Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 липня 2025 року Справа№200/3433/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М.., розглянувши порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
12 травня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Головкіної Н.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - Відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області «Про відмову у призначенні пенсії» № 056750012534 від 03 березня 2025 року;
- визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області «Про відмову у призначенні пенсії» № 056750012534 від 27 березня 2025 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 13322403, адреса місцезнаходження: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , періоди його роботи з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21084076, адреса місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , періоди його роботи з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21084076, адреса місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7) зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період роботи з 01 червня 2021 року по 31 травня 2022 року.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що він 03 березня 2025 року звернувся до Відділу обслуговування громадян № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду цих документів, рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області «Про відмову у призначенні пенсії» № 056750012534 від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 у призначенні пенсії було відмовлено, оскільки не визначено стаж роботи за списком № 2, не взято до уваги періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12 лютого 1985 року, а саме: з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року, а також не зарахований період проходження військової служби з 11 травня 1986 року по 17 червня 1988 року.
У подальшому, позивач повторно звернувся до Відділу обслуговування громадян № 2 ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за результатами розгляду заяви отримав рішення ГУ ПФУ в Рівненській області «Про відмову у призначенні пенсії» № 056750012534 від 27 березня 2025 року, оскільки відповідно до позиції ГУ ПФУ в Рівненській області страховий стаж позивача становить 25 років 11 місяців, замість визначених законодавством 30 років.
Вважжає рішення відповідачаів протиправними та такими, що порушють його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
Відповідач 1 позов не визнав, 02 червня 2025 року надав відзив на адміністративний позов, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що за доданими до заяви документами та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 04.08.1997р по 04.01.2000р, з 28.04.2000р. по 30.03.2001р, з 25.03.2003р по 15.01.2004р, з 01.07.2009р по 10.05.2010р. З 20.10.2010р по 16.09.2011р., оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Для зарахування періоду проходження військової служби з 11.05.1986р по 17.06.1988р, потрібно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 , не зазначено дату видачі військового квитка. У зв'язку з чим, прийнято Головним управлінням законне та обгрунтоване рішення №056750012534 від 03.03.2025 року про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи та стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
04 червня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив Відповідача 1 зі змісту якої позивач не погодився із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву Відповідача 1 та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області копії та докази.
07 липня 2025 року від Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі мотивуючи свою позицію наступним.
Станом на 20.03.2025 вік позивача 57 років 9 місяців 27 днів. Страховий стаж становить 25 років 11 місяців 0 днів. Пільговий стаж особи по Списку № 2 становить 8 років 3 місяці 19 днів. Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12 лютого 1985 року позивач у період часу з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року працював на підприємствах, розташованих на території російської федерації.
Підставою для незарахування вищевказаних періодів роботи позивача на території російської федерації до його страхового стажу є те, що російська федерація припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2025 № 056750012534 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу.
08 липня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив Відповідача 2 зі змісту якої позивач не погодився із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву Відповідача 2 та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У період з 04 липня 2025 року по 18 липня 2025 (включно) суддя Крилова М.М. перебувала у щорічній відпустці, справа розглядається у перший день після виходу судді з відпустки.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .
03 березня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області (м. Слов'янськ) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала всі необхідні документи.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для розгляду заяви позивача від 03.03.2025 року.
Рішенням Відповідача 1 № 056750012534 від 03.03.2025 poку ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж заявника становить 24 роки 8 місяців 23 дні. Стаж роботи за Списком 2 не визначено.
До уваги не взято періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 04.08.1997р по 04.01.2000р, з 28.04.2000р. по 30.03.2001р, з 25.03.2003р по 15.01.2004р, з 01.07.2009р по 10.05.2010р. З 20.10.2010р по 16.09.2011р., оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року.
Для зарахування періоду проходження військової служби з 11.05.1986р по 17.06.1988р, потрібно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 , не зазначено дату видачі військового квитка.
До пільгового стажу роботи не зараховано періоди згідно довідки №87 від 10.05.2024р, оскільки посада, яку займає заявник не відповідає списку посад, зазначених в Постанові КМУ № 461 від 24.06.2016 року.
20 березня 2025 року ОСОБА_1 , повторно звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області (м. Слов'янськ) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала всі необхідні документи.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для розгляду заяви позивача від 20.03.2025 року.
Рішенням Відповідача 2 від 27.03.2025 № 056750012534 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить 25 років 11 місяців 0 днів. Пільговий стаж особи по Списку № 2 становить 8 років 3 місяці 19 днів.
Вважаючи протиправними рішення відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівникам
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди його роботи з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 рік та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року та до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01 червня 2021 року по 31 травня 2022 року.
Зі спірного рішення Відповідача 1 № 056750012534 від 03.03.2025 poку вбачається, що позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1997р по 04.01.2000р, з 28.04.2000р. по 30.03.2001р, з 25.03.2003р по 15.01.2004р, з 01.07.2009р по 10.05.2010р. З 20.10.2010р по 16.09.2011р., оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та період проходження військової служби з 11.05.1986р по 17.06.1988р, потрібно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 , не зазначено дату видачі військового квитка.
У спірномі рішення Відповідача 2 від 27.03.2025 № 056750012534 не вказано, які саме періоди не зараховані до страхового та пільгового стажу позивача.
У відзиві на позовну заяву Відповідач 2 вказав, що періоди роботи позивача з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року на території російської федерації не зараховано до страхового стажу у зв'язку з тим, що російська федерація припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12.02.1985, щодо спірних періодів, наявні наступні записи:
11.05.1986 - 17.06.1988 служба в лавах радянської армії (б/н);
04.08.1997 - прийнятий електрослюсарем 5 розряду по ремонту електрообладнання розподільних пристроїв (б/н);
04.01.2000 року - звільнений у зв'язку із закінченням договору (б/н);
28.04.2000 - прийнятий слюсарем-монтажником 5 розряду на ділянку № 2, вахтовим методом (запис № 18);
15.01.2004 - звільнений за власним бажанням (запис № 19);
01.07.2009 - прийнятий монтажником технологічних трубопроводів (запис № 26);
10.05.2010 - звільнений звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору (запис № 28);
20.10.2010 - прийнятий монтажником технологічних трубопроводів (запис № 29);
16.09.2011 - звільнений (запис № 30);
18.09.2014 - прийнятий у Слов'янську ТЕС в електричний цех виробничого департаменту старшим електромонтером VI групи з обслуговування електроустаткування електростанції дільниці з обслуговування електроустаткування ППЦ і палива (запис № 31).
Записів про звільнення з останнього місця роботи трудова книжка не містить.
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи позивача на території російської федерації з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року.
Згідно із ч.2 ст.4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із статтею 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Так, положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Отже, Постанова від 29.11.2022 № 1328 набрала чинності 02.12.2022, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 лютого 2023 року № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Також, 30 червня 2022 року набув чинності Федеральний закон від 11 червня 2022 року №175-ФЗ Про денонсацію Російською Федерацією з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, яким була денонсована Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, підписану в місті Москва 13 березня 1992 року.
Крім того, з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо.
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
За наявності чинних положень Угоди, у період роботи позивача, що гарантували відповідне пенсійне право та соціальний захист, позивач не може нести тягар негативних наслідків у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Окрім того, в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд зазначає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Отже, відмова відповідача не ґрунтується на чинному законодавстві України.
Таким чином, матеріали справи містять належні та передбачені законодавством документи, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують право позивача на врахування спірного стажу.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Отже суд дійшов до висновку, що відповідачами неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 04.08.1997 по 04.01.2000, з 28.04.2000 по 30.03.2001, з 25.03.2003 по 15.01.2004, з 01.07.2009 по 10.05.2010 та з 20.10.2010 по 16.09.2011.
Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.06.2021 по 31.05.2022.
Судом встановлено та підтверджено записами трудової книжки, що у період з 01.06.2021 по 31.05.2022 позивач працював на Слов'янській ТЕЦ старшим електромонтером VI групи з обслуговування електроустаткування електростанції дільниці з обслуговування електроустаткування ППЦ і палива.
Відповідно до розрахунку стажу форми РС-право, позивачу зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 18.09.2014 по 31.05.2021, з 01.10.2022 по 25.10.2022, з 01.11.2022 по 10.05.2024.
Суд зазначає, що професії позивача «електромонтер з обслуговування електроустаткування електростанції дільниці з обслуговування електроустаткування ППЦ і палива» відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, за яким (Списком) до посад, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме розділ ХІІІ «Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство», «електрослюсарі, слюсарі, електромонтери, зайняті обслуговуванням, ремонтом та монтажем котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування подавання палива і пилоприготування, а також засобів вимірювання та автоматики, що забезпечують їх роботу».
Також, відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, останній у період з 2020 року по по березень 2023 року виконував роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗПЗ013Б1).
Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013Б1 - це працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Враховуючи наведене вище, Відповідачем 2 протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи позивача з 01.06.2021 по 31.05.2022.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що для ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 056750012534 від 03 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 056750012534 від 27 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1997 по 04.01.2000, з 28.04.2000 по 30.03.2001, з 25.03.2003 по 15.01.2004, з 01.07.2009 по 10.05.2010 та з 20.10.2010 по 16.09.2011 та зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.06.2021 по 31.05.2022.
Отже позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідачів треба стягнути належну суму судового пропорційно задоволеним позовним вимоги, тобто по 484,48 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 056750012534 від 03 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 056750012534 від 27 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (адреса: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7; код ЄДРПОУ: 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 20.03.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1997 по 04.01.2000, з 28.04.2000 по 30.03.2001, з 25.03.2003 по 15.01.2004, з 01.07.2009 по 10.05.2010 та з 20.10.2010 по 16.09.2011 та зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.06.2021 по 31.05.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (адреса: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22; код ЄДРПОУ: 13322403) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (адреса: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7; код ЄДРПОУ: 21084076) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова