24 липня 2025 рокуСправа №160/8209/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
20.03.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2023 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2023 по 27.12.2024 із застосуванням положень абз.абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2023 по 27.12.2024 із застосуванням положень абз.абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 38 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 38 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для розв'язання соціально-побутових питань за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для розв'язання соціально-побутових питань за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 24.04.2024 по 14.05.2024; з 28.05.2024 по 14.06.2024; з 21.06.2024 по 19.07.2024; з 26.08.2024 по 27.08.2024; з 06.09.2024 по 11.09.2024; з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 24.04.2024 по 14.05.2024; з 28.05.2024 по 14.06.2024; з 21.06.2024 по 19.07.2024; з 26.08.2024 по 27.08.2024; з 06.09.2024 по 11.09.2024; з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що починаючи з 10.08.2023 по 27.12.2024 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Внаслідок отримання травми 22.04.2024 позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я наказом командира військової частини НОМЕР_1 №372 від 27.12.2024. Позивач не погоджується з проведеним розрахунком сум грошового забезпечення до виплати при звільненні, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/8209/25 задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із цією позовною заявою; відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 25.03.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :
- належним чином засвідчену копію витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №372 від 27.12.2024, відповідно до якого старшого сержанта ОСОБА_1 головного сержанта 1 піхотного взводу 1 піхотної роти Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 звільнено наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №216-РС від 23.12.2024 з військової служби у запас за п.п. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до 67військової служби з переоглядом через 6 місяців) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- інформацію про розмір нарахованих сум (з деталізацією виду виплати), належних ОСОБА_1 при виключенні зі списків особового складу із наданням підтверджуючих документів дати їх виплати.
27.03.2025 представником позивача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів.
30.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про заміну відповідача.
Відповідно до вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.10.2024 №Д-321/94/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Сил України в 2024 році» та директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.10.2024 №Д-5 5/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » в 2024 році» військова частина НОМЕР_1 була розформована з 01.01.2025 та її правонаступником стала військова частина НОМЕР_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у справі №160/8209/25 задоволено частково. Залучено до участі у справі №160/8209/25 в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
16.05.2025 представником військової частини НОМЕР_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що за період служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 у період з 10.08.2023 по 27.12.2024 діяла редакція Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 12.05.2023 року, яка передбачала що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність не поновлює дію попереднього акту. Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Будь-яких правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 10.08.2023 по 31.12.2023 у військової частини НОМЕР_2 немає. Позивачу було здійснено нарахування та виплачено індексацію грошового забезпечення у вересні 2024 року за серпень 2024 року у сумі 130 грн. 20 коп., у жовтні 2024 року за вересень 2024 року у сумі 130 грн. 20 коп., у листопаді 2024 року за жовтень 2024 року у сумі 130 грн. 20 коп., у грудні 2024 року за листопад 2024 року у сумі 130 грн. 20 коп. та у січні 2025 року за грудень 2024 року у сумі 221 грн. 53 коп., що підтверджується довідками про нараховане та виплачене належне грошове забезпечення згідно картки особового рахунку позивача. Позивачу у грудні 2024 року було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у сумі 24093 грн. 6 коп. та у березні 2025 року було нараховано та виплачено грошову компенсацію за 38 діб невикористаної відпустки у розмірі 30701 грн. 44 коп., що підтверджується довідкою про нараховане та виплачене належне грошове забезпечення згідно картки особового рахунку військовослужбовця. З урахуванням наведеного військовою частиною НОМЕР_1 під час розрахунку компенсації позивачу за невикористані дні відпусток та грошової допомоги, остання розраховувалась з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. При цьому одноразові додаткові види грошового забезпечення до такого розрахунку не включались, що відповідає вимогам чинного законодавства станом на день виникнення спірних правовідносин. Позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року у різних сумах, що вочевидь підтверджує положення чинного законодавства щодо визначення зазначеної винагороди як одноразового виду грошового забезпечення, тобто, додаткова грошова винагорода не має постійного та щомісячного характеру. За час проходження військової служби позивач з рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік до командира військової частини НОМЕР_1 не звертався. Позивачу було виплачено додаткову винагороду пропорційно часу перебування на лікуванні за період з 24.04.2024 по 14.05.2024, з 15.05.20254 по 10.06.2024, за інші періоди лікування позивачем не надано належних медичних довідок, які б підтверджували підставу для виплати такої винагороди. Жодних правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону №2011-XII не вбачається. Натомість, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2024 № 21 (по стройовій частині) позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу передбачену Постановою КМУ від 17.09.2014 № 460 за 15 повних місяців служби у сумі 14542 грн. 79 коп.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 .
Позивач має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 04.11.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2023 №21 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_2 , призначено на посаду головного сержанта 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 та з 10.08.2023 зараховано до списів особового складу.
22.04.2024 близько 16 год. 00 хв., перебуваючи в районі оборонної відповідальності батальйонного району оборони НОМЕР_6 ошб військової частини НОМЕР_7 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 на позиціях «ПЕПСІ» та «ГРИВНЯ», стримуючи штурм збройних сил російської федерації, в результаті артилерійських та стрілецьких обстрілів, атаки безпілотних літальних апаратів, сержант ОСОБА_1 отримав поранення.
Позивач одержав вибухове пошкодження, вогнепальне-осколкове поранення лобної ділянки голови справа, лівої сідниці, множинні вогнепально-осколкові поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки та пошкодженням попередньої велико-гомілкової артерії, турнікетний синдром правої гомілки, пошкодження судинно-нервового пучка правої гомілки.
Довідкою про обставини поранення військовослужбовця сержанта ОСОБА_1 , виданою військовою частиною НОМЕР_1 04.05.2024 за №1710, підтверджено, що отримання поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №372 від 27.12.2024 старшого сержанта ОСОБА_1 , 2651002350, головного сержанта 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №216-РС від 23 грудня 2024 року з військової служби у ЗАПАС за статтею 26 частини 4 пункту 2 підпункту "б" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що 27 грудня 2024 року справи та посаду здав і направити на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 27 грудня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З котлового забезпечення виключено з 28 грудня 2024 року.
В наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 27 грудня 2024 року становить: календарна - 02 роки 10 місяців 11 діб; пільгова - 00 років 00 місяців 00 діб; загальна - 02 роки 10 місяців 11 діб.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась.
Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік використана у кількості (десять) діб.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарчої діяльності) №1629 від 15.12.2024 року.
Наказано виплатити грошову компенсацію за 38 (тридцять вісім) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким інших особам».
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, не виплачувалась.
Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався. На квартирному обліку не перебуває.
Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% від посадового окладу за 10 тарифним розрядом за період з 01 по 27 грудня 2024 року, щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 27 грудня 2024 року.
Наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» та наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період служби з 10.08.2023 року по 27.12.2024 року (15 повних місяців).
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №216-РС від «23» грудня 2024 року.
Не погоджуючись з неналежним розрахунком грошового забезпечення при звільненні зі служби позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Стосовно вимог про виплату грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2023 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою, третьою статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято постановою "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №704).
Згідно з пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України №704 згадане рішення набирало чинності з 01.01.2018р.
Згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.
Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова Кабінету Міністрів України №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України №1294.
При цьому, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції Постанова Кабінету Міністрів України №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 діяв до моменту скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
З 29.01.2020 була відновлена юридична дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відтак, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017р.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту вищої юридичної сили.
Водночас з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.
З вказаного слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
З 01.10.2020 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав - 1762 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав - 2102 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав 2270 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав 2481 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 3028 грн.
З викладеного видно, що грошове забезпечення позивача та додаткові види грошового забезпечення повинні обчислюватися: з 10.08.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 01.01.2024 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві не заперечує стосовно періодів виплати грошового забезпечення, вказує лише на відсутності підстав для виплати грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійних характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)) у спірний період з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Відтак, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2023 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.10.2024 №Д-321/94/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Сил України в 2024 році» та директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.10.2024 №Д-5 5/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » в 2024 році» військова частина НОМЕР_1 була розформована з 01.01.2025 та її правонаступником стала військова частина НОМЕР_2 .
З урахуванням розформування Військової частини НОМЕР_1 суд зобов'язує військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Стосовно вимоги про ненарахування індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі-Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) з 10.08.2023 по 31.12.2023, суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у цій справі.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації за період з 10.08.2023 по 31.12.2023 та зобов'язання виплатити індексацію за період з 10.08.2023 по 31.12.2023 задоволенню не підлягають.
Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 27.12.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4%, а у лютому 2024 року - 100,3%, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу "поточної" індексації грошового забезпечення у січні, лютому 2024 року не було.
Водночас щодо виплати позивачу "фіксованої" індексації (індексації-різниці) суд враховує, що позивач у період з 01.01.2024 по 27.12.2024 продовжував проходити військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Відтак, відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) також за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо невирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
При цьому суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
З наведених підстав підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 із застосуванням положень абз.абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 із застосуванням положень абз.абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022; про визнання протиправною бездіяльності Військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 38 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки»(пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (у редакції на час звільнення позивача з військової служби) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Згідно з пунктом 1 Постанови №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої постановою №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток суд констатує, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
При вирішенні спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №240/26703/23 вказав, що положення пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України. Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260. Отже, за правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Що стосується умов обчислення розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні оплачуваної відпустки, то Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Отож при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувалася позивачу, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
У постановах від 10.04.2025 у справі №240/2078/24, від 10.04.2025 у справі №420/35446/23 та від 23.04.2025 у справі №580/769/23 Верховний Суд підтримав вказаний правовий висновок.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 10.08.2023 по 27.12.2024. Так, за час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода: у грудні за листопад 2023 року - 11000 грн. 00 коп.; у січні 2024 за грудень 2023 року - 30000 грн. 00 коп.; у лютому за січень 2024 року - 25161 грн. 29 коп.; у березні за лютий 2024 року - 26896 грн. 55 коп.; у квітні за березень 2024 року - 80711 грн. 90 коп.; у травні за квітень 2024 року - 43000 грн. 00 коп.; у червні за травень 2024 року - 68494 грн. 51 коп.; у липні за червень 2024 року - 88172 грн. 03 коп.
Як видно із зазначеного, позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, яка має бути включена як розрахункова величина при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової компенсації за 38 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 рр.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для розв'язання соціально-побутових питань за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту четвертого розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 року №260 (далі наказ 260) грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає серед іншого - одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
У відповідності до розділу XXIV наказу 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 7 розділу XXIV наказу 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
У відповідності до пункту 9 розділу XXIV наказу 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
У відповідності до пункту шостого окремого доручення №183/уд від 16.01.2024 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту).
Системний аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що умовами виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є наявність фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, необхідність подання рапорту та за наявності підстав зазначених у окремому дорученні №183/уд від 16.01.2024.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2024 №372 (по стройовій частині) позивач був звільнений із військової служби та з 27 грудня 2024 року виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За час проходження військової позивач з рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік до командира військової частини НОМЕР_1 не звертався. Доказів протилежного позивачем суду не надано.
Відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.
Приписи пунктів 1, 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні зі служби.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд в постанові від 23.09.2024 №240/32125/23 констатує, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23.
Відтак, в задоволенні заявлених вимог в цій частині позовної заяви належить відмовити.
Стосовно вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 24.04.2024 по 14.05.2024; з 28.05.2024 по 14.06.2024; з 21.06.2024 по 19.07.2024; з 26.08.2024 по 27.08.2024; з 06.09.2024 по 11.09.2024; з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України постановою №168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Так, відповідно до пункту 1 постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року №400 пункт 1 постанови №168 доповнено абзацом, (який застосовується з 24 лютого 2022 року) відповідно до якого до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Водночас, відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ №168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: - перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; - перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини / перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Як було зазначено, судом та встановлено в довідці про обставини поранення військовослужбовця сержанта ОСОБА_1 , виданою військовою частиною НОМЕР_1 04.05.2024 за №1710, отримання поранення позивачем пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2024 № 606 (з адміністративно-господарської діяльності) позивачу було виплачено додаткову винагороду у розмірі до 100000 гривень пропорційну часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме за період з 24.04.2024 по 14.05.2024, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 24.04.2024 по 14.05.2024 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2024 № 781 (з адміністративно-господарської діяльності) позивачу було виплачено додаткову винагороду у розмірі до 100000 гривень пропорційну часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме за період з 15.05.2024 по 10.06.2024, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 28.05.2024 по 10.06.2024 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про хворобу №2341 від 09.12.2024, виданого 20 регіональною військово-лікарською комісією, позивач проходив лікування захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, також, у періоди (за які з позивачем не проведено розрахунку) з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 21.06.2024 по 19.07.2024, з 26.08.2024 по 27.08.2024, з 06.09.2024 по 11.09.2024, з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024.
За вказані періоди позивачу не проведено нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Водночас, суд зазначає, що військовій частині не надано повноважень встановлювати причинно-наслідковий зв'язок між медичними документами та отриманою позивачем травмою. У свідоцтві про хворобу №2341 від 09.12.2024, виданому 20 регіональною військово-лікарською комісією, чітко вказано, що позивач перебував на лікуванні через отримане захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Той факт, що у виписці №6103 від 11.09.2024, виданій військовою частиною НОМЕР_1 , міститься виправлення в місяці дати народження позивача, не спростовує інформації про періоди перебування позивача на лікуванні згідно з свідоцтвом про хворобу №2341 від 09.12.2024, виданим 20 регіональною військово-лікарською комісією.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що позивач за наслідками отриманого поранення під час захисту Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, суд визнає за позивачем право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за весь час (періоди) перебування на лікуванні, а саме у періоди з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 21.06.2024 по 19.07.2024, з 26.08.2024 по 27.08.2024, з 06.09.2024 по 11.09.2024, з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024.
Отже, суд визнає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 21.06.2024 по 19.07.2024, з 26.08.2024 по 27.08.2024, з 06.09.2024 по 11.09.2024, з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024.
Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 21.06.2024 по 19.07.2024, з 26.08.2024 по 27.08.2024, з 06.09.2024 по 11.09.2024, з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024.
Стосовно визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я.
Відповідно до п.38.1 розділу XXXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом МОУ №260 від 07.06.2018, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби, зокрема: базова (строкова) військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №372 від 27.12.2024 старшого сержанта ОСОБА_1 , 2651002350, головного сержанта 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №216-РС від 23 грудня 2024 року з військової служби у ЗАПАС за статтею 26 частини 4 пункту 2 підпункту "б" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що 27 грудня 2024 року справи та посаду здав і направлено на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 27 грудня 2024 року становить: календарна - 02 роки 10 місяців 11 діб; пільгова - 00 років 00 місяців 00 діб; загальна - 02 роки 10 місяців 11 діб.
Отже, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Проте, позивачу не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2025 №4820/ФЕС/196.
Як було зазначено, позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, яка має бути включена як розрахункова величина при обрахунку одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, суд визнає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2023 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 із застосуванням положень абз.абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.12.2024 із застосуванням положень абз.абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 38 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 рр., з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 38 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 рр., з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 21.06.2024 по 19.07.2024, з 26.08.2024 по 27.08.2024, з 06.09.2024 по 11.09.2024, з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 21.06.2024 по 19.07.2024, з 26.08.2024 по 27.08.2024, з 06.09.2024 по 11.09.2024, з 09.10.2024 по 11.10.2024, з 11.11.2024 по 25.12.2024.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський