24 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/10378/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльность, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у відмові від внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників інформації про виключення з військового обліку та зміни категорії з "військовозобов'язаний" на "невійськовозобов'язаний";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників про виключення з військового обліку та зміни категорії з "військовозобов'язаний" на "невійськовозобов'язаний".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача виключений з військового обліку 19.12.2007, про що свідчить відмітка «знятий (виключений з військового обліку) у посвідченні № НОМЕР_1 згідно наказу МОУ №342 від 09.06.2006. Підставою для виключення стала непридатність визнана військово-лікарською комісією до військової служби з виключенням з військового обліку. В подальшому, в грудні 2024 року позивачу стало відомо, що відповідач безпідставно вніс до Єдиного державного реєстру призовників щодо мене як щодо військозобов'язаного. На своє звернення щодо виключення позивача з військового обліку, відповідач послався на те, що наказ МОУ №342 від 09.06.2006 втратив чинність, тому рішення про зняття з обліку має відбуватись згідно наказу МОУ №402 від 14.08.2008, тому запис у військовому квитку «знятий (виключений) з військового обліку згідно з наказом №342» не означає, що людина не підлягає призову. Вважаючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у відмові від внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників інформації про виключення з військового обліку та зміни категорії з "військовозобов'язаний" на "невійськовозобов'язаний" позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду 01-63-в від 23 червня 2025 року головуюча суддя ОСОБА_2 у період з 09 липня по 24 липня 2025 року перебувала у щорічній відпустці.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (далі - позивач) 19.12.2007 був знятий (виключений) з військового обліку згідно наказу МОУ №342 від 09.06.2006.
На підставі вказаних відомостей у паспортному документі була проставлена відмітка «не військовозобов'язаний».
Як зазначено позивачем, в грудні 2024 року йому стало відомо, що відповідач безпідставно вніс до Єдиного державного реєстру призовників щодо мене як щодо військозобов'язаного.
В подальшому, 03.12.2024 позивач звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою, в якій просив виправити облікові дані та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про те, що позивач є особою, виключеною з військового обліку за станом здоров'я та змінити категорію військового обліку з "військовозобов'язаний" на "невійськовозобов'язаний".
Одна, відповіді на таке звернення не надано.
При цьому, листом від 27.02.2025 за №1743, на адвокатський запит віл 19.02.2025, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено представника позивача про те, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказ МОУ №342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу МОУ «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» №24 від 15.01.2015, а відомості у військовому квитку на дату події вже не актуальні. Нині, рішення про зняття з обліку відбувається на підставі наказу МОУ №402 від 14.08.2008. Виходячи із вищевказаного та діючого законодавства запис у військовому квитку «знятий з військового обліку згідно з наказом МОУ №342» не означає, що людина не підлягає призову у воєнний час. Якщо військовозобов'язаний був знятий з військового обліку за нормами наказу №342, який на сьогоднішній момент не діє, він так само зобов'язаний бути на військовому обліку. Зняття з військового обліку - це тимчасове явище, яке не позбавляє військового обов'язку. 4 травня набув чинності Закон №3621-IX від 21.03.2024 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який, серед іншого, скасовує статус "обмежено придатний" та передбачає, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд протягом 9 місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою визначення придатності до військової служби. Верховна Рада ухвалила законопроект №12457, яким продовжено термін проходження повторного військово-лікарського огляду (ВЛК) для громадян України віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби. Громадяни віком 25-60 років, яких раніше визнали обмежено придатними, зобов'язані пройти повторний медичний огляд у ВЛК. Термін проходження: з моменту набрання чинності законом до 5 червня 2025 року.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо поновлення на військовому обліку, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону №2232-XII).
Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону №2232-XII (на день постановки позивача на військовий облік та визнання його не придатним до військової служби Закон №2232-XII діяв у редакції від 14.01.2006).
У відповідності до частини першої статті 33 Закону №2232-XII усі військовозобов'язані та призовники підлягають військовому обліку.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік усіх військовозобов'язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання, а також за обсягами та деталізацією і поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (на момент виключення позивача з військового обліку Закон №2232-XII діяв у редакції від 10.05.2006) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Аналогічні норми містить пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції від 17.01.2025, згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII,органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.
Так, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом п. 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу замість військового квитка було видане тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 від 20.06.2001.
Згідно запису у вказаному тимчасовому посвідченні позивач 19.12.2007 був знятий (виключений) з військового обліку згідно наказу МОУ №342 від 09.06.2006.
Однак, наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України №24 від 15.01.2015 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань».
Суд звертає особливу увагу на той факт, що позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений з нього.
Разом з тим, позивачем не подано до матеріалів справи жодної постанови ВЛК, яка б підтвердила його непридатність за станом здоров'я до військової служби.
Зазначені поняття не є тотожними. Так, у випадку виключення особи з військового обліку, чинним законодавством не передбачено можливості та механізмів поновлення такої особи на обліку і така особа з моменту виключення вже не вважається і не може вважатися військовозобов'язаною в майбутньому, водночас зняття з військового обліку може передбачати поновлення в певних випадках.
Відповідно до абзацу 7 п. 2 ч. 1 статті 37 Закону №2232-XII, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України
Відтак, оскільки позивача знято з військового обліку 19.12.2007 на підставі Наказу Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006, а не виключено з нього, то останній на виконання абзацу 7 п. 2 ч. 1 статті 37 Закону № 2232-XII повинен був взятий (поновлений) на військовий облік.
Що ж стосується доводів позивача, що він є "невійськовозобов'язаним", оскільки має відповідний штамп у своєму паспорті, суд вважає таке твердження безпідставним з огляду на те, що чинним законодавством така відмітка не передбачена як підстава для звільнення від військового обов'язку.
Приписами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи позивача на підставі наданих сторонами доказів, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), про визнання протиправною бездіяльность, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
24 липня 2025 р.
24.07.25