23 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/8134/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування періоду його роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 в ТОВ "Агро-Антік" до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи на посаді терміста в ТОВ "Агро-Антік" з 06.08.1995 по 14.11.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату йому пенсії за віком з дня його звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 07.12.2022 отримує пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Вказує, що при призначенні йому пенсії відповідач не зарахував до його страхового стажу період в ТОВ "Агро-Антік" з 06.08.1995 по 14.11.1997. У зв'язку з цим, він звернулась до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати вищезазначений період роботи до страхового стажу, однак отримав відмову, мотивовану тим, що в трудовій книжці запис про цей період роботи містить виправлення. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки виправлення внесенні в трудову книжку внесені та засвідчені в установленому законом порядку. Також позивач вказує, що відповідальність за заповнення трудової книжки покладається на роботодавця, а тому певні недоліки в її заповненні не можуть впливати на право особи на належне пенсійне забезпечення. З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/8134/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало щодо заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію управління зазначило, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії до його страхового стажу не було зараховано період роботи з 06.12.1995 по 14.11.1997 в ТОВ "Агро-Аналітік" у зв'язку із тим, що запис про прийняття на роботу містить виправлення. Питання щодо зарахування даного періоду до трудового (страхового) стажу буде розглянути при подачі позивачем заяви про перерахунок пенсії з усіма необхідними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що відповідно до правових норм Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення/перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Така заява подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Також заява може бути подана через вебпортал електронний послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID. Позивач заяву про перерахунок пенсії встановленого зразка з усіма необхідними документами до управління не подавав. У зв'язку із цим, листом від 20.02.2023 за №4906-2592/С-02/8-0600/23 позивачу лише було надано роз'яснення щодо порядку зарахування трудового (страхового) стажу при обчисленні пенсії. В контексті вказаного Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що офіційної відмови в зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивач не отримував, йому були надані лише роз'яснення.
Враховуючи зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що вважає свої дії правомірними, а тому просило відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.12.2022 отримує пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії до його страхового стажу не був зарахований період роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 на посаді терміста в ТОВ "Арго-Антік".
У зв'язку з цим, 26.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив зарахувати період роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 у ТОВ "Арго-Антік" до його страхового стажу.
Розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало позивачу лист від 20.02.2023 №4906-2592/С-02/8-0600/23, в якому повідомило наступне:
"Стаж роботи до 01.01.2004 підтверджується документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністр України від 12.08.1993 №637, де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціальне страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 06.12.1995 по 14.11.1997 в ТОВ "Агро-Антік" у зв'язку з тим, що запис про прийняття на роботу містить виправлення.
Питання щодо врахування даного періоду, може бути вирішено лише при наданні відповідних документів".
Таким чином, зміст вказаного листа свідчить, що підставою для не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в ТОВ "Арго-Антік" з 06.08.1995 по 14.11.1997 до його страхового стажу була наявність виправлення в його трудовій книжці в частині запису про прийняття на роботу.
Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
При цьому, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії (Кс), визначається за формулою: Кс = (См х Вс) / (100 % х 12), де: См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.
Зі змісту вищезазначених норми вбачається, що в умовах дії солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Вказані правові норми також узгоджуються з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України, якою також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Спірний період роботи позивача на ТОВ "Агро-Антік" був набути до 01.01.2004, а тому правовідносини щодо його зарахування до страхового стажу регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", який визначає, що зарахування періоду роботи до страхового стажу особи здійснюється на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В свою чергу, правовими нормами, зазначеними в пунктах 2, 3 Порядку №637, передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є її трудова книжка. Належним чином оформлені записи в трудовій книжці є підставою для врахування набутих до 01.01.2004 періодів роботи особи до її страхового стажу особи. Натомість, необхідність підтверджувати додатковими документами періодів роботи для їх зарахування до страхового стажу виникає лише у таких випадках:
- у разі відсутності самої трудової книжки;
- у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів про роботу в певний період;
- у випадку коли запис про період роботи в трудовій книжці наявний, однак він містить неправильні чи неточні відомості.
Відтак, лише в разі відсутності трудової книжки, відсутності в ній записів про роботу або їх неповноти, трудовий стаж має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Під час розгляду справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило ОСОБА_1 в зарахуванні періоду його роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 на посаді терміста в ТОВ "Агро-Антік" до його страхового стажу, через наявність виправлення в трудовій книжці в частині в частині дати прийняття його на роботу.
Надаючи оцінку правомірності таких дій, суд зазначає наступне.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Порядок заповнення трудових книжок врегульований главою 2 Інструкції №58.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: 1) відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; 2) відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; 3) відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; 4) відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції №58, який регулює порядок внесення відомостей, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
При цьому, правовими нормами пункту 2.6. Інструкції №58 визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції №58 вправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції №58 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.
Дослідивши під час розгляду справи копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.02.1984, суд що ній містяться наступні записи:
- запис №8 про прийняття з 06.12.1995 на роботу в ТОВ "Агро-Антік" на посаду терміста (запис внесено на підстав наказу від 06.12.1995 №4);
- запис №9 від 14.11.1997 про звільнення з роботи за власним бажанням (запис внесено на підстав наказу від 14.11.1997).
При цьому, суд зазначає, що у записі № 8, а саме в графі №2 в частині, що містить інформацію про дату прийняття ОСОБА_1 на роботу в ТОВ "Агро-Антік" дійсно наявне виправлення, а саме замість закреслено місяць прийняття на роботу "12" та замість нього вказано "08". Крім того, поряд із виправленими відомостями наявна відмітка "Исправленому верить" (мовою оригіналу), а саме виправлення завірене печаткою підприємства та містить підпис уповноваженої особи, яка таке виправлення внесла.
У контексті вказаного суд звертає увагу, що за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки, в тому числі й щодо дотримання вимог Інструкції №58 при внесенні змін до записів про роботу. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на належне пенсійне забезпечення.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що виправлення в трудовій книжці ОСОБА_1 , в частині інформації про місяць його прийняття на роботу в ТОВ "Агро-Антік", не є підставою для не зарахування всього періоду його роботи на вказаному підприємстві до страхового стажу, з огляду на те, що відповідальність за правильність ведення трудової книжки та внесення до не всіх необхідних записів покладається на підприємство, де працювала особа, а не на таку особу.
Крім того, суд враховує, що внесене до трудової книжки виправлення про місяць прийняття позивача на роботу в ТОВ "Агро-Антік" завірене печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи.
У зв'язку з цим, суд вважає, що трудова книжка позивача є належним документом для підтвердження набутого ним страхового стажу, а тому вказана в ній інформація про період роботи ОСОБА_1 з 06.08.1995 по 14.11.1997 на посаді терміста в ТОВ "Агро-Антік" є достатньою для зарахування вказаного періоду роботи до його страхового стажу, та відповідно мала бути врахована пенсійним органом при визначенні розміру такого стажу.
Також суд звертає увагу, що правові норми Порядку №637 пов'язують необхідність підтверджувати набутий стаж роботи додатковими документами саме із наявністю в трудовій книжці неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
При цьому суд зауважує, що поняття "неправильні чи неточні записи про періоди роботи" не є тотожним поняттю "запис про період роботи, що містить виправлення", оскільки в першому випадку, такий період роботи може бути врахований до страхового стажу особи за умови його підтвердження додатковими документами, натомість наявність у трудовій книжці виправлень щодо інформації про певний період роботи особи, внесених туди з дотримання вимог законодавства, не зумовлюють необхідності надання додаткових документів для підтвердження стажу роботи за такий період.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про те, що заява позивача від 26.01.2023 не була подана з дотриманням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, оскільки не відповідала встановленій формі, а тому за результатами її розгляду позивачу листом було лише надано роз'яснення щодо порядку обрахунку страхового стажу, а не відмовлено в зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Правові норми пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, на які посилається відповідач, стосуються порядку звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Водночас, у спірних правовідносинах пенсія ОСОБА_1 вже призначена, а подана ним до відповідача заява від 26.01.2023 не є заявою про перерахунок пенсії. Вказана заява фактично є заявою, в якій позивач повідомив пенсійний орган про порушення його права, яке полягало у неналежному обрахунку його страхового стажу через не зарахування до такого стажу періоду його роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 у ТОВ "Агро-Антік", та відповідно просив в цій заяві зарахувати вказаний період до його стажу.
З огляду на зазначене, правові норми пункту 1.1 Порядку №22-1 та визначений ними порядок подачі до пенсійного органу заяви про призначення/перерахунок пенсії на заяву позивача не поширюється.
Крім того, суд критично ставиться до твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про те, що у листі від 20.02.2023 №4906-2592/С-02/8-0600/23 позивачу було лише надано роз'яснення щодо порядку обрахунку страхового стажу, адже зміст вказаного листа свідчить, що за результатом розгляду поданої позивачем заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуло питання наявності у позивача права на врахування спірного періоду роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 у ТОВ "Агро-Антік" до його страхового стажу по суті, оскільки за наслідками такого розгляду дійшло висновку про неможливість такого зарахування через наявність в трудовій книжці виправлення у записі про прийняття на роботу. Саме про таку підставу, для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача відповідач вказав у своєму листі. У зв'язку із цим, суд вважає, що вказаний лист обґрунтовано був розцінений позивачем, як відмова у зарахуванні спірного періоду роботи у ТОВ "Агро-Антік" з 06.08.1995 по 14.11.1997 до його страхового стажу, а тому відхиляє вищезазначені доводи відповідача, як безпідставні.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладена в листі від 20.02.2023 №4906-2592/С-02/8-0600/23, у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи у ТОВ "Агро-Антік" з 06.08.1995 по 14.11.1997 є протиправною.
Відтак, враховуючи наявність порушеного права, застосовуючи механізм його захисту та ефективного відновлення суд вважає за зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 у ТОВ "Агро-Антік" та здійснити йому перерахунок пенсії з урахування вказаного періоду до страхового стажу з 07.12.2022 (дати призначення йому пенсії).
При цьому суд зазначає, що пенсія позивача підлягає перерахунку саме з 07.12.2022, оскільки порушення права позивача на врахування до страхового стажу періоду роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 та як наслідок невірне визначення розміру його страхового стажу було здійснено саме з 07.12.2022, з дати призначення йому пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Таким чином, беручи до уваги норми ч. 1 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 у ТОВ "Агро-Антік".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 06.08.1995 по 14.11.1997 у ТОВ "Агро-Антік" та здійснити йому у зв'язку із цим перерахунок та виплату пенсії з 07.12.2022, з урахування раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович