18 липня 2025 року Справа № 280/3915/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 18.04.2025, у зарахуванні до трудового стажу позивача періодів роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003 на ПП «Форт АВТО» (код ЄДРПОУ 32512990), періоду роботи з 02.03.2005 по 03.05.2006 на ВАТ «Андора», періоду навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003 на ПП «Форт АВТО» (код ЄДРПОУ 32512990), період роботи з 02. 03.2005 по 03.05.2006 на ВАТ «Андора», період навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення та повторно розглянути заяву з цього питання з врахуванням висновків суду.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Вказує, що запис трудової книжки про спірні періоди містять номери та дати наказів, відповідно до якого такі записи вчинені. Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Внесення інформації в реєстри застрахованих осіб відомості щодо сум заробітної плати та інформації про сплату страхових внесків по страховикам тощо. Період навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення також не зараховано до страхового стажу, оскільки в атестаті від 25.07.1979 прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним документам, де прізвище зазначено « ОСОБА_3 », в трудовій книжці відсутня підстава внесення запису про періоди навчання, а саме в графі 4 відсутня дата документа на підставі чого внесено запис, в архівній довідці про періоди навчання від 18.04.2022 року відсутня підстава зарахування на навчання відсутня книга наказів з особового складу учня за 1977 рік. Відмінність зазначеного прізвища « ОСОБА_2 »/ « ОСОБА_3 », зумовлено тим, що деякі документи на той період часу були також на російській мові, та наразі паспортний документ з який не відповідає написання прізвища позивача був виданий 1996 році, вважає, що є вагомі підстави зарахування його періоду навчання, навіть з урахуванням відмінності прізвища у атестаті, оскільки всі інші дані не викликають сумніви. З огляду на наведене, вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахування спірних періодів до його страхового стажу.
Ухвалою судді від 19.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі в решті позовних вимог без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 05.06.2025 через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №28155), у якому щодо незарахування періоду роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003 та періоду роботи з 02.03.2005 по 03.05.2006 пояснює, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) сплата страхових внесків за цей період взагалі відсутня, отже цей період не включено до страхового стажу позивача. Всі періоди роботи позивача починаючи з 01.01.2004 зараховані згідно з довідкою Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), відповідно до сплати страхових внесків. Таким чином, немає можливості зарахувати період роботи через відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Щодо незарахування періоду навчання позивача з 01.09.1977 по 25.07.1979 зазначає, що на підтвердження вимог позивачем надано Атестат №828, який видано на ім'я: ОСОБА_4 про закінчення Запорізького професійно-технічного училища Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення, та архівну довідку за період навчання від 18.05.2022. Відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_1 , прізвище, ім'я та по-батькові позивача зазначені як ОСОБА_1 . Отже, в атестаті дійсно невірно вказано прізвище позивача: « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ». Однак написання імені з помилкою в офіційному освітньому документі ускладнює ідентифікацію особи та викликає обґрунтовані сумніви у посвідченні ним освітніх досягнень позивача. Стверджує, що позивачу було достеменно відомо про різницю написання прізвища в атестаті та паспорті. З урахуванням зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
24.06.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №31421), у якій додатково наголошує, що оскільки такі періоди підтверджені записами в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної неточності яких не встановлено, а тому таку належить розглядати як належний та допустимий доказу справі. Більш того, щодо відсутності в архівах наказів з кадрових питань, де працював позивач, інших первинних документів, вважає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача деяких документів в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначені періоди. Заявлені вимоги позивача підтверджені записами в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому таку належить розглядати як належний та допустимий доказу справі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку ГУ ПФУ у Запорізькій області, якому призначена пенсія за віком згідно з рішення № 083850011970 від 25.03.2025. Страховий стаж позивача становить 26 років 8 місяців 27 днів.
Позивач звертався до територіального управління Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії за віком із зарахуванням періодів роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003 на ПП «Форт АВТО» (код ЄДРПОУ 32512990), періоду роботи з 02.03.2005 по 03.05.2006 на ВАТ «Андора», періоду навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення.
Листом від 18.04.2025 №6493-5951/В-02/8-0800/25 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що в реєстрі зареєстрованих осіб відсутні відомості щодо сум заробітної плати та інформації про сплату страхових внесків по страхувальникам ПП «Форт-Авто» за періоди роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003та період роботи з 02.03.2005 по 03.05.2006 в ВАТ «Андора» відсутнє підтвердження в довідці форми ОК-5, зазначені періоди не зараховано до страхового стажу; період навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 не зараховано оскільки в атестаті від 25.07.1979 прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »; в трудовій книжці відсутня підстава внесення запису про період навчання, (а саме в графі 4 відсутня дата документа на підставі чого внесено запис); в архівній довідці про період навчання від 18.05.2022 відсутня підстава зарахування на навчання (а саме відсутня книга наказів з особового складу за 1977 рік).
Не погоджуючись з діями відповідача про відмову у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу при призначенні пенсії за віком, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У силу статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено під час розгляду справи до страхового стажу позивача не зараховано період навчання позивача з 01.09.1977 по 25.07.1979, оскільки надано Атестат №828, який видано на ім'я: « ОСОБА_4 » про закінчення Запорізького професійно-технічного училища Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення. Відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_1 , прізвище, ім'я та по-батькові позивача зазначені як « ОСОБА_1 ».
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити про таке.
За приписами частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
З огляду на положення наведених норм, до страхового стажу зараховуються періоди навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, які підтверджені дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Зі змісту Атестата №828 від 25.07.1979, який виданий на ім'я ОСОБА_4 зазначено, що він 01.09.1977 вступив до Запорізького професійно-технічного училища Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення та 25.07.1979 закінчив училище за спеціальністю годинникар по ремонту годинників.
Відповідно до архівної довідки від 18.05.2022 №189, виданої Державним навчальним закладом «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю», ОСОБА_1 дійсно навчався в Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення з 01.09.1977 (книга наказів з особового складу за 1977 рік відсутня) по 25.07.1979 (наказ №27-к від 23.07.1979) за професією «Годинникар з ремонту годинника». Довідка також містить інформацію про реорганізацію та перейменування навчального закладу.
Отже, суд критично оцінює доводи відповідача щодо неможливості зарахування вказаного періоду, оскільки помилка у правописі прізвища позивача, жодним чином не може бути перешкодою у зарахуванні періоду її навчання до загального страхового стажу.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд зазначає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Таким чином, для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений певний алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, як вже зазначалося вище, пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи про період навчання, не надавав необхідних фахових роз'яснень, не пропонував в рамках наданих повноважень можливість надання додаткових документів.
Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи у ПП «Форт АВТО» з 07.04.2003 по 31.05.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003 та періоду роботи у ВАТ «Андора» з 02.03.2005 року по 03.05.2006 суд виходить з такого.
Як встановлено під час розгляду справи з наданих позивачем документів, ОСОБА_1
- згідно із записами 20-21, 22-23 трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08.1979 у період з 07.04.2003 по 31.05.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003 працював у ПП «Форт АВТО» на посаді водія;
- згідно із записами 26-27 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 08.08.1979 у період з 02.03.2005 по 03.05.2006 працював у ВАТ «Андора» на посаді водія автотранспортного засобу.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наведені положення свідчать про те, що законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Щодо відомостей в реєстрі застрахованих осіб суд вказує на таке.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) відомості про сплату страхових внесків за позивача відсутні.
Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості роботодавця перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивачці до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала застрахована особа.
Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачці періодів її роботи на такому підприємстві.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 62 Закону №1788 та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідну постанову по справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прийняв 30.09.2019.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення, періодів роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003 у ПП «Форт АВТО», з 02.03.2005 по 03.05.2006 у ВАТ «Андора» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема форми РС-право, період роботи ОСОБА_1 з 01.10.2003 по 31.12.2003 водієм у ПП «Форт АВТО» врахований органом Пенсійного фонду до страхового стажу, а тому позовні вимоги у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, період навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення, періоди роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003 у ПП «Форт АВТО», з 02.03.2005 по 03.05.2006 у ВАТ «Андора», у зв'язку із чим повторно розглянути заяви позивача щодо перерахунку пенсії.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення, періодів роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003 у ПП «Форт АВТО», з 02.03.2005 по 03.05.2006 у ВАТ «Андора».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1977 по 25.07.1979 у Запорізькому професійно-технічному училищі Запорізького обласного управління побутового обслуговування населення, періоди роботи з 07.04.2003 по 31.05.2003 у ПП «Форт АВТО», з 02.03.2005 по 03.05.2006 у ВАТ «Андора», у зв'язку із чим повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак