24 липня 2025 року Справа № 280/4714/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
06 червня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 31.08.1982 по 30.06.1987 та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 31.08.1982 по 30.06.1987, у зв'язку із чим перерахувати розмір її пенсії з часу призначення.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказувала на те, що їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду з 31.08.1982 по 30.06.1987, оскільки вона не може та не має нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки роботодавцем. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами розгляду документів, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 31.08.1982 по 30.06.1987 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 24.12.1982, оскільки порушені вимоги законодавства щодо ведення трудових книжок працівників, а саме дата видачі трудової книжки перевищує тижневий термін початку трудової діяльності 31.08.1982, що є порушенням Інструкції №110. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 03.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 10.01.2025 №084050020561, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу призначено пенсію за віком.
Під час призначення пенсії відповідачем не був врахований до трудового стажу період з 31.08.1982 по 30.06.1987, згідно із записами 1-2 трудової книжки НОМЕР_2 від 24.12.1982.
Позивач, не погодилася з прийнятим рішенням і звернулася до суду з відповідним позовом.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Призначивши позивачу пенсію за віком з 24.10.2024, страховий стаж обчислено у розмірі 37 років 4 місяці 04 дні, водночас, до нього не враховано стаж роботи з 31.08.1982 по 30.06.1987 згідно із записами №1-2 трудової книжки НОМЕР_2 від 24.12.1982, оскільки дата видачі трудової книжки перевищує тижневий термін з початку трудової діяльності - 31.08.1982, що є порушенням Інструкції №110.
Суд зазначає, що згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача НОМЕР_3 від 24.12.1982 містить усі належним чином оформлені записи про періоди трудової діяльності позивача з 31.08.1982 по 30.06.1987, окрім того позивач на підтвердження зазначеного трудового стажу надала до органів ПФУ довідку, видану ВАТ «Веста» від 08.10.2024 №5630.
Посилання відповідача на те, що порушені вимоги законодавства щодо ведення трудових книжок працівників, оскільки дата видачі трудової книжки перевищує тижневий термін початку 31.08.1982, що є порушенням Інструкції №110, суд відхиляє, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача.
Беручи до уваги правові позиції сформовані у практиці Верховного суду, зокрема у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, згідно із якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення; здійснений неналежним чином запис у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення; працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
За таких обставин, позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду з 31.08.1982 по 30.06.1987, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 31.08.1982 по 30.06.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 31.08.1982 по 30.06.1987, у зв'язку із чим перерахувати розмір її пенсії з часу призначення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова