06 вересня 2006 р.
№ 22/27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Костенко Т.Ф.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Копейка Ф.А.
від відповідача: Руденко А.В., Кайданюк Є.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант»
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р.
у справі № 22/27 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорна Ком'янка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант»
про визнання статті 13 договору добровільного страхування майна юридичних осіб №.11/01-007-0032 від 14.10.2005р. недійсним,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чорна Ком'янка» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант» про визнання недійсною статті 13 договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 11/01-007-0032 від 14.10.2005р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.02.2006р. (суддя А.М.Шкурат) у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 27.02.2006р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Чорна Ком'янка» подало апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. (судді: Л.О.Кондес, С.В.Куровський, Ю.Б.Михальська) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорна Ком'янка» задоволено: рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2006р. скасовано, позов задоволено: визнано недійсною ст. 13 договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 11/01-007-0032 від 14.10.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чорна Ком'янка» та Товариством з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорна Ком'янка» 42,50грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р., Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2006р. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант» мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант» підлягає задоволенню частково.
Господарським судом встановлено:
14.04.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №11/01-007-00032 добровільного страхування майна юридичних осіб. Застрахованим майном є бурякозбиральний комбайн марки Holmer, 1995 року випуску, заводський № 4526295, двигун 44290140009074357, реєстраційний № 14877МН.
02.10.2005р. із застрахованим майном стався страховий випадок, передбачений п. 7.1.1. договору, а саме пожежа, в результаті якої комбайн згорів, що знайшло відповідне відображення у акті про пожежу від 03.10.2005р.
Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку листом № 0310 від 02.10.2005р. Представником відповідача був складений акт огляду пошкодженого майна від 04.10.2005р.
06.10.2005р. відповідачу було направлено заяву про виплату страхового відшкодування, на яку листом № 608 від 10.10.2005р. відповідач відмовив в здійсненні страхового відшкодування, посилаючись на п. 13.1 договору, яким передбачено що територією дії страхового покриття є Черкаська обл., Маньківський р-н, с. Іваньки, вул. Заводська, 1, а страховий випадок стався «в процесі експлуатації майна за цільовим призначенням - тобто для збирання буряків на полі, що знаходиться біля с. Червоне, Черкаської обл.
Поняття страхування визначене ст. 1 Закону України “Про страхування», згідно якої страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частинами 3, 4, 5, 7 ст. 6 Закону України “Про страхування» встановлено: “Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Видами добровільного страхування можуть бути: 1) страхування життя; 2) страхування від нещасних випадків; 3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); 4) страхування здоров'я на випадок хвороби; 5) страхування залізничного транспорту; 6) страхування наземного транспорту (крім залізничного); 7) страхування повітряного транспорту; 8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); 9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); 10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; 11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9 цієї статті); 12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті); 16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); 17) страхування інвестицій; 18) страхування фінансових ризиків; 19) страхування судових витрат; 20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; 21) страхування медичних витрат; 22) інші види добровільного страхування.
Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.
Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.»
Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, видами добровільного страхування, на які видається ліцензія, зокрема можуть бути страхування наземного транспорту (крім залізничного) та страхування майна іншого, ніж наземний транспорт.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України “Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, угода між страхувальником та страховиком має укладатись відповідно до правил страхування.
Вимоги щодо правил страхування встановлені ст. 17 Закону України “Про страхування», згідно ч. 1 якої правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, позивач, який за даними правовідносинами є страховиком, для здійснення страхової діяльності за відповідним видом має бути видана ліцензія, відповідно до правил страхування за кожним видом страхування, що розроблені позивачем і ці правила страхування мають бути зареєстровані в Уповноваженому органі, який видав ліцензію. Проте, господарський суд попередніх інстанцій встановивши, що об'єктом страхування був транспортний засіб -бурякозбиральний комбайн не встановив обставин щодо того чи мав позивач ліцензію на добровільне страхування наземного транспорту.
Не досліджено господарським судом та не дано оцінки обставинам щодо можливості страхування позивачем транспортного засобу за правилами страхування майна.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. у справі № 22/27 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Костенко Т.Ф.