ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" липня 2025 р. справа № 300/2162/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє на підставі довіреності Котик Роман Васильович (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 , військова частина, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо отримання відправлених позивачем ОСОБА_1 . Укрпоштою на адресу в/ч НОМЕР_1 листів, в яких знаходилося два рапорти маломобільного після поранення ОСОБА_1 , 1987 р.н, старшого солдата в/ч НОМЕР_1 ;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 все таки отримати рапорти ОСОБА_1 1987 р.н, старшого солдата в/ч НОМЕР_1 (тепер за місцем його проживання та лікування) та вирішити їх згідно фактичних даних та закону, зокрема стосовно виплати по 100000 гривень за кожний місяць лікування додаткової винагороди, а також основної винагороди, вирішити питання надання ОСОБА_1 , 1987 р,н, старшому солдату в/ч НОМЕР_1 статусу учасника бойових дій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" відправлено на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 два рапорти від 14.03.2025 про надання статусу учасника бойових дій та про виплату додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаних із захистом Батьківщини, котрі повернулися у нерозпакованому вигляді з підстав відсутності адресата за вказаною у листах адресою.
На переконання представника позивача, зважаючи на скерування ОСОБА_1 коментованих рапортів за правильною адресою, відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині отримання, вивчення та вирішення, що призвело до не вирішення питань, порушених у таких.
Зданих підстав просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.14-15).
За наслідками усунення недоліків представником позивача 10.04.2025 шляхом подання відповідної заяви (а.с.17-31), ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін письмові докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.32-33).
На адресу суду надійшло клопотання представника позивача з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 23.04.2025", зареєстроване в канцелярії суду 24.04.2025 про залучення других відповідачів (а.с.35-40).
Військова частина НОМЕР_1 скористалася правом подання відзиву, який 30.04.2025 надійшов на електронну адресу суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зареєстрований в канцелярії суду 30.04.2025 (а.с.41-72). З доводами позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач не погоджується, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.
В межах такої зауважено, що відповідно до "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі по тексту також - Правила №270), а також інформації, розміщеної на сайті поштового оператора АТ "Укрпошта", відправлення, яке не було вручене одержувачу під час доставки та стосовно якого відсутнє розпорядження відправника чи адресата, зберігається у відділенні або в приміщенні дільниці кур'єрської доставки протягом 14 календарних днів від дати його надходження до відділення.
Як слідує з відомостей відстеження поштового відправлення, яким здійснювалося надсилання рапортів від 14.03.2025, такі прибули до відділення, котре обслуговує військову частину 18.03.2025 та вже 20.03.2025 були повернуті відправнику, тобто ОСОБА_1 , що позбавило можливості відповідача одержати такі.
У той же час, стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про "зобов'язати в/ч НОМЕР_1 все таки отримати рапорти ОСОБА_1 1987 р.н, старшого солдата в/ч НОМЕР_1 (тепер за місцем його проживання та лікування) та вирішити їх згідно фактичних даних та закону" зазначено про невідповідність такого способу захисту частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс).
На виконання повідомлення про відсутність можливості роздрукувати документи великого обсягу від 30.04.2025, Військовою частиною НОМЕР_1 скеровано паперовий варіант відзиву на адміністративний позов із долученими до нього додатками (а.с.73-125).
Представником позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подано відповідь на відзив, зареєстрований канцелярією суду 05.05.2025, у межах якого викладено обґрунтування щодо суті порушених у рапортах від 14.03.2025 питань, а також прохальна частина якого містить вимоги щодо витребування доказів (а.с.127-132).
Від Військової частини НОМЕР_1 з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 12.05.2025" надійшли заперечення на відповідь на відзив, реєстрація яких відбулась у суді 12.05.2025. За змістом таких, відповідач мотивує відсутність підстав для задоволення вимог про витребування доказів, а також вказує про нерелевантність інших аргументів позивача, оскільки такі не стосуються предмету спору (а.с.133-140).
Представником позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано додаткові пояснення (заяву) у справі від 12.05.2025, зареєстровані у день надходження (а.с.141-145).
Як викладено у останніх, представник позивача зауважує, що представником військової частини не заперечується одержання Військовою частиною НОМЕР_1 рапортів ОСОБА_1 від 14.03.2025 через суд, проте таким жодним чином не пояснюється причин не розгляду вказаних рапортів.
З огляду на те, що "рапорти позивача Військовій частині НОМЕР_1 вручив суд, тим не менше [відповідач] на них жодним чином не відреагував досі", у прохальній частині додаткових пояснень (заяви) міститься вимога про вихід за межі первісних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 за №305 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.10.2024 за №149-РС на посаду водієм-електриком першого механізованого взводу другої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати, що справи та посаду прийняв і з 31 жовтня 2024 року виконує обов'язки за посадою […] (а.с.65).
Надалі, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2024 за №352 позивач вибув з 17.12.2024 у Комунальне некомерційне підприємство "Чугуївська центральна лікарня" м. Чугуїв на лікування (зворотній бік а.с.54), у свою чергу ОСОБА_1 вибув у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою в с. Городниця на 30 (тридцять) діб з 10.01.2025 по 08.02.2025 відповідно до відомостей наказу від 12.01.2025 за №12 (зворотній бік а.с.56).
Як слідує з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 за №35, позивач під час відпустки був госпіталізований до Комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" м. Івано-Франківськ з 04.02.2025 (а.с.58), відповідно до наказу від 12.02.2025 за №43 вибув у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою в с. Кунисівці на 30 (тридцять) діб з 12.02.2025 по 13.03.2025 (а.с.59).
ОСОБА_1 14.03.2025 сформовано два рапорти з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій (а.с.20) та про надання достовірної інформації про виплати та відновлення незаконно та безпідставно непроведених чи зупинених виплат додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаних із захистом Батьківщини (а.с.22), обидва з яких адресовані командиру Військової частини НОМЕР_1 , із долученням копій документів.
Відправлення таких документів мало місце поштовим оператором АТ "Укрпошта" окремими відправленнями за №7810300068895 та за №78103000068887 відповідно, що засвідчується копіями накладних про відправлення за аналогічними номерами від 14.03.2025 (а.с.12) та світлокопіями конвертів із долученими описами вкладення (а.с.8,11). Згідно довідки поштового оператора, обидва з таких листів повертаються відправнику 19.03.2025, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.8,11).
Вважаючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність в частині отримання, вивчення та вирішення рапортів ОСОБА_1 від 14.03.2025, що призвело до не вирішення питань, порушених у таких, останній звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за №548-XIV (надалі по тексту - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за №531 затверджено "Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України" (надалі по тексту також - Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктами 2-4 розділу І Порядку №531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України "Про звернення громадян" та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Розділом ІІ зазначеного Порядку визначено форми рапортів, зокрема пунктом 2 встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №531, у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Так, командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №531).
В той же час, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531, непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Як слідує з пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Окрім того, згідно пункту 6 розділу ІІІ Порядку №531, усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №531 встановлено наступний перелік заборон:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Порядку №531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Стосовно строків розгляду паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 встановлено, що такий здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Виходячи з наведеного вище правового регулювання, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Отже, прийняття рішення стосовно порушеного в рапорті питання чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту можлива лише у разі остаточного надходження рапорту військовослужбовця до безпосереднього або прямого командира (начальника) військовослужбовця, уповноваженого приймати таке рішення.
У даній адміністративній справі суть спірного питання зводиться до з'ясування обставин протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо отримання, розгляду та вирішення по суті поставлених питань, котрі містилися у рапортах позивача від 14.03.2025, скерованих до відповідача засобами поштового зв'язку.
Як встановлено судом з долучених до матеріалів справи письмових доказів, ОСОБА_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 за №305 проходив військову службу на посаді водія-електрика першого механізованого взводу другої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з 31.10.2024 (а.с.65).
Позивачем 14.03.2025 сформовано два рапорти з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій (а.с.20) та про надання достовірної інформації про виплати та відновлення незаконно та безпідставно непроведених чи зупинених виплат додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаних із захистом Батьківщини (а.с.22), обидва з яких адресовані командиру Військової частини НОМЕР_1 , із долученням копій документів.
На засвідчення дійсного скерування коментованих рапортів, ОСОБА_1 долучено копії накладних за №7810300068895 та за №78103000068887 про пересилання відправлення поштовим оператором АТ "Укрпошта" (а.с.12).
Зі змісту вказаних накладних слідує, що позивач у першому випадку визначив одержувача, як "Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ", у іншому - "Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ", обидві з них оформлені та прийняті до відправлення поштовим оператором 14.03.2025.
Згідно опису вкладень, наданих позивачем, до "конвертів" (номер поштового відправлення стосовно яких такі складалися відсутній), у вищеописаних відправленнях знаходилися рапорти від 14.03.2025 із долученими до них переліком додатків (а.с.8,11).
Відомостями довідки про причини повернення/досилання, сформованими стосовно поштових відправлень за №7810300068895 та за №78103000068887 підтверджується, що такі були повернені відправнику з причини "адресат відсутній за вказаною адресою", така проставлена 19.03.2025 (а.с.8,11).
У матеріалах справи також присутні викопіювання інформації трекінгу (відстеження) поштового оператора АТ "Укрпошта" щодо відправлень за №7810300068895 та за №78103000068887 (а.с.67-68), з яких судом встановлено наступні обставини, спільні для вищезгаданих листів, котрі містили рапорти позивача від 14.03.2025: до відправлення такі були прийняті 14.03.2025, прибули до відділення за індексом 67731 у с. Удобне 18.03.2025, натомість вже 20.03.2025 стосовно таких сформовано позначку щодо повернення відправнику та зазначено, що "Одержувач відсутній за вказаною адресою".
Так, відповідно до довідки за №428/23 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням такої юридичної особи визначено с. Удобне, Одеського району, Одеської області (а.с.64), зокрема, у поясненнях за №2368/11136 від 29.04.2025 відповідачем підтверджено, що за вказана адреса є єдиною, за якою військова частина отримує поштову кореспонденцію (а.с.46-50).
В контексті встановлених обставин суд, перш за все, наголошує на первинному обов'язку військовослужбовця подати/направити рапорт у порядок та спосіб, визначений чинним законодавством, для того, аби розпочати процедуру розгляду такого рапорту по суті.
У спірному випадку, зважаючи на альтернативну можливість, встановлену Порядком №531, подавати рапорти у письмовій (паперовій або електронній) формах, а також направляти такі засобами поштового зв'язку, скерування ОСОБА_1 відправлень, котрі вміщували у собі рапорти від 14.03.2025 та долучені до таких документи на юридичну адресу Військової частини НОМЕР_1 , за котрою одержується кореспонденція останньої, на переконання суду, відповідають тому обсягу, що їх вимагається для вказаної дії.
Поряд із наведеним суд вказує, що у цій частині суд оцінює виключно обраний позивачем спосіб та форму подання та скерування таких рапортів, проте не питання фактичного звернення до безпосереднього командира (начальника) у значенні адресування таких конкретній посадовій особі в ланці підпорядкування.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та відносини між ними врегульовані "Правилами надання послуг поштового зв'язку", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі по тексту також - Правила №270).
Як зазначено у пункту 8 Правил №270, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, реєстровані з оголошеною цінністю. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю.
Згідно з пунктом 17 Правил №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Із системного аналізу зазначених норм, слідує, що Правилами №270 визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
У спірному випадку, виходячи із відомостей, безпосередньо зазначених у сформованих накладних стосовно відправлень за №7810300068895 та за №78103000068887, такі є пріоритетними з оголошеною цінністю (а.с.12), а також стосовно таких формувався опис вкладення до поштового відправлення (а.с.8,11), відтак у розумінні Правил №270 вказані є реєстрованими поштовими відправленнями з оголошеною цінністю.
Відповідно до пункту 18 Правил №270, адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв'язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв'язку формою.
Поруч із цим, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку (пункт 73 Правил №270).
Втім, у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв'язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу (пункт 86 Правил №270).
Згідно пунктів 78, 90 вказаних Правил, поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень. Оператор поштового зв'язку вручає реєстровані поштові відправлення у визначеному оператором поштового зв'язку порядку.
Так, реєстроване поштове відправлення безоплатно зберігається у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом строку, визначеного оператором поштового зв'язку, але не менше п'яти календарних днів (пункт 95 Правил №270).
Як слідує зі змісту пунктів 101, 102 Правил №270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати". Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Як з'ясовано судом із відомостей відкритої публічної мережі Інтернет веб-сайт АТ "Укрпошта", відділення у с. Удобне, Одеської області за індексом 67731 обслуговується пересувним відділенням поштового зв'язку щоденно у визначені ранкові години (з 09 год. 10 хв. по 10 год. 40 хв або по 11 год. 40 хв.).
У спірному випадку відправлення за №7810300068895 та №78103000068887, що були прийняті 14.03.2025 і надійшли до поштового відділення у с. Удобне 18.03.2025, вже 20.03.2025 були оформлені до повернення відправнику з причини "Одержувач відсутній за вказаною адресою", тобто через два календарні дні після прибуття до відділення, що є порушенням мінімального строку зберігання, встановленого Правилами №270.
Суду невідомі мотиви, якими керувався оператор поштового зв'язку при достроковому поверненні зазначених поштових відправлень, так само як і невідомі обставини дійсного належного повідомлення адресата (Військової частини НОМЕР_1 ) про їхнє надходження у спосіб, передбачений пунктами 18, 73 та 86 Правил №270.
З огляду на таке, повернення поштових відправлень з причини відсутності адресата за вказаною адресою не може свідчити про протиправну бездіяльність відповідача у частині "отримання відправлених позивачем ОСОБА_1 . Укрпоштою на адресу в/ч НОМЕР_1 листів, в яких знаходилося два рапорти маломобільного після поранення ОСОБА_1 , 1987 р.н., старшого солдата в/ч НОМЕР_1 ", як про це стверджує представник позивача.
Разом з тим, відповідно до пункту 3.7 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40, приймання та первинне опрацювання документів після їх доставки до військової частини (установи) здійснюється з використанням засобів поштового зв'язку і технічних засобів зв'язку, з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, а також кур'єрською та фельд'єгерською службою (нарочним). Поштою та через кур'єрську службу (нарочним) доставляються письмова кореспонденція, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, а також періодичні друковані видання.
Усі документи, що надходять до військової частини (установи), приймаються в уповноваженому органі у сфері діловодства військової частини (установи). Рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під особистий підпис у журналі, реєстрі або повідомленні про вручення (підпункт 3.7.1 пункту 3.7 Інструкції №40).
Згідно підпункту 3.7.5 пункту 3.7 вказаної Інструкції, факт і дата надходження документа до відповідального підрозділу військової частини (установи) обов'язково фіксується.
Окрім цього, як визначено підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 Інструкції №40, документи, адресовані командирам (керівникам) військових частин (установ), а також такі, в яких не зазначено конкретної посадової особи або підрозділу військової частини (установи) як адресата, підлягають попередньому розгляду в службах діловодства військової частини (установи).
Стосовно порядку реєстрації таких, то підпунктом 3.9.1 пункту 3.9 Інструкції №40 встановлено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі -документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов'язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення. Документи тимчасового зберігання, отримані по СЕВ ОВВ, реєструються виключно в електронній формі. Подавати на розгляд командиру (керівнику) незареєстровані документи забороняється.
Підпунктом 3.9.1.1. пункту 3.9 Інструкції №40 передбачено, що реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється реєстратором лише після проведення попереднього розгляду документа. Не допускається проведення подвійної реєстрації електронного документа у системі електронного документообігу. На документ, що надійшов у паперовій формі, після реєстрації шляхом друку наноситься його штрих-код або QR-код, присвоєний системою електронного документообігу, та створюється фотокопія, яку реєстратор вносить до РМК. Вхідний документ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, що надійшов у паперовій формі, після реєстрації та створення фотокопії реєстратором передається безпосередньо в структурний підрозділ військової частини (установи), визначений в установленому порядку відповідальним за виконання цього документа, лише для зберігання з подальшим формуванням у справи відповідно до затвердженої номенклатури справ.
Документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створені у підрозділі - у день підписання або затвердження. Для передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється (підпункт 3.9.3 пункту 3.9 Інструкції №40).
У свою чергу, згідно підпункту 3.10.1 пункту 3.10 коментованої Інструкції, зареєстровані документи разом із підготовленими в службах діловодства проєктами резолюцій передаються на розгляд керівництву військової частини (установи) та підрозділів у день їх надходження або наступного робочого дня у разі надходження документів у неробочий час.
З приводу вищевикладеного слід зауважити, що у поясненнях за №2368/11136 від 29.04.2025 відповідачем зазначено про те, що обставини направлення ОСОБА_1 двох рапортів від 14.03.2025 засобами поштового зв'язку до Військової частини НОМЕР_1 стало відомо безпосередньо з матеріалів позовної заяви.
Суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази того, що скеровані рапорти були зареєстровані службою діловодства військової частини, що є обов'язковою умовою для подальшого розгляду документів безпосереднім або прямим командиром (начальником) військовослужбовця, уповноваженого приймати рішення стосовно питань, порушених у рапортах.
Відсутність факту реєстрації свідчить не лише про об'єктивну неможливість прийняття рішення стосовно порушеного в рапорті питання чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту, але й про те, що Військова частина НОМЕР_1 не була обізнана ані про зміст поданих рапортів, ані про сам факт їх існування, відтак у останньої не виникло обов'язку щодо належного реагування на такі у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи те, що судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено протиправної бездіяльності відповідача щодо отримання поштових відправлень ОСОБА_1 , у котрих знаходилися рапорти від 14.03.2025, висновок про що викладений вище по тексту судового рішення, суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання військової частини отримати коментовані рапорти, а також вирішити порушені у них питання.
Окремо, з приводу клопотання представника позивача, котре надійшло з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 23.04.2025", зареєстроване в канцелярії суду 24.04.2025 (а.с.35-40), у якому останній просив залучити до розгляду цієї адміністративної справи других відповідачів, а саме "Госпітальну ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" та гарнізонну ВЛК в/ч НОМЕР_2 та вирішити наступні позовні вимоги до таких, а саме: визнати записи в акти ВЛК свавільними та зобов'язати "Госпітальну ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" та гарнізонну ВЛК в/ч НОМЕР_2 внести дані в акти "Госпітальної ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" та гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 про стан здоров'я позивача ОСОБА_1 , що відповідають первинним даним Медичної роти в/ч НОМЕР_1 (вогнепальне поранення правої п'яти)".
Поруч із наведеним представник позивача додатково просив зобов'язати первісного відповідача, Військову частину НОМЕР_1 , "надати дійсні дані коли таке з позивачем трапилося - під час несення військової служби чи під час захисту Батьківщини, в результаті чого зобов'язати залучених в справу відповідачів в акти ВЛК про стан здоров'я позивача зробити правдиві записи, в той же час встановити, що позивач перебував на лікуванні до 21.04.2025 включно і за цей час стягнути з первісного відповідача додаткову винагороду та грошове утримання позивачу, які не виплачені".
До коментованого клопотання позивачем долучено виписку за №969 із медичної карти реабілітаційного хворого, ОСОБА_1 , видану Комунальним некомерційним підприємством "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" від 21.04.2025 та довідка військово-лікарської комісії за №2025-0421-0919-4222-7 від 21.04.2025 (а.с.37), про проведення медичного огляду "Госпітальною ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" (а.с.38).
За відсутності в прохальній частині клопотання від 24.04.2025 уточнення стосовно реквізитів актів, що про їх зміну просить зобов'язати представник позивача, суд доходить висновку, що останній має на увазі самі ті, що долучені до такого та описані судом вище.
Приписами частини 3 статті 48 КАС України визначено, що у разі, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно частини 5 статті 48 Кодексу, під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Первинно, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 02.04.2025 звернувся із цим позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо отримання рапортів позивача та зобов'язання їх отримати та вирішити згідно фактичних даних та закону.
У той же час, у клопотанні від 24.04.2025 представник позивача просить залучити Госпітальну ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" та гарнізонну ВЛК в/ч НОМЕР_2 , визнати записи акти ВЛК свавільними та зобов'язати останніх внести дані в акти Госпітальної ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" та гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 про стан здоров'я позивача ОСОБА_1 , що відповідають первинним даним Медичної роти в/ч НОМЕР_1 (вогнепальне поранення правої п'яти).
Обґрунтовуючи необхідність залучення других відповідачів представник позивача пояснює тим, що "Госпітальною ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" своїм рішенням, про що видав позивачу 21.04.2025 Довідку військово-лікарської комісії №2025-0421-0919-4222-7 від 21.04.2025, самовільно змінила встановлене позивачу гарнізонною ВЛК " ІНФОРМАЦІЯ_1 (контузія, травма або каліцтво), ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. (Довідка про обставили травми відсутня) на «Травма, ТАК, пов'язан(-а/е/і) з проходженням військової служби", що в принципі суперечить даним гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та дійсним первинним даним Медичної роти в/ч НОМЕР_1 ".
Досліджуючи суть поставленого у клопотанні питання, суд зазначає, що долучені представником позивача до такого документи, ідентифіковані останнім у прохальній частині як "акти" та котрі такий просить визнати "свавільними" й зобов'язати "внести дані […] про стан здоров'я [позивача], що відповідають первинним даним Медичної роти в/ч НОМЕР_1 (вогнепальне поранення правої п'яти)", не становлять єдиний зміст із позовними вимогами, заявленими до Військової частини НОМЕР_1 , та не перебувають у такому фактичному взаємозв'язку з ними, який би з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права позивача об'єктивно обумовлював необхідність залучення згаданих осіб у справі як співвідповідачів.
Дійсно, до двох рапортів від 14.03.2025, які позивач скеровував засобами поштового зв'язку до Військової частини НОМЕР_1 , додавалася довідка гарнізонної військово-лікарської комісії на базі Військової частини НОМЕР_2 за №400 від 10.01.2025. Водночас у межах даної адміністративної справи предметом судового розгляду є встановлення обставин протиправної бездіяльності відповідача щодо отримання вказаної поштової кореспонденції, яка містила згадані рапорти з додатками, а також наявності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо їх отримання та вирішення порушених у них питань по суті.
При цьому, суд не надавав і не може надати оцінку змісту рапортів у взаємозв'язку з долученими до них документами чи встановлювати наявність або відсутність у ОСОБА_1 права на вирішення порушених у таких рапортах питань, оскільки це питання належить до дискреційних повноважень відповідача.
Більше того, вказані "акти" об'єктивно виникли після звернення до суду із цим позовом та не були покладені в основу жодного з рапортів позивача від 14.03.2025, що про їх розгляд по суті останній просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 .
Вищезгадані позовні вимоги перебувають у взаємозв'язку з іншою прохальною частиною клопотання від 24.04.2025, котра стосувалася зобов'язання відповідача "надати дійсні дані коли таке з позивачем трапилося - під час несення військової служби чи під час захисту Батьківщини, в результаті чого зобов'язати залучених в справу відповідачів в акти ВЛК про стан здоров'я позивача зробити правдиві записи, в той же час встановити, що позивач перебував на лікуванні до 21.04.2025 включно і за цей час стягнути з первісного відповідача додаткову винагороду та грошове утримання позивачу, які не виплачені", з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20, від 30.08.2021 у справі №520/11672/19.
Дослідивши зміст первинно заявленого предмета і підстав позову в контексті поданого представником позивача клопотання, суд зазначає, що сформульована в його прохальній частині вимога фактично змінює предмет позову шляхом доповнення первинних позовних вимог новими вимогами до первісного відповідача, а також заявлення окремих нових вимог до інших осіб, яких з цією метою позивач просить залучити до участі у справі як других відповідачів.
При цьому суд звертає увагу, що обставини, на яких ґрунтуються первинні позовні вимоги, є відмінними від тих, якими позивач обґрунтовує нові вимоги не тільки до первісного відповідача, але і до других відповідачів.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що одночасна зміна предмета і підстав позову є недопустимою, оскільки в такому випадку фактично виникає нова матеріально-правова вимога, яка базується на інших обставинах і за своєю суттю є новим позовом.
З огляду на викладене, клопотання представника позивача від 14.03.2025 про залучення других відповідачів (Госпітальної ВЛК "КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" та гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 ) з одночасним вирішенням додаткових позовних вимог до них, а також заявленням нової вимоги до первісного відповідача, за змістом, незалежно від формального найменування, становить собою одночасну зміну як предмета, так і підстав позову, що відповідно до усталеної судової практики є неприпустимим при розгляді справи.
В контексті викладених у межах прохальної частини відповіді на відзив, поданої представником позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зареєстрований канцелярією суду 05.05.2025 (а.с.127-132), вимоги щодо витребування доказів, а саме: "додатково у відповідача витребувати журнал бойових дій, в яких приймав участь відповідач та його військовослужбовці (з жовтня по кінець грудня 2024), додатково у відповідача витребувати акт службового розслідування, що обов'язково проведене згідно приписів наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", попередивши, що якщо такого немає, то з огляду на те, що ОСОБА_2 поранення отримав перебуваючи під дією бойового розпорядження командира НОМЕР_4 омбр №903/окп/дск від 07.12.2024 та бойового розпорядження командира 2 мб №118/дск від 08.12.2024, тим самим, виконуючи наказ щодо Захисту Батьківщини, витребувати також з відділення Укрпошти вказівку відповідача як вручати йому поштові відправлення".
Приписами частини 1, 3 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають учасники справи.
Згідно вимог частин 1, 2, 4 статті 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Статтею 80 Кодексу передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, поряд з іншим, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З наведеного слідує, що учасник справи, заявляючи клопотання про витребування доказів судом, зобов'язаний зазначити у такому клопотанні про заходи, яких ним вжито для отримання цього доказу самостійно або причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також подати докази на підтвердження здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого доказу.
Проте, як суддею встановлено, представник позивача не надав суду жодного доказу на підтвердження здійснення останнім заходів, спрямованих на отримання відповідних доказів у Військової частини НОМЕР_1 , про які зазначає, а також не вказує, чи звертався самостійно до відповідача з метою отримання вище вказаних доказів.
Більше того, відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені частиною 1 статті 167 КАС України, за якою такі повинні містити 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
У той же час, відповідь на відзив у силу вимог частини 2 статті 159 КАС України належить до заяв по суті справи, у яких учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги про витребування доказів, викладені представником позивача у прохальній частині відповіді на відзив, не можуть розцінюватися як належне клопотання про витребування доказів у розумінні положень статей 79-80 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак суд не знаходить підстав для розгляду такого по суті.
Представником позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано додаткові пояснення (заяву) у справі від 12.05.2025, зареєстровані у день надходження (а.с.141-145). Як викладено у останніх, представник позивача зауважує, що представником військової частини не заперечується одержання Військовою частиною НОМЕР_1 рапортів ОСОБА_1 від 14.03.2025 через суд, проте таким жодним чином не пояснюється причин не розгляду вказаних рапортів.
З огляду на те, що "рапорти позивача Військовій частині НОМЕР_1 вручив суд, тим не менше [відповідач] на них жодним чином не відреагував досі", у прохальній частині додаткових пояснень (заяви) міститься вимога наступного змісту: "вийти за межі первісних позовних вимог позивача, оскільки вони стали неактуальними у зв'язку з тим, що рапорти позивача Військовій частині НОМЕР_1 вручив і суд і вони не розглянуті та невирішені відповідачем досі - в розумний строк, а це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача як людини і громадянина, тому заперечення (на відповідь на відзив) від Військова частина НОМЕР_1 розцінити як спробу відповідача уникнути відповідальності, а тому судом перевірити чи актуальні ці рапорти і чи їх слідувало вирішити по суті, для чого й витребувати з Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази про які і йдеться у відповіді на відзив, зробленій представником позивача, а також не примушувати позивача з одного і того ж питання судитися вічно, адже, як правило, стороною справи завжди можна змінити обстановку в правовідношенні та так, що первісні позовні вимоги втрачають будь-яку актуальність, інакше ж ухвалити, що в Україні превалює формалізм над здоровим глуздом і суди його перш за все і застосовують, вважаючи таке правозастосування найвищою та найефективнішою вершиною правосуддя в судових системах світу".
З урахуванням того, що представником позивача порушено вимоги частини 1 статті 47 КАС України, за якими позивач має право змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та подав коментовану заяву від 12.05.2025 з пропущенням зазначеного строку, у суду відсутні підстави для розгляду такої по суті та врахування при розгляді справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд резюмує про недоведеність позивачем протиправної бездіяльності щодо не отримання та не вирішення рапортів ОСОБА_1 по суті порушених у таких питань.
Враховуючи те, що судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено протиправної бездіяльності відповідача щодо отримання поштових відправлень ОСОБА_1 , у котрих знаходилися рапорти від 14.03.2025, суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 отримати коментовані рапорти, а також вирішити порушені у них питання.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними інші судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_3 ;
представник позивача за довіреністю - Котик Роман Васильович, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), АДРЕСА_4 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ), АДРЕСА_5 .
Суддя Чуприна О.В.