15.07.2025 Єдиний унікальний номер 205/759/25
Єдиний унікальний номер 205/759/25
Провадження № 2/205/1799/25
15 липня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
08 грудня 2024 року ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» звернувся через систему «Електронний суд» до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстрований судом 16 січня 2025 року.
На підставі ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, найменування Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було змінено на Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2025 року вищевказана позовна заява була передана на розгляд судді Бізяєвої Н.О.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1101/0/15-25 від 22 травня 2025 року про відрахування судді зі штату суду у зв'язку із достроковим припиненням відрядження суддю Бізяєву Н.О. було відраховано зі штату суддів Новокодацького районного суду міста Дніпра.
На підставі розпорядження керівника апарату суду № 65 від 17 червня 2025 року, вищевказану цивільну справу було передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2025 року цивільну справу було передано на розгляд судді Приходченко О.С.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23 червня 2025 року цивільну справу було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року вирішено питання про розгляд справи у заочному порядку.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 26 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 29791 шляхом реєстрації відповідача на інтернет-сайті компанії і виконанням ним певних дій, які свідчать про укладення договору, згідно з умовами якого позикодавець надав позичальникові кредит у розмірі 2 000 грн. строком на 17 днів до 12 травня 2021 року зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 2,5 % за користування кредитними коштами щоденно, а також комісію у розмірі 15 % від суми кредиту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у повному обсязі, чим порушив умови договору, внаслідок чого станом на 25 червня 2024 року сума заборгованості становить 12 500 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 2 000 грн., заборгованості за простроченими процентами у розмірі 10 500 грн. 17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» було укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 29791. Просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 12 500 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, про причини неявки судові не повідомив. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 29791 шляхом реєстрації відповідача на інтернет-сайті компанії і виконанням ним певних дій, які свідчать про укладення договору, згідно з умовами якого позикодавець надав позичальникові кредиту розмірі 2 000 грн. строком на 17 днів до 12 травня 2021 року зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 2,5 % за користування кредитними коштами щоденно, а також комісію у розмірі 15 % від суми кредиту (а.с. 23-25). Договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на інтернет-сайті, виконанням певних дій, що свідчать про укладення договору.
Умовами п. 2.3 договору про надання фінансового кредиту № 29791 від 26 квітня 2021 року визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнтові до дня повного погашення заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» було укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 29791 від 26 квітня 2021 року (а.с. 19, 26-29, 34).
Листом № б/н від 21 травня 2024 року відповідача повідомлено про зміну кредитора та направлено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 29791 від 17 лютого 2021 року (а.с. 17), яку ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відповідач умови кредитного договору не виконав, кредит не повернув, відсотки за користування кредитом і комісію не сплатив, внаслідок чого станом на 25 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 , як стверджує позивач, складає 12 500 грн. (а.с. 18).
Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом AV7562 (а.с. 25), який зазначений у тексті договору у розділі «Реквізити і підписи сторін».
Таким чином, між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах фінансового кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків розмір процентів за період з 26 квітня 2021 року по 22 травня 2024 року, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з суми поточної заборгованості у розмірі 2 000 грн., становить 10 500 грн. (а.с. 18).
Проте, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Договір між сторонами було укладено на строк з 26 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року.
Таким чином, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, то після 18 квітня 2021 року позивач не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором про надання фінансового кредиту № 29791 від 26 квітня 2021 року.
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, судом враховуються умови кредитного договору № 29791 від 26 квітня 2021 року, яким сторони погодили у разі виникнення прострочки нарахування відсотків і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки. Таким чином, розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 9 000 грн. (2 000 грн. х 2,5 % х 180 днів = 9 000 грн.).
У зв'язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, відповідач свої зобов'язання не виконує, то позов підлягає задоволенню в частині стягнення кредитних коштів у розмірі 11 850 грн., з яких 2 000 грн. - тіло кредиту, 850 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, 9 000 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період прострочення. У задоволенні позовних вимог в іншій частині позивачеві слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 10 500 гривень є завищеною. Крім цього, зустріч та консультація щодо перспективи врегулювання кредитної заборгованості, моніторинг аналіз судової практики, підготовка доказів і додатків до позовної заяви, не можна віднести до професійної правничої допомоги, оскільки доказами по даній справі є сам кредитний договір, договір факторингу, які були наявні у позивача, а також картка виписка по особовому рахунку, виконана за допомогою комп'ютерної програми.
Крім цього, суд зауважує, що кількість годин, витрачених на складання позовної заяви про стягнення заборгованості, зазначена у рахунку на оплату, є завищеною, оскільки позовна заява є типовою, не містить розрахунків, та не вимагає витрат тривалого часу на її підготовку.
Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів не можуть бути включені до правничої допомоги, оскільки окрім позовної заяви, інших заяв, клопотань позивачем в межах даної цивільної справи подано не було. Моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи теж не можна віднести до правничої допомоги, оскільки позовну заяву подано через систему «Електронний суд», в якому позивач має зареєстрований електронний кабінет, в який надходять процесуальні документи, постановлені судом, а статус провадження відображається автоматично, що виключає додатковий моніторинг руху справи та ухвалених судом процесуальних документів.
Крім того, оцінка дій, що полягали у наданні консультацій та складанні позовної заяви про стягнення боргу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч 4 ст. 137 ЦПК України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Досліджуючи надані стороною позивача документи, а саме договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року та платіжна інструкція № 3 5756 від 03 березня 2025 року, суд зазначає, що в них не міститься інформація про надання правничої допомоги саме за кредитним договором № 29791 від 26 квітня 2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Жодного посилання на цивільну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, рахунок і платіжна інструкція правничої допомоги не містить.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 296 грн. 44 коп. (11 850 грн. х 2 422 грн. 40 коп. : 12 500 грн. = 2 296 грн. 44 коп.).
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу», складає 14 146 грн. 44 коп. (11 850 грн. + 2 296 грн. 44 коп. = 14 146 грн. 44 коп.).
На підставі викладеного, керуючись п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 1 ст. 13 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ст. 1077 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» (ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 29791 від 26 квітня 2021 року у розмірі 11 850 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 9 850 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 296 (дві тисячі двісті дев'яносто шість) гривень 44 коп., а всього 14 146 (чотирнадцять тисяч сто сорок шість) гривень 44 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: