітал ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» встановлюється у розмірі 10 000,00 грн., та складається з вкладів та часток учасників в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ», що будуть розподілені наступним чином:
- частка ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 становить 5000,00 грн., що становить 50% Статутного капіталу ТОВ «ВИРОГРУП» (код 44205876), попередня назва ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ»;
- частка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 становить 5000,00 грн., що становить 50% Статутного капіталу ТОВ «ВИРОГРУП» (код 44205876), попередня назва ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ».
В подальшому ТОВ «Вісен Україна» шляхом виділу створено ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ», яке зареєстровано Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 16.08.2021 за № 1000691360000046831.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3 , ін.код НОМЕР_3 , від імені якого діє громадян Республіки Грузія ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на підставі Довіреності, у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» від 17.08.32021, склали Акт приймання -передачі (нотаріально засвідчений, зареєстровано в реєстрі за № 3407, №3408) частки у статутному капіталі від 17.08.2021 про наступне: ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_4 , діючий від імені ОСОБА_3 , прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» у розмірі 50% статутного капіталу товариства, номінальна вартість якої становить 5000,00 грн. - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (від імені якого діє ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , на підставі Довіреності) та громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (від імені якого діє громадян Республіки Грузія ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на підставі Довіреності), у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» від 17.08.2021, склали Акт приймання-передачі (нотаріально засвідчений, зареєстровано в реєстрі за № 3403, №3404) частки у статутному капіталі від 17.08.2021 про наступне: ОСОБА_5 , діючий від імені ОСОБА_1 , передав, а ОСОБА_4 , діючий від імені ОСОБА_3 , прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» у розмірі 50% статутного капіталу товариства, номінальна вартість якої становить 5000,00 грн.
Актом приймання-передачі документів товариства від 17.08.2021 (нотаріально засвідчений, зареєстровано в реєстрі за № 3411, №3412) Бахтадзе Бесікі, діючий від імені ОСОБА_3 , згідно рішення учасника ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» від 17.08.2021, у зв'язку з призначенням ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» прийняв повний пакет бухгалтерської, банківської та іншої документації, що створена внаслідок здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, починаючи з моменту його державної реєстрації, а також Виписку, перелік матеріальних цінностей, відповідно до акту приймання-передачі від 12.08.2021 та перелік суми кредиторської заборгованості, відповідно до акту приймання-передачі суми кредиторської заборгованості від 12.08.2021.
На підставі розподільчого балансу ТОВ «Вісен Україна» передано ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» частину майна, прав та обов'язків ТОВ «Вісен Україна», а саме оборотні активи (запаси (гр.1100 розподільчого балансу)) в сумі 22437,1 тис. грн, власний капітал (зареєстрований (пайовий) капітал (гр. 1400 розподільчого балансу)) в сумі 10,0 тис. грн, поточні зобов'язання і забезпечення (товари, роботи, послуги (гр. 1615 розподільчого балансу) в сумі 22427,1 тис. грн. Реєстр кредиторської заборгованості, яка передається ТОВ «ТЕХНІКА ХХІ СТОЛІТТЯ» за розподільчим балансом (до рядку 1615 розподільчого балансу).
На 11 аркуші акту перевірки контролюючим органом сформовано висновки, що позивачем передано ТОВ «Техніка ХХІ Століття» в частині обов'язків (кредиторська заборгованість рядок 1615 розподільчого балансу) кредиторську заборгованість, у тому числі термін позовної давності по якій минув, з огляду на те, що згідно Єдиного реєстру судових рішень відсутня будь-яка інформація щодо судових позовів кредиторів до ТОВ «Вісен Україна» щодо стягнення даної заборгованості, листи повідомлення про передачу кредиторської заборгованості до перевірки ТОВ «Вісен Україна» не надавалися, у більшості контрагентів, по яким передана заборгованість, відсутня фінансово-господарська діяльність та взагалі вони не звітують. Тобто ТОВ «Вісен Україна» передано ТОВ «Техніка ХХІ Століття» в частині обов'язків рядок 1615 розподільчого балансу сумнівну та безнадійну заборгованість (т. 1, а.с. 31).
Надалі ГУ ДПС у м. Києві в акті перевірки зазначає, що на ТОВ «Вирогруп» (код 44205876), попередня назва ТОВ «Техніка ХХІ Століття» 17.08.2021 відбулася зміна засновників підприємства, фактично ТОВ «Вісен Україна» повністю втратило контроль над зобов'язаннями, що були передані новоствореному суб'єкту господарювання та в порушення частини 3 статті 109 Цивільного кодексу України не дотрималось принципу субсидіарної відповідальності.
На переконання контролюючого органу підтвердженням відсутності спрямованості на реальне настання правових наслідків при передачі ТОВ «Вісен Україна» своїх зобов'язань за операцією з виділу є той факт, що в подальшому жодних контрольних заходів за додержанням новоствореним суб'єктом господарювання термінів сплати перед кредиторами не здійснювалось. На адресу ТОВ «Вісен Україна» не виставлялось жодних претензій, не подавались судові позови про стягнення відповідних сум, окрім того частина кредиторів фактично навіть не була повідомлена про заміну боржника.
Крім того, після реєстрації ТОВ «Техніка ХХІ Століття» не були відкриті банківські рахунки, що свідомо унеможливлює погашення будь-яких заборгованостей.
Як наслідок ГУ ДПС у м. Києві дійшло висновку про те, що ТОВ «Вісен Україна» шляхом проведення операції з виділу була списана заборгованість (зобов'язання) наступного характеру:
- за якою минув термін позовної давності;
- яка на протязі перевіряємого періоду не погашалась, не планувалась погашатися в майбутньому;
- за якою кредитори не повідомлялись про заміну боржника, при цьому жодних вимог на сплату чи претензійної роботи зі сторони кредиторів не проводилось.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
За правилами частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (ч. 2 ст. 109 ЦК України).
В силу вимог частин 3, 4 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти висновку, що солідарна відповідальність за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу в юридичної особи, з якої здійснено виділ перед кредиторами виникає виключно у разі якщо за такими зобов'язаннями неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням.
Між тим частиною 1 статті 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі - Закон № 2275-VIII) передбачено, що виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
Згідно з підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Аналіз наведених норм свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.
Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №918/119/21.
Варто відмітити, що згідно з визначенням, яке наведено в постанові Кабінету Міністрів України від 15.08.1996 № 961 «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації», розподільчий баланс підприємства - це баланс, що складається під час відокремлення (виділення) об'єктів із цілісного майнового комплексу.
Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Отже, системний аналіз положень статті 109 ЦК України, постанови КМУ від 15.08.1996 №961, Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», свідчить про те, що розподільчий баланс є документом, який затверджується учасниками юридичної особи, та визначає активи і пасиви (частку майна, прав та обов'язків), що передаються даною юридичною особою новій юридичній особі, яка створюється в результаті виділу.
Реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов'язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який не можливо визнати цивільно-правовим договором для цілей оподаткування.
Суд нагадує, що відповідно до розподільчого балансу на 01.07.2021, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Вісен Україна» від 12.08.2021 протоколом № 25 визначено у розділі ІІІ «Поточні зобов'язання» - «товари, роботи, послуги» (стаття 1615) у сумі 22427,10 тис грн (т.1, а.с.164), що не заперечувалось відповідачем.
Між тим відповідно до акту приймання-передачі суми кредиторської заборгованості № б/н від 12.08.2021 (т.1, а.с. 173), затвердженого директором ТОВ «Вісен Україна» ОСОБА_6 від ТОВ «Вісен Україна» передано ТОВ «Вирогруп» (код 44205876), попередня назва ТОВ «Техніка ХХІ Століття», кредиторську заборгованість по рахунку № 631 по наступним контрагентам: ТОВ «Промбудтех Плюс», ТОВ «Торгова компанія Техпостач», ТОВ «Кліматвентсервіс», ТОВ «Чзем-Комплект», ТОВ «Українська металургійна компанія ЛТД», ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 із чітко визначеною сумою кредиторської заборгованості щодо кожного із згаданих контрагентів (т. 1, а.с. 173).
З урахуванням наведеного, суд констатує, що посилання контролюючого органу щодо порушення позивачем положень частини 3 статті 109 ЦК України в частині солідарної відповідальності є помилковими, оскільки зі змісту розподільчого балансу та акту приймання-передачі суми кредиторської заборгованості № б/н від 12.08.2021 можливо чітко визначити, по яким кредиторам позивач передав новоствореній юридичній особі шляхом виділу кредиторські зобов'язання та розмір суми кредиторської заборгованості по кожному з кредиторів.
Зазначене, на переконання суду, виключає наявність підстав для застосування положень частини 3 статті 109 ЦК України.
Що ж стосується посилання ГУ ДПС у м. Києві стосовно заборгованості, за якою минув строк позовної давності, суд звертає увагу на таке.
Згідно з положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
При цьому базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 статті 135 ПК України).
Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 № 85/4306, затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - ПСБО 11) та визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності.
Відповідно до пункту 5 ПСБО 11 зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
На переконання контролюючого органу кредиторські зобов'язання, які були передані ТОВ «Техніка ХХІ Століття» позивачем, мали бути включені до складу доходу звітного періоду, оскільки фактично не підлягали погашенню.
Суд критично сприймає наведене та звертає увагу, що відповідно до підпункту 14.1.11 (а) пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).
За правилами, визначеними частиною 5 статті 253 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже за змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.
Між тим згідно з частиною 1 статті 55 Закону № 2275-VIII протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, перетворення, або про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття рішення про це останнім з товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство, що планує виділ, та кожне товариство, що бере участь в припиненні відповідно, зобов'язане письмово повідомити про це всіх відомих йому (їм) кредиторів і опублікувати в органі друку, в якому публікуються дані про державну реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про прийняте рішення.
Відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 2275-VIII кредитор такого товариства, вимоги якого до товариства не забезпечені договором забезпечення, протягом 30 днів з дати направлення йому повідомлення, або з дати опублікування повідомлення, зазначеного в частині першій цієї статті, має право звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій:
1) надання забезпечення виконання зобов'язання;
2) дострокового припинення або виконання зобов'язання (зобов'язань) перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором між товариством та кредитором.
Якщо кредитор не звернувся до товариства у встановлений строк з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язання (зобов'язань) перед ним (ч. 3 ст. 55 Закону № 2275-VIII).
Виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами (ч. 4 ст. 55 Закону № 2275-VIII).
Як свідчать матеріали справи відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісен Україна» від 05.11.2019 № 25
(далі - Протокол від 05.11.2019), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстровано в реєстрі за № № 2587, 2588 вирішено, зокрема, виділити зі складу товариства нову юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка ХХІ Століття» (т. 1, а.с. 194-199). Окреслений протокол наданий позивачем разом із запереченнями на акт перевірки.
Аналіз вказаного дає суду дійти до висновку, що виділ з товариства нової юридичної особи розпочато ще у 2019 році.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання положень частини 1 статті 55 Закону № 2275-VIII здійснено повідомлення кредиторів про прийняття рішення про виділ нової юридичної особи, що підтверджується таким: лист ФОП ОСОБА_8 б/н від 04.09.2019 (т. 1, а.с. 200), лист ТОВ «Чзем-Комплект» вих. № 1012/2019-4 від 10.12.2019 (т. 1, а.с. 201), лист ФОП ОСОБА_7 б/н від 04.12.2019 (т. 1, а.с. 202), ТОВ «Торгова компанія «Техпостач» вих. № 233/19 від 08.12.2019 (т. 1, а.с. 203а), лист ТОВ «Українська металургійна компанія ЛТД» б/г від 06.12.2019 (т. 1, а.с. 204), лист ФОП ОСОБА_10 б/н від 04.12.2019 (т. 1, а.с. 205), лист вимога ПрАТ «Промінвестгруп-1» вих. № 22/11-19 від 22.11.2019 (т. 1, а.с. 210) та відповідь позивача на вимогу (виконання зобов'язань за договором поставки від 17.05.2019 № 17/05/2019-1) (виконання договору підтверджується видатковою накладною від 02.12.2019 № 344 (т. 1, а.с. 211-212)).
Звідси слідує, що ТОВ «Вісен Україна» повідомило своїх кредиторів про проведення реорганізації та виділу зі складу товариства нової юридичної особи, що в розумінні положення ЦК України є визнанням ним свого боргу та інших обов'язків перед кредиторами.
Відтак, дані обставини підпадають під регулювання положень частини 1 статті 264 ЦК України, що зумовлює висновок суду про переривання строку позовної давності. Тому, з огляду на зазначене, суд вважає помилковими твердження контролюючого органу про наявність ознак безнадійної заборгованості щодо кредиторських зобов'язань, які передані новоствореній юридичній особі шляхом виділу з ТОВ «Вісен Україна».
При цьому суд наголошує, що положення статті 55 Закону № 2275-VIII регламентують право, а не обов'язок кредитора звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: 1) надання забезпечення виконання зобов'язання; 2) дострокового припинення або виконання зобов'язання (зобов'язань) перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором між товариством та кредитором.
Тому, на переконання суду, відсутність обставини здійснення претензійної роботи кредиторами позивача не може свідчити про порушення останнім податкового законодавства.
Також, суд відхиляє посилання контролюючого органу на ті обставини, що передана заборгованість не погашалась та не планувалась погашатися, оскільки останні базуються на припущеннях.
Одночасно стосовно зауважень контролюючого органу в частині засвідчення підписів на розподільчому балансі, суд звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону № 755-IV передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) та розподільчий баланс (у разі поділу або виділу) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом. Справжність підписів на передавальному акті та розподільчому балансі юридичної особи нотаріально засвідчується з обов'язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Суд зауважує, що предметом даного спору не є оскарження дій державного реєстратора щодо державної реєстрації виділу. Відтак, окреслене не може бути оцінене судом під час вирішення даного спору по суті, та бути покладено в основу для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Резюмуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Вісен Україна» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та пункту 5 ПСБО 11 і, як наслідок, приходить до висновку протиправність спірного рішення 1.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню 2, суд зауважує про таке.
На 21 аркуші акту перевірки зазначено, що під час перевірки повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2018 по 30.06.2024 встановлено їх заниження на загальну суму 5 723 121 грн, у тому числі за серпень 2021 року на суму 5 723 121 грн (т. 1, а.с. 36).
На 29 аркуші акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що позивачем не нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на вартість придбаних
товарно-матеріальних цінностей, використання яких в господарській діяльності не доведено, всього у сумі 4 487 417 грн, у тому числі за серпень 2021 року у сумі 4 487 417 грн (т. 1, а.с. 40).
Судом встановлено, що відповідно до розділу ІІ «Оборотні активи» розподільчого балансу на 01.07.2021 - рядок 1100 (запаси) на загальну суму 22437,1 тис грн; власний капітал (зареєстрований пайовий капітал (рядок 1400 в сумі 10,0 тис грн., поточні зобов'язання і забезпечення (товари, роботи, послуги (рядок 1615 - в сумі 22 427,1 тис грн).
Згідно з розподільчим балансом на 01.07.2021 позивачем передано ТОВ «Техніка ХХІ століття» готової продукції (оборотні активи) в сумі 22 199,3 тис грн.
Відповідно до акту приймання-передачі товарів від 12.08.2021 позивач передав ТОВ «Техніка ХХІ століття» товар (рахунок 281) на загальну суму 22 199 306,15 грн, пакувальну тару (рахунок 221) в сумі 237 780,84 грн. (т.1, а.с.165-172).
Детальний перелік товарно-матеріальних цінностей, що були передані товариством зафіксовано в акті приймання-передачі товарів від 12.08.2021, затвердженому директором ТОВ «Вісен Україна» Кононенком О.М. (далі - Акт) (т. 1, а.с. 165-172).
На 25-26 аркушах акту перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем до перевірки було надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування та зберігання товару, переданого про Акту. Наголошено, що товарно-транспортні накладні складені раніше, ніж ТОВ «Вирогруп» зареєстровано в органах державної реєстрації та ДПС (16.08.2021) та раніше загальних зборів засновників ТОВ «Вісен Україна».
Суд критично сприймає зазначені висновки контролюючого органу та зазначає, що відповідно до протоколу № 1 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка ХХІ століття» від 12.08.2021 ухвалено створити ТОВ «Техніка ХХІ століття» в результаті виділу з ТОВ «Вісен Україна» з передачею новоствореному товариству частини майна та статутного капіталу ТОВ «Вісен Україна» в обсязі згідно розподільчого балансу, що додається (т. 1, а.с. 191-193).
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісен Україна» від 05.11.2019 № 25 (далі - Протокол від 05.11.2019), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстровано в реєстрі за № № 2587, 2588 вирішено, зокрема, виділити зі складу товариства нову юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка ХХІ Століття» (т. 1, а.с. 194-199).
Аналіз вказаного дає суду дійти до висновку, що виділ з товариства нової юридичної особи розпочато ще у 2019 році.
Наведене дає суду підстави сформувати висновки про те, що виділ нової юридичної особи - ТОВ «Техніка ХХІ століття» розпочато ще у 2019 році, а на початку серпня 2021 року (05.08.2021-06.08.2021, 09.08.2021-12.08.2021) здійснювалась передача товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) позивачем юридичній особі, що створюється шляхом виділу.
Отже до дня фактичного виділу нової юридичної особи - ТОВ «Техніка ХХІ століття» та підписання акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (12.08.2021) позивачем було визначено ТМЦ і кредиторську заборгованість, яка в подальшому і була передана ТОВ «Техніка ХХІ століття». За таких обставин, на переконання суду, посилання контролюючого органу в окресленій частині є безпідставними.
Що ж стосується посилань відповідача в акті перевірки (аркуш 26) стосовно не надання позивачем жодних документів, які б підтверджували факт руху ТМЦ від ТОВ «Вісен Україна» до ТОВ «Техніка ХХІ століття», зокрема, але не виключно в частині взаємовідносин з перевізниками, вказаними в товарно-транспортних накладних та відсутності складських приміщень, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 договору поставки від 22.02.2019 № 220219-01, укладеного між ТОВ «Чзем-Комплект» (постачальник) та ТОВ «Вісен Україна» (покупець) поставка товару здійснюється на умовах EX Works, за адресою складу постачальника: м. Київ, вул. Малинська, б. 3 (т. 2, а.с. 87-88).
Твердження контролюючого органу про відсутність інформації про наявність складських приміщень у ТОВ «Чзем-Комплект» не можуть бути розцінені судом, як підстави для формування висновку про те, що передані товариством ТМЦ ТОВ «Техніка ХХІ століття» не використовувались ТОВ «Вісен України» в господарській діяльності.
Одночасно, суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено типової форми документів для оформлення операцій при передачі основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ під час процесу виділу.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Положеннями частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Варто відмітити, що під час проведення перевірки позивачем надано контролюючому органу акт приймання-передачі товарів від 12.08.2021, який визначає кількість та склад переданого майна. Жодних зауважень щодо дефектності згаданого первинного документа, зокрема не відповідність його положенням частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV акт перевірки не містить.
Також в матеріалах справи міститься виписка по рахунку 683 за 2021 на підтвердження списання з балансу товариства ТМЦ, які були передані ТОВ «Техніка ХХІ століття».
У той же час, як зазначає позивач у позовній заяві, ТМЦ, які були передані новоствореній юридичній особі, придбавались ним протягом 2017-2018 років, а саме у ТОВ «Українська металургійна компанія ЛТД», ТОВ «Промбудтехплюс», ТОВ «Баглаз», ТОВ «Вуди» та інші (т. 1, а.с. 16).
Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган стверджує про те, що позивачем саме не нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість придбаних ТМЦ, використання яких в господарській діяльності не доведено, однак в акті перевірки не досліджує обставини та первинну документацію щодо їх придбання.
Слід наголосити, що в матеріалах справи міститься акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Вісен Україна» від 25.03.2019 № 172/26-15-14-01-03/40118125, згідно висновків якого контролюючим органом не встановлено порушення ТОВ «Вісен Україна» порядку обліку ТМЦ та/або їх фактична відсутність, не реальність господарських операцій з контрагентами, у яких такі ТМЦ були придбані позивачем та в подальшому передані ним ТОВ «Техніка ХХІ століття».
Стосовно податкової інформації, яка наведена контролюючим органом щодо діяльності контрагентів позивача, суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 815/2417/16.
Не можуть бути взяті до уваги і посилання контролюючого органу в акті перевірки на лист Офісу Генерального прокурора від 25.07.2024 № 31/2/1-34028-24 (вх. № 37254/5
від 30.07.2024), оскільки наявність відкритого кримінального провадження та здійснення досудового розслідування в його межах не може беззаперечно вказувати на порушення позивачем норм податкового законодавства, у тому числі вчинення ним операцій з виділу штучних передумов для одержання всупереч інтересам держави податкової вигоди одним з платників при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Суд наголошує, що відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно із підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
В силу вимог пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За правилами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Разом з цим статтею 196 ПК України визначено операції, що не є об'єктом оподаткування.
Так, положеннями підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.
При здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що в розумінні положень підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України операції з реорганізації шляхом виділення юридичних осіб не є об'єктом оподаткування.
Отже, окреслені операції, виходячи із положень підпунктів 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України не є ані постачанням товарів, ані продажем (реалізацією) товарів, відтак такі операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що операції з реорганізації ТОВ «Вісен Україна» шляхом виділу нової юридичної особи ТОВ «Техніка ХХІ століття» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Між тим, суд зауважує що відповідно до положень пункту 198.5 (г) статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Під час вирішення спору по суті, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, передбачених пунктом 198.5 (г) статті 198 ПК України.
Відтак, суд вважає безпідставними твердження ГУ ДПС у м. Києві щодо порушення товариством положень пункту 198.5 (г) статті 198 ПК України і, як наслідок відсутніми підстави для нарахування товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість на операції з передачі ТМЦ новоствореній юридичній особі в порядку виділення з ТОВ «Вісен Україна» в сумі 4 487 417 грн.
Також зважаючи на висновки суду, сформовані при наданні оцінки оскаржуваному рішенню 1, суд вважає хибними твердження ГУ ДПС у м. Києві щодо необхідності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з списанням кредиторської заборгованості, в періоді, в якому дане списання було здійснено.
Таким чином, суд вважає помилковими твердження контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень
2021 року в сумі 5 723 121 грн.
Резюмуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення 2.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню 3, суд зауважує про таке.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-2 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Суд зазначає, що порушення, які покладені в основу оскаржуваного рішення 3 мають похідний характер від порушень, які визначені контролюючим органом як підстави для винесення спірного рішення 2.
Враховуючи викладене, оскільки в ході розгляду справи не підтверджено обставини заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 5 723 121 грн, у тому числі за серпень 2021 року на суму 5 723 121 грн, висновки контролюючого органу щодо не складання та не реєстрації ТОВ «Вісен Україна» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкової накладної на дату виникнення податкових зобов'язань і, як наслідок застосування штрафу в сумі 3 400,00 грн є безпідставним.
Отже, спірне рішення 3 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги у зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність спірних рішень, критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги задоволення адміністративного позову у повному обсязі, сплачений товариством відповідно до платіжної інструкції від 19.02.2025 № 4370 (т. 2, а.с. 233) судовий збір в сумі 30 280,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №01245740702 від 30.10.2024, №01245710702 від 30.10.2024, №01245720702 від 30.10.2024.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, ідентифікаційний код ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісен Україна» (місцезнаходження: 08132, Київська область, місто Вишневе, вул. Промислова, б. 2а, ідентифікаційний код 40118125) судовий збір у сумі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.