22 липня 2025 р.Справа № 160/20725/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:
- визнати неправомірною дію головного державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. щодо не зняття арешту з коштів Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787), накладених головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. Постановою про арешт коштів боржника ВП №75329334 від 10.02.2025 на суму 4 051 306,26 грн.;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), усунути вказані порушення, а саме: зняти арешт з коштів Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787), накладених головним державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О., у зведеному виконавчому провадженні №75679155 Постановою про арешт коштів боржника ВП №75329334 від 10.02.2025 на суму 4 051 306,26 грн.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі встановлено, що позов Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
З матеріалів позовної заяви Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про оскарження дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. при виконанні зведеного виконавчого провадження ВП №75679155 слідує, що Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є боржником у зведеному виконавчому провадженні ВП №75679155, відкритому з примусового виконання виконавчих листів, виданих Кіровоградським районним судом м. Кіровограда, Ленінським районним судом м. Кіровограда, Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області, Маловисківським районним судом Кіровоградської області та Кіровським районним судом м. Кіровограда на підставі рішень цих судів у цивільних справах щодо стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь фізичних осіб заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та при виході на пенсію, моральної шкоди у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відтак, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується з діями державного виконавця щодо виконання вищевказаного зведеного виконавчого провадження ВП №75679155, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених районними судами (місцевими загальними судами) за правилами однієї юрисдикції, а саме: цивільної юрисдикції.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria» вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ».
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України».
З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому ч.1 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами ч.2 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні приписів ч.ч.1,2 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного чи державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду.
Позивач оскаржує дії державного виконавця, вчинені при виконанні вищевказаного зведеного виконавчого провадження ВП №75679155, у якому позивач є боржником, а саме це зведене виконавче провадження об'єднане задля виконання судових рішень, ухвалених районними судами (місцевими загальними судами) за правилами однієї юрисдикції, а саме: цивільної юрисдикції, відтак, відповідно до положень частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржувані дії державного виконавця підлягають оскарженню позивачем до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Зокрема, такий порядок передбачено ст.ст.447-451 ЦПК України.
Так, ст.447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст.450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Суд також зазначає, що з викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13, № 5028/16/2/2012, від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 висновків, які в подальшому також підтримано в наступних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21.10.2021р. у справі № 903/889/19, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 161/7095/21, слідує, що оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Водночас, аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України та статей 339, 340 ГПК України, дає підстави зробити висновок, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї юрисдикції (зокрема, цивільної чи господарської) має здійснюватися за правилами того судочинства, за яким було ухвалено судові рішення, які об'єднані для примусового виконання у зведеному виконавчому провадженні. Тобто в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судоч
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовом та усіма доданими до нього матеріалами.
На виконання вимог частини 6 статті 170 КАС України роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до цивільної юрисдикції, тому він може звернутися з даними вимогами до відповідного місцевого загального суду, яким видано виконавчий документ, на підставі якого було відкрито зведене виконавче провадження, в порядку цивільно-процесуального законодавства.
Також роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
Суддя О.В. Царікова