Справа № 595/628/25
Провадження № 2/595/285/2025
23.07.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Тхорик І.І.,
з участю секретаря судового засідання Боднара М.Г.
представника позивача Ліпкевича І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором № 3235405 від 25.12.2021 в розмірі 49350,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу в сумі 16000,00 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 25.12.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3235405, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до пунктів 1.2, 1.5.2, 1.6 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000 грн, проценти за користування кредитом: 9000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3235405. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 49350,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 31500,00 грн, заборгованість за комісіями - 2850 грн.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19 травня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» відмовити. Відзив мотивує тим, що ним дійсно був укладений кредитний договір з позичальником у електронній форм, однак заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) була погашена одноразовим переказом у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених Договором. Після цього і до часу звернення з позовом ніяких нагадувань про можливу заборгованість не надходило. Окрім того, вважає, що позивач неправомірно набув права грошової вимоги по кредиту до нього. Так, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором оплати за відступлення права вимоги по договорам факторингу, у зв'язку з чим не доведено належними та допустимими доказами обставин переходу права вимоги за договорами. Крім того, позивач на підтвердження своїх вимог не надав докази отримання відповідачем ТОВ «Мілоан» кредитних коштів та доказів, що йому після укладення договору позики видано кредит саме в сумі, заявленій у позовних вимогах. Визначення даних сум в кредитних договорах не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов'язань по договору. Розрахунки заборгованості на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання, кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а отже, є неналежними доказами існування боргу. Також, позивачем не доведено, що між ним та первісним кредитором укладені кредитні договори за допомогою одноразового паролю - ідентифікатору, ознайомлення та погодження ним, як позичальником, з умовами договору, у зв'язку з чим відсутнє підтвердження ознайомлення та його згода, як позичальника, з умовами договору. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили усі обов'язкові умови кредитного договору та при укладенні такого дотримано вимог, передбачених ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування». Окрім того, вважає, що враховуючи складність справи, матеріальне становище сторони, ринок надання юридичних послуг та середню заробітну плату у певній місцевості, судові витрати на професійну правничу допомогу позивачем значно завищені.
23 травня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача Сердійчук Я.Я. надійшла відповідь на відзив, в якому вона просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь мотивує тим, що 25.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3235405. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з уведенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікація відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, відповідачем не надані. Таким чином, вбачається, що укладений кредитний Договір між первісним кредитором та відповідачем відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. З наданих документів вбачається, що Договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано. Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком, відповідна операція була здійснена АТ КБ «Приватбанк» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого 25.12.2021 було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Призначення: кошти згідно договору № 3235405. Звертає увагу, що ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження відповідача не заслуговують на увагу. Також зауважує, що посилання відповідача на постанови Національного Банку України, в тому числі на Положення про організацію бухгалтерського обліку в Банках України є недоречним, оскільки положення стосуються банків, а не небанківських фінансових установ. Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Також, відповідач стверджує, що погасив заборгованість, проте матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження таких обставин. 26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3235405. Відповідно до п.6.1.3 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги. Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів клієнтом фактору до Договору факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників та сам реєстр боржників, а також витяг з даного реєстру, складений для зручності сприйняття інформації та пошуку боржника в реєстрі. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс» прав вимоги кредитним договором, укладеним з відповідачем. Також, заперечуючи заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошує, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише його особистою думкою. Крім того, договірні відносини між позивачем та адвокатом за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов'язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. Також, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, наголошує, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування судом умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов'язань за цим договором, може бути розцінене як недотримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
26 травня 2025 року ухвалою суду поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» строк на звернення з клопотанням про витребування доказів, задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про витребування доказів. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського 1д, код ЄДРПОУ 14360570) наступну інформацію: чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 15000,00 грн, які 25.12.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 25.12.2021 по 25.01.2022; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 25.12.2021 по 25.01.2022; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс», Ліпкевич І.В., будучи присутнім у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, позов підтримав та просив такий задовольнити з підстав, викладених у ньому та у відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дзьоба О.Б. у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Від представника позивача, адвоката Дзьоби О.Б. на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його та позивача відсутності. Свої доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, підтримують в повному обсязі.
Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3235405.
Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн. (п.1.2 договору).
Кредит надається строком на 30 днів з 25.12.2021 (строк кредитування) (п.1.3 договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 24.01.2022 (п.1.4 договору).
Відповідно до п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 11850,00 грн. в грошовому виразі та 119,128.00 відсотків річних у процентному значені (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені в п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26850,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту, розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Комісія за надання кредиту: 2850,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п. 2.2.1 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору (п.2.2.2 договору).
Відповідно до п.2.3.1 договору продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах наступним чином:
п.2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.
п.2.3.1.2 Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах , такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
За п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1 договору).
За даним Графіком платежів за договором про споживчий кредит № 3235405 від 25.12.2021, 24.01.2022 відповідач зобов'язався погасити суму кредиту в розмірі 15000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 9000,00 грн та комісію за надання кредиту в розмірі 2850,00 грн.
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , який уклав договір 3235405 від 25.12.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор L98447, дата відправки ідентифікатора 25.12.2021, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор +380987309889.
Далі, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору кредиту шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.
Як вбачається із квитанції LIQPAY, 25.12.2021 14:15 гроші в сумі 15000, платник ТОВ «Мілоан» були перераховані на карту № НОМЕР_1 згідно договору 3235405.
26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений Договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов'язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому, а ТОВ «Факторинг Партнерс», здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «Мілоан», і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між ТОВ «Мілоан» та боржниками (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.7.1 договору сторони домовились, що розмір фінансування за цим договором згідно реєстру боржників складає 3310395,81 грн.
Згідно платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало TOB «Мілоан» оплату в розмірі 3310395,81 грн за відступлення права вимоги по договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024.
Представником позивача надано суду витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024, згідно із яким ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3235405 від 25.12.2021. Загальна сума заборгованості за кредитом 49350,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту (залишок), 31500,00 грн. - заборгованість за процентами, 2850,00 - заборгованість по комісії.
Отже, до ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.
Отримавши кредитні кошти, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 49350,00 грн, про яку заявив позивач.
З відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 3235405, сформованої ТОМ «Мілоан» вбачається, що відповідачу 25.12.2021 надано кредит в сумі 15000 грн і в період з 25.12.2021 по 26.07.2024 за вказаним договором здійснювалися нарахування комісії за надання кредиту, нарахування процентів згідно п.1.5.2 договору, сторно процентів, списання комісії за рахунок фінансового результату, списання процентів за рахунок фінансового результату, дохід від відступлення права вимоги по кредиту, списання тіла кредиту за рахунок фінансового результату.
Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250610/86143-БТ від 14.06.2025, на запит суду № 595/628/25 від 26.05.2025, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ІВАN НОМЕР_5 . Додатково направлено виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період 25.12.2021 по 25.01.2022, з якої вбачається, що по даному рахунку, який належить ОСОБА_1 у вказаний період здійснювався рух грошових коштів, в тому числі 25.12.2021 - зарахування переказу на карту в сумі 15000,00 грн.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3235405 від 25.12.2021 станом на 09.04.2025 (за період з 26.07.2024 по 20.01.2025) становить 49350,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15000,00 грн, заборгованість за відсотками - 31500,00 грн та заборгованість по комісії - 2850,00 грн.
Доказів сплати боргу матеріали справи не місять. Тому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 15000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, суд дійшов наступного висновку.
Договір між сторонами було укладено на строк 30 днів з 25.12.2021 року по 24.01.2022 року.
Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах , такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3.,1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 24.01.2022.
Окрім того, згідно з п.2.3.1.1 Договору, для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил (Порядок укладення договору) Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зі спливом строку на який був наданий кредит припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, тобто після 24.01.2022 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» не мали законних підстав нараховувати проценти, передбачені кредитним договором від 25.12.2021.
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18).
Отже, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами у розмірі 9000,00 грн. (15000,00 грн х 30 днів х 2,0%).
Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
У п. 1.5.1. та 2.2.1 договору про споживчий кредит зазначено комісію про надання кредиту у розмірі 2850,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово та яку позичальник має сплатити в термін, вказаний у п. 1.4. договору, тобто до дати повернення кредиту - 24.01.2022.
Розділом 6 вищезазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з усіма умовами, змістом, повністю розуміє і зобов'язується дотримуватися умов договору, Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті та є невід'ємною частиною договору.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 11.02.2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п. 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови договору про споживчий кредит від 25.12.2021 року та Правила надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Отже, підписанням договору № 3235405 та Паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума несплаченої комісії в розмірі 2850,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 26850,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за кредитом, 9000,00 грн - заборгованість за процентами та 2850,00 грн - заборгованість за комісією. При цьому, слід відмовити позивачу у стягненні з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 22500,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Позивач також просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку.
Сума задоволених вимог позивача складає 26850,00 грн, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1317,96 грн (26850,00 х 2422,40 : 49350,00).
Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина 1, 2 статті 137 ЦПК України).
Частина 4 ст.137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», копії Заявки на надання юридичної допомоги № 220 від 01.03.2025 та Витягу з Акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, згідно з якими адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» здійснює супровід щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 3235405, в перелік послуг входить: надання усної консультації з вивченням документів вартість якої становить 4000,00 грн (2 год. по 3000,00 грн) та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000,00 грн (4 год. по 3000,00 грн); прас-лист АО «Лігал Ассістанс».
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що сума витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн є завищеною. Враховуючи, що позов задоволено частково, а також беручи до уваги складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, а також заперечення сторони відповідача з приводу заявлених вимог на правову допомогу, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 6000,00 грн.
На підставі ст.ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за договором № 3235405 від 25 грудня 2021 року в розмірі 26850 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1317 (одну тисячу триста сімнадцять) грн 96 коп. та 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 23 липня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Тариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. № 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: І. І. Тхорик