Справа № 372/2081/25
Провадження № 2-1333/25
(ЗАОЧНЕ)
08 липня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.,
при секретарі Сидоренко Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В квітні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за Кредитним договором №22036000548254 від 22.11.2021року в розмірі 189 792,79 грн. з них: 118 619,27 грн. - залишок простроченого кредиту; 1,92 грн. - залишок прострочених відсотків; 71 171,60 грн. - залишок прострочених комісій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.11.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22036000548254, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua, та індивідуальної частини, якою є Кредитний договір. Так, Банк надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 112000,00 грн.; Дата надання кредиту: 22.11.2021; Кінцева дата погашення кредиту: 22.11.2023; Строк користування кредитом 24 місяці; Цільове призначення на споживчі потреби. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001 % на прострочену заборгованість 56,0 %. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 22.11.2021 по 21.06.2022 - 3,% від суми кредиту; з 22.06.2022 по 21.12.2022 - 2,5% від суми кредиту; з 22.12.2022 по 21.06.2023 - 1,5% від суми кредиту; з 22.06.2023 по 22.11.2023 - 0,925% від суми кредиту. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, кредит надавався шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок Клієнта.
22.11.2021року відповідачем було підписано Заяву-Згоду №1168281 про приєднання до універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
Тоді ж, 22.11.2021 року між відповідачем було підписано договір добровільного страхування життя позичальника, відповідно до умов якого, предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям відповідача, а вигодонабувачем, у разі настання страхового випадку, виступає АТ «Банк Кредит Дніпро». 26.08.2022 року після завершення встановлених банком кредитних канікул, між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду №1/26082022 до Кредитного договору № 22036000548254 від 22.11.2021 року за умовами якої у п.1 цієї угоди сторони підтвердили, що на дату підписання цієї Додаткової угоди: сума загальної заборгованості Клієнта за Кредитним договором становить 118 619,27 (Сто вiсiмнадцять тисяч шiстсот дев'ятнадцять гривень 27 копійок) грн. та складається із наступних сум: 101 382,65 гривень - строкова заборгованість за Кредитом; 0,02 гривень - прострочена заборгованість за Кредитом; 0,01 гривень - строкова заборгованість за процентами; 0,15 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 17 236,44 гривень - прострочена заборгованість за комісією.
На підставі викладеного, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за Кредитним договором №22036000548254 від 22.11.2021року в розмірі 189 792,79 грн. з них: 118 619,27 грн. - залишок простроченого кредиту; 1,92 грн. - залишок прострочених відсотків; 71 171,60 грн. - залишок прострочених комісій та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 22.04.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданій до суду заяві просить слухати справу у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань або відзиву до суду не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 22 листопада 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22036000548254, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором. Так, відповідно до п.п. 1.1-1.3 Розділу 1 Договору, кредит надається на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 112000,00 грн.; Дата надання кредиту: 22.11.2021; Кінцева дата погашення кредиту: 22.11.2023; Строк користування кредитом, міс.: 24; Цільове призначення на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 22.11.2021 по 21.06.2022 - 3,0% від суми кредиту; з 22.06.2022 по 21.12.2022 - 2,5% від суми кредиту; з 22.12.2022 по 21.06.2023 - 1,5% від суми кредиту; з 22.06.2023 по 22.11.2023 - 0,925% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001% річних, Процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість за кредитом 56,00% річних.
22.11.2021 року відповідачем було підписано Заяву-Згоду №1168281 про приєднання до універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
Крім того 22.11.2021 року між відповідачем було підписано договір добровільного страхування життя позичальника, відповідно до умов якого, предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям відповідача, а вигодонабувачем, у разі настання страхового випадку, виступає АТ «Банк Кредит Дніпро».
26.08.2022 року між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду №1/26082022 до Кредитного договору № 22036000548254 від 22.11.2021 року за умовами якої у п.1 цієї угоди сторони підтвердили, що на дату підписання цієї Додаткової угоди: сума загальної заборгованості Клієнта за Кредитним договором становить 118 619,27 (Сто вiсiмнадцять тисяч шiстсот дев'ятнадцять гривень 27 копійок) грн. та складається із наступних сум: 101 382,65 гривень - строкова заборгованість за Кредитом; 0,02 гривень - прострочена заборгованість за Кредитом; 0,01 гривень - строкова заборгованість за процентами; 0,15 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 17 236,44 гривень - прострочена заборгованість за комісією.
Відповідно до п.3 Додаткової угоди сума строкової заборгованості за Кредитом внаслідок застосування вищезазначених змін умов Кредитного договору становить 118 619,27 (Сто вiсiмнадцять тисяч шiстсот дев'ятнадцять гривень 27 копійок) грн., у зв' язку із чим Сторони домовились викласти розділ 4 Кредитного договору в новій редакції.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено положеннями ст. 1055 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав кредитний договір, таким чином погодивши всі його істотні умови.
Як убачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за кредитним договором банк перед відповідачем виконав та надав кредит на загальну суму 112 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 13 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 22036000548254 від 22.11.2021 року складає 189792,79 грн. та складається із наступних сум: з них: 118 619,27 грн. - залишок простроченого кредиту; 1,92 грн. - залишок прострочених відсотків; 71 171,60 грн. - залишок прострочених комісій.
Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором № 22036000548254 від 22.11.2021 року складає 189792,79 грн. з яких: залишок простроченого кредиту 118619,27 грн., залишок прострочених відсотків 1,92 грн., а відтак, відповідачем дійсно були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.
Розмір заборгованості за кредитними договорами відповідачем не оспорювався.
Свої зобов'язання з надання кредитних коштів позивач виконав, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем.
Зобов'язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконав у зв'язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу простроченого кредиту 118619,27 грн., та залишок прострочених відсотків 1,92 грн.,
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Водночас, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з прострочених комісій в сумі 71 171,60 гривень, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору №22036000548254 від 22.11.2021року встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до п.п. 1.2.-1.3 Договору, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 22.11.2021 по 21.06.2022 - 3,0% від суми кредиту; з 22.06.2022 по 21.12.2022 - 2,5% від суми кредиту; з 22.12.2022 по 21.06.2023 - 1,5% від суми кредиту; з 22.06.2023 по 22.11.2023 - 0,925% від суми кредиту.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19, відповідачем у якій було АТ «Банк Кредит Дніпро», а серед позовних вимог - «визнання недійсною з моменту укладення умову пункту 1.2 кредитного договору про сплату на користь банку щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості», зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі №450/126/20 сформулював правовий висновок про те, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.
Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.
Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.
Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством. Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіка). При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 71 171,60 гривень, а відтак, позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (код ЄДРПОУ: 14352406, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32) заборгованість за кредитним договором №22036000548254 від 22.11. 2021 року в сумі 118 621 грн. 19 коп. з яких: залишок простроченого кредиту 118 619,27 грн., залишок прострочених відсотків 1,92 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а всього стягнути 121 043 грн. 59 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В. Потабенко