Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1099/25
Провадження № 2/376/914/2025
23 червня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Гіптенко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
Представник ТОВ "Свеа Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на те, що 25.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024.
Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з умовами договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов'язалося надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов?язки передбачені договором. Сума кредиту складає 3 200 грн. на строк 120 днів, базова процента ставка 1,5 % у день.
ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "Свеа Фінанс" було укладено договір факторингу № 01.02-26/24, згідно з яким ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ "Свеа Фінанс" право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 ..
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає: 15 360,00 грн..
Станом на дату складання позовної заяви загальна заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024 становить 15 360,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 200,00 грн., заборгованості по відсоткам 5 760,00 грн..
У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Свеа Фінанс" заборгованість за договором у розмірі 15 360,00 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 12.05.2025 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином, клопотання про розгляд справи у її відсутність до суду не подавала, про причини неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву також не надала.
Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, повторно в судове засідання не з'явилася, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.04.2024 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису W0312 заповнила Заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту у ТОВ «СТАР ФАЙНЕНСГРУП» (а.с.5).
25.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНСГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №32469-04/2024, за умовами якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору) (а.с. 6-10).
У відповідності до п.п. 1.2, 1.4 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 25.04.2024 року. Наданий кредит Клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 22.08.2024 року. За користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Як вбачається із п.п. 1.4.1 процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в. п. 1.2 цього Договору.
Відповідно до п. 1.6 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375-41хх-хххх-6213 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Розділом 3 Договору сторони узгодили порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором.
Згідно з п. 4.4.2 Договору клієнт зобов'язаний своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом в порядку, встановленому Договором.
У відповідності до п. 7.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.2 цього Договору.
Даний договір ОСОБА_1 підписала за допомогою електронного підпису W0312 (а.с. 9 зворот).
Додатком № 1 до договору є графік платежів, який також підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису W0312 (а.с 10).
Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписано паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 22.08.2024 року та Інформаційне повідомлення (а.с. 11-13).
До матеріалів позовної заяви додано правила надання коштів у кредит, затверджених наказом директора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНСГРУП» №19-1/04/24 від 19.04.2024 року (а.с. 13 зворот-17).
З листа директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_250318182616 від 18.03.2025 року встановлено, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 2022-02-22 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 25.04.2024 року на суму 3 200,00 грн., маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 380470766, призначення платежу: Зарахування 3 200 грн. на карту № НОМЕР_1 (а.с. 20).
29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "Свеа Фінанс" було укладено договір факторингу № 01.02-26/24, згідно з яким ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ "Свеа Фінанс" право вимоги до боржників, зокрема і за договором про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.20 зворот - 28).
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "Свеа Фінанс", позивач набув права грошової вимоги до відповідача по договору № 32469-04/2024 у розмірі 15 360,00 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 3 200 грн., заборгованість за процентами 5 760 грн., заборгованість за пенею 6 400 грн. (а.с. 29-30).
Відповідач належним чином не виконував свої зобов?язання, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 15 360,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 18.03.2025 р. за договором № 32469-04/2024 від 25.04.2024 року (а.с. 17 зворот-19).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Виходячи з наведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що відповідачем 25.04.2024 року було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024 з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на суму кредиту 3 200 грн..
Грошові кошти у розмірі 3 200 грн. відповідач отримав шляхом переказу на картковий рахунок, що у свою чергу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_250318182616 від 18.03.2025 р.
Таким чином фінансова установа свої зобов'язання за договором про споживчий кредит виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.
На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копію договору факторингу № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року, реєстр боржників до договору факторингу № № 01.02-26/24 від 29.08.2024 р. у якому містяться відомості про боржників, номери кредитних договорів та суми заборгованості, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № № 01.02-26/24 від 29.08.2024 р., платіжну інструкцію № 9731 від 30.08.2024 року про оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 01.02-26/24.
Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори про відступлення прав недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані, що у свою чергу спростовує доводи представника відповідача про не доведеність відступлення права вимоги.
Також суд звертає увагу, що згідно з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.
У зазначеній постанові ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про перехід права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 15 360 грн., то суд зазначає наступне.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.2 договору про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024 строк кредиту 120 днів.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З врахуванням наведеного, виконаний позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам та тілу кредиту за період з 25.04.2024 р. по 18.03.2025 р. в розмірі 8 960 грн. 00 коп. суд вважає обґрунтованим.
У той же час, щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованою неустойкою (пенею), слід зазначити наступне.
Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відтак стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6 400 грн. за кредитним договором № 32469-04/2024 від 25.04.2024 року у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Будь-яких відомостей та доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.
Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024 від 25.04.2024 року в сумі 8 960,00 грн., яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 3 200,00 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 760,00 грн.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (58,3% ) в сумі 1 412,20 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", код ЄДРПОУ 37616221 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 32469-04/2024 від 25.04.2024 року у розмірі 8 960 (вісім тисяч дев?ятсот шістдесят) грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", код ЄДРПОУ 37616221 судовий збір у розмірі 1 412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 20 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.Г. Батовріна