Справа № 684/54/25
Провадження № 2/684/77/2025
іменем України
24 липня 2025 року с-ще Стара Синява
Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:
судді Гринчук С.М.
за участі секретаря судового засідання Олійник Л.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Волошина І.В.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Міністерство оборони України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в с-щі Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про визнання відсутнім права на одноразову грошову допомогу,
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Волошина І.В. звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили визнати відсутнім у ОСОБА_2 права на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю сина - військовослужбовця ОСОБА_4 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позивач та відповідач є батьками загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 . Солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум (далі за текстом - Комісія), матері (позивачу) та дружині (третій особі ОСОБА_3 ) загиблого ОСОБА_4 призначено одноразову грошову допомогу (засідання комісії від 10 листопада 2023 року №344/168). Також, Комісією призначено одноразову грошову допомогу (засідання комісії від 09 лютого 2024 року №23/168) батьку загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 (відповідачу). Законом 3515-ІХ від 09 грудня 2023 року статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 2, відповідно до якого у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
Вважають, що наявні підстави для припинення відповідачу виплати одноразової грошової допомоги, оскільки останній не має права на отримання цих коштів, так як ухилявся від виконання обов'язку щодо утримання загиблого сина. В обґрунтування викладеного позивач зазначає, що з 02 листопада 1980 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвали 10 лютого 1986 року. Вказує, що на час розірвання шлюбу їхній дитині - ОСОБА_4 було 4 роки, хоча фактично відповідач не проживав з позивачем однією сім'єю з жовтня 1981 року. Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області у 1982 році стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , однак відповідач ухилявся від їх сплати, мав заборгованість. Вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 березня 1995 року його було засуджено за ст. 144 КК України 1960 року. Вказана стаття передбачає відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей. За змістом вироку суд установив, що ОСОБА_2 , будучи зобов'язаним до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина на протязі 1994-1995 років злісно ухилявся від сплати аліментів, в результаті чого за ним утворилася заборгованість станом на 18 січня 1995 року в сумі 1300000 карбованців. Постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 1995 року ОСОБА_2 замінено невідбутий строк чотири місяці виправних робіт покаранням у виді позбавлення волі строком на чотири місяці.
Окрім того стверджують, що ОСОБА_1 з жовтня 1981 року по серпень 1986 року проживала у селі Бабине в будинку своєї матері, разом з нею проживав її син ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_2 разом з нею не проживав і участі у вихованні сина ОСОБА_4 не приймав. Вказане, на переконання позивача та її представника, свідчить про те, що позивач та відповідач мешкали окремо після народження сина, тобто відповідач ухилявся від його виховання та утримання ще з самого народження дитини.
Позивач та її представник вказують, що оскільки між сторонами існує спір про право на отримання одноразової грошової допомоги, заява подається в позовному провадженні. Припинення виплати допомоги відповідачу вплине на розмір допомоги позивача та третьої особи ОСОБА_3 .
Звертають увагу на те, що раніше позивач зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту ухиляння від виконання обов?язку щодо утримання загиблої особи за її життя (справа №684/216/24). Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 листопада 2024 року скасовано рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та додаткове рішення від 13 вересня 2024 року у вказаній справі, у задоволенні позову відмовлено. Хмельницький апеляційний суд констатував, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту ухиляння від виконання обов?язку щодо утримання загиблої особи за її життя не є ефективним способом захисту порушеного права. Належним та ефективним способом захисту цивільного права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах є заявлення до ОСОБА_2 позову про визнання відсутнім права на одноразову виплату, під час розгляду якого позивачкою мають бути доведені підстави, за якими призначення та виплата відповідачу одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З огляду на викладену вище позицію Хмельницького апеляційного суду, позивач звертається до суду з позовом до відповідача про визнання відсутнім права на одноразову грошову допомогу.
18 березня 2025 року представник відповідача - адвокат Яцишин А.О. через систему Електронний суд надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю в задоволенні позову, заперечив доводи позивача про виплату одноразової грошової допомоги та зазначив, що відповідач не був позбавлений батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 ,а тому відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має можливість реалізації своїх прав на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю сина - військовослужбовця. Обгрунтовуючи своє право на отримання допомоги покликається на норми частини першої статті 16-3, підпункти 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Представник відповідача вважає, що за відсутності рішення суду про позбавлення особи батьківських прав матір і батько згідно зі статтею 141 СК України мають рівні права й обов'язки щодо дитини, незалежно від перебування чи неперебування батьків у шлюбі та їх спільного чи окремого проживання. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, що, на його думку, узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц. ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_4 , а тому мав правове становище батька останнього з усією сукупністю прав, заснованих на спорідненості зі своєю дитиною. Вважає, що виплата одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого) військовослужбовця не ставиться у залежність від належного виконання ними батьківських обов'язків, а пов'язується з наявністю у них можливості мати та набувати права, засновані на спорідненості з дитиною, відсутністю відмови від отримання одноразової грошової допомоги та з поданням документів, передбачених затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Також представник відповідача зазначає, що норма законодавства, на яку посилається позивач у позові, як на підставу позову - не регулює спірні правовідносини. На час виникнення спірних правовідносин 19 січня 2023 року - смерті ОСОБА_4 , не існувало такої підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. Статтю 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено Законом №3515 ІХ від 09 грудня 2023 року, тобто вже після смерті сина позивача та відповідача, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .Звертає увагу на те, що згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування (тобто Закон № 3515-IX від 09.12.2023 року набрав чинності 29 березня 2024 року), крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги. Тобто, на момент виникнення у відповідача права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця, норми про відмову, припинення чи призупинення виплати особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя - не існувало.
Вказує на те, що за зверненням представника відповідача, у справі № 684/216/24 було проведене науково-правове дослідження щодо дії норми закону у часі.
Адвокат Яцишин А.О. вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав відносно сина, тому має право на реалізацію своїх прав на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку загибеллю сина військовослужбовця, відтак просить у задоволенні позову відмовити.
25 березня 2025 року представник позивача - адвокат Волошина І.В. через систему Електронний суд надіслала до суду відповідь на відзив, в якому звернула увагу суду на те, що в позові йде мова про новий інститут - припинення виплати, який закріплений у пункті 2 статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», реалізація якого стала можливою з 29 березня 2024 року. Вважає, що наданий стороною відповідача висновок науково-правової експертизи від 09 серпня 2024 року, який є висновком експерта у галузі права, не відповідає вимогам статті 114 ЦПК України, яка встановлює обмеження щодо предмета висновку. Окрім цього, вважає, що оскільки згідно з частиною другою статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права, наданий відповідачем висновок в силу вимог ЦПК України є недопустимим доказом.
Адвокат Волошина І.В. вказує на позицію Конституційного Суду України про те, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Хоча правовідносини з приводу виплати відповідачу ОГД виникли до ухвалення акта законодавства (закону №3515-ІХ від 09 грудня 2023 року), однак вони продовжують існувати, виплати здійснюються, тобто вказані правовідносини не припинились, а тому вважає, що вони регулюються зазначеним законом.
Позивач ОСОБА_5 та її представник - адвокат Волошина І.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позові, просили задовольнити.
Допитана в судовому засіданні за її заявою як свідок позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 не проживав із нею та сином ОСОБА_4 з того часу, як сину виповнилось 2 місяці. Спільно проживали погано, відповідач її ображав, у зв'язку з чим вона переїхала разом із сином проживати до будинку її матері в с.Бабине Старосинявського району, пізніше - в квартиру в селищі Стара Синява. Відповідач не брав участі в утриманні сина, жодної допомоги не надавав, аліментів не сплачував, продуктів харчування не надавав, на свята не приходив та не вітав, вона самостійно утримувала сина, вони не перетиналися, син батька не знав. Її син знав лише діда по батьковій лінії, з віку приблизно 5-6 років спілкувався з ним інколи, також, коли виріс - інколи спілкувався з сестрами батька. З батьком син не бачився. Був єдиний випадок, коли син повідомив їй про те, що «бачив того чоловіка», тобто не назвав відповідача батьком.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання 18 липня 2025 року не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр.227). Окрім того, надав згоду на отримання смс-повідомлень, яке отримав (арк.спр.219).
Третя особа - ОСОБА_3 , дружина загиблого ОСОБА_4 , в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, просила задовольнити, вважала, що відповідач не має права на отримання допомоги. Вказувала на те, що за період спільного проживання з ОСОБА_4 не знала і не бачила батька чоловіка, про нього не говорили, оскільки на дану тему чоловік не хотів розмовляти, спогадів з дитинства, особистих речей, фото та подарунків від батька також не було. Батьком ОСОБА_4 вважав свого вітчима ОСОБА_6 .
Третя особа - Міністерство оборони України в судове засідання представника не направило, про розгляд справи повідомлене належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (арк.спр.222).
13 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (арк.спр.56-57).
13 березня 2025 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача для ознайомлення з матеріалами справи.
03 квітня 2025 року відкладено підготовче засідання за клопотанням відповідача про залучення іншого адвоката. В даному судовому засіданні представник відповідача - адвокат Яцишин А.О. також повідомив суд про надіслання заяви ОСОБА_2 про дострокове припинення дії договору про надання правничої допомоги у зв'язку з неузгодженістю позиції.
Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (арк.спр.160-161).
23 травня 2025 року відкладено судове засідання за клопотанням відповідача у зв'язку з хворобою адвоката.
07 липня 2025 року оголошено перерву в судовому засіданні за клопотанням відповідача, задля забезпечення можливості відповідачу реалізувати своє право скористатися правовою допомогою адвоката.
Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 , подану ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10 липня 2025 року справа знята з розгляду у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою.
Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.
З'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.
Суд установив, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 12 серпня 1999 року Старосинявським райвідділом ЗАГС (арк.спр.17).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03 лютого 2023 року Старосинявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (арк.спр.12).
Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано 10 лютого 1986 року, про що складено актовий запис №2, ОСОБА_7 після розірвання шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_8 », про що свідчить Свідоцтво про розірвання шлюбу від 25 липня 2023 року серії НОМЕР_3 та Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00006490871 від 23 листопада 2010 року (арк.спр.22, 23).
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 08 жовтня 2022 року, суд установив, що на час смерті ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_9 , який зареєстровано 08 жовтня 2022 року у Летичівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що було зроблено актовий запис №71 (арк.спр.37).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол №344/168 від 10 листопада 2023 року) відповідно до пункту другого постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 призначено одноразову грошову допомогу матері та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) в розмірі 2/3 частини 15000000 гривень в сумі 10000000 (десять мільйонів) гривень у рівних частках кожній (арк.спр.18-19).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол №23/168 від 09 лютого 2024 року) відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 призначено одноразову грошову допомогу батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) в розмірі 1/3 частини 15000000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень в сумі 5000000 (п'ять мільйонів) гривень (арк.спр.29-30).
Згідно з Довідкою Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 31 липня 2023 року №84, ОСОБА_1 , 1962 року народження, проживала без реєстрації з жовтня 1981 року по серпень 1986 року у селі Бабине в будинку матері ОСОБА_10 , разом з нею проживали її брати та син ОСОБА_4 . ОСОБА_2 , який на той час був чоловіком ОСОБА_1 разом з нею не проживав та участі у вихованні сина ОСОБА_4 не брав (арк.спр.19). Викладене також підтверджується Актом про підтвердження факту проживання від 27 липня 2023 року (арк.спр.21).
Рішенням Старосинявського районного народного суду від 16 березня 1982 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 , 1958 року народження, на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частки з всіх видів заробітку, до досягнення дитиною повноліття, стягнення аліментів проводити з 18 лютого 1982 року (арк.спр.31).
Вироком Старосинявського районного суду від 03 березня 1995 року ОСОБА_2 було засуджено за статтею 114 КК України до 6 місяців виправних робіт, що визначаються органами, які відають застосуванням виправних робіт в районі проживання засудженого, з утриманням із заробітку 20% в прибуток держави (арк.спр.13-14).
За змістом постанови Старосинявського районного суду від 10 жовтня 1995 року ОСОБА_2 замінено невідбутий строк чотири місяці виправних робіт покаранням у виді позбавлення волі строком на чотири місяці (арк.спр.15-16).
Згідно з Архівною довідкою КП «Трудовий архів» від 28 травня 2024 року №27 , ОСОБА_2 працював у колгоспі «Здобуток Жовтня» з 1973 року по 1992 рік, в примітці зазначено, що з 23 липня 1987 року по 22 липня 1988 року відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, не зараховано в стаж роботи 1983 та 1985 роки (арк.спр.35).
Відповідно до вироку Старосинявського районного народного суду від 09 липня 1987 року, що ОСОБА_2 була засуджено за частиною першою статті 215-1 КК УССР) до одного року виправних робіт по місцю роботи з утриманням 20% з заробітку в дохід держави (арк.спр.32-34).
Відповідно до Відповіді начальника Старосинявського відділу Хмельницької філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 30 травня 2024 року №23-015.16/ на запит адвоката Волошиної І.В. встановлено, що станом на 30 травня 2024 року ОСОБА_2 на обліку в Старосинявському відділі Хмельницької філії Хмельницького обласного центру зайнятості в період з 1991 року по теперішній час, як безробітній не перебував (арк.спр.36).
Відповідно до рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року у справі №684/216/24 (провадження №2/684/87/2024) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та встановлено факт ухиляння ОСОБА_2 від виконання обов'язку щодо утримання сина ОСОБА_4 за його життя (арк.спр.40-44).
Відповідно до постанови Хмельницького апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у справі №684/216/24 (провадження №22-ц/4820/2013/24 скасовано рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та додаткове рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2024 року та ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з неефективним способом захисту порушеного права (арк.спр.45-51).
В судовому засіданні суд заслухав показання свідків, які викликані в судове засідання за клопотанням сторони позивача.
Так, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні надав показання про те, що проживає недалеко від ОСОБА_2 , вони є кумами, однак жодного разу не бачив у нього його сина ОСОБА_11 , ніколи від нього про сина не чув, він про сина ніколи не згадував, не цікавився сином.
Свідок ОСОБА_6 , чоловік позивача, в судовому засіданні надав показання про те, що він почав проживати спільно з позивачем, її сином та братом 25 січня 1995 року за адресою: АДРЕСА_1 . В позивача був чоловік ОСОБА_2 , проте він не сплачував аліменти для дитини, жодним чином не допомагав та не цікавився сином. Свідок вказав, що з 13 років він виховував ОСОБА_11 , в них були гарні, довірливі стосунки, проте тема батька була «табу». Вказав на те, що відповідач навіть після загибелі сина не цікавиться його могилою.
Свідок ОСОБА_13 , який є братом позивачки, суду пояснив, що він проживав разом із сестрою та її сином ОСОБА_11 спочатку у с. Бабине, а потім у квартирі в селищі Стара Синява до 1993 року, вони з ОСОБА_11 фактично разом виховувались його сестрою, тому може вказати, що жодного разу батько ОСОБА_11 не приходив до нього, жодної допомоги не надавав. Він не чув, щоб ОСОБА_11 в розмові називав відповідача батьком. Йому відомо про те, що відповідач не сплачував аліменти. Позивач не забороняла сину спілкуватися з батьком.
Свідки ОСОБА_14 (двоюрідна сестра позивача) та ОСОБА_15 (рідна сестра відповідача) повідомили про те, що позивач та відповідач разом проживали приблизно рік, до народження дитини. Відповідач застосовував фізичну силу до позивача, тому її мати забрала її проживати до себе в с. Бабине, в той час дитині було два місяці. Відповідач їй ніколи нічого не допомагав, матеріальної допомоги не надавав, ніколи з дитиною не спілкувався, не приходив, не провідував, не вітав навіть на свята. ОСОБА_11 про батька не згадував, знав лише діда, який його інколи пригощав, спілкувався. Їм відомо про те, що ОСОБА_16 не забороняла ОСОБА_2 спілкуватися з сином, він сам не ходив.
Свідок ОСОБА_14 додатково повідомила, що її та позивача будинки в селі Бабине були розташовані поруч. ОСОБА_2 знає з того часу, як вони з позивачем одружилися. Пізніше вона переїхала проживати в селище Стара Синява, приблизно через два місяці переїхала і позивач, вони проживали в одному будинку на одному сходовому майданчику. ОСОБА_2 свідок ніколи не бачила. На її запитання ОСОБА_4 повідомив, що батька бачив один раз. Така розмова була вже в дорослому віці ОСОБА_11 . Він до батька не ходив. Їй відомо про те, що відповідач називав ОСОБА_4 байстрюком, говорив, що це його дитина.
Свідок ОСОБА_15 додатково пояснила про те, що ОСОБА_2 був поганим батьком, він не виховував сина ОСОБА_4 . Коли померла мама позивача, на похорон їздила вона з батьками, відповідач - ні. Коли ОСОБА_11 був дорослий, вона почала з ним спілкуватися. Відповідач ніколи її не розпитував про ОСОБА_11 . Вказала на те, що хоч відповідач є її братом, вона підтримує позивача.
Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги загиблого у період дії воєнного стану військовослужбовця.
До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Позивач в позовній заяві вказує на наявність між сторонами спору про право на виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з існуванням якого заява подається в порядку позовного провадження.
Відповідач у даній справі заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог, подав до суду відзив, в якому просив відмовити у позові, отже, існує спір про право, а тому заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
В силу вимог статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд установив та з матеріалів справи вбачається, що син позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний та військову службу, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в період дії воєнного стану в с.Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується серед іншого у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Згідно зі статтею 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги серед інших мають вдова (вдівець) та батьки загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Матері, дружині та батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 призначено одноразову грошову допомогу у рівних частках в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн в сумі 5 000 000 гривень, що підтверджено відповідними протоколами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-IX внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме статтю 16-4 доповнено пунктом 2 наступного змісту:
«2. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя».
Таким чином, оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведено факт ухиляння відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від виконання обов'язку щодо утримання свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується вироком суду від 03 березня 1995 року, за яким ОСОБА_2 було засуджено за статтею 114 КК України, постановою про заміну невідбутого за даним вироком строку покарання 4 місяці виправних робіт покаранням у вигляді позбавлення волі строком на 4 місяці в виправно-трудовій колонії загального режиму, даними про непроживання відповідача із сином майже із часу його народження ( ІНФОРМАЦІЯ_7 віку), рішенням суду про примусове стягнення з відповідача аліментів з 18 лютого 1982 року, показаннями допитаних судом свідків, які надали показання про те, що відповідач з сином не проживав та не брав участі у його вихованні та утриманні.
Окрім того, суд зауважує, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що він не ухилявся від утримання сина, а виконував свої батьківські обов'язки щодо його утримання, брав участь у його вихованні та піклувався про нього.
Враховуючи викладені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що у зв'язку із доведенням факту ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання загиблого сина - військовослужбовця ОСОБА_4 , права позивача ОСОБА_1 , яка самостійно займалась вихованням та утриманням сина, мають бути захищенні шляхом задоволення її позовної вимоги про визнання відсутнім у відповідача права на одноразову грошову допомогу.
Щодо позовної вимоги про припинення відповідачу виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року№2011-XII (в редакції Закону від 09 грудня 2023 року №3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
Тобто, механізм припинення виплати одноразової грошової допомоги визначено Законом №2011-XII (в редакції Закону від 09 грудня 2023 року №3515-IX), і він пов'язаний з наявністю рішення суду, яким встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя, що набрало законної сили.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваногоправа, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Рішення суду, яким установлено факт ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання загиблого сина, у зв'язку з чим задоволено позовну вимогу про визнання відсутнім у відповідача права на одноразову грошову допомогу, надасть можливість позивачу після набрання таким рішенням законної сили звернутися до компетентного органу для припинення виплати призначеної йому одноразової грошової допомоги.
За відсутності порушеного права позивача вимога про припинення відповідачу виплати призначеної йому одноразової грошової допомоги є передчасною та не підлягає задоволенню.
Викладені у відзиві доводи відповідача про те, що статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 2 згідно з Законом від 09 грудня 2023 року №3515 ІХ, який набрав чинності після смерті сина сторін, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги позивача, так як в межах розгляду даної справи суд не приймає рішення з приводу вимог щодо призначення, припинення чи призупинення виплати відповідачу одноразової грошової допомоги.
Щодо наданого висновку науково-правової експертизи від 09 серпня 2024 року суд зазначає таке. Перед експертизою було поставлено питання, чи розповсюджується зміст пункту 2 статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 29 березня 2024 року, відносно ОСОБА_2 , якому призначена одноразова грошової допомога внаслідок загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина військовослужбовця ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи учасників справи, суд дійшов висновку, що в даному спорі відсутні питання стосовно аналогії права чи закону, а також стосовно проблематики застосування норм іноземного законодавства, а тому, виходячи зі змісту наведеного вище висновку, суд вважає, що він не відповідає вимогам статті 114 ЦПК України, а відтак не може бути взятий судом до уваги при вирішенні спору.
Письмові пояснення ОСОБА_17 від 27 липня 2023 року (арк.спр.20), суд вважає неналежним доказом, оскільки вони не є показання свідків у розумінні частини першої статті 90 ЦПК України та не є письмовим доказом в розумінні статті 95 ЦПК України.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою, пунктом 1 та 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
Щодо судового збору
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, а саме: задоволена одна вимога немайнового характеру, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок (2422,40х50:100).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Частинами першою - п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які складаються серед інших і з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.
Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Волошина І.В. на підставі договору про надання правничої допомоги №1/1 від 03 січня 2025 року та ордеру від 05 січня 2025 року серії ВТ №1057162 (арк.спр.5-7). Згідно з п.п.3.1 Договору, за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2 Договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 15 000 гривень. Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 03 січня 2025 року №1/1 (арк.спр.235, т.1) вказану винагороду у розмірі, передбаченому Договором, позивач сплачує після розгляду справи по суті судом першої інстанції та ухваленням рішення суду.
Позивач додає також Акт приймання - передачі наданих послуг від 17 травня 2025 року відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 03 січня 2025 року №1/1 (арк.спр.234 - 234, зворот, т.1), відповідно до якого ОСОБА_1 (замовник) та адвокат Волошина І.В.(виконавець), склали акт про те, що виконавець виконав а замовник прийняв послуги в сфері правничої допомоги відповідно до вказаного договору. Датою фактичного виконання послуг виконавцем та прийняття їх замовником є дата підписання цього акта. Акт містить таку інформацію щодо виконання зобов'язань в межах договору: послуги надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань - 2 години - 1000 гривень; складання позовної заяви, зібрання та підготовка доказової бази, надіслання позовної заяви до суду - 8 годин - 4000 гривень; складення заяв, процесуальних та інших документів правового характеру по справі про визнання відсутнім права на одноразову грошову допомогу, заяви про виклик свідків, відповідь на відзив - 4 години - 2000 гривень; представництво інтересів у суді першої інстанції - 13 березня 2025 року, 03 квітня 2025 року, 10 квітня 2025 року, 05 травня 2025 року, 23 травня 2025 року, 07 липня 2025 року, 10 липня 2025 року, 18 липня 2025 року та інші у разі їх проведення - 8000 гривень, а всього 15 000 гривень.
Тобто, позивач надала докази понесених витрат на професійну правову допомогу, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що мають бути сплачені.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом подати клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, не подавав з цього приводу жодних пояснень та/або заперечень.
Вивчивши матеріали справи з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновків про таке.
Враховуючи що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу на загальну суму 15 000 гривень, часткове задоволення позову, а також вимоги пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, суд вважає, що сума судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги адвоката підлягає до відшкодування відповідачем пропорційно до задоволеної частини вимог. Оскількизадоволена одна вимога немайнового характеру, тобто позов підлягає задоволенню на 50% від заявлених вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 7500 гривень (15000х50:100).
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про визнання відсутнім права на одноразову грошову допомогу.
Визнати відсутнім у ОСОБА_2 права на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю сина - військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану в с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого позивачем судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітряних Сил України, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022.
Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року.
Суддя С.М. Гринчук