Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№200/3647/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
20 травня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити згідно Закону України “"Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_2 , що нарахована в результаті виконання судових рішень по справах №200/15047/21 та № 200/722/23, починаючи з грудня 2019 року по 19 березня 2024 рік;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі №200/15047/21 та від від 28.04.2023 року по справі № 200/722/23 відповідачем здійснено перерахунок пенсії та розраховано доплату ( заборгованість з пенсійних виплат) померлому ОСОБА_2 . Вказує, що пенсіонер ОСОБА_2 за життя з вини відповідача недоотримав частину пенсії, тому за життя отримав право як на отримання недонарахованої пенсії, так і на компенсацію втрати частини доходів (недоплаченої пенсії) при її виплаті. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі 200/6936/24 встановлено право позивача як члена сім'ї ОСОБА_2 отримати недоотриману ним пенсію, у зв'язку з чим вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, яку б її чоловік мав би право отримати за життя.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
25 червня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказав, що Головним управлінням на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі №200/6936/24 жодних виплат не проведено, зворотнього Позивачем не доведено. Вказує, що позивач просить нарахувати компенсацію на не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація та вважає, що вказана вимога заявлена передчасно, оскільки вказану компенсацію наведене регулююче законодавство та нормативно-правові акти пов'язують з фактичним нарахуванням та виплатою пенсії, чого на час розгляду справи ще не відбулось.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У період з 04 липня 2025 року по 18 липня 2025 року (включно) суддя Крилова М.М. перебувала у щорічній відпустці, справа розглядається у перший день після виходу судді з відпустки
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дружина (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року по справі № 200/15047/21 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення перерахунку відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії на підставі довідки, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» від 25.08.2021 року № 33/25-2655 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонд) України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії па підставі довідки, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» від 25.08.2021 року № 33\25-2655, починаючи з 01.12.2019 року, з урахуванням фактично виплачених сум та висновків суду викладених у рішенні.
На виконання рішення суду від 17.01.2022 по справі №200/15047/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії та розраховано доплату ( заборгованість з пенсійних виплат) у розмірі 128920,81 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року по справі № 200/722/23 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 з 01.10.2022 року щомісячної доплати до пенсії згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 гривень та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити з 01.10.2022 року виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 гривень, а також виплатити заборгованість із щомісячної доплати до пенсії згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», яка виникла з 01.10.2022 року.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 по справі №200/722/23 відповідачем здійснено перерахунок пенсії та розраховано доплату (заборгованість з пенсійних виплат) у сумі 22000 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 200/6936/24 позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у виплаті згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсії у розмірі 152396 гривень 24 копійки, що підлягала виплаті за життя її померлому чоловіку ОСОБА_2 , пенсіонеру за вислугою років МВС та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в порядку ч. 1 ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на користь ОСОБА_1 пенсію у розмірі 152396 гривень 24 копійки, що підлягала виплаті за життя її померлому чоловіку ОСОБА_2 .
22.04.2025 року позивач, через веб-портал ПФУ, звернулась до відповідача із заявою в якій просила здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену її чоловіку пенсію.
Листом від 15.05.2025 року № 12610-10372/Ж-02/8-0500/25 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Також суд враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу заборгованості після перерахунку пенсії на виконання рішень суду від 17.01.2022 по справі №200/15047/21, яким визначено суму заборгованості 128920,81 грн, від 28.04.2023 по справі №200/722/23, яким визначено суму заборгованості 22000 грн.
Позивач та відповідач підтверджують не виплату усієї заборгованості донарахованої пенсії. Отже, відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не виплачені.
Суд наголошує, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (заборгованості з пенсії), отже, до виплати належних особі сум пенсії за рішенням суду, відсутня протиправність в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсаційних виплат.
З огляду на викладене, ці вимоги є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі №220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 18 травня 2023 року у справі № 200/14129/19-а, від 20 квітня 2023 року у справі №200/11746/19-а, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20, від 27 червня 2024 року у справі №520/17342/18, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити згідно Закону України “"Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_2 , що нарахована в результаті виконання судових рішень по справах №200/15047/21 та № 200/722/23, починаючи з грудня 2019 року по 19 березня 2024 рік задоволенню не підлягають.
Приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положеннями ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова