Єдиний унікальний номер: 378/619/25
Провадження № 2/378/274/25
22 липня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Москаленко А. В.,
представника позивача -
ТОВ «Черкасиенергозбут»: Моцайко В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та здійснення робіт з припинення електроживлення, -
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Черкасиенергозбут», з посиланням на те, що відповідно до пункту 7 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р. договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Таким чином, Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. та Правилами роздрібного ринку електричної енергії визначено загальне правило, за яким договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором, до якого приєднується споживач. ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут», внаслідок чого за об'єктом побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до довідки виконавчого комітету Буцької сільської ради №86 від 19.10.2023 року, ОСОБА_1 є власником будинку за вказаною адресою. Так як ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору, являється власником житлового будинку та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому він відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» несе відповідальність за зобов'язанням з оплати за спожиту електричну енергію. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем, в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 4. 12 Правил). Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з постачання електричної енергії за адресою об'єкта побутового споживача, проте відповідач всупереч умовам договору та Правил роздрібного ринку електричної енергії не виконав взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплату спожитої електричної енергії. За період з листопада 2022 року по грудень 2023 року включно відповідач спожив електричну енергію обсягом 7295 кВт на загальну суму 14748,00 грн., проте за вказаний період оплату не здійснив. Станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість за спожиту електроенергію, що становить 14748,00 грн., витрати пов'язанні з припиненням електроспоживання електроустановки становлять - 834,72 грн..
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вищевказану заборгованість, витрати пов'язанні з припиненням електроспоживання електроустановки та судові витрати.
Представник позивача ТОВ «Черкасиенергозбут» Моцайко В. С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини викладені в позовній заяві з посиланням на зібрані письмові докази по справі, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав письмове заперечення на позовні вимоги (а. с. 98-99), в якому зазначає, що він незгодний з розміром позовних вимог ТОВ «Черкасиенергозбут», так як лічильник со-эа09к №926114 2010 року не проходив ні разу періодичну провірку після встановлення. За зазначеною адресою він не проживає, не надає і не контролює покази лічильника і про заборгованість дізнався лише коли було подано ТОВ «Черкасиенергозбут» до суду позов, так як фактично не споживав електроенергію та ніяких квитанцій не отримував за вказаний період заборгованості. Остання оплата і квитанція була ще за 2021 рік, де середній розмір споживання був на рівні не більше 50-80 кВт в місяць, як і в 2020 році. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Відповідач просить відмовити в задоволені позову та застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Суд, враховуючи доводи представника позивача ТОВ «Черкасиенергозбут» Моцайко В. С., доводи відповідача ОСОБА_1 , дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідно до бланку договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а.с. 12-16), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг ТОВ «Черкасиенергозбут» та укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Ціна, порядок обліку і плати електричної енергії визначається п. 5 вказаного договору.
Згідно з п. 5.11 договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
Відповідно до пп. 7) п. 6.2 договору, споживач зобов'язується відшкодовувати постачальнику збитки понесені ним, у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань.
Згідно з п. 8.1 - 8.3 договору, постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об'єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим Договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості. Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію за цим договором. Відновлення постачання електричної енергії споживачу може бути здійснено за умови повного розрахунку споживачем за спожиту електричну енергію за цим договором або складення сторонами графіку погашення заборгованості на умовах цього договору та відшкодування витрат постачальника на заходи з припинення та відновлення постачання електричної енергії.
Згідно із копією довідки Буцької селищної ради № 86 від 19.10.2023 року, будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .. Зареєстрованих осіб за цією адресою немає, без реєстрації в будинку з 2020 року фактично проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44).
У матеріалах справи наявна відповідь Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області №03-06/268 від 30.01.2025р. на запит адвоката про те, що за адресою по АДРЕСА_2 згідно даних Реєстру територіальної громади зареєстровано 3 особи, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 45).
Згідно скріншоту з особового рахунку № НОМЕР_1 , який належить споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21), копій детального розрахунку за електричну енергію (а.с. 22-36), вбачається, що за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року наявна заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію у розмірі 14748 грн..
З Вимоги (повідомлення) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та припинення дії договору вбачається, що ТОВ «Черкасиенергозбут» пред'явило вимогу погасити борг за надані послуги постачання електричної енергії у розмірі 14748,00 грн (а. с. 37-38).
Згідно з реєстром споживачів постачальника ТОВ «Черкасиенергозбут», за припинення електроживлення 19.02.2024 року ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 вартість послуги становить 834,72 грн (а.с. 48).
Відповідно до акту здачі-приймання робіт за рахунком №50 від 20.02.2024 року, виданого відокремленим структурним підрозділом «Уманські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго», ТОВ «Черкасиенергозбут» необхідно сплатити 2183 грн. 04 коп. за відключення електроустановки 0,22 кВ в електролічильнику 02-5. Факт виконання робіт за вказаним рахунком підтверджується актом здачі - приймання робіт від 20.02.2024 року (а.с. 49).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із ст. ст. 4 ч. 1; 5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 93 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Згідно з абз. 2 п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, у межах території діяльності одного постачальника універсальних послуг або постачальника "останньої надії" не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг або постачальниками "останньої надії" відповідно.
Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку (п. 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
За змістом пункту 2 частини першої статті 5 вказаного Закону комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до частини першої статті 9 даного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Зазначена норма закону зобов'язує споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.03.2018р. у справі 401/710/15-ц.
Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником (пп. 2 п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Згідно з п. 7.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, відновлення електроживлення електроустановок споживача, електроживлення яких припинено з підстав, зазначених у пунктах 7.5 та/або 7.6 цього розділу, здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу, протягом 3 робочих днів у містах та 5 робочих днів у сільській місцевості після отримання від ініціатора відключення інформації про усунення споживачем порушень, що підтверджується відповідним документом учасника ринку, на вимогу якого здійснювалося припинення електроживлення. Про усунення причин відключення ініціатор такого відключення повідомляє оператора системи в день отримання такої інформації.
Витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановки споживача (повторне підключення електроустановки) покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем (крім випадків, визначених цим пунктом), якщо припинення постачання (розподілу або передачі) електричної енергії споживачу здійснювалося у встановленому цими Правилами порядку.
Судом встановлено, що ТОВ «Черкасиенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області, згідно з абз. 3 п. 13 розділу XVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та, що визначено у додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території".
Між ТОВ «Черкасиенергозбут» та ОСОБА_1 виникли фактичні договірні відносини стосовно постачання електричної енергії. Той факт, що договір не підписано сторонами, не впливає на звільнення споживача від оплати послуг з постачання електроенергії, оскільки про прийняття умов договору свідчать конклюдентні дії відповідача, які полягають у споживанні наданої послуги та її оплаті.
Судом також встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором про постачання електричної енергії у нього утворилася непогашена заборгованість, внаслідок чого позивач був вимушений припинити електропостачання до об'єкту споживача.
Щодо вимоги відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що спірні правовідносини виникли в листопаді 2022 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Оскільки обов'язок щодо сплати за послуги енергопочтачання виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Позивач звернувся до суду з цим позовом у 16 квітня 2025 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період, що виник до квітня 2022 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, у п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.
З урахуванням пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, часу введення в Україні карантину з 02 квітня 2020 року та воєнного стану з 24 лютого 2022 року, суд вважає, що позивач звернувся до суду з позовом у межах строків позовної давності.
З'ясувавши всі обставини справи та дослідивши письмові докази, надавши їм належну юридичну оцінку в їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн..
Керуючись ст. ст. 15, 16, 256, 257, 260, 261, 263, 267, 525, 526, 610, 612, 625, 633, 634 ЦК України, п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст. ст. 1, 2, 5, 9, 20, 58 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 1, 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 2 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року та п. 1.1.2, 3.2.12, 4.12, 7.12, Правил роздрібного ринку електричної енергії, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та здійснення робіт з припинення електроживлення, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (18002, м. Черкаси, вулиця Благовісна, 166, код ЄДРПОУ 42474208, на р/р НОМЕР_3 в філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 354507), заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.11.2022 року по 31.12.2023 року включно у розмірі 14748 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень, та витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення (на р/р НОМЕР_4 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) гривні 72 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2025 року.
Суддя Р. В. Гуртовенко