Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 липня 2025 року Справа№200/2166/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернула ся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення №057350007713 від 28.02.2025 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 20.02.2025 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до пільгового стажу за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періодів роботи з 01.04.2020 по 31.05.2020, з 02.07.2021 по 31.08.2021, 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.02.2025 по 18.02.2025 та до страхового стажу періоду з 01.12.1989 по 05.05.1998.
Позивач зазначила, що рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії є протиправним, під час обчислення стажу відповідач припустився порушень, що призвели до неправомірного неврахування певних періодів її роботи до страхового та пільгового стажу. За змістом позову надані позивачем документи до заяви про призначення пенсії свідчать про наявність страхового та пільгового стажу необхідно тривалості для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 із врахуванням положень Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відповідно до яких вік призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 2) становить 50 років.
Крім цього, позивач зауважила на протиправності неврахування певних періодів її роботи до страхового та пільгового стажу, наполягала на достатності доданих нею документів до заяви про призначення пенсії для врахування спірних періодів до страхового та пільгового стажу для призначення пенсії.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у відзиві на позов зауважив на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відсутності підстав для їх задоволення. За змістом відзиву під час розгляду заяви про призначення пенсії відповідачем встановлено відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Наполягаючи на правомірності обчислення тривалості страхового та пільгового стажу позивача, відповідач наполягав на відсутності підстав для задоволення вимог позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.02.2025 звернулася через ВЕБ портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що є відповідачем у справі.
Рішенням від 28.02.2025 № 057350007713 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з рішенням пенсійний вік заявника на час звернення - 58 років 2 місяці 23 дні.
Згідно з рішенням страховий стаж позивача становить 21 років 3 місяці 17 днів. Стаж за списком №2 - 9 років 10 місяців 24 дні. В рішенні зазначено, що:
до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 01.12.1989 по 05.05.1998, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки дата звільнення з роботи календарно не відповідає даті наказу про звільнення. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів.
- період роботи з 06.05.1998 по 25.03.2002, згідно з трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата прийняття на роботу календарно не відповідає даті наказу про прийняття. Даний період роботи зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.1999 по 31.12.2000).
до пільгового стажу не зараховано:
- період роботи з 05.08.1985 по 11.09.1987, згідно довідки №2704 від 15.12.2023, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", а саме, не вказано характер виконуваних робіт та не коректно зазначена дата відпустки без збереження заробітної плати; -
періоди роботи з 08.10.2014 по 21.12.2016; з 22.12.2016 по 31.01.2021; з 20.07.2021 по 18.02.2025, згідно з довідкою №25 від 18.02.2025, оскільки відсутня інформація про відпустки без збереження заробітної плати. Пільговий стаж зараховано згідно з відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом “б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, пункт 2 частини другої статті 114 якого визначає: “ На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Разом з цим, Законом №2148-VIII, викладено у новій редакції пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, згідно з яким "пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону".
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Згідно із ч. 1, 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2002 № 383 (далі - Порядок № 383) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 за № 1451/11731. Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи. При цьому для підтвердження стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та виписку із наказу про проведення атестації робочого місця. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до п. 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі за текстом Порядок № 637) закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 вказаного Порядку встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням відповідача від 28.02.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недостатність пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 ст. 114 Закону України № 1058. У наданому до суду позові спірними періодами роботи позивача визначені періоди з 01.12.1989 по 05.05.1998, з 01.04.2020 по 31.05.2020, з 02.07.2021 по 31.08.2021, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.02.2025 по 18.02.2025. Під час надання оцінки правомірності неврахування відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи суд виходить із змісту документів, що розглядалися відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
У спірному рішенні відповідачем зазначено про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії на підставі п. 2 частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», що визначає передмовою призначення пенсії працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII".
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 -IV у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника страхового стажу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який становить 20 років за пунктом «б» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 25 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ХІ І у редакції Закону №2148-VIII.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі №520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. «б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
Враховуючи наведене суд вважає, що у спірних правовідносинах питання призначення позивачу пенсії має вирішуватися відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
Під час перевірки правомірності визначення відповідачем тривалості страхового та пільгового стажу позивача для призначення пенсії за віко суд виходить із наступного.
Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 :
в період з 01.12.1989 по 05.05.1998 позивач працювала у КСП «Добропільський» (до перейменування Радгосп «Добропільський»), записи 1-3трудової книжки, у графі 4 підставою внесення запису про звільнення визначено наказ № 71/1 від 04.07.1998;
в період з 08.10.2014 по 31.01.2021 позивач працювала у ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», записи 8-10 трудової книжки, у т.ч. в період з 22.12.2016 по 31.01.2021 на посаді машиніста насосних установок основного виробництва;
в період з 01.02.2021 по 19.07.2021 позивач працювала у ТОВ «Вуглезбагачення ГРУП» на посаді машиніста насосних установок дільниці основного виробництва, записи 11-12 трудової книжки;
в період з 20.07.2021 по день звернення із заявою позивач працювала у ВАТ «Жовтнева ЦЗФ» (до перейменування рішенням загальних зборів акціонерів за протоколом 1/2022 від 09.02.2022 АТ «ДТЕК Жовтнева ЦЗФ») на посаді машиніста насосних установок дільниці основного виробництва, записи 13-14 трудової книжки.
В Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) наявні відомості по спецстажу позивача у спірні періоди:
- квітень та травень 2020 року, а саме:
в період з 02.04.2020 по 30.04.2020 та з 01.05.2020 по 02.05.2020, код підстави обліку стажу КЗП084В1, що згідно із довідником кодів підстав стажу визначає період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. До загального стажу роботи враховується весь період знаходження у таких відпустках. До стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, зараховується лише місячний термін цієї відпустки у календарному році (лист Мінпраці № 01-3/3131-02-6 від 26.12.2000)
01.04.2020 та в період з 03.05.2020 по 03.05.2020, код підстав стажу ЗПЗ013Б1, що згідно із довідником кодів підстав стажу визначає працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України,), код страхувальника 00175649 АТ «Жовтнева ЦЗФ»);
період з 20.07.2021 по 3.07.2021, з 01.08.2021 по 18.08.2021 код підстави стажу КЗП084В1.
Згідно з довідкою АТ «ЖОВТНЕВА ЦЗФ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки від 18.02.2025 № 25 позивач працювала повний робочий день, у т. ч. в період з 21.12.2016 по 31.01.2021 та з 20.07.2021 по день видачі довідки за професією машиніст насосних установок, що передбачена списком 2 розділом ІІ постанови КМУ № 461 від 24.06.2016, у довідці зазначені реквізити наказів про прийняття та звільнення з роботи, наказів про атестацію робочих місць за умовами праці.
Довідка відповідає формі, що встановлена в додатку № 5 Постанови № 637, зазначеною постановою не визначено наявність інформації про перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати передумовою дійсності такої довідки, з огляду на що суд вважає протиправним неврахування відповідачем відомостей цієї довідки під час обчислення тривалості стажу позивача..
В силу приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи пенсійного фонду України мають повноваження перевірки обґрунтованості видачі виданих підприємствами документів для оформлення пенсії та достовірність поданих відомостей про особу, нездійснення цього обов'язку або неотримання інформації з причин, які не залежать від волі пенсіонера, не є належною підставою для неврахування як стажу роботи за спірні періоди, так і заробітної плати (доходу), отриманої за періоди такої роботи.
Суд вказує, що позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, відповідач не здійснив перевірку довідки про періоди роботи позивача.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Тобто, нездійснення відповідачем перевірки обґрунтованості видачі документів підприємствами, установами та організаціями не може бути підставою для неврахування зазначених документів при призначенні та виплаті пенсії. Виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей є підставою для неврахування поданих особою документів.
З огляду на зазначене суд вважає неправомірним неприйняття відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії позивача відомостей довідки АТ «Жовтнева ЦЗФ» від 18.02.2025 № 25, згідно якою позивача працювала повний робочий день на роботах, що надають право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2, у т.ч. в періоди з 01.04.2020 по 31.05.2020, з 02.07.2021 по 31.08.2021, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.02.2025 по 18.02.2025. Із врахуванням відомостей довідки від 18.02.2025 № 25 зазначені періоди роботи позивача не враховані до пільгового стажу неправомірно.
При вирішенні питання щодо правомірності неврахування періоду роботи позивача з 01.12.1989 по 05.05.1998 до страхового стажу суд на підставі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18), згідно з якими певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. В постанові суду зазначено, що самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Суд зазначає, що виявлений відповідачем недолік запису про звільнення - невідповідність дати звільнення даті наказу про звільнення, не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовує факту зайнятості позивача, наявні у трудовій книжці записи про роботу в період з 01.12.1989 по 05.05.1998 та після нього є послідовними та взаємопов'язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, стосуються періоду трудової діяльності позивача.
За таких обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 повноважень вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для перевірки обґрунтованості та достовірності відомостей трудової книжки, фактично переклав юридичну відповідальність за неналежне та неправильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача 01.12.1989 по 05.05.1998 та можливість врахування зазначеного періоду до страхового стажу на підставі відомостей трудової книжки.
Враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення відповідачем порушень під час обчислення страхового стажу, що призвели до неправильного визначення тривалості стажу позивача, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.02.2025 №057350007713.
З приводу вимог позивача про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах на підставі заяви від 20.02.2025 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020), то зазначені вимоги не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки питання про призначення пенсії буде вирішено після повторного обчислення відповідачем тривалості стажу позивача із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
На підставі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства країни суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.02.2025 із зарахуванням до пільгового стажу періодів з 01.04.2020 по 31.05.2020, 02.07.2021 по 31.08.2021, 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.02.2025 по 18.02.2025 та до страхового стажу періоду з 01.12.1989 по 05.05.1998 та вирішити питання про призначення позивачу пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору
Згідно з наявними в матеріалах справи документами позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір розміром 968,96 грн за квитанцією від 26.03.2025 № 6284-8802-2705-3496. Враховуючи те, що спір виник через неправильні дії відповідача суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в повному обсязі.
На підставі викладеного, положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 28.02.2025 №057350007713.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду у Львівській області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 20.02.2025 зарахувати до пільгового стажу за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди роботи з 01.04.2020 по 31.05.2020, 02.07.2021 по 31.08.2021, 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.02.2025 по 18.02.2025 та до страхового стажу період роботи з 01.12.1989 по 05.05.1998.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суму сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач) - юридична адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885
Суддя А.С. Михайлик