Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№200/4666/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови йому у нарахуванні та виплаті з 01.03.2025 року пенсії без обмеження максимальним розміром у розмірі 85% сум грошового забезпечення з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховувати та виплачувати йому з 01.03.2025 року пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2025 року по день проведення перерахунку.
Позов обґрунтовував тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01.03.2025 року відповідачем незаконно було обмежено розмір його пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, на підставі ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідачем не враховано те, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 цього Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Звернення до відповідача щодо відновлення порушених пенсійних прав не призвело до бажаного результату.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що, на його думку, діяв відповідно до вимог законодавства. Також вважав, що на даний час розмір пенсії з урахуванням надбавок, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01.03.2025 року вказаним органом Пенсійного фонду України до пенсії позивача застосовані положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - обмежено розмір пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи позивача та визнаються відповідачем.
Так, зокрема, згідно з розрахунком його пенсії по пенсійній справі № 1003020093 від 01.05.2025 року пенсію позивачу нараховано в сумі 34441,51 грн., проте із застосуванням наведених положень Закону її розмір обмежено до 23610 грн. (2361 грн. (тобто, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений з 1 січня 2025 року) х 10 прожиткових мінімумів = 23610 грн.).
29.04.2025 року позивач через свого представника (адвоката) звернувся до відповідача із заявою, в якій, посилаючись на незаконне обмеженням розміру пенсії максимальним розміром, просив провести її перерахунок та виплату з 01.03.2025 року без урахування такого обмеження та з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України про індексацію пенсійних виплат.
Листом від 14.05.2025 року №1000-0202-8/66158 на зазначену заяву (зареєстрована 01.05.2025 року за вх. № 13680/А-1000-25) відповідач повідомив, що пенсія виплачується відповідно до вимог законодавства. В тому числі з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» пенсію ОСОБА_1 було проіндексовано.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - є спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Питання заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій врегульовано статтею 43 зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При обчисленні пенсій відповідно до частин сьомої-десятої цієї статті в розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством на день призначення цих пенсій (ст. 43 вказаного Закону).
Частиною 18 ст. 43 цього Закону визначено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
01.10.2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон № 3668-VI від 08.07.2011 року).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто, до 01.10.2011 року).
Пізніше стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» як така, що є неконституційною, на підставі рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року № 7-р(II)/2022 положення статті ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення визначено: «Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.».
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон № 3668-VI від 08.07.2011 року), що набрав чинності 01.10.2011 року, одночасно були внесені зміни до відповідних законів, зокрема частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Пізніше частина п'ята статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стала частиною 7 статті 43 Закону.
Отже, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 цього Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, Конституційний Суд України вперше висловився щодо неконституційності положень про обмеження максимальним розміром пенсій, що призначені на підставі спеціального закону - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ще 20.12.2016 року.
Вказані обставини органом Пенсійного фонду України враховані не були, що призвело до того, що пенсію позивача було незаконно обмежено максимальним розміром, чим порушене його право на належний розмір пенсії.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би їх повне відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо позовних вимог в частині процентного (відсоткового) значення грошового забезпечення (85 %), застосованого при обчисленні пенсії позивача, та індексації пенсії
З позову та доданих до нього матеріалів не вбачається наявність між позивачем та відповідачем відповідних спірних правовідносин, які могли би бути предметом розгляду в судовому порядку.
Так позовна заява обґрунтована виключно незаконним обмеженням розміру пенсії позивача максимальним розміром. І звернення до відповідача стосувалося також цього питання. А з відповіді на це звернення та з матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсію позивачу виплачують виходячи з 85 процентів грошового забезпечення із застосуванням індексації, в тому числі індексації, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (тобто так, як хотів позивач).
Відсутність спірних правовідносин свідчить про відсутність порушень прав позивача вказаним суб'єктом владних повноважень.
Захист непорушених прав на майбутнє, про що просив позивач в цій частині, не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Щодо похідних позовних вимог про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію (тобто вчиняти дії в майбутньому)
Обов'язковою умовою для надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Захист непорушених прав на майбутнє, про що просив позивач в цій частині, не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.
Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 968,96 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Решта судового збору в сумі 242,24 грн. такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову в електронній формі. Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру максимальним розміром з 01.03.2025 року та виплатити йому її недоотриману частину.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 24 липня 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда