24 липня 2025 рокуСправа №160/13233/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, пр. О.Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення
09.07.2025 представник позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просять суд:
- стягнути із Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи №160/13233/25 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді в сумі 10 000 грн.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивачу надані послуги на професійну правничу допомогу на загальну суму 10000 грн, на підтвердження чого надано додаткову угоду, проткол та підтверджені двома банківськими переказами. Витрати на правничу допомогу відповідають складності справи та витраченому часу на підготовку та подання процесуальних документів через канцелярію суду.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення ( ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Представник відповідача надав заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких останнім зазначено, що , гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн становить 3,30 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 1,25 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 208 годин роботи.
Гонорар представника позивача у розмірі 10 000,00 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі невідповідає вищевказаним критеріям розумності.
Представники сторін в сулдове засідання не прибули, про дату, часта місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши подану заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року, у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 12 жовтня 2006 року, у справі «Двойних проти України» від 30 березня 2004 року, у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача до суду надав:
- копію договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року;
- копію додаткової угоди № 01-05/25 від 01.05.2025 року до договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року;
- копію протоколу № 1 від 09.07.2025р;
- копію акту здавання-приймання наданих послуг за травень 2025 року до договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року;
- копія платіжної інструкції № 204046 від 04.07.2025 року на суму 900 000,00 грн.
- копія акту здавання-приймання наданих послуг за червень 2025 року до договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року;
- копія платіжної інструкції № 399689 від 05.04.2024 року на суму 1 080 000 грн;
Всього надано послуг на загальну суму 10 000,00 грн.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг та пов'язаністю таких послуг безпосередньо з веденням конкретної справи та реального факту понесення таких витрат, як то випливає зі змісту ст. 134 КАС України.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, надані позивачем письмові докази свідчать про те, що у зв'язку з розглядом справи позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 10 000грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятійстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7статті 134 КАС України).
У спірному випадку відповідачем подано заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу суть яких зводиться до того, що заявлених до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є значно завищим та не співмірним із складністю справи.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд приймає до уваги те, що переданий на вирішення суду спір є нескладним, з точки зору права, не потребує вивчення значної нормативно-правової бази, про що, зокрема, свідчить і те, що справа розглядалася за правилами спрощеного порядку.
В той же час, суд приймає до уваги те, що у зв'язку з виникненням цього спору позивач був змушений звертатися до суду, у зв'язку з чим йому надавалася правнича допомога, що підтверджується матеріалами справи.
З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд приходить до висновку про те, що обгрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000,0грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ (49000, м.Дніпро, пр.О. Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картку відмови задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ судові витрати у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук