ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" липня 2025 р. справа № 300/2884/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним, скасування рішення від 25.10.2024 за №IY161241024526 та зобов'язання повторно розглянути заяву (декларацію) і прийняти рішення, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , заявник), в інтересах якої діє адвокат Губська Юлія Олександрівна (надалі по тексту також - представник позивача), звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної інспекції архітектури та містобудування України (надалі по тексту також - відповідач, уповноважений орган, ДАБІ), у якому просив:
визнати дії Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо повернення Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними;
скасувати Рішення про повернення декларації та поданих документів, створеного з використанням Реєстру будівельної діяльності у формі електронного документа, якому 25.10.2024 присвоєно реєстраційний номер IY161241024526, підписане головним інспектором будівельного нагляду ДІАМ Руденком Максимом Михайловичем;
зобов'язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву у вигляді заповненої декларації про готовність об'єкта до експлуатації та прийняти рішення про прийняття в експлуатацію житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 117,6 кв.м.; житловою площею 62,4 кв.м., збудованого в 2012 році на земельній ділянці площею 0,1500 га, з кадастровим номером: 4821755100:03:030:0330, призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою введення в експлуатацію житлового будинку, ОСОБА_1 подав до Державної інспекції архітектури та містобудування України на реєстрацію Декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт від 23.10.2024, котра згідно з витягом із Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, створеного 25.10.2024, реєстраційний номер IY161241024526, повернута на доопрацювання.
На переконання представника позивача, зазначені у такому підстави для відмови у реєстрації, а саме "відсутність інформації стосовно розміщення (знаходження) на вказаній земельній ділянці самочинно збудованих об'єктів до 2015 року, що суперечить вимогам абзаца першого п. 9 розділу V Прикінцевих положень ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", не відповідає дійсності, оскільки з поданих позивачем до Декларації документів слідує, що житловий будинок збудований у 2012 році.
Окрім того, чинним законодавством не передбачено вказувати у свідоцтві про право на спадщину наявність на земельній ділянці об'єктів самовільного будівництва.
З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.39).
Державна інспекції архітектури та містобудування скористалася правом подання відзиву, який разом із письмовими доказами надійшов до суду з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.05.2025", зареєстрований канцелярією суду 15.05.2025 (а.с.41-69). З доводами позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач не погоджується, вказує на безпредметність заявленого позову й відтак просить суд відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.
В обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення звернено увагу, що пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 07.02.2011 за №3038-VІ та приписами Розділу ІІІ "Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 за №158, котрими врегульовано спірні правовідносини, чітко передбачено, що право на безоплатне прийняття в експлуатацію мають лише ті особи, які набули право власності чи право користування щодо земельної ділянки в період до 9 квітня 2015 року.
В той же час, з наданих позивачем документів слідує, що ОСОБА_2 (батько позивача) зареєстрував право власності на земельну ділянку лише 31.03.2016 на підставі рішення Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області від 22.03.2016 за №16, якою відповідну земельну ділянку було надано у власність ОСОБА_2 . Окрім того, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не надано доказів, що до 2016 року земельна ділянка за кадастровим номером 4821755100:03:030:0330 мала цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
З огляду на те, що ОСОБА_2 не мав права скористатися процедурою, що передбачена пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 07.02.2011 за №3038-VІ, то у його спадкоємця - ОСОБА_1 , - також таке право не виникло.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви та відзиву на позов, письмових заяв та додаткових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області за №16 від 22.03.2016 надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності не наданих у власність чи користування в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області (кадастровий номер 4821755100:03:030:0330) (а.с.15).
Свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №684, засвідчується, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , є його син ОСОБА_1 , таке майно складається з земельної ділянки площею 0,1500 гектарів, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 4821755100:03:030:0330). Зазначено про проведення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за спадкодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.03.2016 року, номер запису про право власності 14049373, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна 895484848217 (а.с.17).
Згідно відомостей Витягу з Державного реєстру речових прав за №396760228 від 26.09.2024, право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4821755100:03:030:0330, розташовану за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 26.09.2024 за ОСОБА_1 (а.с.8).
До Управління Державної інспекції архітектури містобудування в Миколаївській області позивачем 23.10.2024 подано Декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (надалі по тексту також - Декларація, Декларація від 23.10.2024) об'єкта "нове будівництво житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ", розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4821755100:03:030:0330, загальною площею 117,6 кв. м, житловою площею 62,4 кв. м (а.с.50-52).
До вказаної декларації ОСОБА_1 додано Витяг з Державного реєстру речових прав за №396760228 від 26.09.2024 (а.с.53), Витяг з реєстру територіальної громади за №2023/005360444 від 17.07.2023 (а.с.54), Відмітка про проведене технічне обстеження від 19.10.2024 (а.с.55), Ідентифікатор об'єкта будівництва за реєстраційним номером №01.3123639.4736735.202409.20.82.000.65 від 20.09.2024 (а.с.56) з Додатком А, іменованим Схемою розташування ідентифікатора об'єкта будівництва (а.с.57), Рішення Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області за №16 від 22.03.2016 (а.с.58), Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №684 (а.с.59), Технічний паспорт з реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:2181-1884-3138-2098 від 19.10.2024 (а.с.60-63), Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за №2214 від 19.10.2024 (зворотній бік а.с.64-68).
Відомостями Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, створеного 25.10.2024, реєстраційний номер IY161241024526, засвідчується, що подана Декларація повернута на доопрацювання, з огляду на таке: "Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755100:03:030:0330 набуте замовником 26.09.2024 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, у Державному Реєстрі Речових прав на нерухоме майно, відсутня інформація стосовно розміщення (знаходження) на вказаній земельній ділянці самочинно збудованих об'єктів до 2015 року, що суперечить вимогами абзаца першого п. 9 розділу V Прикінцеві положення ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с.9).
Позивач, вважаючи протиправними дії Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо повернення Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 23.10.2024 на доопрацювання, звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів врегульовані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 07.02.2011 за №3038-VІ (надалі по тексту також - Закон №3038-VІ).
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 Закону №3038-VI відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною 3 статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 "Примірного положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за №671 (надалі по тексту також - Примірне положення), орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (далі - орган держархбудконтролю). Орган держархбудконтролю з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", є підконтрольним ДІАМ.
Згідно із пунктом 3 Примірного положення основним завданням органу держархбудконтролю є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Примірного положення, орган держархбудконтролю відповідно до покладених на нього завдань приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів):
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.
Згідно із частинами 1-3 статті 32 Закону №3038-VI, клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об'єкті або які знаходитимуться зовні такого об'єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об'єкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством. Клас наслідків визначається для кожного об'єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови).
Абзацами 1-4 частини 5 статті 32 Закону №3038-VI визначено, що усі об'єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
Частинами 6 та 8 статті 32 Закону №3038-VI встановлено, що віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва. Об'єкту присвоюється найвищий клас наслідків (відповідальності) за одним із критеріїв, встановлених частиною п'ятою цієї статті.
Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об'єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
Відповідно до абзаців 1, 3 частини 1 статті 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із абзацами 1-2 частини 4 статті 39 Закону №3038-VI прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана в паперовій формі, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня подання відповідних документів.
Реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру будівельної діяльності в режимі реального часу з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюдненням цієї інформації на порталі електронної системи.
Відповідно до частини 6 статті 39 Закону № 3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до адміністративного суду.
Декларація про готовність об'єкта до експлуатації повертається замовнику в спосіб, відповідно до якого були подані документи (у паперовій або електронній формі). Відомості про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації підлягають внесенню до Реєстру будівельної діяльності.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону №3038-VІ встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:
збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів;
збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.
До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об'єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.
Процедура проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт визначена "Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 за №158 (надалі по тексту також - Порядок №158).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №158, прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Як слідує зі змісту пункту 2 розділу ІІІ Порядку №158, замовник (або уповноважена ним особа) подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням такого об'єкта через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг "Портал Дія" або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву у вигляді заповненої декларації за формою, наведеною в додатку до цього Порядку до якої додаються:
копія документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт;
копія технічного паспорта, складеного до 01 грудня 2021 року, відомості про який внесені виконавцем до Реєстру будівельної діяльності.
У разі подання замовником заяви через електронний кабінет документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 2 розділу III Порядку, не додаються. Відомості про такі документи зазначаються замовником у декларації під час її заповнення в електронній формі.
У разі надсилання замовником документів рекомендованим листом копії зазначених документів повинні бути засвідчені в установленому законодавством порядку.
Технічні паспорти, складені до набрання чинності цим Порядком, щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно подаються за умови внесення відомостей про можливість або неможливість надійної та безпечної експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів до Реєстру будівельної діяльності.
Декларацію підписують також співвласники земельної ділянки та/або зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).
Так, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до Реєстру будівельної діяльності.
У випадках, встановлених у Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у разі подання декларації через електронний кабінет внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації, зазначеної у декларації, та проставлення відмітки про місцезнаходження об'єкта здійснюється в режимі реального часу автоматично програмними засобами Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №158).
У свою чергу, пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №158 визначено, що дані, зазначені в декларації, мають узгоджуватися з документами, які подаються разом з нею. Замовник є відповідальним за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, відповідно до вимог чинного законодавства.
Так, орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає замовнику декларацію та подані документи на доопрацювання з обґрунтуванням усіх причин та рекомендаціями щодо їх усунення у строк, передбачений для її реєстрації, якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, недостовірних відомостей у поданих документах. Копія декларації зберігається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Рішення про повернення декларації та поданих документів створюється виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності у формі електронного документа з присвоєнням реєстраційного номера та підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №158).
Водночас, згідно пункту 6 розділу ІІІ Порядку №158, після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації згідно з цим Порядком. Повторне повернення органом державного архітектурно-будівельного контролю замовнику декларації та поданих документів з одних і тих самих підстав не допускається, крім випадків не усунення замовником раніше допущених помилок.
Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що до Управління Державної інспекції архітектури містобудування в Миколаївській області позивачем 23.10.2024 подано Декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (надалі по тексту також - Декларація, Декларація від 23.10.2024) об'єкта "нове будівництво житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ", розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4821755100:03:030:0330, загальною площею 117,6 кв. м, житловою площею 62,4 кв. м (а.с.50-52).
До вказаної декларації ОСОБА_1 додано Витяг з Державного реєстру речових прав за №396760228 від 26.09.2024 (а.с.53), Витяг з реєстру територіальної громади за №2023/005360444 від 17.07.2023 (а.с.54), Відмітка про проведене технічне обстеження від 19.10.2024 (а.с.55), Ідентифікатор об'єкта будівництва за реєстраційним номером №01.3123639.4736735.202409.20.82.000.65 від 20.09.2024 (а.с.56) з Додатком А, іменованим Схемою розташування ідентифікатора об'єкта будівництва (а.с.57), Рішення Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області за №16 від 22.03.2016 (а.с.58), Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №684 (а.с.59), Технічний паспорт з реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:2181-1884-3138-2098 від 19.10.2024 (а.с.60-63), Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за №2214 від 19.10.2024 (зворотній бік а.с.64-68).
Відомостями Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, створеного 25.10.2024, реєстраційний номер IY161241024526, засвідчується, що подана Декларація повернута на доопрацювання, з огляду на таке: "Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755100:03:030:0330 набуте замовником 26.09.2024 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, у Державному Реєстрі Речових прав на нерухоме майно відсутня інформація стосовно розміщення (знаходження) на вказаній земельній ділянці самочинно збудованих об'єктів до 2015 року, що суперечить вимогами абзаца першого п. 9 розділу V Прикінцеві положення ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с.9).
За доводами представника Державної інспекції архітектури та містобудування України, позивач позбавлений права скористатися процедурою, що передбачена пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 07.02.2011 за №3038-VІ, оскільки право на безоплатне прийняття в експлуатацію мають лише ті особи, які набули право власності чи право користування щодо земельної ділянки в період до 9 квітня 2015 року, натомість батьком позивача зареєстровано право власності на земельну ділянку лише 31.03.2016 на підставі рішення Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області за №16.
В контексті наведеного суд зазначає, що із сукупного аналізу пункту 9 Прикінцевих положень Закону №3038-VІ слідує наступне: орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає в експлуатацію збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, загальною площею до 500 квадратних метрів, котрі за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) за результатами технічного обстеження.
Так, рішенням Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області за №16 від 22.03.2016 надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності не наданих у власність чи користування в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області (кадастровий номер 4821755100:03:030:0330) (а.с.15).
Свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №684, засвідчується, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , є його син ОСОБА_1 , таке майно складається з земельної ділянки площею 0,1500 гектарів, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 4821755100:03:030:0330). Зазначено про проведення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за спадкодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.03.2016 року, номер запису про право власності 14049373, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна 895484848217 (а.с.17).
Згідно відомостей Витягу з Державного реєстру речових прав за №396760228 від 26.09.2024, право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4821755100:03:030:0330, розташовану за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 26.09.2024 за ОСОБА_1 (а.с.8).
Отже, виходячи із долучених до матеріалів справи та до Декларації від 23.10.2024 документів, первинне набуття права власності на земельну ділянку відбулося батьком позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Поруч із вказаним, у самій Декларації ОСОБА_1 вказує датою початку будівництва 03.05.2010, а датою закінчення 03.05.2012, згідно відомостей технічного паспорту з реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності НОМЕР_1 від 19.10.2024 (а.с.60-63) житловий будинок, загальною площею 117,6 кв. м. збудований у 2012 році.
До матеріалів адміністративного позову також долучено копію Технічного паспорту на житловий (індивідуальний) будинок, складений 10.10.2024, інвентарна справа №2214 (а.с.33-35), відповідно до якого роком побудови житлового будинку визначено 2012 рік. Суд додатково вказує, що коментований Технічний паспорт позивачем разом із пакетом супровідних документів до Декларації не долучався, що виключає його врахування відповідачем під час прийняття спірного рішення.
Як слідує з аналізу норм пункту 9 Прикінцеві положення Закону України №3038-VI, однією з обов'язкових умов для прийняття в експлуатацію об'єкта, збудованого без дозвільного документа, є факт його зведення на земельній ділянці відповідного цільового призначення у визначений законодавством період, тобто з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.
Так, на переконання суду, відповідне цільове призначення має полягати у використанні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) саме в межах періоду, коли об'єкт було фактично збудовано, оскільки є одним із критеріїв допустимості застосування спрощеної процедури прийняття в експлуатацію.
Враховуючи наведене, суд критично оцінює можливість особи, котра первинно набула право власності на земельну ділянку у 2016 році, здійснювати будівництво житлового будинку садибного типу за місцем розташування такої у період з 2010 по 2012 роки, тобто без будь-якого правовстановлюючого на те документу.
Окрім того, в матеріалах справи, включаючи ті, що були додані позивачем до поданої Декларації, відсутні будь-які відомості, які б підтверджували незмінність цільового призначення цієї земельної ділянки у період з 1992 по 2015 роки, а саме у період фактичного зведення об'єкту (житлового будинку садибного типу), що його позивач бажає ввести в експлуатацію.
Таким чином, у суду відсутні належні та допустимі докази, які б дозволили дійти висновку, що земельна ділянка вже у період можливого самочинного будівництва мала відповідне цільове призначення, що виключає можливість застосування до об'єкта положень пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 07.02.2011 за №3038-VІ, як правової підстави для прийняття його в експлуатацію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд резюмує про недоведеність позивачем протиправності дій Державної інспекції архітектури та містобудування України повернення Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 23.10.2024, поданої ОСОБА_1 , оформлених Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, створеного 25.10.2024, реєстраційний номер IY161241024526.
Враховуючи те, що судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено протиправності дій відповідача, суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання скасувати Рішення про повернення декларації та поданих документів, створеного з використанням Реєстру будівельної діяльності у формі електронного документа, якому 25.10.2024 присвоєно реєстраційний номер IY161241024526, а також повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву у вигляді заповненої декларації про готовність об'єкта до експлуатації та прийняти рішення про прийняття в експлуатацію житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 117,6 кв.м.; житловою площею 62,4 кв.м., збудованого в 2012 році на земельній ділянці площею 0,1500 га, з кадастровим номером: 4821755100:03:030:0330, призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція за №3598-1374-3782-0065 від 25.04.2025 (а.с.6).
За відомостями Автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду, за даним платіжним документом до бюджету проведено зарахування судового збору в сумі 1 211,20 гривень.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом адміністративної справи №300/2884/25, зокрема судові витрати по сплаті судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ;
представник позивача - Губська Юлія Олександрівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1153467від 25.04.2025), АДРЕСА_3 ;
відповідач - Державна інспекція архітектури та містобудування України (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 44245840), вул. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133.
Суддя Чуприна О.В.