24 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/6286/23
категорія 113070100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
встановив:
Головне управління національної поліції у Житомирській області звернулося з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 353269,01 грн у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.02.2022 в м. Житомир по вул. Грушевського, поблизу буд. № 93, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля Тойота Пріус, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням капітана поліції ОСОБА_1 , який не впоррся з керуванням та в'їхав в електроопору. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження. За фактом ДТП Житомирським РУП ГУНП проведено службове розслідування. УПП в Житомирській області відносно капітана поліції ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП. Відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 12.05.2022 винесеної по справі №295/3801/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно висновку експертного дослідження про оцінку майна від 05.10.2022 року № ЕД-19/106-22/9523-АВ виконаного Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром вартість матеріального збитку складає 353269,01 грн. Відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі ГУНП в Житомирській області шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду. Позовну заяву Головного управління Національної поліції в Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди повернуто позивачу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління національної поліції у Житомирській області задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління національної поліції у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказану ухвалу направлено на адресу сторін, які беруть участь у розгляді справи, про що свідчить журнал реєстрації вихідної кореспонденції, який міститься в матеріалах справи.
Конверт з вкладенням адресований відповідачу, який надсилався на адресу відповідача повернувся на адресу суду, з відміткою поштового відділення на довідці про причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання суд не повідомив. Клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву від відповідача не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
27.02.2022, о 02.00, в м. Житомир по вул. Грушевського, поблизу буд. № 93, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля Тойота Пріус, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням капітана поліції ОСОБА_1 , який не впорався з керуванням та в'їхав в електроопору.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження.
Транспортний засіб належить ГУПН в Житомирській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.03.2022 №242 «про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Житомирського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку службового розслідування від 11.04.2022 службовим розслідуванням встановлено, що реагуючи на повідомлення на місце події направлено слідчо-рперативну групу Житомирського РУП ГУНП у складі капітана поліції ОСОБА_1 , капітана поліції ОСОБА_3 та лейтенанта поліції ОСОБА_4 . Рухаючись на службовому автомобілі марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням капітана поліції ОСОБА_1 , поблизу буд. №93 по вул. М.Грушевського, м. Житомирі останній не впорався з керуванням та в'їхав в електроопору.
Питання щодо застосування дисциплінарного стягнення стосовно капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до статті 44 Закону України «Про Національну поліцію» вирішити після складання адміністративного протоколу.
Відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 12.05.2022 винесеної по справі №295/3801/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення обмежившись усним зауваженням.
Згідно висновку експертного дослідження про оцінку майна від 05.10.2022 року № ЕД-19/106-22/9523-АВ виконаного Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром вартість матеріального збитку складає 353269,01 грн.
Позивач вважає, що відповідач своїми неправомірними діями завдав пошкоджень службовому автомобілю, у зв'язку із чим звернувся до суду із позовом щодо відшкодування завданих збитків.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до частини першої статті 19 якого у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
За приписами частини другої статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відтак, Законом № 580-VIII не визначені порядок та підстави матеріальної відповідальності поліцейських, а також не врегульоване питання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов'язків,
Проте у Законі № 580-VIII відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов'язків, то до спірних правовідносин мають застосовуватися загальні норми права, що регулюють питання відшкодування шкоди, заподіяною працівником під час виконання службових обов'язків, якими є приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Статтею 130 КЗпП встановлені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, за якими працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені статтею 134 КЗпП.
Так, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Всупереч вказаній нормі позивачем не надано доказів, які свідчать про взяття на себе працівником (поліцейським) повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а інших підстав, встановлених для законом для настання повної матеріальної відповідальності, зокрема вказані умови можуть закріплюватись у посадових інструкціях службових осіб.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, зобов'язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.
За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Разом з тим, оскільки у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов'язків, а тому слід прийти до висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення інших нормативно-правових актів.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).
При цьому за положеннями статті 2 Закону № 160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі - особи).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 160-ІХ:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4);
пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5).
Частинами першою - другою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Положеннями частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
Частиною другою статті 8 Закону № 160-ІХ встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону № 160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (частина перша статті 10 Закону № 160-ІХ).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону № 160-ІХ).
Відшкодування шкоди, визначеної ч. 2 ст. 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування (ч. 4 ст. 10 Закону № 160-ІХ).
Суддом встановлено, що матеріали справи не містять доказів видання командиром (начальником) наказу про відшкодування відповідачем шкоди, та ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом. Таким чином суд вважає, що ГУНП в Житомирській області порушено порядок притягнення службової особи ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, оскільки законом визначений чіткий порядок дій суб'єкта владних повноважень, які передують звернення до суду із вказаним позовом.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/3801/22 від 12.05.2022 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не є тим рішенням суду в розумінні частини 4 статті 8 Закону №160-IX, яким встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винна особа.
Так, згідно з частиною 4 статті 8 Закону №160-IX розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Як уже зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 6-7 статті 8 Закону №160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Таким чином положеннями Закону №160-IX передбачено видання наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності та ознайомлення останньої з ним, натомість всупереч вказаним вище нормам ГУ НП в Житомирській області не було зібрано усі докази та не дотримано процедури встановленої Законом №160-IX.
За таких обставин, судом встановлено, що службове розслідування щодо завдання матеріальної шкоди за наслідком скоєння ОСОБА_1 ДТП не проводилось, наказу про відшкодування шкоди, завданої особою, начальником не приймалось, доказів подання пропозицій щодо добровільного відшкодування шкоди та відмови відповідача від добровільного відшкодування шкоди позивачем суду не надано.
Суд зазначає, що у межах вказаних правовідносин було проведено розслідування за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідно до ст. 14-15 Дисциплінарного статуту, однак органу поліції потрібно було провести розслідування з метою визначення розміру завданої шкоди та притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, як це передбачає ст. 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не дотримано вимог статті 8 Закону № 160-ІХ, що є порушенням встановленого законом порядку відшкодування завданої шкоди.
Згідно ч 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37,Житомир,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Паспорт серії НОМЕР_3 ) про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
24.07.25