Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/866/25
Провадження № 1-кп/945/514/25
Іменем України
24 липня 2025 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представник
цивільного позивача ОСОБА_5 (приймає участь дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в залі суду в м.Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024 року за №12024152260000446, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що 11.11.2024 року, приблизно о 09:00 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел, направлений на незаконну порубку дерев у захисному лісовому насаджені Миколаївської виробничої дільниці в адміністративних межах Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, а саме поблизу с.Корчине Миколаївського району Миколаївської області, що розташоване на 54 км + 060 м з лівої сторони колії перегону Зелений Гай-Ясна Зоря у виділі №267, яке перебуває на балансі виробничого підрозділу служби колії Одеської дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», на автомобілі «ВАЗ 21-63», зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із приєднаним до вищевказаного транспортного засобу саморобним причепом, виїхав до вищевказаної місцевості.
Після чого, а саме 11.11.2024 року приблизно о 09:30 годині, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, прибувши на територію захисного лісового насадження Миколаївської виробничої дільниці в адміністративних межах Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, а саме поблизу с.Корчине Миколаївського району Миколаївської області, що розташоване на 54 км + 060 м з лівої сторони колії перегону Зелений Гай-Ясна Зоря у виділі №267, яке перебуває на балансі виробничого підрозділу служби колії Одеської дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», заздалегідь знаючи, що діє неправомірно, діючи в порушення вимог ч.1 ст.4 Лісового кодексу України, згідно якої до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, п.3 п.2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 року №733, який до лісів відносить також захисні ліси, п.п.1 п.7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 року №733, відповідно до якого до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об?єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів), п.1 ч.1 ст.67 Лісового кодексу у країни, відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів, ч.1 ст.69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно, п.2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року, згідно якому лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів, п.3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року, яким передбачено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки, п.8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року, згідно якому лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем, не отримавши спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев, діючи незаконно, умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заздалегідь заготовленим знаряддям, яке було необхідне для здійснення зрубу стовбурів дерев та їх розпилу, а саме бензопили у полімерному корпусі помаранчево-червоного кольору, яку він напередодні позичив у свого знайомого ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, з метою подальшого використання у власних цілях, використовуючи фізичну силу рук, здійснив незаконну порубку 4 (чотирьох) сироростучих (живих) дерев породи «Дуб» відділивши стовбури дерев від коріння: діаметром - 42 см, 56 см, 52 см, 41 см, що проростали у вищезазначеному захисному лісовому насаджені.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив державі, в особі акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», шкоду на загальну суму 73353 грн 19 коп, яка є істотною і розрахована відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення, позиція потерпілої сторони та висновки суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень.
Представник потерпілого Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_8 подала на адресу суду про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 без її участі.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
ІІІ. Частина статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.246 КК України - як незаконна порубка дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяло істотну шкоду.
IV. Мотиви суду при призначенні покарання.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Згідно з положеннями ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, у Рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлені.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч.1 ст.19 КК України, однак відповідно до ст.12 КК України вчинив
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який є особою молодого віку, неодружений, офіційно непрацевлаштований, на день ухвалення вироку в силу ст.89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується нейтрально; стан його здоров'я, який на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; тяжкість кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків, щире каяття ОСОБА_4 , його активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також ставлення обвинуваченого до скоєного, який шкодує про те, що сталося.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов'язки: 1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; 2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Обов'язок використовувати електронний засіб контролю і нагляду встановлюється судом на строк від одного місяця до одного року.
Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти його злочинній діяльності можливо без ізоляції від суспільства та відносно нього слід застосувати покарання у виді пробаційного нагляду на строк, визначений межами санкції частини 1 статті 246 КК України.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
У кримінальному провадженні заявлений цивільний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В судовому засіданні представник цивільного позивача ОСОБА_5 заявлений позов підтримала та просила суд задовольнити його у повному обсязі.
Обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення цивільного позову та зобов'язався відшкодувати потерпілій стороні матеріальну шкоду.
Прокурор підтримав заявлені цивільним позивачем вимоги.
Вирішуючи заявлений цивільний позов в межах даного кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
Згідно із ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У судовому засіданні встановлено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Акціонерному товариству «Українська залізниця» завдана майнова шкода у розмірі 73353 грн 22 коп.
Згідно з положеннями ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» у повному обсязі та вважає суму відшкодування матеріальної шкоди такою, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено матеріальну шкоду, а також з огляду на дані про особу обвинуваченого, у тому числі його сімейний та майновий стан.
Речовими доказами у кримінальному провадженні є: таблиця на якій міститься 1 слід пальця руки та 1 слід долоні (долучено до матеріалів кримінального провадження); автомобіль «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп без державного реєстраційного номеру (зберігаються на території відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, за адресою: м.Миколаїв, вул.Очаківська,164); куртка, пара черевиків, фрагменти спиляної деревини породи «Дуб» у кількості 11 штук, бензопила у полімерному корпусі помаранчево-червоного кольору із вставками зеленого кольору (передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області).
Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Крім того, ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_9 від 22.11.2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно: автомобіль «ВАЗ 21063», зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , остання відома адреса: Одеська область, Іванівський район, с.Благоєво; бензопилу, яка перебуває у багажному відділенні автомобіля «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , остання відома адреса: Одеська область, Іванівский район, с.Благоєво; причеп без державного реєстраційного номеру, з фрагментами спиляної деревини; куртку з парою черевиків, які перебувають у причепі без державного реєстраційного номеру.
Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до положень якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Положеннями статті 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції", має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства».)
При вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів, належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді на вищевказане майно.
Крім того, суд вважає, що до майна: бензопили, яка перебуває у багажному відділенні автомобіля «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , остання відома адреса: Одеська область, Іванівский район, с.Благоєво та причепу без державного реєстраційного номеру, з фрагментами спиляної деревини слід застосувати спеціальну конфіскацію.
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Згідно з п.3) ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Також, відповідно до п.4) ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що до бензопили, яка перебуває у багажному відділенні автомобіля «ВАЗ» «21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , остання відома адреса: Одеська область, Іванівский район, с. Благоєво та причепу без державного реєстраційного номеру, з фрагментами спиляної деревини слід застосувати спеціальну конфіскацію.
Щодо автомобіля марки «ВАЗ 21063», зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , остання відома адреса: Одеська область, Іванівський район, с.Благоєво, суд дійшов такого.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що власник автомобіля ОСОБА_10 не знала і не могла знати про його незаконне використання, а тому, спеціальну конфіскацію відносно цього майна слід не застосовувати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення: судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта№CE-19/115-24/21508-Д від 28.11.2024 року) у розмірі 1591 гривня 80 копійок; судової інженерно-екологічної експертизи (висновок
експерта №106/25-28 від 29.01.2025 року) у розмірі 3392 гривні 64 копійки.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні.
Оскільки процесуальні витрати документально підтверджені, вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .
У цьому кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що до набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно нього обирати не слід.
Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.
На підставі ч.2, ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» 73353 (сімдесят три тисячі триста п'ятдесят три) грн 22 коп майнової шкоди на р/р НОМЕР_3 в АТ «ОЩАДБАНК», отримувач: АТ «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ 40075815, МФО 300465; призначення платежу: відшкодування матеріального збитку (спилювання дерев) (_191_).
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22.11.2024 року на тимчасово вилучене майно: автомобіль «ВАЗ 21063», зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , остання відома адреса: Одеська область, Іванівський район, с.Благоєво; бензопилу, яка перебуває у багажному відділенні автомобіля «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , остання відома адреса: Одеська область, Іванівский район, с.Благоєво; причеп без державного реєстраційного номеру, з фрагментами спиляної деревини; куртку з парою черевиків, які перебувають у причепі без державного реєстраційного номеру - скасувати.
Речовий доказ автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_10 - повернути останній.
Речовий доказ таблицю, на якій міститься 1 слід пальця руки та 1 слід долоні - залишити в матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_4 .
Речові докази куртку та пару черевиків - повернути власнику ОСОБА_4 .
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України причеп без державного реєстраційного номеру, фрагменти спиляної деревини породи «Дуб» у кількості 11 штук, які зберігаються на території відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, за адресою: м.Миколаїв, вул.Очаківська,164 та бензопилу у полімерному корпусі помаранчево-червоного кольору із вставками зеленого кольору, яка передана на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта№CE-19/115-24/21508-Д від 28.11.2024 року) у розмірі 1591 гривня 80 копійок та судової інженерно-екологічної експертизи (висновок експерта №106/25-28 від 29.01.2025 року) у розмірі 3392 гривні 64 копійки, а всього 4984 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 44 коп.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
24.07.2025