Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№640/12858/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невинесення наказу про нарахування та не виплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168; зобов'язання винести наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168; зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 260/3564/22.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/12858/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 .
Розпорядженням від 14 травня 2025 року №118 повторно автоматично розподілено справу у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Трояновій О.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Поновлено провадження у адміністративній справі №640/12858/22. Задоволено частково клопотання Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Службу судової охорони та Державну судову адміністрацію України. У задоволенні іншої частини клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору відмовлено.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 02 січня 2020 року проходить службу в Службі судової охорони та перебуває на посаді контролера І категорії 3 відділення швидкого реагування підрозділу швидкого реагування територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області. Зазначив, що йому не було нараховано та виплачено додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та не виплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією. Відповідно до Порядку, підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби. Згідно пункту 10 Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Тобто, для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Пунктом третім частини третьої статті 148 Закону визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Пунктами 3 і 4 частини 5 статті 22 цього Бюджетного кодексу України визначено, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки, у тому числі Управління, на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Враховуючи викладене вище, накази Управління про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 168, не видавались і не можуть бути видані. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, маючи затверджений кошторис Управління на 2022 рік щодо грошового забезпечення співробітників Управління, керівник Управління не має права видавати накази Управління щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без його відповідного збільшення центральним органом Управління Служби, який ці кошти мав отримати від ДСА України. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, Службою судової охорони як третьою особою подано до суду пояснення на позовну заяву, відповідно до яких керівництвом Служби судової охорони проводилась необхідна робота щодо отримання з резервного фонду держбюджету асигнувань, необхідних для реалізації Постанови №168. Накази територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не видавались і не могли бути видані. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Державна судова адміністрація як третя особа не скористалася правом на подання пояснень на позовну заяву.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області 23 вересня 2008 року) та особою, що претендує на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року 168.
Відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Судом встановлено на підставі довідки від 08.07.2022 року №324, виданої Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, що ОСОБА_1 з 02 січня 2020 року по теперішній час проходить службу в Службі судової охорони та перебуває на посаді контролера І категорії 3 відділення швидкого реагування 1 взводу швидкого реагування підрозділу швидкого реагування територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
На звернення позивача з питань виплати додаткової винагороди Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області надано відповідь листом від 28.07.2022 року 41.07-600, відповідно до якої повідомлено, що наказ про нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року не видається у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування та затвердженого порядку виплати вказаної винагороди.
Невиплата позивачці вказаної винагороди підтверджується наявною у справі довідкою №160 від 08.07.2022.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 частини першої статті 4); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).
Верховним Судом ухвалено рішення від 06.04.2023 справа №260/3564/22 (набрало законної сили 21.09.2023) за позовом особи до Закарпатського окружного адміністративного суду до ТУ ССО у Закарпатській області про визнати протиправними дій ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та зобов'язання ТУ ССО у Закарпатській області здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168, починаючи з 24.02.2022.
У справі №260/3564/22 Верховний Суд визначив ознаки типової справи: позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168; спір виник унаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; предметом спору є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Крім того, Верховним Судом виокремлено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права і порядок застосування таких норм у зразковій справі №260/3564/22, зокрема, застосування Постанови №168 у посутньому зв'язку з положеннями статей 43 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII), нормами Порядку №384 та "Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану", затвердженого наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 (Порядок №396) належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022. При цьому на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.
З огляду на склад учасників справи, що розглядається: позивач - співробітник ТУ ССО у м. Києві та Київській області, відповідач - ТУ ССО у м.Києві та Київській області; предмет спору - визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди на підставі Постанови №168, зобов'язання нарахувати таку та виплатити таку допомогу з 24.02.2022, а також стягнення її на користь позивача з ДСА України; підстави позову, в тому числі - стаття 43 Конституції України, статті 161, 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Постанова №168, тому суд дійшов висновку, що розглядувана справа відповідає ознакам зразкової справи №260/3564/22, відповідно під час розгляду типової справи №640/14658/22 суд зобов'язаний урахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22.
Ухвалюючи рішення в зразковій справі Верховний Суд проаналізував правове регулювання спірних відносин:
- статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом;
- згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру;
- відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома);
- згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (частина перша); грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга);
- постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією;
- механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком №384, за змістом пунктів 4-7 якого, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункти 8, 10). До періодів, за які грошове забезпечення не виплачується віднесено, зокрема, час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (пункт 11). Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17);
- на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Уряд України ухвалив постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану, в тому числі співробітникам Служби судової охорони, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пунктом 3). Постанова 168 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 (пункт 5);
- постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (набрала чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) внесені зміни до Постанови №168, зокрема: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць"; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення"; доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів;
- Порядком 396 (набрав чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) визначено: додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком (пункт 3); додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000,00 грн - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000,00 грн - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000,00 грн - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пунктом 7); виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби (пункту 4).
Проаналізувавши наведені правові норми, Верховний Суд дійшов висновків про те, що з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
З урахуванням статті 165 Закону №1402-VIII, за якою грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, Порядку №384, яким до додаткових видів грошового забезпечення віднесено, зокрема, винагороди, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, виплату якої зобов'язалась здійснювати держава на період дії воєнного стану в Україні.
Надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Такий висновок зроблено з урахуванням положень статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також зважаючи на правові висновки Конституційного Суду України в рішеннях від 09.02.1999 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), від 13.05.1997 1-зп, від 05.04.2001 3-рп/2001, від 09.02.1999 1-рп/99, від 05.04.2001 3-рп/2001, від 20.12.2017 2-р/2017, в яких надавалось тлумачення наведеній нормі Основного Закону України, розглядалось питання дії нормативно-правових актів в часі та випадки, коли надання зворотної дії є неприпустимим, наголошувалось на необхідності дотримання складової принципу верховенства права - правовій передбачуваності.
Зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, якою розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, не змінили обсягу прав співробітника територіального управління Судової служби охорони на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню судом при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати. Так само пунктом 21 Постанови №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою. Відповідно визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період (з 24.02.2022 по 09.08.2022 (дата звернення до суду з даною позовною заявою) однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява 63134/00, рішення від 08.11.2005).
Верховний Суд у зразковій справі №260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є Територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови 168, а відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам відповідача на вказане право позивача не впливає.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 Пз/990/4/22 (№260/3564/22) (щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони), залишеним без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 21.09.2023.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача, буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 у розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 09.08.2022.
Належним способом захисту судом порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити вказану винагороду, що узгоджується і з рішенням Верховного Суду від 06.04.2023 Пз/990/4/22 (260/3564/22) у зразковій справі щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони.
Враховуючи вищевикладене, суд уважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України « деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 168, за період з 24.02.2022 по 09.08.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно та зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за період з 24.02.2022 по 09.08.2022 у розмірі 30000,00 грн на місяць.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, від 02 червня 2022 року у справі №360/2838/20, Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («Суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та не довів правомірності своїх дій щодо невиплати додаткової винагороди за період 24.02.2022 по 09.08.2022.
Відтак, з метою запобігання порушення права позивача на належну їй додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплати позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період 24.02.2022 по 09.08.2022.
При цьому суд зауважує, що задоволення позовних вимог в зазначеній частині є достатнім та належним способом захисту щодо виплати позивачці додаткової винагороди.
Саме такий спосіб захисту був застосований Верховним Судом у вищезазначеній зразковій справі.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту прав позивача.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач, ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. у щорічній основній відпустці розгляд справи проводиться по виходу з відпустки.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служба судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 42902258), Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України « деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 09.08.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533, адреса: 01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час ді воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 09.08.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова