Справа № 464/2377/23 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Провадження № 22-ц/811/1394/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
22 липня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року в складі судді Тімченко О.В. у справі за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємтсва "КГК", ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності,-
встановив:
У квітні 2023 року позивач Львівська міська рада звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ПП "КГК", ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності, просив скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 54,8 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36372270).
Ухвалами Сихівського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження до відповідача Приватного підприємства «КГК» про скасування державної реєстрації права власності на підставі п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України у зв'язку із припиненням юридичної особи, прийнято до розгляду позовну заяву з вимогами до відповідача ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також задоволено заяву про забезпечення позову. Заборонено вчинення ОСОБА_1 , а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення літ. «Б-1» загальною площею 54,8 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36372270).
22 грудня 2023 року ухвалою суду зупинено провадження в цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 1313/665/2012.
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року поновлено провадження у справі.
Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року залишено позов без розгляду.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 18 квітня 2023 року (справа № 464/2377/23, пр. № 2-з/464/27/23).
Ухвалу суду оскаржив представник позивача Львівської міської ради Кулик А.Я., з такою не погоджується, вважає постановленою з порушенням норм процесуального права.
Покликаючись на положення ст.ст. 223, 240 ЦПК України, як норми які регулюють питання відкладення розгляду справи та оголошення перерви у судовому засіданні, зазначає, що сторонами у судове засідання 06.03.2025 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
При цьому, у випадку неявки учасників справи, суд зобов'язаний провести судове засідання та вирішити подані сторонами клопотання з прийняттям процесуальних рішень у формі ухвали, однак 06.03.2025 жодних процесуальних рішень судом не приймалося, ухвал не постановлялося, оскільки у ЄДРСР такі відсутні та позивачу не направлялися.
Також у матеріалах справи відсутній протокол судового засідання чи аудіо запис засідання.
Вважає, що суд повинен був відкласти судове засідання 06.03.2025 на іншу дату, а у подальшому вирішувати питання про залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки.
Оскільки питання відкладення розгляду справи 06.03.2025 не було вирішене, позивач вважав, що судове засідання у цей день взагалі не відбулося та клопотання про відкладення не вирішувалося, тому засідання було перенесено не з причин неявки учасників справи, а з причин того, що засідання 06.03.2025 не відбулося взагалі.
Покликаючись на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові №756/12128/15 зазначає, що суд зобов'язаний винести ухвалу за результатами розгляду процесуального клопотання і така має бути оформлена та приєднана до матеріалів справи.
Вважає, що якщо суд не провів судове засідання, не постановив ухвалу про відкладення, але у подальшому залишив позов без розгляду через неявку, це є неправомірним, оскільки перерва не рахується як нове засідання і не може карати за неявку на неіснуюче повторне засідання.
Відсутність відомостей про проведення судового засідання унеможливило реалізувати право позивача на подання клопотання про розгляд справи у відсутності представника, оскільки залишення позову без розгляду можливе лише у випадку повторної неявки позивача, тому останній повинен бути обізнаний про першу його неявку відповідно до вимог ЦПК України.
Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішити питання судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про місце та час розгляду справи, в судове засідання 22 липня 2025 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з такого.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 06.03.2025 у судове засідання сторони не з'явилися, від представника позивача Львівської міської ради Кулика А.Я. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування на лікарняному, у судовому засіданні було продовжено перерву до 09 год 08 квітня 2025 року, про що сторони були належним чином повідомлені через електронний кабінет, однак у судове засідання 08 квітня 2025 року представники сторін не з'явились, зокрема позивача - повторно.
Таким чином, будучи юридичною особою та маючи численну кількість представників відповідно до наданого суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач повторно не забезпечив участь свого представника у судове засідання, механізмом можливості брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції не скористався, заява про розгляд справи у його відсутності, не надходила, тому визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в силу положень ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Оскільки ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 18 квітня 2023 року забезпечено позов та заборонено ОСОБА_1 , а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення літ. «Б-1» загальною площею 54,8 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36372270), суд скасував вжиті заходи забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Колегія звертає увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.
Системний аналіз наведених норм процесуального права дійсно свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин повторної неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140св21), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19 (провадження № 61-17634св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23).
Таким чином, згідно із вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
З врахуванням наведеного, для правової кваліфікації та підстави залишення позову без розгляду значення мають два останні судові засідання.
З матеріалів справи вбачається, що два останні судові засідання були призначені на 06.03.2025 та 08.04.2025.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
В частині 5 цієї статті зазначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
У матеріалах справи наявні докази повідомлення учасників справи на зазначені вище судові засідання, що свідчить про виконання вимог процесуального закону у цій частині.
Зокрема, після судового засідання 10 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача Фостяк О.Я. були повідомлені про наступне судове засідання 06.03.2025 під розписку (а.с. 124-126).
Про судове засідання, призначене на 09 год 00 хв 08 квітня 2025 року, учасників справи, у тому числі представника позивача, повідомлено шляхом надіслання судової повістки про виклик до суду у їх електронні кабінети, що підтверджується довідками про доставку електронних документів (а.с. 131-132).
Враховуючи наведене, будь які доводи щодо неналежного повідомлення сторони позивача є неспроможними, оскільки спростовуються вимогами закону та матеріалами справи.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є процесуальним обов'язком і осіб, які беруть участь у справі.
Фактично, не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, представник позивача свої доводи зводить до того, що 06.03.2025 сторонами подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак жодних процесуальних рішень судом не приймалося, ухвала не постановлялася, також у матеріалах справи відсутній протокол судового засідання чи аудіо запис засідання, тому вважає, що питання відкладення розгляду справи 06.03.2025 не було вирішене, судове засідання у цей день взагалі не відбулося та клопотання про відкладення не вирішувалося, тому засідання було перенесено не з причин неявки учасників справи, а з причин того, що засідання 06.03.2025 не відбулося взагалі, що виключає можливість стверджувати про його повторну неявку у судове засідання.
Беззаперечним є те, що учасники справи не прибули у судові засідання 06.03.2025 та 08.04.2025.
Так, 06.03.2025 ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 06.03.2025, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відповідних доказів до клопотання не долучено, при цьому, наявний протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX.
Відповідно до статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина п'ята).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзаци перший і другий частини шостої статті 14 ЦПК України).
Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (абзац другий частини четвертої статті 183 ЦПК України).
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини перша, четверта та восьма статі 14 ЦПК України).
Процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС (пункт 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21).
Згідно з висновком, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, лише для фізичної особи, яка не має обов'язку зареєструвати електронний кабінет, належним і правомірним способом безпосереднього звернення до суду є подання процесуальних електронних документів через офіційну електронну адресу суду (див. пункти 8.7, 8.8, 8.9, 12.1-12.3 постанови).
Колегія суддів виходить з того, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 258 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання
У матеріалах справи дійсно відсутні протокол судового засідання чи ухвала суду про продовження перерви (відкладення) у розгляді справи, що незважаючи на встановлені апеляційним судом обставини (подання клопотання про відкладення судового засідання з порушенням), не може вважатися належним виконанням місцевим судом вимог процесуального закону у цій частині.
В свою чергу, відсутність ухвали суду про відкладення судового засідання чи протоколу судового засідання, не спростовує факту попереднього визначення судом дати такого, як і неявку представника позивача у таке.
У подальшому, будучи належним чином повідомленим про судове засідання на 08.04.2025, представник Кулик А.Я. 07.04.2025 сформував у системі Електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, до якого долучив відповідні докази, однак слідуючи таким листок непрацездатності ОСОБА_2 № 16782625-2031179919-1, станом на 07.04.2025 мав статус «закритий» (а.с. 133-136).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із тим, що у даній справі мала місце повторна неявка представника позивача у судове засідання, який був належним чином повідомлений про таке, однак із заявою про розгляд справи без його участі, не звертався.
При цьому, як зазначалося вище, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
У підсумку, доводи представника Львівської міської ради про те, що перерва у судовому засіданні не рахується як нове засідання, тому суд не може карати за неявку на неіснуюче повторне засідання, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, при цьому положення процесуального закону про залишення позову без розгляду не зобов'язують враховувати суд причину, наслідком чого було перенесення судових засідань (оголошення перерви чи відкладення судового засідання), натомість приписи, які входять у диспозицію відповідної статті, судом першої інстанції дотримано.
Таким чином, подаючи двічі поспіль клопотання про відкладення розгляду справи, представник позивача не міг не розуміти відповідних фактів, а відтак і правових наслідків цього, тому неподання клопотання про розгляд справи у його відсутності, жодним чином не могло залежати від відсутності відомостей про проведення судового засідання та не виключало реалізацію відповідного права стороною позивача.
Враховуючи наведене та належне виконання судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо повідомлення учасників справи (позивача) про день, час та місце розгляду справи, відсутність заяви у якій сторона позивача просила б суд про забезпечення участі в режимі відеоконференції у судових засіданнях у цій справі чи розгляду справи без участі позивача, навіть за наявності встановлених колегією суддів процесуальних порушень допущених місцевим судом, про які зазначено вище, однак, які не впливають на законність оскаржуваного рішення та не доводять належне виконання стороною позивача своїх процесуальних обов'язків, дають підстави для висновку про законність оскаржуваної ухвали та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, відтак, необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги.
Іншими словами, висновок суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду є правильним.
Колегія суддів зауважує, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06).
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22) та у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 522/13429/13-ц (провадження № 61-3848св22).
Разом з цим, будучи юридичною особою Львівська міська рада повторно не забезпечила участь свого представника у судове засідання, відповідними процесуальними механізмами та можливостями, не скористалася.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Таким чином, клопотання апеляційної скарги щодо судових витрат колегія суддів не вирішує, при цьому навіть у випадку задоволення апеляційної скарги, таке не підлягало б задоволенню, оскільки розподіл судових витрат вирішується судом після завершення розгляду справи по суті, натомість у випадку скасування оскаржуваної ухвали розгляд справи продовжується.
Керуючись статтями 374, 379, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу Львівської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 22 липня 2025 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк