Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
24 липня 2025 року Справа №200/5187/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про
визнання бездіяльності НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 , додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після поранення (травми) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком військоволікарської комісії, тобто за періоди: з 02 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року, з 30 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року, з 07 червня 2024 року по 19 червня 2024 року, з 20 червня 2024 року по 04 липня 2024 року, з 04 липня 2024 року по 29 липня 2024 року, з 05 серпня 2024 року по 17 вересня 2024 року, протиправною;
зобов'язання НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після поранення (травми) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, тобто за періоди: з 02 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року, з 30 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року, з 07 червня 2024 року по 19 червня 2024 року, з 20 червня 2024 року по 04 липня 2024 року, з 04 липня 2024 року по 29 липня 2024 року, з 05 серпня 2024 року по 17 вересня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалу надіслано позивачу засобами електронного зв'язку на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач вказав, що дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді від НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, тобто 10 липня 2025 року. Тому, на думку позивача, він має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум у тримісячний строк, починаючи з 10 липня 2025 року.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві, суддя зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
За змістом пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту: Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).
Відтак, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
До позовної заяви позивач не долучив грошовий атестат. У той же час зі змісту Правил №280 слідує, що в день звільнення/виключення з особового складу військової частини позивачу видається перший примірник грошового атестата.
Крім того, відповідно до Наказу в.о. начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №358- ОС від 23 жовтня 2024 року (витяг з якого долучено до позовної заяви), яким виключено позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення цієї військової частини з 23 жовтня 2024 року, також перелічено складові грошового забезпечення, які підлягають виплаті позивачу при здійсненні з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, 23 жовтня 2024 року роботодавець виконав свій обов'язок щодо письмового повідомлення позивача про суми, які нараховані та підлягають виплаті при здійсненні з ним остаточного розрахунку, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Відповідно відсутність у наказі/грошовому атестаті певних складових грошового забезпечення, зокрема складових грошового забезпечення, обчислених у певному розмірі, свідчить про їх не нарахування та невиплату позивачу.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі позивач звернулася до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку та при цьому докази на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у строк, який пропущено, в матеріалах позовної заяви (заяви про поновлення строку звернення) відсутні.
Суд зауважує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби письмовим документом, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу військової частини, є (за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/2) - грошовий атестат, а не лист відповідача, що надісланий у відповідь на запит позивача. Направлення позивачем до відповідача заяви та отримання від відповідача листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявила зацікавленість до стану своїх прав та почала вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Крім того, суд, не заперечуючи того, що позивач після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави ненарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, вважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено позивачем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду. Натомість доказів на підтвердження наявності у позивача перешкод звернутися до відповідача із заявою щодо отримання детального розрахунку спірного грошового забезпечення у період з дня звільнення (отримання грошового атестату) до дня закінчення встановленого законом трьохмісячного строку звернення до суду позивач також не надав.
Крім того, суд зазначає, що отримання позивачем будь-яких відповідей на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання поважними підстав пропуску строку звернення до суду.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому дана позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 , додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після поранення (травми) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком військоволікарської комісії, тобто за періоди: з 02 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року, з 30 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року, з 07 червня 2024 року по 19 червня 2024 року, з 20 червня 2024 року по 04 липня 2024 року, з 04 липня 2024 року по 29 липня 2024 року, з 05 серпня 2024 року по 17 вересня 2024 року, протиправною та зобов'язання НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після поранення (травми) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, тобто за періоди: з 02 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року, з 30 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року, з 07 червня 2024 року по 19 червня 2024 року, з 20 червня 2024 року по 04 липня 2024 року, з 04 липня 2024 року по 29 липня 2024 року, з 05 серпня 2024 року по 17 вересня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум - повернути позивачеві.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на повторне звернення з даною заявою до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Аканов