Справа № 202/2967/24
Провадження № 2-о/202/103/2025
23 липня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:
судді Доценко С. І.,
за участю секретаря Тарасової К.О.,
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення фактів проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки до дня смерті військовослужбовця та перебування на його утриманні, заінтересовані особи : Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, -
Заявник звернулась до суду в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання її однією сім'єю із ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу а також факту перебування її на його утриманні з 15 грудня 2021 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування зазначила, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 з грудня 2021 року як чоловік та жінка. Вони вели спільне господарство, мали спільні права та обов'язки. Весь час вона перебувала на його утриманні, тому що не працювала, свого доходу не мала. З 24.04.2022 року ОСОБА_3 перебував в лавах ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_3 він загинув, захищаючи територіальну цілісність держави.
Встановлення фактів необхідно їй тому, що вона, як член сім'ї загиблого військовослужбовця, і особа, що перебувала на його утриманні, має право на отримання грошової допомоги пов'язаної із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби , відповідно до ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та отримання пенсії у разі втрати годувальника.
Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року було відкрите провадження по справі в порядку окремого позовного провадження.
Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року задоволено клопотання Дніпровського обласного ТЦК та СТ про залучення до участі в справі в якості заінтересованої особи Міністерства оборони України.
Ухвалою суду від 30.10.2024 року заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.01.2025 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра було скасовано та справу направлено для продовження судового розгляду.
Ухвалою суду від 30.01.2025 року справа прийнята до розгляду після апеляційного оскарження.
Ухвалою суду від 28.03.2025 року витребувано повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану, про перебування в шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса).
В судовому засіданні представники заявника підтримали заяву та просили задовольнити, тому що встановлення зазначених фактів надає заявниці право як члену сім'ї загиблого військовослужбовця отримати гарантії передбачені Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та отримання пенсії у разі втрати годувальника. Заявниця проживала тривалий час із заявником як чоловік та дружина, він опікувався нею, т. щ. свого доходу вона не мала. Працездатна, але не працювала, займалась волонтерською діяльністю. Зазначили, що батьки загиблого залишились на окупованій території і їх доля невідома, а рідний брат загиблого перебуває в полоні. Саме заявниця із своїми батьками займались похованням загиблого.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились. Залишили заяви про розгляд справи без їх участі, з урахуванням письмових пояснень.
Представником Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області подано письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення заяви тому що факт проживання без шлюбу та факт перебування на утриманні військовослужбовця не породжують право заявника на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Так, відповідно до ст. 29-31 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( далі - Закон №2262-ХІІ) право на пенсійне забезпечення мають непрацездатні члени сім'ї військовослужбовця до яких відносяться за нормами закону а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідно до ст.31 цього Закону члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Заявниця є працездатною особою і не підпадає під жодний з пунктів ст.30 цього Закону . Відповідно до ст.16 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік, або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Заявниця не перебувала в шлюбі з загиблим військовослужбовцем і не подала жодного належного доказу на підтвердження ведення спільного господарства, а тому не була членом сім'ї . Відповідно до норм ЦПК факт встановлюється судом, якщо його встановлення породжує будь-які юридичні наслідки для особи заявника. В цьому випадку, встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та жінка та перебування на утриманні загиблого військовослужбовця не породжує для заявника юридичних наслідків. Окрім того, на думку представника встановлено спір про право, що взагалі виключає розгляд в порядку окремого провадження.
Представником Міністерства оборони України подані письмові пояснення, в яких проти задоволення заяви заперечує . Зазначає, що факти, які підлягають встановленню мають породжувати юридичні наслідки - виникнення, зміну , припинення особистих чи майнових прав громадян. Як встановлено із заяви, заявниця просить встановити факт проживання її з загиблим військовослужбовцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу для визнання її членом сім'ї загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця відповідно до ст. 16,16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст..41 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу». Разом з тим, встановлення цих фактів не породжує для заявника юридичних наслідків, тому що військовослужбовець ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідно до редакції ст..16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяв на момент загибелі військовослужбовця і , який підлягає застосуванню, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти , які не досягли повноліття , утриманці загиблого. Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника , відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і редакція зазначеної статті Закону не передбачала категорію осіб, які мають право на виплати - особу, яка проживала однією сім'єю з загиблим як чоловік та жінка без шлюбу. За змістом ст..21 СК України проживання чоловіка та жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Також, відповідно до ст..10-1 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції на момент загибелі ОСОБА_3 , не віднесено до членів сім'ї загиблих військовослужбовців осіб, які проживали з загиблим однією сім'єю як чоловік і жінка без шлюбу. Тому у заявниці не винило право звернення з такою заявою, тому що встановлення цих фактів не породжує для неї юридичні наслідки. Що стосується наданих доказів, то заявником підтверджується лише факт проживання осіб за однією адресою, але ж не підтверджується факт ведення спільного господарства. Спільні фото, пересилання відповідачем коштів на рахунок заявника самі по собі без доведення ведення спільного господарства , не підтверджують проживання однією сім'єю. Тому просив в задоволенні заяви відмовити.
Вислухавши представників заявниці, дослідивши письмові доводи осіб, що приймали участь у судовому розгляді та надані суду докази судом встановлено, що предметом судового розгляду є встановлення в порядку окремого провадження фактів проживання заявниці з загиблим військовослужбовцем однією сім'єю як чоловіка та жінки та перебування заявниці на його утриманні.
Заявницею зазначено, що встановлення цих фактів породжує для неї юридичні наслідки, такі як право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги та гарантій члена сім'ї загиблого військовослужбовця, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 у зв'язку із смертю військовослужбовця.
Так, згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю без наявності інших ознак сім'ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.08.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_8 року настала смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до копії повідомлення про смерть від 21.08.2023 року солдат ОСОБА_3 загинув , ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок військових дій, під час захисту територіальної цілісності України .
Причина смерті ОСОБА_3 також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №5811 від 21.08.2023 року. Також, п.7 містить місце проживання померлого АДРЕСА_1 .
Правовідносини, щодо отримання прав і гарантій члена сім'ї загиблого військовослужбовця регулюються Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку із смертю військовослужбовця.
Так, відповідно до п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ( далі - постанова №168) в редакції, яка діяла на момент смерті військовослужбовця, було визначено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Таким чином, нормативно визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової допомоги є дата загибелі військовослужбовця, якою є ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За змістом положень ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла на час виникнення права , отримувачами одноразової грошової допомоги , право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти , які не досягли повноліття , утриманці загиблого. Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника , відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена у новій редакції, відповідно до якої до кола осіб, які мають право на отримання одноразової допомоги включено жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Разом з тим, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону і застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності лише у випадках пов'язаних з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Тобто , зазначений Закон не має зворотної сили , до правовідносин, що виникли раніше, окрім виключення що стосується дітей загиблої особи, народжених після його смерті.
Відповідно до положень ст.31 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» утриманцями вважаються члени сім'ї померлого, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Членами сімї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, за ст.30 цього Закону мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
За змістом ст.30 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
На підтвердження своїх доводів проживання однією сім'єю з загиблим військовослужбовцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на його утриманні заявницею надано : довідку №452 від 31.08.2023 року про те, що ОСОБА_6 з 2022 року навчався в Дніпровському державному університеті внутрішніх справ на заочному відділенні, копію паспорту ОСОБА_5 , свідоцтво про зміну нею прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 26.12.2023 року ( після загибелі ОСОБА_5 ), акт про проживання , виданий ОСББ «Слобожанський -Батумська» від 02.02.2024 року про те, що ОСОБА_3 проживав за одною адресою з заявницею з 15.12.2021 до 15.08.2023 року, довідку про задеклароване місце проживання ОСОБА_8 , яке збігається з адресою , зазначеною в акті ОСББ, відомості про наявність банківських рахунків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та платіжні інструкції про перекази коштів на рахунок заявниці з банківських карток ОСОБА_5 в період з 16.05.2022 по 17.08.2023 року, чеки на придбання ігрової консолі Nintendo Switch та стаціонарної комп'ютерної системи, спільні фотографії та роз печатку переписки в мессенджері.
Проаналізувавши надані докази, суд встановив , що заявниця та ОСОБА_5 офіційно мали різні задекларовані місця проживання. Вона - в м. Дніпро, а він - в Херсонській області. Військовослужбовець ОСОБА_3 , відповідно до повідомлення про смерть був призваний на військову службу 06.04.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , що свідчить про те, що він перебував в цей час за межами Дніпра. До вищого навчального закладу в Дніпрі був зарахований з вересня 2022 року, після призову на військову службу.
При таких обставинах суд критично оцінює акт ОСББ та самі твердження заявниці про проживання ОСОБА_5 з заявницею однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, з 15.12.2021 року по 15.08.2023 року, при тому що ОСОБА_3 , відповідно до даних паспорту та документів, що підтверджують його смерть , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , а на ІНФОРМАЦІЯ_7 він не досяг повноліття та шлюбного віку, встановленого ст.22 СК України.
Грошові кошти ОСОБА_5 розпочав перераховувати заявниці різними сумами з 16.05.2022 по 17.08.2023 року, коли вже перебував в лавах ЗСУ.
Але суд не може розцінити пересилання цих коштів виключно для потреб сім'ї та на утримання заявниці, при тому , що представником заявника було заявлено, що заявниця не працювала, тому що займалась волонтерською діяльністю .
Суд вважає, що з цього часу між ОСОБА_5 та заявницею виникли стосунки як чоловіка та жінки.
Допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що заявниця з ОСОБА_5 проживали в одній квартирі та були парою.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів сімейного стану встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 на момент виникнення правовідносин та смерті військовослужбовця в шлюбі не перебували, а на момент судового розгляду ОСОБА_12 перебуває в шлюбі з 10.12.2024 року з ОСОБА_13 .
Надані заявником чеки на придбання портативної ігрової консолі та стаціонарної комп'ютерної системи не можуть бути підтвердженням проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї , тому що оплата проведена карткою, але ж відомості про картку не збігаються з зазначеними картками заявниці та ОСОБА_3 .
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Разом з тим, проаналізувавши надані докази, що підтверджують факт смерті військовослужбовця ОСОБА_3 та норми законодавства, що діяли на момент настання його смерті , з чим законодавець пов'язує час виникнення права, суд приходить до висновку про те, що встановлення фактів , про які просить заявниця , не породжує для неї юридичних наслідків у вигляді права на отримання одноразової грошової допомоги, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, відповідно до ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд прийшов до такого висновку тому що законодавство, яке діяло на момент смерті ОСОБА_3 , містить виключне коло осіб, які мають право на таку виплату і до цього кола осіб ,на момент виникнення права ,не була віднесена жінка, з якою загибла особа проживала однією сім'єю без укладення шлюбу. Внесення змін до Закону не має зворотної дії в часі.
Також суд вважає, що заявниця, яка є працездатною особою за віком , не може бути визнана особою, яка перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, тому що відповідно до ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника , відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який також має виключний перелік осіб, які можуть отримувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника, до яких відносяться непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців.
Тому , в задоволенні заяви про встановлення фактів що мають юридичне значення слід відмовити, тому що встановлення фактів про які просить заявниця не породжує для неї юридичних наслідків, що мають для неї значення у вигляді права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , що є обов'язковою умовою для встановлення фактів судом в порядку окремого провадження.
Керуючись ст.ст.258-259,315-319 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення фактів проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та перебування на його утриманні з 15.01.2004 року по день його смерті, заінтересовані особи : Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне судове рішення складено 23.07.2025 року.
Суддя С. І. Доценко