Рішення від 23.07.2025 по справі 320/20974/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року справа №320/20974/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій, визнання неправомірним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення коштів,

Суть спору: 19 червня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 (військової частини НОМЕР_3 ), командира військової частини НОМЕР_3 (військової частини НОМЕР_1 ) та Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) при підготовці документів на звільнення позивача з військової служби всупереч вимогам Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10 грудня 2008 року №1153,2008 (зі змінами), Наказу Міністра оборони України від 19.03.2022 №91 "Про затвердження змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", Наказу Міністра Оборони України від 14.08.2014 №530 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294-26071) "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві Оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" та Наказу Міністра Оборони України від 15.09.2022 №280 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407-38743) "Про затвердження Інструкції про організацію обліку особового складу в системі Міністерства оборони України";

- визнати параграф 2 пункт 3 наказу Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.01.2023 № 66 щодо звільнення полковника ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , офіцера штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-12 "Про військовий обов'язок і військову службу" у відставку за пунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) неправомірним та скасувати його;

- поновити полковника ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , на посаді офіцера штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 ;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.05.2023 та несвоєчасною виплатою передбачених законом України та постановами Кабінету Міністрів України грошових коштів на день звільнення з військової служби у сумі 29971 грн. 48 коп.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 (суддя Харченко С.В.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду позовної заяви, приведеної у відповідність вимогам частини першої, пунктів 2, 4, 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог та/або відповідачів у справі) з урахуванням положень статті 5 цього Кодексу та наведених вище висновків суду; заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку; копій позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для їх направлення іншим учасникам справи.

06.12.2023 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2023 подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано виправлену позовну заяву від 29.11.2023 разом із заявою щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду від 29.11.2023.

Так, у виправленій позовній заяві від 29.11.2023 ОСОБА_1 звертається до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо звільнення позивача з військової служби всупереч вимогам Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10 грудня 2008 року №1153,2008 (зі змінами), Наказу Міністра оборони України від 19.03.2022 №91 "Про затвердження змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", Наказу Міністра Оборони України від 14.08.2014 №530 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294-26071) "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві Оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" та Наказу Міністра Оборони України від 15.09.2022 №280 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407-38743) "Про затвердження Інструкції про організацію обліку особового складу в системі Міністерства оборони України";

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України на користь полковника ОСОБА_1 , офіцера штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

15.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву (у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи та для суду), з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме чітко визначити відповідача (ів) по справі, та/або уточнити прохальну частину позовної заяви, пред'явивши позовні вимоги до тих відповідачів, які вказані у позові.

29.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2024, до якої додано, зокрема, уточнену позовну заяву від 28.04.2024 з додатками.

Так, в уточненій позовній заяві від 28.04.2024 позивач звертається до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби всупереч вимогам Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10 грудня 2008 року №1153,2008 (зі змінами), наказу Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, наказу Міністра Оборони України від 14.08.2014 №530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві Оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294-26071) та наказу Міністра Оборони України від 15.09.2022 №280 "Про затвердження Інструкції про організацію обліку особового складу в системі Міністерства оборони України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407-38743);

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 щодо виключення полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення всупереч вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами і доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року №43-93) та наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260 "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197);

- визнати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123, у якому полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 20.01.2023 № 66 у відставку за пунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", вважати таким, що 01 травня 2023 року справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 01 травня 2023 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення зняти 02 травня 2023 року, неправомірним та скасувати його;

- поновити полковника ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , на посаді офіцера штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 з 02 травня 2023 року;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України на користь полковника ОСОБА_1 , НОМЕР_4, матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 02 травня 2023 року по день прийняття рішення судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнення його з військової служби із займаної посади у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідачами було порушено процедуру звільнення. Зокрема, позивач зауважив, що він висловив бажання продовжувати військову службу понад граничний вік терміном на один рік, написавши відповідний рапорт, оскільки відповідно до медичного висновку від 08.06.2022 він придатний за станом здоров'я для проходження військової служби та має високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, а тому, виходячи з вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», його повинні були залишити на військовій службі.

При цьому, позивач зауважив, що якщо рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі не прийнято, то такий військовослужбовець включаються до Плану звільнення з військової служби на наступний рік, про що командир військової частини особисто повідомляє військовослужбовця у письмовій формі. Однак, як зазначає позивач, по відношенню до нього таких дій зроблено не було, так як його не було ознайомлено із Планом звільнення військовослужбовців у 2023 році.

Окрім того, позивач зазначив, що при підготовці документів на звільнення відповідачами не проведено розрахунок вислуги років військової служби та перед оформленням документів для його звільнення з військової служби не доведено під підпис інформації про розраховану вислугу років військової служби.

Також позивач зауважив, що з ним не було проведено бесіду перед звільненням як з офіцером у званні «полковник» та він рапорт на звільнення не подавав.

При цьому, позивач зауважив, що перед виключенням його зі списків особового складу військової частини з ним не було проведено повністю розрахунок.

На думку позивача, такі дії відповідачів є протиправними, оскільки позбавили його законного права бути звільненим згідно вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач має бути поновлений на військовій службі з 02 травня 2023 року на посаді офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 .

За вказаних вище обставин, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 25.07.2024, витребувано докази від сторін.

08.07.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив відповідача-2 (Військової частини НОМЕР_2 ) із доказами по справі, поданий через підсистему "Електронний Суд" 03.07.2024.

Відповідач-2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що загальний порядок звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану визначений вимогами статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Так, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, на підставі підпункту «а» пункт 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідач-2 звертає увагу на те, що вказана норма Закону є безумовною, встановлює загальне виключне правило і не дає права на вибір, оскільки норма даного Закону прямо зобов'язує звільнити особу незалежно від її волі і дій, які вона вчиняє з ціллю перешкодити такій події тощо.

З огляду на вказане, відповідач-2 зауважує, що в даному випадку звільнення позивача є прямими діями, що направлені на виконання норми Закону, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності і не були порушені, а відповідно не підлягають відновленню шляхом зобов'язання вчинити певні дії.

12.07.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із доказами по справі, поданий через підсистему "Електронний Суд" 08.07.2024.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому порядку надійшло подання командира військової частини НОМЕР_2 з підтверджуючими документами для звільнення з військової служби за віком полковника ОСОБА_1 , оскільки згідно облікових даних позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відтак, враховуючи, що на день подання документів ОСОБА_1 проходив військову службу вже з перевищенням граничного віку перебування на військовій службі (вік позивача на той час складав 62 роки), з метою недопущення порушень норм статті 22 Закону №2232, п.235 Положення №1153, п.12.8 Інструкції №170 та відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотання командира військової частини НОМЕР_2 або рішення Міністра оборони України про залишення на військовій службі полковника ОСОБА_1 понад граничний вік, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20 січня 2023 року №66 полковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку за підпунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

У свою чергу відповідач-1 зауважив, що твердження позивача щодо подання рапорту командиру військової частини НОМЕР_2 не відповідає дійсності, оскільки наданий до позовної заяви рапорт позивача не оформлений належним чином, а саме відсутній реєстраційний запис та відповідно резолюція командира військової частини щодо оформлення зазначених документів, а відтак такий рапорт не був та не міг бути направлений встановленим порядком до відповідача-1 для прийняття в подальшому Міністром оборони України відповідного рішення стосовно позивача.

Окрім того, відповідач-1 звертає увагу на те, що задоволення позовних вимог призведе до юридичної невизначеності статусу позивача, оскільки вік позивача перевищує граничний вік перебування на військовій службі, встановлений статтею 22 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також відсутнє рішення Міністра оборони України про залишення на військовій службі понад граничний вік, яка є єдиною правовою підставою для продовження проходження військової служби позивачем.

З огляду на вказане, відповідач-1 вважає, що він діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством України, жодних порушень щодо позивача допущено не було.

16.07.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив відповідача-1, подану позивачем через канцелярію суду 12.07.2024.

У відповіді на відзив відповідача-1 позивач звертає увагу на те, що відповідач-1 у своєму відзиві не спростовує жодного з аргументів позивача про неправомірність дій відповідачів, що призвели до нехтування ними нормативно-правових актів законодавства України при звільненні позивача з військової служби без відпрацювання відповідних документів.

При цьому, позивач зауважує, що відповідач-1 у відзиві навмисно загострює увагу суду, що твердження позивача щодо подання рапорту командиру військової частини НОМЕР_2 не відповідає дійсності, так як він не оформлений належним чином, оскільки згідно Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40 «Інструкція з діловодства у Збройних Силах України» документ (рапорт) адресований на ім?я командира військової частини подається виконавцем до служби діловодства військової частини, після чого виконавець не може виливати на процес роботи з його документом (рапортом). В службі діловодства реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється реєстратором лише після проведення попереднього розгляду документа, після чого документ (рапорт) подається на розгляд командиром військової частини з можливою резолюцією.

Позивач звернув увагу на те, що відповідач-2 не керувався вимогами Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40 «Інструкція з діловодства у Збройних Силах України» стосовно поданого рапорту полковника ОСОБА_1

25.07.2024 канцелярією суду зареєстровано заперечення відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на відповідь на відзив, подані через підсистему "Електронний Суд" 20.07.2024.

У вказаних запереченнях відповідач-1 зазначив, що законне право позивача на звільнення з військової служби відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у відставку за пунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) не порушене, а навпаки забезпечене шляхом видання відповідного наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сих України (по особовому складу) від 20.01.2023 №66.

Звернув увагу на те, що порушень нормативно-правових актів, які, на думку позивача, були допущені під час підготовки та видання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сих України (по особовому складу) від 20.01.2023 №66 на звільнення його з військової служби за віком в Командуванні допущено не було, про що у відзиві і було зазначено.

При цьому, відповідач-1 зауважив, що додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170), визначений Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (далі - Перелік), а саме копія рапорту військовослужбовця, копія аркушу бесіди, копія висновку (постанови) військово-лікарської комісії (у разі її проходження військовослужбовцем), розрахунок вислуги років.

В Примітках до Переліку зазначено, що «у випадку подання до звільнення документів за ініціативою командування копія рапорту військовослужбовця не подається».

Зазначає, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло Подання командира військової частини НОМЕР_2 з підтверджуючими документами (копія аркушу бесіди та копія висновку (постанови) військово-лікарської комісії від 08.06.2022 та інші додаткові документи), які підтверджують відповідну підставу для звільнення з військової служби за віком полковника ОСОБА_1 .

Так, перед звільненням командиром військової частини НОМЕР_2 з офіцером штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_1 була проведена бесіда щодо ставлення військовослужбовця до звільнення у зв'язку з досягненням граничного віку із зазначенням календарної та пільгової вислуги років, про що він ознайомився та підписав.

Як зазначає відповідач-1, в аркуші бесіди позивач погодився зі звільненням його з військової служби, проставивши надпис у графі: ставлення до звільнення - «прийнятне», у графі: претензії до порядку та терміну подання до звільнення - претензії до командування до військової частини та до Міністерства оборони України - відсутні.

З огляду на вказане, відповідач-1 вважає, що позивач у аркуші бесіди висловив свою згоду на звільнення з військової служби, у зв'язку з чим рапорт військовослужбовця не подавався.

Таким чином, відповідач-1 стверджує, що при звільненні позивача він діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством України, жодних порушень зі сторони відповідача-1 щодо позивача допущено не було.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 зобов'язано відповідача-2 (Військова частина НОМЕР_2 ) протягом 3 днів з дня отримання ухвали суду надати суду докази направлення іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву, поданого через підсистему "Електронний Суд" 08.07.2024. Зобов'язано відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) протягом 3 днів з дня отримання ухвали суду надати суду докази направлення позивачу клопотання про долучення матеріалів, поданого через підсистему "Електронний Суд" 08.07.2024. Витребувано докази у справі від ІНФОРМАЦІЯ_6 та відкладено судове засідання у справі на 13.08.2024.

05.08.2024 канцелярією суду зареєстровано додаткові пояснення позивача щодо незаконного звільнення з військової служби, в яких наголошено на порушенні відповідачами вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.

Також, 05.08.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь позивача на заперечення відповідача-1, в якій позивач наголосив на тому, що інформація відповідача-1, яка міститься в запереченні на відповідь на відзив є неправдивою, а зміст наданих документів не відповідає вимогам нормативно-правових актів законодавства України, які регламентують порядок звільнення військовослужбовців Збройних Сил України з військової служби.

Додатково позивач зауважив, що з ним не було проведено бесіду перед звільненням, а наданий відповідачем-1 аркуш бесіди містить підроблений підпис позивача.

07.08.2024 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла копія особової справи ОСОБА_1 (т. 2, а.с.43-232).

09.08.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив відповідача-2, подану позивачем через канцелярію суду 07.08.2024, в якій позивач звертав увагу на незаконність виключення його з списків особового складу та всіх видів забезпечення, оскільки командиром Військової частини НОМЕР_2 при реалізації наказу від 01.05.2023 №123 було допущено грубе порушення Указу Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 повторно витребувано докази у справі від відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та нові докази у справі від відповідача-2 Військової частини НОМЕР_2 , відкладено судове засідання у справі на 04.09.2024.

04.09.2024 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці. Призначено наступне судове засідання на 17.09.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 заяву відповідача-1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 13.08.2024 про залучення третіх осіб задоволено. Залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; Кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України. Витребувано докази у справі від 9-го армійського корпусу та відкладено судове засідання у справі на 09.10.2024.

09.10.2024 судове засідання знято з розгляду у зв'язку з розглядом іншої адміністративної справи. Призначено наступне судове засідання на 30.10.2024.

29.10.2024 канцелярією суду зареєстровано пояснення третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_8 , в яких третя особа зазначила, що 19.01.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшли матеріали на звільнення позивача з військової служби у відставку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі з резолюцією Головнокомандувача Збройних Сил України щодо подальшої їх реалізації. Полковник ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування на військовій службі, встановленого частиною сьомою статті 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому у Кадровому центрі було опрацьовано проєкт наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у відставку за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, який в подальшому було підписано командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України.

При цьому, третя особа зауважила, що матеріали щодо залишення позивача на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі до Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України не надходили.

30.10.2024 третьою особою - ІНФОРМАЦІЯ_7 подано пояснення, в яких третя особа повідомила, що позивач на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 не перебував та не перебуває, на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_9 не призивався.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 судове засідання відкладено на 08.11.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 повторно витребувано докази у справі від 9-го армійського корпусу та відкладено судове засідання у справі на 29.11.2024.

29.11.2024 судове засідання знято з розгляду у зв'язку з розглядом іншої адміністративної справи. Призначено наступне судове засідання на 19.12.2024.

У судове засідання, призначене на 19.12.2024, з'явились позивач, представник відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та представник третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ).

Представники відповідача-2 (Військова частина НОМЕР_2 ) та третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, у той час коли представники відповідача-1 та третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) щодо їх задоволення заперечили в повному обсязі.

Після надання учасниками справи, які з'явились у судове засідання 19.12.2024, пояснень, останніми заявлені клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є громадянином України, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим Самбірським МВ УМВС України у Львівській області 09.08.1996.

У період з 02.08.1979 по 05.09.2007 позивач проходив військову службу у складі Збройних Сил України та у складі Державної прикордонної служби України, що підтверджується розрахунком вислугу років на пенсію (т. 2, а.с.24-28, 210-215).

Відповідно до витягу з наказу начальника ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 05.09.2007 №160-ос вислуга років ОСОБА_1 станом на 05.09.2007 становить 29 років 00 місяців 22 дні (т. 2, а.с.23, 216).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №41 полковника ОСОБА_1 призвано 24.02.2022 до лав Збройних Сил України на посаду штаб-сержанта третьої категорії відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2, а.с.30, 217).

Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.06.2022 №52/1/571 ОСОБА_1 придатний до військової служби (т. 2, а.с.31).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (по стройовій частині) від 10.06.2022 №134 полковника ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_12 », звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.06.2022 №511 з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 13 червня 2022 року виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та всіх видів забезпечення, у тому числі з котлового забезпечення з вечері 13 червня 2022 року (т. 2, а.с.32, 221-222).

Згідно вказаного вище витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (по стройовій частині) від 10.06.2022 №134 вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах з 02.08.1979 по 05.09.2007 та з 24.02.2022 по теперішній час станом на 13.03.2022 становить 29 років 04 місяці 01 днів.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.06.2022 №74 полковника запасу ОСОБА_1 з 15.06.2022 призначено на посаду начальника групи персоналу штабу тактичної групи №6 (ВОС-2905003), зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення (т. 2, а.с.33, 223).

Станом на момент прийняття вказаного наказу позивачу вже виповнилось 60 років.

У вересні 2023 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом від 28.09.2022, в якому просив залишити його на військовій службі понад граничний вік терміном на один рік, оскільки має професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді та отриманий під час багаторічної служби на кадрових посадах (т.2, а.с.34-35).

Будь-яких доказів розгляду вказаного рапорту позивача матеріали справи не містять.

Водночас, відповідачем-2 під час розгляду справи до відзиву на позовну заяву долучено доповідь начальника відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 від 03.07.2024, в якій зазначено, що проведеною перевіркою (моніторингом) вхідної документації та документообігу в стройовій частині відділення персоналу штабу військової частини станом за вересень-жовтень місяць 2022 року рапорти (звернення, заяви) полковника ОСОБА_1 щодо продовження терміну перебування на військовій службі понад граничний вік не подавалися та не зареєстровані, відповідні подання з цього приводу не подавалися (т. 1, а.с. 140).

Відповідно до витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.11.2022 №1058 (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 призначено до НОМЕР_6 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України офіцером штабу механізованого батальйону (т. 3, а.с.133).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.11.2023 №2 полковника запасу ОСОБА_1 з 25.11.2022 призначено на посаду офіцера штабу НОМЕР_7 механізованого батальйону, зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення (т. 2, а.с.224).

Учасниками справи не заперечується, що після досягнення позивачем граничного віку перебування на військовій службі він з 15.06.2022 був призначений на посаду начальника групи персоналу штабу тактичної групи №6 (ВОС-2905003), зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, а з 25.11.2022 призначений на іншу посаду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 продовжував проходити військову службу та з боку командування Військової частини НОМЕР_2 не надходило жодних зауважень до служби позивача та повідомлень про необхідність звільнення з військової служби.

Командиром НОМЕР_6 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, полковником ОСОБА_3 подано подання про звільнення ОСОБА_4 з військової служби у відставку відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) з правом носіння військової форми одягу (т.1, а.с. 160-162).

Вказане подання не містить дату складання, але містить резолюцію Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного, адресованого начальнику Головного управління персоналу Генерального штабу з відміткою «у встановленому порядку».

Відповідно до аркушу бесіди з ОСОБА_1 , яку провів командир Військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_5 , вислуга років позивача становить 30 років 06 місяців 24 дні (10.01.2023), пільгова 00 років 11 місяців 19 днів (т.1, а.с. 163-164).

У вказаному аркуші бесіди зазначено, що ставлення до звільнення у зв'язку з досягненням граничного віку прийнятне, а претензії до командування військової частини та до Міністерства оборони України відсутні.

Також, вказаний вище аркуш бесіди містить відмітку «З аркушем бесіди ознайомлений полковник /підпис/ І.Н.Ключак».

Вказаний аркуш бесіди з ОСОБА_1 не містить дату проведення такої бесіди.

У судових засіданнях позивач звертав увагу на те, що перед звільненням з ним не проводилась будь-яка бесіда, а наданий відповідачем аркуш бесіди містить підроблений його підпис.

Пунктом 3 параграфу 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.01.2023 №66 (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 , офіцера штабу механізованого батальйону НОМЕР_6 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу, звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (т. 2, а.с.36).

У вказаному наказі відсутня така графа як «підстава для його прийняття».

Як зазначив позивач у позовній заяві, 21.02.2023 йому у телефонному режимі сповістили, що наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.01.2023 №66 (по особовому складу) його звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком).

У лютому 2023 року позивач звернувся до Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_6 із зверненням, в якому просив дати розпорядження на проведення службового розслідування по факту звільнення ОСОБА_1 із порушенням порядку, визначеного в Указі Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (т. 3, а.с.183-186).

Як слідує з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2023 №3 «Про результати службового розслідування» на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 13.04.2023 №76 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» комісією було проведено службове розслідування, оскільки із телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1 вх. №950 від 13.03.2023 командуванню Військової частини НОМЕР_3 стало відомо про можливі порушення прав військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 (т. 1, а.с.7-9).

У вказаному наказі зазначено, що з 19.08.2022 молодшим лейтенантом ОСОБА_7 , як тимчасово виконуюча обов'язки начальника відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 , здійснювала підготовку документів (подання, тощо) на звільнення полковника ОСОБА_8 у відставку. У зв'язку з переформуванням Військової частини НОМЕР_2 з НОМЕР_8 окремого центру сил спеціальних операцій в НОМЕР_6 окрему механізовану бригаду та відповідно перепідпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 , Командуванням сил спеціальних операцій подання на звільнення полковника ОСОБА_8 реалізовано не було.

Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.11.2022 №1058 (по особовому складу) полковника ОСОБА_8 призначено на посаду офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 .

В грудні 2022 року відділенням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 було відпрацьовано подання на звільнення у відставку полковника ОСОБА_8 з посади офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 .

16 лютого 2023 року до Військової частини НОМЕР_2 надійшов витяг із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.01.2023 №66 (по особовому складу) про звільнення у відставку полковника ОСОБА_8 .

Службовим розслідуванням не встановлено можливих порушень прав військовослужбовців Військової частини НОМЕР_9 , заявлених у зверненні ОСОБА_1 , так як відповідно до вимог чинного законодавства він підлягає звільненню у відставку за віком.

Водночас, вказаним наказом Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2023 №3 «Про результати службового розслідування» на начальника відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана, а командиру Військової частини НОМЕР_2 наказано призначити службове розслідування стосовно не виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.01.2023 №66 (по особовому складу) щодо звільнення полковника ОСОБА_8 та організувати роботу щодо вивчення посадовими особами відділення персоналу штабу військової частини вимог Законів та нормативно-правових актів.

Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що 22.01.2023 за вх. №1005 до командира Військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_10 , в якому було повідомлено, що у зв'язку із несвоєчасною підготовкою та подачею документів на звільнення, зокрема, офіцера штабу 2-го механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 відділенням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 призвело до несвоєчасного звільнення такої особи із служби Збройних Силах України, що є порушенням вимог статей 22, 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п. 12.8 Розділу ХІІ Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України 10.04.2009 за №170, щодо забезпечення направлення таких документів в строки, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем ОСОБА_1 граничного віку перебування на військовій службі (т. 3, а.с.113).

У вказаному рапорті начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_11 просив призначити службове розслідування по факту неналежного контролю обліку особового складу щодо підготовки документів на звільнення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.01.2023 №37 «Про призначення службового розслідування та дисциплінарну відповідальність військовослужбовця» з метою уточнення причин, що призвели до несвоєчасного подання документів на звільнення, зокрема, офіцера штабу 2-го механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 та для встановлення ступеня вини начальника відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 , дії якої стали причиною вчинення правопорушення, наказано провести службове розслідування щодо несвоєчасного подання документів на звільнення, зокрема, офіцера штабу 2-го механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 при досягненні ним граничного віку перебування на службі (т.3, а.с.114-116).

Під час службового розслідування було встановлено, що на військовій службі перебував, зокрема, офіцер штабу НОМЕР_10 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_1 , який відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №1126-VI був зарахований до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до п.12.8 Розділу ХІІ Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, при досягненні офіцером штабу 2-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 граничного віку перебування на військовій службі потрібно було підготовити документи щодо полковника ОСОБА_1 та направити в строки, визначені нормативно-правовими актами Збройних Сил України.

Документи на звільнення військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі, направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення, не пізніше ніж за 2 місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби у строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад, а також розрахунок військовослужбовців.

Військовослужбовцями відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 було підготовлено пакет документів для проведення процедури звільнення із служби в Збройних Силах України, однак у зв'язку із переїздом особового складу військової частини НОМЕР_2 з одного місця дислокації до іншого, подання на звільнення не було подано вчасно, що призвело до несвоєчасної подачі документів на звільнення, зокрема, офіцера штабу НОМЕР_10 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 .

Враховуючи ту обставину, що згідно функціональних обов'язків начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , саме на начальника відділення персоналу штабу покладено обов'язок та контроль за дотриманням обліку особового складу, призначення та звільнення військовослужбовців, а тому начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 молодшим лейтенантом ОСОБА_12 не забезпечено своєчасну подачу документів на звільнення, зокрема, офіцера штабу НОМЕР_10 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 .

Начальник відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_13 порушила вимоги статей 22, 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п.12.8 Розділу ХІ Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, щодо забезпечення направлення таких документів в строки, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем ОСОБА_1 граничного віку перебування на військовій службі.

Вказані обставини зафіксовані в акті службового розслідування від 25.01.2023 (т. 3, а.с.117-127).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.01.2023 №47 «Про результати службового розслідування факту несвоєчасного подання документів на звільнення військовослужбовців» наказано, зокрема, нагадати начальнику відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 молодшому лейтенанту ОСОБА_9 про обов'язки служби, зокрема про суворе дотримання законодавства України (т. 3, а.с.128-131).

У вказаному наказі зазначено, що своїми діями начальник відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_13 порушила вимоги статей 22, 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п.12.8 Розділу ХІ Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, щодо забезпечення направлення таких документів в строки, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем ОСОБА_1 граничного віку перебування на військовій службі, та підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123 полковника ОСОБА_1 , офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.01.2023 №66 у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 01 травня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення зняти 02 травня 2023 року (т. 2, а.с.225-226).

Згідно вказаного вище витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123 вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах на 01.05.2023 становить: календарна - 30 років 02 місяці 17 днів, пільгова - 0 років 11 місяців 19 днів, загальна - 31 рік 02 місяці 06 днів.

Із вказаним наказом позивача було ознайомлено 13.06.2023, про що свідчить скрин повідомлення через месенджер «Сигнал» від інспектора штабу НОМЕР_10 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_14 ( т.1, а.с. 79, 86).

14.06.2023 з позивачем був проведений розрахунок, що підтверджується скрин повідомленням на мобільний додаток «Приват24» про зарахування зарплати в сумі 66883,49 грн. від Військової частини НОМЕР_2 (т.1, а.с. 110).

У вересні 2023 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із зверненням від 21.09.2023 (вх. №6759 від 22.09.2023), в якому просив звернутися до командира Військової частини НОМЕР_2 для виправлення недостовірної інформації, що має місце у наказі командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123, та внесення до зазначеного наказу змін про виплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 23 дні (бо 15 днів, що є у наказі обраховано не вірно), за 2023 рік - 15 днів (бо 10 днів, що є у наказі обраховано не вірно) (т.2, а.с.227).

У вказаному зверненні позивач також зазначив, що внесення до зазначеного наказу вказаних змін стане підставою для правильного обрахування належної грошової компенсації у відповідності до вимог абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Вказане звернення позивача від 21.09.2023 щодо доплати компенсації за невикористану відпустку було направлено на адресу командира Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.09.2023 №1933/111/454 (т.1, а.с.108).

Не погоджуючись з правомірністю дій Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у відставку відповідно до пункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та командира Військової частини НОМЕР_2 щодо виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , а також з правомірністю пункту 3 параграфу 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.01.2023 №66 та пункту 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частинами 2-4 статті 2 Закону №2232 передбачено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Підстави припинення контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби наведені у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 вказаного Закону звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; чи

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

В свою чергу, згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону №2232 граничний вік перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, встановлюється до 60 років.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №2232 закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Зазначене Положення також застосовується до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється, зокрема, під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_11 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Згідно з пунктом 234 Положення №1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 235 Положення №1153/2008 військовослужбовці протягом 12 місяців до досягнення граничного віку перебування їх на військовій службі направляються для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я на обстеження до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення з військової служби. Військовослужбовці, про залишення яких на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі рішення не прийнято, підлягають звільненню з військової служби на підставі документів, визначених Міністерством оборони України.

Пунктом 236 Положення №1153/2008 передбачено, що з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.

Згідно з пунктом 241 Положення №1153/2008 військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених, зокрема, підпунктами "а", "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.

При цьому, пунктом 240 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я.

Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення №1153/2008).

Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, Положенням №1153/2008 визначено чітку послідовність дій, якої має дотримуватися ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_2 при звільненні військовослужбовця зі служби за віком.

Зокрема, відповідачами:

- не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення, має бути розрахована вислуга років військової служби військовослужбовця (уточнюються дані про проходження військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні тощо);

- доводиться до відома військовослужбовця під підпис, перед оформленням документів для його звільнення з військової служби, інформація про розраховану вислугу років військової служби;

- проводиться бесіда з питань звільнення з військовослужбовцем;

- командирами (начальниками) військових частин оголошуються накази про звільнення військовослужбовців з військової служби;

- на день виключення зі списків особового складу військової частини військовослужбовець повністю забезпечується грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

При цьому, пунктом 242 Положення №1153/2008 встановлено заборону на виключення військовослужбовця без його згоди зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачами при звільненні ОСОБА_1 не було дотримано вказаних вище вимог Положення №1153/2008, що підтверджується наступним.

Так, в порушення вимог п. 234 Положення №1153/2008 командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України та Військовою частиною НОМЕР_2 перед звільненням позивача завчасно не проведено розрахунок вислуги років військової служби та перед оформленням документів для його звільнення з військової служби не доведено під підпис інформації про розраховану вислугу років військової служби.

В свою чергу, такий розрахунок вислуги років військовослужбовця з урахуванням трудового стажу надано лише під час розгляду справи, який датований від 22.01.2024 за №1146, тобто складений більше ніж через рік після видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2023 №66 про звільнення позивача з військової служби.

Окрім того, суд погоджується з доводами позивача, що в порушення вимог пункту 236 Положення №1153/2008 бесіда з питань звільнення з позивачем не проводилась, оскільки під час розгляду справи позивач заперечував проти цього.

Зокрема, судом встановлено, що наданий відповідачем-1 аркуш бесіди з ОСОБА_1 , яку провів командир Військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_5 , містить відмітку «З аркушем бесіди ознайомлений полковник /підпис/ І.Н.Ключак».

В свою чергу, у судових засіданнях позивач вказував, що наданий відповідачем-1 аркуш бесіди містить підроблений його підпис.

Суд погоджується із таким твердженням позивача, оскільки наявний підпис в аркуші бесіди, який долучений до матеріалів справи, по всім ознакам відрізняється від підпису позивача, що, на думку суду, свідчить про те, що підпис позивача на аркуші бесіди є підробленим.

Відтак, наданий відповідачем-1 аркуш бесіди з ОСОБА_1 , яку провів командир Військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_5 , не може братись судом до уваги як доказ у справі, оскільки підпис позивача на вказаному аркуші є явно підробленим.

В свою чергу, відповідачами під час розгляду справи не доведено суду належними доказами, що перед звільненням позивача з ним проводилась бесіда з питань звільнення.

Також, в порушення вимог пункту 242 Положення №1153/2008 на час звільнення позивача з військової служби відповідачем-2 з ним не проведений повний розрахунок.

Зокрема, заробітна плата в розмірі 66883,49 грн., яка не була виплачена під час звільнення 01.05.2023, надійшла на картковий рахунок ОСОБА_1 тільки 14.06.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією скрин-повідомлення на мобільний додаток «Приват24» про зарахування зарплати в сумі 66883,49 грн. від Військової частини НОМЕР_2 .

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про надання ОСОБА_1 згоди на його звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому і речовому забезпеченню, що є порушенням вимог пункту 242 Положення №1153/2008.

Крім того, судом встановлено, що наказ про звільнення та наказ про виключення зі списків особового складу не були вручені позивачу в день їх прийняття.

Зокрема, судом встановлено, що наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.01.2023 №66 (по особовому складу) про звільнення позивача з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком) було доведено до позивача у телефонному режимі лише 21.02.2023, а з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123 про виключення позивача із списків особового складу частини було ознайомлено останнього лише 13.06.2023 через повідомлення в телефоні, про що свідчить скрин-повідомлення через месенджер «Сигнал» від інспектора штабу НОМЕР_10 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_14 .

Більше того, пунктом 224 Положення №1153/2008 передбачено, що особи, залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку, на який їм продовжено військову службу, на загальних підставах.

Військовослужбовці, про залишення яких на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі рішення не прийнято, включаються до плану звільнення з військової служби на наступний рік, про що командири (начальники) військових частин, керівники відповідних державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів особисто повідомляють їх у письмовій формі.

В матеріалах справи відсутні відомості про вчинення відповідних дій відповідачами щодо повідомлення позивача про наміри його звільнення у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі.

В свою чергу, під час розгляду справи судом було встановлено, що учасниками справи не заперечується, що після досягнення позивачем граничного віку перебування на військовій службі він з 15.06.2022 був призначений на посаду начальника групи персоналу штабу тактичної групи №6 (ВОС-2905003), зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, а з 25.11.2022 призначений на іншу посаду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 продовжував проходити військову службу понад граничний вік перебування на військовій службі та з боку командування Військової частини НОМЕР_2 не надходило жодних зауважень до служби позивача та повідомлень про необхідність звільнення з військової служби.

Окрім того, при вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону №2232 граничний вік перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, встановлюється до 60 років.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 22 Закону №2232 військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, якщо вони висловили бажання продовжувати військову службу, за певних умов можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Не зважаючи на те, що позивачу вже виповнилось 60 років (ІНФОРМАЦІЯ_13), наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.06.2022 №74 полковника запасу ОСОБА_1 з 15.06.2022 призначено на посаду начальника групи персоналу штабу тактичної групи №6 (ВОС-2905003), зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення (т. 2, а.с.33, 223).

Будь-яких доказів розгляду вказаного рапорту позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до наданої відповідачем-2 доповіді начальника відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 від 03.07.2024, проведеною перевіркою (моніторингом) вхідної документації та документообігу в стройовій частині відділення персоналу штабу військової частини станом за вересень-жовтень місяць 2022 року рапорти (звернення, заяви) полковника ОСОБА_1 щодо продовження терміну перебування на військовій службі понад граничний вік не подавалися та не зареєстровані, відповідні подання з цього приводу не подавалися (т. 1, а.с. 140).

Водночас, суд зауважує, що відповідно до витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.11.2022 №1058 (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 призначено до НОМЕР_6 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України офіцером штабу механізованого батальйону (т. 3, а.с.133).

З огляду на те, що позивача було прийнято на військову службу в військовій частині НОМЕР_2 15.06.2022 і на той момент він вже мав граничний вік перебування на службі, а в подальшому з 25.11.2022 він був призначений на іншу посаду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 продовжував проходити військову службу понад граничний вік перебування на військовій службі, суд приходить до висновку, що позивач відповідав критеріям, що дають право на залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі.

В свою чергу, питання щодо залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік врегульовано в розділі XI п.п.219-224 Положення №1153/2008.

Згідно з пунктом 219 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання і за потреби Збройних Сил України можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі на строк до п'яти років.

При цьому, пунктом 220 Положення №1153/2008 встановлено, що питання про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік порушується посадовими особами, які мають право видавати накази по особовому складу, і вище.

Відповідно до пункту 222 Положення №1153/2008 рішення про залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі приймається для осіб офіцерського складу - Міністром оборони України.

У пункті 223 Положення №1153/2008 визначено, що накази про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі доводяться до них особисто командирами (начальниками) військових частин, керівниками відповідних державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів.

В свою чергу, пунктом 224 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, про залишення яких на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі рішення не прийнято, включаються до плану звільнення з військової служби на наступний рік, про що командири (начальники) військових частин, керівники відповідних державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів особисто повідомляють їх у письмовій формі.

Таким чином, є безпідставними твердження відповідачів про те, що залишення на військовій службі понад граничний вік повинно було ініціюватись самим позивачем, оскільки як свідчить зазначене вище, питання про залишення останнього на військовій службі мало б порушуватися посадовими особами, які мають право видавати накази по особовому складу, а саме командиром Військової частини НОМЕР_2 , в підпорядкуванні якого знаходився ОСОБА_1 .

Доказів того, що на розгляд Міністра оборони України виносилось питання щодо можливості продовження позивачем військової служби понад граничний вік, відповідачами під час розгляду справи не надано.

Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, на підставі підпункту «а» пункт 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Разом з цим, на переконання суду, вказані повноваження не можуть застосовуватись свавільно, без належного обґрунтування та підстав.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного у сукупності, враховуючи те, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачами було порушено вимоги Положення №1153/2008, якими визначено процедуру звільнення військовослужбовця, суд приходить до висновку, що оскаржуваний пункт 3 параграфу 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.01.2023 №66 про звільнення позивача з військової служби є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123, яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та знято зі всіх видів забезпечення, то суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 3 параграфу 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.01.2023 №66 про звільнення позивача, а тому така вимога підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, за наявності рішень суб'єктів владних повноважень, які виразились у прийнятті оскаржуваних пункту 3 параграфу 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.01.2023 №66 та пункту 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123, які визнані судом протиправними та скасовані, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби всупереч вимогам Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10 грудня 2008 року №1153,2008 (зі змінами), наказу Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, наказу Міністра Оборони України від 14.08.2014 №530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві Оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294-26071), наказу Міністра Оборони України від 15.09.2022 №280 "Про затвердження Інструкції про організацію обліку особового складу в системі Міністерства оборони України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407-38743) та про визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_2 щодо виключення полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення всупереч вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами і доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року №43-93) та наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260 "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197).

Щодо вимоги позивача про поновлення на посаді офіцера штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 з 02 травня 2023 року, суд зазначає таке.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 231 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11).

У цьому рішенні звертається увага на те, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд звертає увагу, що визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії (наказу про звільнення) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням.

За таких обставин, враховуючи скасування судом наказу про звільнення позивача, він підлягає поновленню на попередній роботі.

Як вбачається з пункту 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123, позивач вважається таким, що 01 травня 2023 року справи та посаду здав, а з 01 травня 2023 року виключений із списків особового складу частини.

Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Враховуючи, що день звільнення вважається останнім днем служби, позивач підлягає поновленню на посаді офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 з 02 травня 2023 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.

Враховуючи вищевказані норми та приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено з посади 01.05.2023, при обчисленні середньоденного грошового забезпечення слід враховувати грошове забезпечення за два місяці, що передують звільненню.

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок Військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2024 №23/38/3777 та від 14.08.2024 №23/38/3778 (т.3, а.с.101-102) грошове забезпечення позивача за два місяці перед звільненням з військової служби з 01.03.2023 по 30.04.2023 становило 59042,96 грн.

Відтак, середньомісячне грошове забезпечення складає 29521,48 грн., а середньоденне грошове забезпечення становить 967,92 грн. (за останні 2 місяці 59042,96 грн. / 61 календарний день за останні два повні місяці).

Період вимушеного прогулу позивача складає 814 днів та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - з 02 травня 2023 року по день ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді, тобто по 23 липня 2025 року включно.

З урахуванням цього, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2023 по 23.07.2025 включно складає 787886,88 грн (967,92 грн. х 814 дні), який підлягає стягненню з Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до положень статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в частині:

- поновлення позивача на посаді офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 з 02 травня 2023 року;

- стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 29521,48 грн.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачі не довели правомірність звільнення позивача та прийняття оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 16.06.2023 №16Т004U31.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 параграфу 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.01.2023 №66, яким полковника ОСОБА_1 , офіцера штабу механізованого батальйону НОМЕР_6 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу, відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

3. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №123, яким полковника ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

4. Поновити полковника ОСОБА_1 на посаді офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 з 02 травня 2023 року.

5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 787886,88 грн. (сімсот вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 88 копійок).

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді офіцера штабу 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 з 02 травня 2023 року.

7. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 29521,48 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять одна гривня 48 копійок).

8. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.

Попередній документ

129069181

Наступний документ

129069183

Інформація про рішення:

№ рішення:	129069182
№ справи:	320/20974/23
Дата рішення:	23.07.2025
Дата публікації:	28.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (23.09.2025)
Дата надходження:	18.08.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

25.07.2024 10:00	Київський окружний адміністративний суд
13.08.2024 10:00	Київський окружний адміністративний суд
04.09.2024 00:00	Київський окружний адміністративний суд
17.09.2024 14:30	Київський окружний адміністративний суд
24.09.2024 09:30	Київський окружний адміністративний суд
09.10.2024 00:00	Київський окружний адміністративний суд
09.10.2024 10:00	Київський окружний адміністративний суд
30.10.2024 09:30	Київський окружний адміністративний суд
08.11.2024 09:30	Київський окружний адміністративний суд
29.11.2024 11:00	Київський окружний адміністративний суд
19.12.2024 09:30	Київський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

КЛЮЧКОВИЧ ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ

суддя-доповідач:

КЛЮЧКОВИЧ ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ

КУШНОВА А О

ХАРЧЕНКО С В

суддя-учасник колегії:

БЕСПАЛОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

ВІВДИЧЕНКО ТЕТЯНА РОМАНІВНА

ГРИБАН ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА