21 липня 2025 року Справа № 280/3966/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)»
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (далі - ДУ «Вільнянська УВП (№11)», відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду запиту позивача про надання інформації від 17.11.2024;
зобов'язати відповідача повторно належним чином розглянути запит позивача про надання інформації від 17.11.2024;
стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 16000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фахівець відділу КВСР ДУ «Вільнянська УВП (№11)» розглянувши запит позивача від 17.11.2024, особисто склала з порушенням норм та приписів законодавства відповідь № 5-2886 від 21.11.2024, якою відмовила надавати витребувану інформацію по 11 (одинадцятьом) питанням, які були поставлені Позивачем у запиті від 17.11.2024 та відмовила надати позивачу витребувані за запитом від 17.11.2024 копії документів, які зберігаються в особовій справі з 28.07.2002, а саме: незавірену належним чином копію ухвали Верховного Суду України від 23.07.2002 та супровідний лист до цієї ухвали ВСУ від 23.07.2002 та особисто вручила її 21.11.2024 позивачу під особистий підпис. На думку позивача, своєю відповіддю № 5-2886 від 21.11.2024 фахівець відділу КВСР відповідача відмовила надавати у письмовому вигляді повну та достовірну інформацію на одинадцять питань зазначених у запиті позивача від 17.11.2024, мотивуючи тим, що позивач особисто має можливість про це дізнатись при ознайомленні з особовою справою та про це повідомила у тексті відповіді № 5-2886 від 21.11.2024. Звертає увагу суду на те, що законодавцем передбачені дії та порядок за яким відповідач повинен діяти при оформленні відповідей на запити та надання копій документів завірених належним чином.
Ухвалою судді від 21.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 30.05.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №27114), в якому зазначає, що позивачу на його запит надана вся необхідна інформація з завіреними належним чином копіями документів, серед яких наявна і копія журналу дефектних справ. Підкреслює, що вся кореспонденція, яка надходить на адресу ДУ «Вільнянська УВП (№11)» та стосується засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , вручається йому особисто під підпис, і є в його безпосередньому розпорядженні. Також, вказує, що на момент подачі позовної заяви представника позивача Білогруд Дмитра Олександровича, засуджений ОСОБА_1 був неодноразово ознайомлений з особовою справою №6-Ш-24, що підтверджується актами ознайомлення з особовою справою засудженого (особи, взятої під варту) від 19.03.2024; 04.07.2024; 08.07.2024; 06.01.2025 (з 1.2,3,4,5 томами); 07.01.2025 (з 6.7.8 томами); 07.01.2025 (з 9,10 томами); 08.01.2025 (з 11 та 12 томами); 08.04.2025 (з 1,2,3,4,5 томами); 09.04.2025 (з 6,7 томами); 11.04.2025 (з 8,9,10 томами); 14.04.2025 (з 11,12,13 томами), маючи змогу самостійно усвідомитися з усією проведеною роботою в процесі усунення дефектів особової справи. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог., а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою суду від 06.06.2025 продовжено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив, встановлений ухвалою суду від 21.05.2025 про відкриття провадження у даній справі, терміном 5 днів від дня одержання цієї ухвали суду.
16.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №29922), у якій додатково наголошує, що відповідач замість виконання покладених на нього завдань щодо забезпечення позивача права на отримання інформації, цілеспрямовано порушує це право заради відстоювання міжвідомчо-корпоративних інтересів шляхом прикриття протизаконних дій попередників відділів КВСР.
У свою чергу, представником відповідача через систему «Електронний суд» надано заперечення на відповідь на відзив (вх. №29078 від 10.06.2025), у яких стверджує, що на момент подання позову, маючи у своєму розпорядженні та користуванні запитувані копії документів, засуджений замість використання вищевказаних копій документів, як доказу у кримінальних справах, звертається до суду, зазначаючи, що дані завірені копії документів йому конче необхідні, що на думку відповідача, свідчить не про намір захисту своїх прав у вищевказаних кримінальних провадженням, а переслідування інших цілей.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області.
Вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 93 пп «а» та «г» і 142 ч. 3 КК України 1960 року і по ст. 263 ч. 2 КК України 2001 року та призначено покарання: по ст. 263 ч. 2 КК України 2001 року у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки; по ст. 142 ч. 3 КК України 1960 року у вигляді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього майна, що йому належить; по ст. 93 пп «а» та «г» КК України 1960 року у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить. На підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначити до відбуття покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить. Строк покарання обраховувати з 05.08.2001 - дати фактичного взяття під варту. Стягнуто із засудженого на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 25000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.07.2002 касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ажмякова В.М. залишено без задоволення, а вирок Дніпропетровського апеляційного суду від 15.04.2002 - без змін.
З 02.02.2024 позивач відбуває покарання у ДУ «Вільнянська УВП (№11)», куди був переведений з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» на підставі наряду Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань від 18.12.2023 № 9760/5-2023.
17.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про інформацію щодо документів (ухвали ВСУ від 23.07.2002 та супровідного листа до неї), які зберігаються в особовій справі засудженого з 27.07.2002, в якому просив надати повну та достовірну інформацію на 11 питань, а саме:
1. Якого числа та за яким реєстраційним номером Верховний Суд України надіслав копію ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 разом з супровідним листом ?
2. Ким підписаний супровідний лист (голова суду або головуючий чи секретар суду) до копії ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 з вказівкою ПІБ особи яка підписала супровідний лист?
3. За яким вхідним номером у СІЗО-3 м. Дніпропетровська були зареєстровані копія ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 разом з супровідним листом до неї ?
4. Який співробітник відділу КВСР СІЗО-3 м. Дніпропетровська вручав мені цю копію ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 та долучав її до матеріалів особової справи ОСОБА_4 ?
5. В якій частині та у якому томі особової справи з вказівкою номерів аркушів зберігається копія ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 та супровідний лист до цієї копії ухвали ВСУ від 23.07.2002?
6. На якому форматі паперу зроблено копію ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 і скільки сторінок у цієї копії?
7. Чи прошнурована копія ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 і чи скріплена печаткою Верховного Суду України з вказівкою кількості аркушів та підписом секретаря колегії суддів ВСУ або секретаря ВСУ?
8. Копія копії ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 має підписи всіх трьох суддів колегії ВСУ чи завірена підписом голови колегії суддів ВСУ або голови ВСУ та секретарем суду?
9. Чи зазначено надписами на копії ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 про те, що ця "ухвала не набрала законної сили" або "набрала законної сили"?
10. Копія ухвали Верховного Суду України «про залишення вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 без змін» від 23.07.2002 підписана тим же суддею або працівником суду та секретарем, які підписували супровідний лист до цієї ухвали ВСУ від 23.07.2002?
11. Чи є в ухвалі ВСУ від 23.07.2002 або у супровідному листу до неї розпорядження Верховного Суду України про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та про застосування до засудженого ОСОБА_1 міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі?
Також позивач просив на всі 11 запитань надати повну та достовірну інформацію у письмовій відповіді з долученням до неї копій цих двох документів завірених належним чином установою з зазначенням про долучення цих копій та кількості аркушів у відповіді.
Листом від 21.11.2024 №5-2886 ДУ «Вільнянська УВП (№11)» повідомлено про те, що відповідно до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, позивач має право особисто, за власним клопотанням, ознайомитися з особовою справою, або шляхом зачитування в голос або самостійного прочитання у присутності працівника підрозділу, про що складається відповідний акт, який долучається до особової справи позивача. Зазначено, що відповідно до актів ознайомлення з особовою справою засудженого, позивачу 19.03.2024, 04.07.2024 та 08.07.2024 було надано право на ознайомлення з матеріалами особової справи. Також, у листі зазначено, що у разі необхідності повторного ознайомлення з матеріалами особової справи, з метою отримання необхідної інформації, позивач має право звернутися до відділу контролю за виконанням судових рішень з відповідним клопотанням.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо належного розгляду запиту позивача від 17.11.2024 про надання інформації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Так, відмовляючи позивачу у задоволенні запиту на інформацію відповідач послався на те, що у разі необхідності позивач має змогу ознайомитися з особовою справою подавши відповідну заяву.
Разом з тим, суд не може погодитись з таким порядком розгляду запиту позивача, з огляду на наступне.
Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі (далі - Правила №2823/5).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Правил №2823/5, засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.
Відповіді про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг оголошуються засудженому під підпис при надходженні, але не пізніше ніж у триденний строк і долучаються до особової справи засудженого.
Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань.
Адміністрація установи виконання покарань за заявою засудженого зобов'язана сприяти йому в отриманні від судів копій матеріалів кримінального провадження, у тому числі в електронній формі, а також отриманні від державних органів та установ документів, що стосуються його особисто, відповідно до вимог законодавства.
З цією метою адміністрація установи виконання покарань надсилає запит протягом трьох діб з часу одержання заяви засудженого.
При надходженні таких документів у паперовій формі адміністрація установи виконання покарань надає їх засудженому для зберігання.
У разі надходження таких документів в електронній формі адміністрація установи виконання покарань надає (копіює) їх засудженому на його USB флеш-накопичувачі або надсилає на електронну поштову скриньку засудженого.
Отримання засудженим зазначених документів здійснюється під розписку, яка долучається до його особової справи.
Також, у пункті 1 розділу ІІІ Правил №2823/5 зазначено, що у разі потреби, що пов'язана з реалізацією прав та законних інтересів засудженого, копії документів з його особової справи, а також інформація, яка стосується його особисто і є у розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому за запитом безкоштовно у паперовій або електронній формі, і не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
При задоволенні запиту засудженого на інформацію, яка не стосується його особисто, але є у розпорядженні адміністрації установи виконання покарань і передбачає виготовлення копій таких документів у паперовій або електронній формі, така інформація надається засудженому у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації». У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів у паперовій або електронній формі обсягом більш як 10 сторінок, засуджений зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, починаючи з 11 сторінки.
Розмір фактичних витрат на копіювання (виготовлення цифрових копій) та друк визначається адміністрацією установи виконання покарань в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію». У разі якщо адміністрація установи виконання покарань не встановила розмір плати за копіювання (виготовлення цифрових копій) або друк, інформація надається безкоштовно.
Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог Закону України «Про звернення громадян».
Отже, вищезазначеними Правилами №2823/5 передбачено право засудженого на отримання копій документів з його особової справи, а також інформації, яка стосується його особисто, за умови, що така є у розпорядженні адміністрації установи виконання покарань.
Суд зазначає, що за результатами розгляду запиту позивача, відповідачем не було належним чином проаналізовано зміст запиту позивача та не було встановлено, який перелік документів наявний у особовій справі позивача, та відповідно може бути наданий на його запит.
Відповідач обмежився фактично лише зазначенням про те, що позивач має право ознайомитись з особовою справою, проте право ознайомитись з матеріалами особової справи жодним чином не позбавляє засудженого права на отримання копій документів з особової справи, оскільки таке право прямо передбачено у Правилах №2823/5.
Крім того, суд відхиляє посилання відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що запитувані позивачем документи надавались йому, в якості додатків до відзиву на позовну заяву в межах справи №280/1128/24, оскільки зазначене не жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку надати такі документи, з урахуванням приписів Закону України «Про інформацію» та Правил №2823/5.
Більш того, у листі-відповіді від 21.11.2024 відповідач не вказував конкретного переліку документів, які вже були надані позивача, із зазначенням дати надання відповідних документів.
Суд зазначає, що дійсно відповідно до положень статті 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Разом з тим, позивачу не було відмовлено у задоволенні його звернення з посиланням на те, що раніше вже було задоволено його звернення з такого ж самого питання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було належним чином розглянуто запит позивача, не надано оцінки наявності підстав для надання документів з особової справи, а також не надано оцінки чи стосуються такі документи безпосередньо самого позивача, у зв'язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача на інформацію з урахуванням висновків суду по цій справі.
Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статі 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд зазначає, що позивачем не наведено, а судом не встановлено, заподіяння йому моральної шкоди, а тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 11.12.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Білогрудом Д.О. був укладений договір №7755/24 про надання правничої допомоги.
Відповідно до Акту виконання роботи адвокатом від 25.06.2025 за договором, сума наданих послуг складає 5000,00 грн., а саме: співбесіда з клієнтом, підготовка позовної заяви та додатків подача позову, консультування клієнта з питань розгляду справи, в тому числі подач додаткових пояснень, та подача відповіді на відзив - 4 год. *1250/год. = 5000,00 грн.
Позивачем здійснено оплату послуг з правничої допомоги у сумі 5025,13 грн відповідно до платіжних інструкцій від 13.12.2024 та 28.04.2025.
Судом встановлено, що адвокатом Білогрудом Д.О. підготовлена та подана позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду, а також відповідь на відзив.
Представники відповідача звернувся до суду із запереченнями на відшкодування судових витрат, зазначаючи, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Крім того, суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Отже, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1500,00 грн за складання та подання до суду адміністративного позову та 1000,00 грн за складання та подання відповідей на відзив. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДУ «Вільнянська УВП (№11)» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (70050, Запорізька область, смт Кам'яне, вул. Зелена, буд. 4, код ЄДРПОУ 14319099) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» щодо належного розгляду запиту засудженого ОСОБА_1 від 17.11.2024 про надання інформації.
Зобов'язати Державну установу «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» повторно належним чином розглянути запит засудженого ОСОБА_1 від 17.11.2024 про надання інформації.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак