Справа № 484/3014/25
Провадження № 2/484/1394/25
Рішення
іменем України
21.07.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Максютенко О.А.,
секретар судового засідання Завірюха В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Мигіївська сільська рада Первомайського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок
без участі сторін,
встановив
представник позивача звернулась до суду із вище зазначеним позовом, якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 серпня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу з відповідачем ОСОБА_2 , який був укладений на біржі нерухомості позивач придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . При укладанні договору купівлі-продажу сторони домовилися про всі істотні умови, що відображено в підписаному договорі № 3170 від 18.08.1998 року. При цьому, були виконані всі умови договору, крім нотаріального посвідчення, продавець отримав гроші і передав позивачу всі документи і ключі від житлового будинку. Вказаний договір 18.08.1998 року був зареєстрований в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 515.
На теперішній час позивач не може розпорядитися своєю власністю, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально не посвідчений, на даний час його нотаріально посвідчити не можливо у зв'язку з тим, що продавець ОСОБА_2 втратив до даного питання зацікавленість, це і стало приводом для звернення позивачки до суду із зазначеним позовом.
16.06.2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання позивач та відповідач надали заяви про слухання справи у їх відсутність. Відповідач позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
18.08.1998 року філією Первомайської Південної Товарної Біржи між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу № 3170 житлового будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Положенням п.9 даного Договору передбачено, що подальшого його нотаріального посвідчення не потрібно.
Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» №1954-12 від 10.12.1991року (в редакції чинної на той час) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.
При укладанні договору купівлі-продажу від 18.08.1998 року сторони керувались ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», а тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.
Але цей закон вступив у протиріччя з нормою цивільного законодавства, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу - ч.1 ст.227 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, під страхом їх недійсності (стаття 47 ЦК України в редакції 1963 року).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Оскільки спірний договір купівлі-продажу житлового будинку укладався сторонами 18.08.1998 року, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Згідно ч.2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Аналогічне положення містить ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Частина друга ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963 року і частина друга ст.220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.
Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу житлового будинку від 18.08.1998 року був підписаний сторонами правочину - продавцями та покупцем, зареєстрований на біржі нерухомості, реєстровий № 3170, підписаний та посвідчений гербовою печаткою.
Сторони договору при його укладенні на біржі досягли згоди по усім суттєвим умовам.
Так, по взаємній домовленості сторін житловий будинок продано за 9 тис грн, які покупцем було сплачено до реєстрації угоди на Біржі.
При цьому продавець житлового будинку засвідчив своїм підписом, що відчужувана ними нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться.
Право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачкою в КП Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації 18.08.1998 року за № 515.
Як було зазначено у рішенні вище, в укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу житлового будинку і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладений 18.08.1998 року відповідав волі сторін, умови договору ними виконані у повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, тому позивач на підставі ст.ст.128, 153 ЦК України та ст.49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і правомірно володіє ним. Право власності позивача на даний житловий будинок ніким не оспорюється.
З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладання вищевказаного договору купівлі-продажу житлового будинку та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 81, 89, 354-356 ЦПК України, суд
ухвалив
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
Третя особа: Мигіївська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, місце знаходження за адресою: вул. Центральна, 50, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область, ЄДРПОУ: 04376937.
Повний текст рішення складено 24.07.2025 року.
Суддя: