09.07.2025 Справа № 756/7115/25
Справа № 756/7115/25
Провадження № 2/756/4517/25
09 липня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.11.2012 між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2001504330, в межах якого відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитні кошти.
АТ «ОТП БАНК» свої зобов'язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012 у сумі 33 240,77 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 21 678,10 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 11 562,67 грн.
13.10.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 13/10/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012 у загальному розмірі 33 240,77 грн.
З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , в розмірі 33 240,77 грн.;
Ухвалою суду від 21.05.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у разі неявки у судове засідання відповідача просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслала, про причину неявки суд не повідомила, відзив та інші заяви з процесуальних питань від неї до суду не надходили.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 16.11.2012 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001504330, відповідно до якого банк надає позичальнику 2 087,00 грн. на придбання товару у продавця; 250,44 грн. на придбання послуг зі страхування; загальний розмір кредиту - 2 337,44 грн., строк кредиту - 12 міс.
Згідно з п.1.1 розмір процентної ставки становить 0.01 % річних.
Сума отриманого кредиту погашається щомісячно в дату платежу та в розмірі, зазначеному в Графіку платежів (п. 1.4.2.).
Відповідно до п. 2.3 Договору отримання, обслуговування та погашення кредиту позичальником відбувається через картковий рахунок.
Окрім кредитного договору відповідачем також підписано опитувальний лист фізичної особи від 16.11.2012, Договір страхування від нещасних випадків № 20/01/2001504330 від 16.11.2012; графік платежів до кредитного договору № 2001504330 від 16.11.2012, інформаційний листок умови кредитування по продукту «Оптимальний» від 16.11.2012.
В матеріалах справи міститься специфікація за кредитним договором, в якій зазначається, що АТ «ОТП БАНК» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати фізичній особі кредит, з якої вбачається, що сума, яка належить до перерахування 2 087,00 грн.
13.10.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 13/10/23 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012 у загальному розмірі 33 240,77 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012 становить 33 240,77 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 21 678,10 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 11 562,67 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу перейшло право вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012, укладеним між останньою та АТ «ОТП БАНК».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості з відповідача за договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду копії Договору про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012, копію договору факторингу, а також витяг з реєстру боржників до договору факторингу, розрахунок заборгованості.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором позики (кредиту). Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором позики (кредиту), та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
Разом з тим, позивачем не було надано жодних належних доказів, зокрема первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б засвідчували, що відповідачу ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти згідно з Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012, укладеним з АТ «ОТП БАНК».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Отже, позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 .
Крім того, з наданих документів вбачається, що сума кредиту за кредитним договором становить 2 337,44 грн. у той час, як заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, становить 33 240,77 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 21 678,10 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 11 562,67 грн.
За вказаних обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2001504330 від 16.11.2012, укладеним з АТ «ОТП БАНК».
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторони:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ - 35625014, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Тиха